Рішення № 12955844, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/45409.12.10 За позовом 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7, 8) ОСОБА_8, 9) ОСОБА_9, 10) ОСОБА_10, 11) ОСОБА_11, 12) ОСОБА_12, 13) ОСОБА_13, 14) ОСОБА_14, 15) ОСОБА_15 16) ОСОБА_16, 17) ОСОБА_17, 18) ОСОБА_18, 19) ОСОБА_19

до 1) Міністерства палива та енергетики України,

2) Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж",

3) Регіонального відділення Фонду державного майна у місті Києві

про визнання приватизації гуртожитку недійсною

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 2: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10; .

від позивача 3: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 01.11.10;

від позивача 4: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 5: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 6: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 27.05.10;

від позивача 7: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 26.05.10,

від позивача 8: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 26.05.10;

від позивача 9: не зявився.

від позивача 10: не зявився.

від позивача 11: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 12: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 13: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 14: не зявився.

від позивача 15: не зявився.

від позивача 16: не зявився.

від позивача 17: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 20.05.10;

від позивача 18: не зявився.

від позивача 19: ОСОБА_20 представник за довіреністю від 03.11.10.

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: ОСОБА_21 - представник за довіреністю № 28-ДВ від 21.06.2010р.

від відповідача 3: ОСОБА_22 представник за довіреністю № 39 від 09.04.2010р.

09.12.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивачі звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57; визнання недійсним акту оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1, вартістю 64000,00 грн., затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57; визнання недійсним пункту 43 Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р., затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997 р.; визнання недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 р. № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"; зобов'язання Міністерства палива та енергетики України внести зміни до акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1, в місті Києві, вартістю 64000,00 грн.; зобов'язання Міністерства палива та енергетики України виключити з Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р., затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997 р., гуртожиток по вулиці Монтажників, 99/1 в місті Києві, вартістю 64000,00 грн.; зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1 в місті Києві (інвентарний номер 5080).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.10 у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.10 апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.07.10 у справі № 05-6-17/259 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.

При цьому, приймаючи 15.09.10 постанову, Київський апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що судом в порядку цивільного судочинства вирішуються спори за участю громадян-мешканців квартир (будинків) державного житлового фонду, але не спори щодо приватизації обєктів державного житлового фонду в цілому, в тому числі і гуртожитків.

Справи у спорах, повязаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування, державної влади та органів приватизації, а також справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 14.10.10 справу № 05-6-17/259 вирішено передати для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 15.10.10 порушено провадження у справі № 40/454 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.10.

Відповідач-2 через загальний відділ діловодства 03.11.10 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі виходячи з наступного. За твердженням відповідача-2 позивачі проживали в гуртожитку на підставі цивільно-правових договорів оренди від 02.01.05 та були виселені з гуртожитку без надання інших житлових приміщень у звязку із закінченням строку дії договорів оренди. Інших підстав проживання в гуртожитку вони не мали. Оскільки позивачі не мають права на житло у гуртожитку, а так само не були учасниками правовідносин, повязаних зі створенням ВАТ „ПТЕМ”, формуванням статутного фонду, приватизацією (відчуженням акцій), вони, за твердженням відповідача-2, не в праві звертатись до суду з відповідними вимогами. Крім того, на думку відповідача-2, позивачами було пропущено без поважних причин строк звернення до суду. У відзиві відповідач-2 стверджує, що приватизація гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1 у м. Києві була здійснена відповідно до діючого на той час законодавства щодо приватизації державного майна.

У судове засідання 04.11.10 зявилися представники відповідачів. Позивачі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача-2 заявив клопотання про зміну назви сторони у справі: Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" на Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж". На підтвердження обставин надав суд завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію та витяг із статуту ПАТ "Південтеплоенергомонтаж" у новій редакції.

Дослідивши надані суду докази суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача-2 та здійснив заміну назви сторони у справі Відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" на Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж".

Представник відповідача-3 надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не займалось приватизацією нерухомого майна, в тому числі гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1 у м. Києві, а проводило роботу безпосередньо лише по приватизації акцій відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж". З врахуванням ситуації, яка склалася навколо гуртожитку на теперішній час існує факт порушення майнових прав держави, яка не передбачала при приватизації позбавлення громадян житла. Враховуючи викладене, відповідач-3 просить суд винести законне та обґрунтоване рішення.

У звязку з неявкою представників позивачів в судове засідання суд, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, відклад розгляд справи на 23.11.10.

У судове засідання представник позивачів 1,2,3,4,5,6,7,8,9,11,12,13,17,19, позивач-7, а також представники відповідачів 1 та 2 зявились, представник позивачів надав документи на виконання вимог ухвали суду.

