Рішення № 12955405, 13.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 грудня 2010 р. Справа 7/195-10

за позовом: Заступника прокурора області інтересах держави в особі ПАТ "Державний Експортно- імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м. Вінниці,

м. Вінниця

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія", м. Вінниця

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В", м. Вінниця

з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Половинчука В.В.

про стягнення 1300613,87 доларів США та 340920,99 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

прокурор: Самборська Я.А. - посвідчення № 70-2010 видане 30.08.2010 року.

позивача: Івашкевич І.Р. - представник за довіреністю № 010-01/3438 від 25.05.2010 року,

посвідчення № 118 видане 11.05.2010 року.

відповідача 1: Шевчук О.В. - представник, довіреність № б/н від 18.10.2010 року, посвідчення водія № 214420 видане 20.09.2000 року (присутня в судовому засіданні 29.11.2010 року).

відповідача 2: Шевчук О.В. - представник, довіреність № б/н від 18.10.2010 року,

посвідчення водія № 214420, видане 20.09.2000 року (присутня в судовому засіданні 29.11.2010 року).

Третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Половинчука В.В.: Шевчук О.В.- адвокат, договір на надання адвокатських послуг від 29.07.2010 року, ордер від 03.11.2010 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 350 видане 19.12.2004 року (присутня в судовому засіданні 29.11.2010 року).

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія", м. Вінниця та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В" м. Вінниця 1300613,87 доларів США та 340920,99 грн. заборгованості по зобов'язаннях ТОВ "Пік-В" за кредитним договором №74107к31 від 10.08.2007 року.

Ухвалою від 30.09.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/195-10 та призначено до розгляду на 21.10.2010 року.

21.10.2010 року до суду надійшов відзив ТОВ "ПІК-В" в якому останній просить припинити провадження у справі посилаючись на відсутність предмету спору. В обґрунтування наведеного відповідач 2 посилається на те, що в забезпечення виконання кредитного договору від 10.08.2007 року, окрім договору поруки було укладено 14.08.2007 року ще й договір іпотеки згідно якого 30.06.2010 року було вчинено виконавчий напис на підставі якого 20.09.2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області було відкрито виконавче провадження.

В зв'язку з неподанням витребовуваних документів ухвалою суду від 21.10.2010 року розгляд справи було відкладено до 04.11.2010 року.

04.11.2010 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в якій він просить згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 року, укладеного між відповідачем та позивачем у зв'язку з нарахуванням процентів та пені стягнути з відповідачів за Договором кредиту № 7407К31 від 10.08.2007 року:

- суму простроченої заборгованості 1 194 790,00 доларів США за період з 15.08.2007 року по 30.09.2010 року;

- суму заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами - 106 026,32 доларів США за період з 15.08.2007 року по 30.09.2010 року;

- суму нарахованої пені - 340 920,99 грн., що складається з:

1. пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту за період з 08.10.2009 року по 29.06.2010 року - 209 583,77 грн.;

2. пені за прострочені відсотки з 07.10.2009 року по 29.06.2009 року - 58 031,22 грн.;

3. пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту з 07.09.2009 року по 29.06.2010 року - 5 542,80 грн.;

- комісію за управління кредитом: 67 763,20 грн. за період з 08.10.2009 року по 29.06.2010 року.

Прокурор Самборська Я.А. підтримує заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву, яка розцінена судом як заява про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду як такої, що не суперечить ст.22 ГПК України.

04.11.2010 року до суду надійшов відзив представника відповідача 1 в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відносно ТОВ "Подільська тютюнова компанія" відмовити посилаючись на припинення поруки в зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя, оскільки без його згоди відбулось підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором та закінченням строку дії відповідного договору.

Також 04.11.2010 року до суду надійшов відзив відповідача 2 на позовну заяву в якому останній просить суд припинити провадження у справі посилаючись на відсутність предмету спору, пояснюючи це тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ "ПІК-В" 14.08.2007 року було укладено договір іпотеки, а 20.11.2009 року між позивачем та Половинчуком В.В. укладено договір застави корпоративних прав на підставі яких вчинено виконавчі написи.

В зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів розгляд справи було відкладено до 18.11.2010 року.

17.11.2010 року до суду надійшло письмове пояснення позивача в якому останній навів додаткові обґрунтування позовних вимог та заперечення на доводи викладені у відзивах відповідачів.

