Рішення № 12955519, 14.12.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р. Справа № 23/73

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Рочняк О.В.

при секретарі судового засідання Харук Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", вул. Свердлова, 53, с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області, 62371,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення коштів в сумі 11339 грн. 48 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Коваленко І.В. - представник, довіреність № 4 від 20.11.2010 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулося в суд із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 11339 грн. 48 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу оптової партії товару № 01/03-07 від 01.03.2007 року, позивачем поставлено відповідачу товар, а відповідач не оплатив в повному обсязі кошти за отримані товари.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2010 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2010 року.

Ухвалою суду від 23.11.2010 року відкладено розгляд справи на 14.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2010 року позовні вимоги підтвердив в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідаче умов договору купівлі-продажу оптової партії товару № 01/03-07 від 01.03.2007 року, в частині оплати коштів за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 11339 грн. 48 коп., яку просить стягнути з відповідача та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2010 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 26.10.2010 року та від 23.11.2010 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності повноважного представника відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений дату, про час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (Продавець) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу оптової партії товару № 01/03-07 (далі Договір).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № 9 від 19.04.2007 року на суму 14030 грн. 51 коп. та № 10 від 19.04.2007 року на суму 81333 грн. 97 коп.

Порядок здійснення розрахунків за поставлений товар передбачений п. 6.3. Договору, відповідно до якого оплата товару Покупцем здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

За отримані товари відповідач розрахувався частково, оплативши кошти в сумі 10825 грн.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 11339 грн. 48 коп., що підтверджується матеріалами спраи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 11339 грн. 48 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов договору купівлі-продажу оптової партії товару № 01/03-07 від 01.03.2007 року в сумі 11339 грн. 48 коп., є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 113 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 11339 грн. 48 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", вул. Свердлова, 53, с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області, 62371, (ідентифікаційний код 30357250), 11339 (одинадцять тисяч триста тридцять дев"ять) грн. 48 коп. основного боргу, 113 (сто тринадцять) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рочняк О. В.

Повне рішення складено 20.12.2010 року.