При обговоренні обставин справи представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача-2 проти позову заперечував, представник відповідача-3 надав пояснення по суті спору.

У звязку з необхідністю дослідження доказів по справі, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 09.12.10.

У судове засідання 09.12.10 представники позивачів, відповідачів 1 та 2 зявились, надали пояснення по суті спору.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" було засноване відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 10.03.1994р. № 57 шляхом перетворення державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України „Про корпоратизацію державних підприємств” від 15.06.1993 № 210/93 та постанови КМУ № 508 від 05.07.1993 „Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації від 29.06.1994р. затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж", засновано на базі державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" та затверджено його статут.

Відповідно до акту оцінки цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж" від 29.06.1994р. спірний гуртожиток було включено до загальної оцінки майна.

На підставі вищезазначеного акту оцінки Міністерством енергетики України 05.12.1997 р. було затверджено перелік нерухомого майна переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 та є його власністю, в п. 43 якого зазначено: гуртожиток, м.Київ, Монтажників, 99/1.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.1998р. регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву був затверджений план розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж". Після чого, 12.11.1998р. відповідачем-3 було складено протокол підсумків продажу акцій ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", в якому зазначено, що розміщення акцій проводилось відповідно до уточненого плану розміщення акцій, затвердженого наказом РВ ФДМУ по м. Києву від 12.05.1998р. № 533. На підставі вищевказаного протоколу підсумкового протоколу було видано наказ № 1472 від 23.11.1998р. „Про затвердження приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж", відповідно до п. 1 якого процес приватизації ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" було завершено.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, при приватизації державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" шляхом корпоратизації, до складу майна що увійшло до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" увійшли гуртожитки, в тому числі й гуртожиток по вул. Монтажників, 99/1 у м. Києві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення cт. 4 Житлового кодексу Української РСР визначають, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127-131 Житлового кодексу України та п. З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 року № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Крім того, будинки відомчого житлового фонду підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів.

Спеціальним законом, який регулює приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду», в ст. 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції від 18.11.1997 року, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків) не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною 2 ст. 3 Закону України від 04.03.1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна»(в редакції від 19.02.1997 року, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

Таким чином, виходячи з аналізу чинного на момент проведення приватизації законодавства, судом встановлено, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду приватизації не підлягали.

Статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належному йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 10 Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 „Про корпоратизацію підприємств" відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.

В силу статті 26 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-ХП «Про господарські товариства»(в редакції 16.12.1993 року, що діяла на момент створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж") засновники товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Крім того, відповідно до п. 11 „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього Положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення.

В порушення вищезазначеної норми, засновник ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" Міністерство енергетики та електрифікації, правонаступником якого є Міністерство палива та енергетики України (відповідач-1), включивши до статутного фонду створеного в процесі корпоратизації підприємства спірні гуртожитки, не врахував положень чинного на той момент законодавства.

Згідно п. 16 „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

При цьому, згідно п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, яка діяла на момент складання та затвердження Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж" від 29.06.1994р., вартість цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, в тому числі, державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказане положення відповідає і п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на момент створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж" відповідачем-1 не дотримано вимог п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, та п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36, щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж", а саме в частині виключення вартості спірного гуртожитку з загальної вартості майна, яке підлягає приватизації, та відповідного зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства на розмір вартості спірного гуртожитку.

В п. 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 02.04.1994 року № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності»зазначено, що знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Тобто, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що право розпорядження гуртожитками як складовою державного (відомчого) житлового фонду, які на момент корпоратизації та приватизації знаходяться на балансі останніх, здійснюється в межах норм, передбачених житловим законодавством та Законом України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду».

Такі об'єкти відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду»за бажанням державних підприємств, установ та організацій, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходились, могли передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевого самоврядування та органами місцевої державної адміністрації згідно з вимогами даного закону на користь громадян.

При цьому, даною нормою п. 9 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, чинній на момент створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж") не встановлювався порядок приватизації об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств, як і не передбачалося набуття права власності на гуртожитки разом з іншим майном у процесі його корпоратизації (приватизації).

Тобто, гуртожитки, які у процесі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" та використовуватися з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачалося.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду, які не підлягали приватизації відповідно до Закону України від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна»та перебували на балансі підприємств, не підлягали включенню до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, в тому числі в процесі їх створення шляхом корпоратизації з подальшим продажем акцій ВАТ - тобто в процесі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства згідно Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

Відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях (п. 10 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 року N 210/93).