18.11.2010 року в судовому засіданні для надання сторонами додаткових доказів оголошувалась перерва до 25.11.2010 року, а 25.11.2010 року до 29.11.2010 року.

29.11.2010 року за клопотанням позивача розгляд справи було продовжено на 15 днів в зв'язку з чим у справі було оголошено перерву до 13.12.2010 року.

В судове засідання призначене на 13.12.2010 року не з'явився представник відповідачів та третьої особи, хоча про його час та місце останній повідомлявся належним чином - в судовому засіданні 29.11.2010 року під розпис.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" в м.Вінниці (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-В" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 7407К31, предметом якого відповідно до п.п.3.1, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.4 є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 1445500,00 доларів США з кінцевим терміном погашення Кредиту 08.07.2014 року, з процентною ставкою за кредитом 11,25 % річних.

При цьому в п.3.2.4 кредитного договору сторонами погоджено, що якщо Позичальник не перевів до Банку терміном до 01.10.2007 року загальні грошові потоки у розмірі, визначеному в п.5.1.3.7 з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 1 процентний пункт.

Ціллю кредиту являється рефінансування заборгованості по кредитному договору № 22/36/07-КЛТ від 25.06.2007 року укладеного Позичальником з ВАТ "Кредитпромбанк" наданої з метою фінансування придбання частини приміщень в торгівельно-розважальному центрі "Магіцентр" (п.3.2.3 Договору).

В п.3.4.1 передбачено, що Позичальник зобов'язаний погасити Кредит у валюті Кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.3.2 цього Договору, згідно з Графіком погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки, передбачені Графіком погашення Кредиту, є обов'язковими.

У разі порушення термінів погашення Кредиту, зазначених у Графіку погашення Кредиту, Банк переносить прострочену частину заборгованості за Кредитом на рахунок прострочених кредитів (п.3.4.2 Договору).

Пунктом 3.4.3 Договору передбачено, що виконання зобов'язань Позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за цим договором може бути покладено Позичальником на третю особу, проте, у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості такою третьою особою Позичальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань за цим договором. Також погашення будь-якої заборгованості за цим Договором може бути здійснено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, предмета іпотеки, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від страховиків у якості страхового відшкодування в разі втрати, псування або пошкодження предмету застави/іпотеки.

Згідно п.3.5.1 Договору Позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній Період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

У випадках зміни грошово-кредитної політики Національного банку України Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за кредитом визначеного у п.3.2 цього Договору про що Банк протягом 10 днів письмово повідомляє Позичальника. Про зміну розміру процентної ставки за Кредитом, визначеного у п.3.2 цього Договору, укладається додаткова угода до цього договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити Кредит та платежі за Кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки (п.3.5.2 Договору).

Згідно п.5.1.1 Договору до обов'язків Позичальника віднесено своєчасно та у повному обсязі погашати Банкові заборгованість за Кредитом, сплачувати проценти за користування Кредитами та інші платежі за цим Договором.

В п.п.6.1.1, 6.1.3 Договору визначено, які події тлумачаться як події невиконання зобов'язань, зокрема: Позивальник не сплатив Банкові у строк платежі з погашення Кредиту чи будь-яку суму, належну до сплати згідно з цим Договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за цим Договором; у Позичальника та/або Поручителя (-лів) виникла будь-яка прострочена заборгованість за будь-якими укладеними ним (ними) з Банком договорами.

У випадку настання і тривання Події невиконання зобов'язання Банк з поміж іншого повідомляє Позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором. підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену у повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати, Банк набуває право здійснити договірне списання коштів за Кредитом, процентами та іншими платежами, нарахованими згідно з цим договором, на користь Банку з рахунків Позичальника, та/або накласти стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (п.6.2 Договору).

До вказаного Договору Банком і Позичальником було підписано Додаток № 1 (Графік погашення кредиту).

В подальшому між Банком і Позичальником також було підписано ряд додаткових правочинів до кредитного договору від 10.08.2007 року № 7407К31, зокрема наступні:

1. 17.10.2007 року укладено додатковий правочин відповідно до якого п.5.5.3 кредитного договору викладено в новій редакції (передбачено здійснювати перегляд розміру процентної ставки за користування кредитними коштами щоквартально починаючи із 01.04.2008 року в разі недотримання Позичальником умови щодо надходження 50 % грошових надходжень на рахунки відкриті у Банку).

