Рішення № 12955504, 13.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.10 Справа № 28/253/10

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький асфальто-бетонний завод», м.Запоріжжя

до відповідача Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України», м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 18.868грн.22коп. та 363грн.01коп. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання

Суддя О.В.Яцун

Представники:          

Від позивача –Кравченко С.І., довіреність №05/11 від 05.11.2010р.

Від відповідача –          Євстратенко С.Ю., довіреність №13/15-10 від 15.10.2010 р.

Заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 18.868грн.22коп. та 363грн.01коп. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання

Ухвалою суду від 23.03.2010р. порушено провадження у справі №28/253/10, судове засідання призначено на 08.11.2010р., у сторін витребувані документи, які необхідні для розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Судове засідання неодноразово відкладалось з метою з’ясування фактичних обставин справи та надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представник позивача наполягає на задоволені заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог частково, а саме: в обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем в 2009р. дійсно була здійснена поставка продукції на адресу відповідача на загальну суму 35 425,72 грн. Протягом 2009-2010 р.р. відповідачем була здійснена оплата поставленого товару на суму 17 366,30 грн. Згідно даних бухгалтерського обліку ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги України” сума боргу перед позивачем станом на 24.11.2010. складає 18 059,42 грн. Щодо вимог про стягнення 3% річних відповідач заперечує в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що вимога №47/3 від 10.03.2010. на адресу відповідача не надходила.

Суд визнав надані документи достатніми для прийняття рішення. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов’язався здійснити поставку продукції (асфальтобетон марки м/з В2 в кількості 32.5т. на суму 18.346грн.38коп.; асфальтобетон марки м/з Б1 в кількості 15,7т. на суму 8.967грн.84коп., бітум в кількості 0,87т. на суму 3.544грн.00коп.), а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити отриману продукцію.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За своєю правовою природою спірний правочин є угодою купівлі-продажу.

Положеннями ст.ст. 638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Частина 1 ст.656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме передача відповідачу продукції (асфальтобетон марки м/з В2 в кількості 32.5т.; асфальтобетон марки м/з Б1 в кількості 15,7т. на суму 8.967грн.84коп., бітум в кількості 0,87т. на суму 3.544грн.00коп.),) на загальну суму 30.858грн.22коп. підтверджується видатковими накладними №РН-0000104 від 23.09.2009р., РН-0000133 від 29.10.2009р., №РН-0000144 від 30.11.2009р. та довіреностями №228 від 23.09.2009р., №255 від 29.10.2009р., №277 від 30.11.2009р. на ім’я Рудько В.В.

На оплату отриманого товару відповідачу були виставлені рахунки –фактури №СФ-0000220 від 04.09.2009р., №СФ-0000232 від 28.10.2009р., №СФ-0000264 від 10.12.2009р. на загальну суму 30.858грн.22коп.

Однак, відповідач зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар, в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 1.990грн.00коп.

Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В зв’язку з невиконання грошового зобов’язання 10.03.2010р. на адресу відповідача була направлена претензія №47/3 з проханням перерахувати суму заборгованості за отриманий товар протягом семи днів з дня отримання претензії.

Зазначена претензія залишилася без відповіді, в той же час на рахунок позивача від відповідача 30.06.20140р. надійшли грошові кошти у розмірі 10.000грн.

Внаслідок неповного погашення відповідачем заборгованості на його адресу була повторно направлена вимога про оплату отриманої продукції 06.10.2010р., факт отримання зазначеної вимоги підтверджується печаткою підприємства відповідача.

Таким чином, сума боргу за отриману продукцію на момент розгляду справи становить 18.868грн.22коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 18.868грн.22коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 18.868грн.22оп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги про стягнення 363грн.01коп. 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за період прострочення з 20 березня 2010р. по 18 вересня 2010р. складає 363грн.01коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, поставка товару здійснювалась позивачем на підставі видаткових накладних, тобто сторонами у письмовій формі не було узгоджено строк та порядок розрахунків за отриману продукцію.

В зв’язку з чим, застосовуються норми ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, що боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як зазначає позивач факт прострочення виконання грошового зобов’язання виник з 20.03.2010р., оскільки перша вимога була направлена на адресу відповідача 10.03.2010р.

В той же час, суд не приймає до уваги зазначену вимогу, оскільки позивач не довів факт отримання відповідачем зазначеної вимоги, що в свою чергу не дає позивачу правових підстав для нарахування 3% річних з 20 березня 2010р.

Як було зазначено вище, відповідач вимогу про сплату отриманої продукції отримав –06.10.2010р.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.2 ст.530 ЦК України прострочення щодо оплати отриманої продукції починається з 13.10.2010р.

Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів 13.10.2010р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

За таких обставин, на момент звернення позивача до суду відсутній період для нарахування 3% річних.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не приймає посилання відповідача на погашення заборгованості в розмірі 808грн.80коп., оскільки не має актів та договорів про взаємозалік, тому ці суми повинні бути предметом самостійних вимог і не можуть бути підставою для зменшення суми боргу по накладним, що є предметом спору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.11,509,526,530,625 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «автомобільні дороги України»(69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький асфальто-бетонний завод»(69095, м.Запоріжжя, вул. Гончарова, 20, р/р 26006253306 в ПАТ «МетаБанк», МФО 313582) 18.868(вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім)грн.22коп. основного боргу, 188(сто вісімдесят вісім)грн.68коп. державного мита та 231(двісті тридцять одна)грн.54коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 17 грудня 2010р.