Рішення № 12956214, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/7913.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/79

за позовом Дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

проСтягнення 159228,09 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Сиєгін О.М. від відповідача- не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Сеть-Маркет»(надалі ДП «Сеть-Маркет») звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 159228,09 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором суборенди № 27 від 01.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 13.10.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії визначені ухвалою.

Враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 13.10.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 25.10.2010 р. призначив судове засідання на 03.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. суд відклав розгляд справи на 19.11.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 19.11.2010 р. представник позивача зявився, надав суду банківські виписки на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2010 р. Судом відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову, яке міститься в прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 р. суд відклав розгляд справи на 24.11.2010 р.

Враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 24.11.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 06.12.2010 р. призначив судове засідання на 13.12.2010 р.

В судове засідання 13.12.2010 р. представник позивача зявився, підтримав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, 3% інфляційних збитків та витрат по сплаті державного мита та ІТЗ, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) був укладений договір суборенди № 27 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого приміщення загальною площею 168,7 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2.1.1 Договору обєкт суборенди був переданий орендарем і прийнятий суборендарем за актом прийому-передачі від 01.10.2007 р.

Статтею 3 Договору визначено порядок та строки сплати орендної плати та порядок розрахунків.

В свою чергу, відповідач відповідно до п. 2.1.1 Договору зобовязаний сплачувати платежі у порядку та строки, передбачені Договором, орендна плата відповідно до договору повинна бути сплачуватись орендарем щомісячно не пізніше 5 (пятого) числа поточного місяця.

Додатковою угодою від 01.09.2008 р. до Договору внесено зміни до п. 8.1. Договору щодо строку дії Договору.

Додатковою угодою від 31.12.2008 р. до Договору внесено зміни до п. 3.8.1. щодо розміру орендної ставки, до п. 8.1. Договору щодо строку дії Договору, до п. 3.7 Договору щодо розрахунку орендної плати за місяць.

Відповідно до Додаткової угоди від 31.12.2008 р. до Договору внесено зміни до п. 8.1 Договору, який викладено у наступній редакції «8.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.08.2009 р. включно.»

Враховуючи припинення дії Договору 31.08.2009 р. орендар передав орендодавцю орендоване приміщення згідно акту здачі-приймання приміщення із суборенди.

Відповідно до п. 8.9 Договору розірвання даного договору, у будь-якому випадку, не звільняє суборендаря від зобовязання сплатити в повному обсязі заборгованість по платежах, нарахованій неустойці, а також збитках орендаря які виникли внаслідок неналежного виконання суборендарем своїх обовязків за цим договором.

Як стверджував позивач в позовній заяві, орендар в порушення вимог чинного законодавства України та Договору свої обовязки по оплаті договору суборенди не виконав належним чином, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 140142,94 грн.

Таким чином, станом на день слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 140142,94 грн.

Керуючись вимогами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу по орендній платі в розмірі 140142,94 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 4659,29 грн. відсотків річних та 14425,86 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 4659,29 грн. відсотків річних та 14425,86 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»(03062, м. Київ, вул. Ярославська, 57, код 32210013) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 140142,94 грн. основного боргу, 4659,29 грн. відсотків річних та 14425,86 грн. інфляційних нарахувань 1592,28 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 17.12.2010 р.