2. 01.12.2008 року укладено додатковий правочин згідно якого процентну ставку за Кредитом починаючи з 01.12.2008 року збільшено до 12,3 % річних.

3. 05.01.2009 року укладено додатковий правочин яким, крім іншого, фактично змінено Графік погашення кредиту в частині розміру щомісячних платежів шляхом підписання додатку 1-1 до кредитного Договору.

4. 06.01.2010 року укладено додатковий правочин згідно якого змінено та викладено в новій редакції п.п.3.5.1, 4.1.2 Договору.

5. 18.05.2010 року укладено додатковий правочин яким, крім іншого, зменшено процентну ставку з 01.05.2010 року до 8,0 % річних, а розмір плати за управління кредитом з 01.05.2010 року встановлено на рівні 0,0 % від суми Кредиту.

6. 07.07.2010 року укладено додатковий правочин за яким процентна ставка за кредитом починаючи з 01.07.2010 року встановлена в розмірі 0,1 % річних.

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 10.08.2007 року № 7407К31 було укладено ряд договорів, серед яких такі:

1. 10.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") (Кредитор), ТОВ "Пік-В" (Боржник) та ТОВ "Подільська тютюнова компанія" (Поручитель) укладено договір поручительства № 7407Р9 відповідно до якого Поручитель зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що виникатимуть внаслідок невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання і в тому числі витрати, понесені Банком.

2. 14.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") та ТОВ "Пік-В" укладено іпотечний договір № 74007Z64 відповідно до якого іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 10.08.2007 року № 7407К31. Предметом іпотеки є приміщення торгово-розважального центру, загальною площею 923,8 кв.м., а саме приміщення в будівлі, означеній на плані літерою "А" на 3 поверсі - приміщення № 8, № 2-№26, розташованого в м.Вінниці по вул.Козицького під номером 51/корпус 1 та земельна ділянка площею 342,45 кв.м..

3. 20.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") та громадянином Половинчуком В.В. укладено договір застави № 74009Z22 відповідно до якого заставою за цим договором забезпечуються всі вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 10.08.2007 року № 7407К31 зі всіма змінами та доповненнями, які будуть укладені в період його дії. Предметом застави є частка в статутному капіталі ТОВ "Пік-В", яка складає 100 відсотків статутного капіталу Підприємства та становить 2900000,00 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту та видав відповідачу кредит у розмірі 1445500,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1017 від 15.08.2007 року.

Факт отримання кредиту у вказаній вище сумі власне не заперечується сторонами.

За твердженням позивача взяті на себе за кредитним договором зобов'язання в частині оплати кредиту та процентів за користування останнім Позичальник виконував неналежним чином, що за посиланням позивача призвело до утворення станом на 01.11.2010 року заборгованості за кредитом у розмірі 1194790,00 доларів США за період з 15.08.2007 року по 30.09.2010 року; заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами 106026,32 доларів США за період з 15.08.2007 року по 30.09.2010 року; пені - 340920,99 грн., що складається з пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту за період з 08.10.2009 року по 29.06.2010 року - 209583,77 грн.; пені за прострочені відсотки з 07.10.2009 року по 29.06.2010 року - 58031,22 грн.; пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту з 07.09.2009 року по 29.06.2010 року - 5542,80 грн.; комісію за управління кредитом 67763,20 грн. за період 08.10.2009 року по 29.06.2010 року.

На підтвердження проведених Позичальником розрахунків та існування суми боргу у вказаному в позовній заяві (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) розмірі позивачем надано меморіальний ордер, відомість по позичковому рахунку Позичальника, розрахунки суми заборгованості тощо.

В свою чергу Позичальник надав на підтвердження проведення оплати виписки по позичковому рахунку системи "Клієнт-Банк".

Слід зазначити, що заборгованість Позичальника у вказаних вище розмірах зафіксовано також в обопільнопідписаних актах звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 року.

Матеріали справи не містять заперечень щодо розміру заборгованості зі сторони відповідачів чи третьої особи.

12.05.2010 року Банком було надіслано на адресу відповідачів вимогу про повернення кредиту факт одержання якої Поручителем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 50302788.

27.05.2010 року вимоги про дострокове повернення кредиту Банк направив Позичальнику та заставодавцю (Половинчуку В.В.) із попередженням про те, що в разі непроведення розрахунків за цими вимогами послідує звернення стягнення на заставне майно.