Беручи до уваги норму ст. 127 ЖК УРСР, за якою гуртожитки віднесено до житлового фонду, що дає підстави вважати заявлені позивачами вимоги обґрунтованими в контексті норм Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, оскільки відповідачем-1 вчинено дії з корпоратизації без урахування спеціальних норм Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а відтак такі дії вважаються судом неправомірними.

Щодо посилань ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" на пропуск позивачами строку позовної давності, суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяли положення ст. 83 Цивільного кодексу УРСР, де зазначалося, що позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавствам РСР, і на інші вимоги. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 № 278-ХІ).

01.01.2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України, в силу ст. 261 якого перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачі були обізнані про внесення до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" спірного гуртожитку та затвердження Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства.

Проживаючи тривалий час в гуртожитку, позивачі, серед яких є акціонери ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" не знали, що гуртожиток належить відповідачу-2 на праві власності, а вважали його лише балансоутримувачем даного гуртожитку, оскільки в договорах оренди житлового приміщення, укладених між позивачами та відповідачем-2, відсутні відомості щодо власника спірного гуртожитку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачам стало відомо про належність спірного гуртожитку на праві власності відповідачу-2 лише під час слухання справ про їх виселення, провадження яких відбувалось в 2006-2007 роках, після чого позивачі звернулись з позовом про визнання приватизації гуртожитку незаконною до Соломянського районного суду м. Києва. Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 17.11.08 позовні вимоги було задоволено повністю, проте ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.10 постанову Соломянського районного суду м. Києва від 17.11.08 було скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що фактів офіційного інформування позивачів щодо належності спірного гуртожитку ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" відповідачами не надано, а також зважаючи на розгляд справи про визнання приватизації гуртожитку незаконною в порядку адміністративного судочинства, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до господарського суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приватизація гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1 в м. Києві порушує права позивачів на житло, що відповідно до норм Конституції України є пріоритетним, гарантованим та невідчужуваним правом людини.

Таким чином, суд дійшов висновків, що п.1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57, акт оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1, вартістю 64 000,00 грн, затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57, порушують права позивачів, а тому підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи наведене, судом також задовольняються вимоги позивачів щодо зобов'язання Міністерства палива та енергетики України внести зміни до акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1, в місті Києві, вартістю 64 000,00 грн та зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1 в місті Києві (інвентарний номер 5080).

Оскільки передача гуртожитку засновником Міністерством енергетики та електрифікації (правонаступник - Міністерство палива те енергетики України) до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" є неправомірною, що в свою чергу повязано з виданням наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 р. № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж”, тому суд приходить до висновків про законність та обґрунтованість вимог позивачів щодо визнання недійсним наказу відповідача-3 від 23.11.1998 р. № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж”.

Що стосується вимог позивачів про визнання недійсним пункту 43 Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р., затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997 р. та зобов'язання Міністерства палива та енергетики України виключити з Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р., затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997 р., гуртожиток по вулиці Монтажників, 99/1 в місті Києві, вартістю 64000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, із вищезазначених правових норм вбачається, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як визнання недійсним переліку майна.

Згідно п.1 ч.1. ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, у випадку, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Перелік зазначеного майна, наданого засновником чи державним органом приватизації не є ані договором, ані актом в розумінні ст. 12 ГПК України, а за своєю суттю є бухгалтерським документом, що підтверджує наявність чи відсутності певного майна на обліку.

Таким чином, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що в даному випадку, спір про визнання недійсними та внесення змін до бухгалтерських документів переліків майна, не підлягає вирішенню у господарському суді, а отже, провадження в цій частині слід припинити.

В частині визнання недійсним пункту переліку майна та зобовязання виключення даних з переліку майна провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник за його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57.

3. Визнати недійсним акт оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1, вартістю 64000,00 грн., затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 р. № 57.

4. Визнати недійсним наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 р. № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж".

5. Зобовязати Міністерство палива та енергетики України внести зміни до Акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1, в місті Києві, вартістю 64 000,00 грн.

6. Зобовязати публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по вулиці Монтажників, 99/1, в місті Києві.

7. Припинити провадження у справі № 40/454 в частині визнання недійсним п. 43 Переліку нерухомого майна переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р. на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України.

8. Припинити провадження у справі № 40/454 в частині зобовязання Міністерства палива та енергетики України виключити з Переліку нерухомого майна переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж” станом на 01.01.1994р. гуртожиток по вулиці Монтажників, 99/1, в місті Києві, вартістю 64000,00 грн. на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України.

9. Стягнути з Міністерства палива та енергетики України (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 21714761) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) 85,00 (вісімдесят пять грн 00 коп.) державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 20.12.2010р.