Рішення № 12956139, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/42916.12.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" До 1) Полтавського обласного військового комісаріату

2) Міністерства оборони України

Простягнення боргу 1326,50 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача          Моргун С.І. (дов.№395 від 22.12.2009р.)

Від відповідача          1) не з’явився

          2) не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату(далі по тексту - відповідач 1), Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 2) про стягнення 1326,50 грн. заборгованості за договором №15 про надання послуг електрозв'язку, з яких 1046,80 грн. основного боргу, 192,96 грн. пені, 62,28 грн. інфляційних втрат, 24,46 грн. 3% річних та судові витрати.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №15 від 02.01.2003 року про надання послуг електрозв’язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.06.2010р. порушено провадження у справі №19/102 за позовом Відкритого акціонерного Товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг №2 до Гадяцького районного військового комісаріату про стягнення 1326,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 року залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Міністерство оборони України та передано справу №19/102 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року справу прийнято до розгляду, присвоєно справі № 9/429, розгляд справи призначено на 20.10.2010 року.

Відповідачі 1,2 у судове засідання 20.10.2010 року не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 9/429 від 01.10.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 01.10.2010 року виконав частково, надав додаткові матеріали по справі.

08.11.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову до відповідача 1, посилаючись на те, що відповідачеві-1 не було надано фінансування у достатніх обсягах, на доказ чого відповідачем-1 подано копію кошторису на 2009 рік та кошторис на 2010 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 року розгляд справи відкладено на 25.11.2010 року.

У зв'язку із перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, судове засідання, призначене на 25.11.2010 р., не відбулось, розгляд справи було призначено на 16.12.2010 року.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 25.11.2010 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме письмові уточнення, в яких просить суд стягнути заборгованість з відповідача 2 та припинити провадження у справі в частині вимог до відповідача 1.

13.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 1, в зв’язку з відсутністю витрат на відрядження, в якому відповідач1 також вказує, що він підтримує раніше подані заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.12.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги щодо відповідача-2.

Відповідач 2 в судове засідання 16.12.2010 року не з’явився, про час та місце розгляду даної справи повідомлявся ухвалами суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції, які отримані уповноваженою особою відповідача у справі, проте відзиву на позовну заяву та жодного витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез’явлення відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2003 року між позивачем та Гадяцьким районним військовим комісаріатом (вищестояща організація –Полтавський облавний військовий комісаріат) був укладений договір №15 про надання послуг електрозв’язку, за яким на умовах та в порядку передбачених цим договором та додатками до нього позивач на замовлення відповідача надає йому за плату послуги телефонного зв’язку.

З боку Гадяцького районного військового комісаріату договір підписано райвіськомом Розколотько Г.А., який діє на підставі Положення про Гадяцький райвійськкомат.

Відповідно до п. 2.1.1. договору позивач взяв на себе зобов’язання надавати відповідачу послуги телефонного зв’язку.

Відповідач згідно з п. 3.2.8. договору зобов’язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою безквитанційною системою оплати, з поданням рахунків, за абонентською книжкою.

Відповідно до п. 4.6 вказаного договору, у разі застосування авансової системи оплати відповідач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору, він набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то він вважається дійсний на той же термін.

Відповідно п. 6.1 договору відповідач має право подати позивачу пропозицію, заяву, скаргу, претензію щодо надання послуг. Звернення, претензія можуть бути подані в будь-якій формі. У разі неможливості негайного вирішення порушених питань вони повинні бути викладені в письмовій формі за підписом заявника із зазначенням його адреси.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2010 року первісний відповідач –Гадяцький районний військовий комісаріат замінений належним відповідачем –Полтавським обласним військовим комісаріатом (відповідач 1) з тих мотивів, що Гадяцькпй районний військовий комісаріат є відокремленим підрозділом без прав юридичної особи Полтавського обласного військового комісаріату, яки є установою, що має статут юридичної особи.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 1326,50 грн., підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з копіями кошторису від 13.02.2009 року та від 01.06.2010 року наданими відповідачем 1 підтверджується відсутність коштів на рахунку відповідача 1, що необхідні для виконання господарських зобов’язань за послуги зв’язку.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України" відповідач 1 відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що надходять на його рахунок по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності - відповідальність за зобов’язаннями відповідача 1 несе відповідач 2.

Враховуючи недостатність коштів на рахунку відповідача 1, відповідальність за його зобов’язаннями несе відповідач 2, відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Таким чином, відповідальність за виконання відповідачем-1 господарських зобов’язань по договору № 15 несе Міністерство оборони України (відповідач 2).

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1046,80 грн.

Крім того, факт надання послуг підтверджується випискою з оборотної відомості за період 12/2008 –05/2010р. та згідно з рахунками за період з грудня 2008 року по травень 2010 року.

Таким чином, загальна вартість послуг по договору №15 складає 1046,80 грн. з урахуванням ПДВ(20%) .

Доказів оплати послуг електрозв’язку відповідачами не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 1046,80 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Доказів того, що позивач у справі звертався до відповідача-2 з вимогою про сплату заборгованості за відповідача-1, в зв’язку з недостатністю фінансування відповідача-1 матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що звернення до суду та надіслання копії позовної заяви, а також ухвал суду відповідачеві-2 є вимогою у розумінні ст. 530 ЦК України, суд вважає помилковим та не приймає до уваги.

Передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку (зазначене підтверджується п. 11 листа ВГСУ від 11.04.05р. за № 01-8/344 та п. 6 листа ВГСУ від 20.10.06р. за № 01-8/2351).

Зобов’язання відповідача-2 щодо виконання господарських зобов’язань за відповідача-1 через недостатність фінансування відповідача-1 виникає в силу закону, зокрема Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», однак відповідальність відповідача-2 у вигляді стягнення штрафних санкцій та відповідальність, передбачена ст.. 625 ЦК України може наступати тільки у разі невиконання відповідачем-2 своїх зобов’язань.

Оскільки позивачем не надано доказів направлення вимоги до відповідача-2 щодо здійснення оплати, з повідомленням до відповідача-2 про відсутність коштів звертався тільки відповідач-1, то позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат з відповідача-2, не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави застосування до відповідача-2 цивільної відповідальності відсутні (відсутня вина відповідача-2 щодо невиконання зобов’язання перед позивачем).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що провадження у справі щодо відповідача-1 не підлягає припиненню, оскільки правочин (договір в даному випадку), на підставі якого виникли зобов’язання по оплаті наданих послуг (господарські зобов’язання), укладено саме між позивачем та відповідачем-1 в особі його структурного підрозділу, а відповідач-2 відповідає за зобов’язаннями відповідача-1 в силу норм закону, тобто відповідачі у справі обидва є зобов’язаними особами.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) інтереси якого представляє Цех телекомунікаційних послуг №2 Полтавської філії ВАТ «Укртелеком»(37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 22; код ЕДРПОУ 01186975) 1046 (одна тисяча сорок шість) грн. 80 коп. основного боргу, 80 (вісімдесят) грн. 58 коп. державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 20.12.2010 року