У відповідь на вимогу Банку від 27.05.2010 року ТОВ "Пік-В" в листі від 27.05.2010 року № 38 визнало останню і зазначило про відсутність заперечень щодо вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 14.08.2007 року № 74007Z64 та договорі застави від 20.11.2009 року № 74009Z22.

На підставі наведеного 30.06.2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки на підставі якого 20.09.2010 року було відкрито виконавче провадження.

Половинчук В.В. у листі від 27.05.2010 року також не висловив заперечень стосовно вчинення виконавчого напису на договорі застави від 20.11.2009 року № 74009Z22 в зв'язку з чим 02.07.2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. було вчинено виконавчий напис на договорі застави на підставі якого 09.11.2010 року Банк звернувся з відповідною заявою про примусове виконання в органи ДВС.

Із пояснень наданих в судовому засіданні 04.11.2010 року викликаного в порядку ст.30 ГПК України головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області та матеріалів оглянутого виконавчого провадження відкритого згідно виконавчого напису по договору іпотеки вбачається, що реалізація переданого в іпотеку майна не відбулась.

В матеріалах справи також відсутні докази реалізації майна за виконавчим написом по договору застави.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між Банком та Позичальником укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.7.2 кредитного договору сторони встановили, що у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п.3.4.1, 3.5.1 цього Договору Позичальник сплачує Банкові пеню у Валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п.4.1 цього Договору Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях.

Згідно п.3.2.7 кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства позовні вимоги про стягнення з Позичальника (відповідач 2 - ТОВ "Пік-В") заборгованості за кредитом у розмірі 1194790,00 доларів США; заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами 106026,32 доларів США; пені - 340920,99 грн., що складається з пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту - 209583,77 грн.; пені за прострочені відсотки - 58031,22 грн.; пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту - 5542,80 грн.; комісію за управління кредитом 67763,20 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умова договору.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Так, позивач розраховував пеню на прострочену заборгованість за основною сумою кредиту беручи для розрахунку заборгованість із кожного платежу, який мав бути сплачений відповідачем починаючи з 09.10.2009 року визначивши кінцевою датою періоду нарахування - 29.06.2010 року.

Разом з тим, суд вважає вказаний розрахунок пені частково невірним виходячи з наступного.

Як вказувалось вище в п.3.4.1 кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний погасити Кредит у валюті Кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.3.2 цього Договору, згідно з Графіком погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки, передбачені Графіком погашення Кредиту, є обов'язковими.

Із додатку № 1-1 до кредитного договору вбачається, що Позичальник зобов'язувався сплачувати не пізніше 08.10.2009 року, 08.11.2009 року, 08.12.2009 року черговий платіж по кредиту у розмірі 3470,00 доларів США, а в подальшому - не пізніше восьмого числа кожного наступного місяця - 14820,00 доларів США.

При цьому дослідивши наданий позивачем розрахунок пені по простроченій заборгованості за основною сумою кредиту судом встановлено, що розрахунок заборгованості здійснено за період із 08.10.2009 року по 29.06.2010 року приєднанням кожного чергового платежу до попереднього.

Однак вказана методика розрахунку пені є помилковою оскільки суперечить чинному законодавству виходячи з наступного.

Так, згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із змісту кредитного договору в останньому не обумовлено продовження періоду нарахування штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного вірним було б визначати розмір пені по кожному платежу окремо строком шість місяців починаючи з 09-го числа кожного місяця в якому мав бути сплачений черговий платіж, враховуючи при цьому приписи ч.6 ст.232 ГК України.

За результатами проведеного перерахунку із врахуванням виявлених помилок судом отримано 45227,28 грн. пені.

Як вбачається позивачем заявлено до стягнення 209583,77 грн. пені, що є більшим ніж отримав суд в результаті перерахунку в зв'язку з чим в стягненні 164356,49 грн. пені слід відмовити, як заявленій безпідставно.

Перевіркою розрахунку пені за прострочені відсотки та комісію судом не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас вимога про стягнення заборгованості солідарно із Поручителя (відповідач 1 - ТОВ "Подільська тютюнова компанія") не підлягає задоволенню виходячи з наступних міркувань.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вказувалось вище в забезпечення виконання кредитного договору від 10.08.2007 року № 7407К31 10.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") (Кредитор), ТОВ "Пік-В" (Боржник) та ТОВ "Подільська тютюнова компанія" (Поручитель) укладено договір поручительства № 7407Р9.

