Рішення № 12955427, 15.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 грудня 2010 р. Справа 2/193-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Святошинська, 29

до: ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 7 618,17 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Лелека О.М.- за довіреністю;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 7 618,17 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для опалення та підігріву води.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2010 р. порушено провадження у справі № 2/7-11 та призначено засідання на 15.12.2010 р.

Ухвалою суду від 13.12.10 р. в тексті ухвали суду від 07.12.10 р. виправлено описку та виправлено № справи з 2/7-11 на 2/193-10.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 15.12.2010 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 07.12.10 р. документів не надав, незважаючи на те, що належним чином був поінформований про час, місце та дату проведення судового засідання, оскільки вказана ухвала відповідачем отримана особисто, що підтверджується здійсненою ним власнурочно відміткою від 08.12.10 р. на оригіналі ухвали, яка знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" - Позивачем (за умовами Договору "Теплопостачальник", далі по тексту- Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 - Відповідачем (за умовами Договору "Споживач") був укладений Договір № 49, (надалі - Договір) на теплопостачання квартири АДРЕСА_2, власником якої він є з 06 липня 2007 року.

Одночасно цієї ж дати до вищезазначеного Договору між обома сторонами була укладена та підписана Додаткова угода № 1, згідно якої загальна заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "'Ресурсозбереження" за минулий період становить 5131,36 грн., та яку ФОП ОСОБА_1 зобов'язався погасити до 15 вересня 2010 року.

Згідно п.п.1.1 Договору Теплопостачальник постачає Споживачу теплову енергію для опалення та підігріву води відповідно до умов Договору, а Споживач своєчасно оплачує спожиту теплову енергію у терміни, передбачені Договором.

Базовий тариф на момент укладення договору становить: тариф на опалення 1 кв.м. опалювальної площі- 5,15 грн.; тариф на підігрів 1 куб.м. води- 10,51 грн.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що Теплопостачальник зобов'язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із встановленими нормами законодавства України та умовами Договору.

Протягом усього терміну дії Договору Теплопостачальник належним чином виконував умови, встановлені Договором, якісно і в повному обсязі здійснював Споживачу постачання теплової енергії для опалення та підігріву води.

Відповідач взяті на себе зобов"язання за укладеним договором не виконав, не розрахувався із позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії, в результаті чого за відповідачем утворився борг у розмірі 5 344,67 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 49 від 15.06.2010 року є договором постачання теплової енергії.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. №955 затверджено "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води". Відповідно до пункту 9 названого Порядку в редакції постанови КМУ від 24.10.2007р. підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 5 344,67 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для опалення та підігріву води підлягають

задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 927,24 грн. пені. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що у разі несплати за спожиту теплову енергію та підігрів води до дати, вказаної у пункті 2.1.1 Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 927,24 грн. - пені заявлено правомірно.

Однак, з урахуванням встановлених обставин по даній справі та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, судом нараховано 413,45 грн, що і підлягають задоволенню. В частині стягнення 513,79 грн. пені слід відмовити.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1059,63 грн. - інфляційних втрат та 286,63 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1059,63 грн. - інфляційних втрат та 286,63 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 07.12.10 р. відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 549, 551, 655, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ідент.номер НОМЕР_1) на користь ТОВ "Ресурсозбереження" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Святошинська, 29, код ЄДРПОУ 31254730) 5 344,67 грн. основного боргу, 413,45 грн. пені, 1 059,63 грн.- інфляційних нарахувань, 286,63 грн.- 3% річних, 95,12 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 220,08 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 513,79 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Святошинська, 29

3 - відповідачу АДРЕСА_1