Згідно п.3.1 Договору Поручитель зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що виникатимуть внаслідок невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання і в тому числі витрати, понесені Банком.

У випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання передбаченого відповідними положеннями кредитної угоди, Банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя або звернути стягнення на належне йому майно чи грошові кошти відповідно до чинного законодавства України (п..3.2 Договору).

В ст.1 Договору дано визначення термінів, зокрема - основне зобов'язання - зобов'язання Позичальника, передбачені кредитним договором, щодо своєчасного повернення кредиту, внесення плати за користування кредитом, за управління кредитом та обслуговування позичкового рахунку тощо, а також інших платежів на умовах, передбачених у Кредитному договорі.

В той же час під зобов'язанням розуміється зобов'язання Поручителя перед Кредитором солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання Позичальником своїх зобов'язань, які передбачені Кредитним договором, а саме: 1445000,00 доларів США - основний борг за кредитом; сплата відсотків в розмірі 11,25 % річних; сплата комісії за управління кредитом в розмірі 0,084 % від суми заборгованості по кредиту на дату нарахування.

Згідно п.4.1.1 Договору Банк має право вимагати від Поручителя, у разі невиконання Позичальником Основного зобов'язання, задоволення своїх вимог у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання.

Пунктом 4.1.2 Договору Банку надано право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання Поручителем та/або Позичальником з поміж іншого у випадку невиконання Позичальником чи Поручителем будь-якого із зобов'язань по цьому Договору, чи кредитній угоді.

Відповідно до п.п.4.4.1, 4..4.2 Договору Поручитель зобов'язаний у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання та/або в випадку виникнення у Банка права вимагати обов'язкового дострокового виконання Основного зобов'язання погасити без будь-яких заперечень, заборгованість Позичальника перед Банком у повному обсязі та нести солідарну відповідальність за невиконання Позичальником Основного зобов'язання, включаючи пеню, інші витрати та збитки. понесені Банком внаслідок неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання.

Судом встановлено, що до Договору поруки було укладено лише один додатковий правочин - 17.10.2007 року згідно якого п.4.4 Договору було доповнено одним підпунктом (4.4.3) відповідно до якого Поручитель зобов'язувався перевести грошові надходження ТОВ "Подільська тютюнова компанія" на рахунки відкриті у Банку, у розмірі не менше 50 % від загальних надходжень до 01.01.2008 року.

Як вказувалось вище між Банком та Позичальником було укладено ряд додаткових правочинів до кредитного договору № 7407К31 від 10.08.2007 року в тому рахунку і договір від 01.12.2008 року згідно якого фактично було змінено процентну ставку за кредитом в сторону її збільшення до 12,3 % річних.

При цьому судом встановлено, що збільшення процентної ставки відбулось без згоди Поручителя виходячи з такого.

Відповідно до п.8.3 Договору поручительства від 10.08.2007 року № 7407Р9 всі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками Сторін.

Вказане положення Договору кореспондується із нормою законодавства викладеною в ст.654 ЦК України згідно якої зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Однак Банк та Позичальник збільшуючи розмір процентної ставки за кредитом не узгодили вказану дію із Поручителем шляхом внесення відповідних змін до договору поручительства.

Судом встановлено, що Банк 09.11.2009 року звертався до Поручителя з листом № 74-05/2183-1 в якому вказував на необхідність внесення змін до діючих договорів поручительства в зв'язку із зміною умов кредитування ТОВ "Пік-В".

Долучені до вказаного листа проекти Додаткових правочинів до договору поручительства свідчать про те, що в останніх відображалась зміна розміру процентної ставки до 12,3 % річних з 01.12.2008 року, що співпадає із укладенням додаткового правочину до кредитного договору.

Листом від 13.11.2009 року за № 77 ТОВ "Подільська тютюнова компанія" повідомила Банк про відсутність згоди товариства щодо внесення змін до договору поручительства від 10.08.2007 року № 7407Р9 та залишення рівня відповідальності в рамках підписаного договору поручительства.

Зміст листа від 13.11.2009 року переконливо свідчить про відсутність згоди Поручителя на підвищення обсягу його відповідальності за кредитним договором від 10.08.2007 року № 7407К31.

До того ж слід зауважити на те, що фактично звернення Банку до Поручителя щодо внесення змін до Договору поручительства в зв'язку із збільшення процентної ставки відбулось майже через рік після внесення відповідних змін до кредитного договору (01.12.2008 року - 09.11.2009 року).

В статті 559 ЦК України встановлено перелік підстав з якими пов'язується припинення поруки, зокрема порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

На думку суду збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором тягне за собою збільшення обсягу відповідальності Поручителя і як наслідок тягне припинення поруки у випадку відсутності згоди на це Поручителя.

Аналогічна правова позиція щодо припинення поруки у випадку збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором за відсутності згоди поручителя викладена також в постановах Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року у справі № 57/119-09, від 02.06.2010 року у справі № 2/135.

Окрім того, такий висновок зроблено також і в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) який наведено в листі Верховного Суду України від 07.10.2010 року.

З огляду на встановлені обставини (внесення змін до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки без внесення змін до договору поручительства та отримання попередньої згоди поручителя), суд приходить до висновку про припинення в даному випадку поруки ТОВ "Подільська тютюнова компанія" та втрату у позивача в зв'язку з цим права вимоги до Поручителя.

Посилання представника ТОВ "Подільська тютюнова компанія" у відзиві від 04.11.2010 року щодо припинення поруки в зв'язку із пропущенням позивачем шестимісячного строку встановленого ст.559 ЦК України не приймається судом до уваги виходячи з наступного.

Частина 4 ст.559 ЦК України вказує, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що строк за яким обчислюється припинення поруки може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає обов’язковість для виконання сторонами договору.

З наведених вище норм випливає, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя.

Посилання відповідача 1 на п.8.4 договору поручительства в контексті того, що останній не може розглядатись як встановлення строку дії поруки на підставі ст.252 ЦК України є безпідставним.

В п.8.4 договору поручительства сторони встановили, що дія цього договору припиняється після повного виконання Основного зобов'язання.

Слід вказати, що згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наведені вище приписи законодавства та їх аналіз у сукупності із умовами договору поручительства, який укладено між сторонами приводять суд до висновку про необґрунтованість та безпідставність посилання відповідача 1 на припинення поруки в зв'язку із закінченням шестимісячного строку.

Хибність посилання відповідача 1 на пропуск шестимісячного строку звернення від дня настання строку виконання основного зобов'язання підтверджується тим, що кінцевим терміном погашення кредиту визначено Банком та Позичальником в кредитному договорі - 08.07.2014 року з якого і слід розпочинати відлік шестимісячного строку у випадку невстановлення строку припинення поруки у відповідному договорі.

Доводи відповідачів наведені у їх відзивах про необхідність припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору та відмови в позові з тих підстав, що вчинено виконавчі написи на договорі іпотеки та застави, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором є помилковими, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому суд виходив з такого.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом і про що вказувалось вище на момент прийняття рішення у даній справі відсутні докази проведення погашення заборгованості за кредитним договором в рамках вчинених виконавчих написів.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що наявність виконавчих написів за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не може слугувати підставою для припинення провадження у справі чи відмови в позові.

Посилання представника відповідача 1 на те, що на правовідносини, які виникли у Позичальника із Банком із договору іпотеки розповсюджуються приписи ст.543 ЦК України і наведене є підставою для відмови в позові оскільки буде допущено подвійне стягнення заборгованості є також хибним.

При цьому суд виходив з того, що укладення договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором є як і укладення договору поруки способом забезпечення виконання, однак правовідносини між Банком та іпотекодавцем не свідчать про виникнення у іпотекодавця солідарного зобов'язання в розумінні ст.543 ЦК України, оскільки вказана норма регулює правовідносини щодо поруки.

Окрім того, з огляду на приписи ст.599 ЦК України, наявність виконавчого напису за договором іпотеки не є перешкодою для пред'явлення окремого позову про стягнення заборгованості солідарно із поручителя та боржника.

Також слід вказати, що із врахуванням висновку про припинення поруки рішення про стягнення заборгованості в даному випадку буде прийнято лише відносно ТОВ "Пік-В", яке являється іпотекодавцем. Таким чином відповідно до приписів ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії виконання виконавчі провадження буде об'єднано в зведене виконавче провадження, що позбавить можливості стягувача стягнути суму заборгованості в подвійному розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач 2 не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, пені та комісії, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням часткової відмови в стягненні пені та відмови в частині позову відносно ТОВ "Подільська тютюнова компанія" з мотивів наведених вище.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Також судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") змінило найменування на ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", що вбачається із статуту в редакції із реєстрацією змін 08.05.2009 року та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 370608.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача 2 відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в абз.2 п.4.2 та п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2009 року № 01-08/620 "Про деякі питання порядку сплати державного мита з позовів підприємств-резидентів про стягнення з їх контрагентів-резидентів заборгованості в іноземній валюті" також наголошується на можливості сплати державного мита державне мито в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Виходячи з наведеного суд розподіляє державне мито пропорційно розміру задоволених позовних вимог та беручи до уваги часткову відмову в задоволенні позову враховуючи курс грошової одиниці НБУ на момент прийняття рішення у справі.

При цьому слід зазначити, що загальна сума заявлених позовних вимог становить 10686443,27 грн. ((1194790,00 дол.США+106026,32 дол.США*7,9531)+67763,20+209583,77+58031,22+5542,80), а задоволених 10522086,78 грн. ((1194790,00 дол.США+106026,32 дол.США*7,9531)+67763,20+45227,28+58031,22+5542,80).

Таким чином сума державного мита сплачена в іноземній валюті та гривні із заявлених позовних вимог повинна була розподілятись пропорційно від розміру найбільшого сплаченого мита встановленого підпунктом а) п.2 ст.3 декрету КМ України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" (25500,00 грн.): (1194790,00 дол.США+106026,32 дол.США*7,9531)=10345522,27 грн. (сума вимог у іноземній валюті в еквіваленті); 340920,99 грн. (сума вимог в гривні), що у відношенні до 25500,00 грн. буде становити 96,81 % та 3,19 % відповідно.

Оскільки сума заявлених та задоволених вимог вимог в іноземній валюті залишилась незмінна суд вважає необхідним стягнути мито із вказаної суми виходячи із пропорції вказаної вище - 96,81 % від 25500,00 грн. визначивши еквівалент вказаної суми в доларах США - ((25500,00*96,81%)/7,9531)=3104,02 доларів США.

В зв'язку з тим, що суд відмовив в задоволенні позову в частині вимог заявлених в гривні саме в цій частині державне мито і підлягає коригуванню.

При цьому суд зазначає, що мито яке мало бути сплачено при заявленні позову в гривні виходячи із пропорції вказаної вище становить 813,45 грн. (25500,00*3,19%), яке є для подальших розрахунків показником 100 %.

Співвідношення суми заявлених та задоволених позовних вимог у гривні із прив'язкою до суми мита, яке мало бути сплачено приводить до отримання наступного результату ((108801,30*813,45/340920,99)=259,60 грн.).

Визначаючи розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд враховував співвідношення суми заявлених та задоволених вимог у гривні за результатами чого отримав наступне значення ((10522086,78*236/10686443,27)=232,37 грн.).

13.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п.5 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В", вул.Грушевського, 30, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35054568) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м.Вінниці, вул.Козицького, 51, корп.1. м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 24896705) - 1194790,00 доларів США заборгованості за кредитом, 106026,32 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В", вул.Грушевського, 30, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35054568) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ Укрексімбанку у м.Вінниці, вул.Козицького, 51, корп.1. м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 24896705) - 45227 грн. 28 коп. - пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту, 58031 грн. 22 коп. - пені за прострочені відсотки, 5542 грн. 80 коп. - пені за прострочену комісію за обслуговування кредиту, 67763 грн. 20 коп. - комісії за управління кредитом

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В", вул.Грушевського, 30, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35054568) в доход Державного бюджету України - 3104,02 доларів США - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-В", вул.Грушевського, 30, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 35054568) в доход Державного бюджету України - 232 грн. 37 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В позові щодо стягнення пені за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 164356 грн. 49 коп. відмовити.

7. В позові відносно ТОВ "Подільська тютюнова компанія" відмовити.

8. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

9. Копію рішення надіслати відповідачам та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 грудня 2010 р.

віддрук: 5 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу 1- ТОВ "Подільська тютюнова компанія " пров.Грибоєдова, 17А , м. Вінниця, 21032.

3 - відповідачу 2- ТОВ "Пік-В" (юридична адреса) вул.Грушевського,30,м.Вінниця 21050 .

4- відповідачу 2 - ТОВ "Пік-В" (фактична адреса) вул.Козицького,51, м.Вінниця 21050.

5 - Половинчук В.В. - вул.Фрунзе, 24, кв.54, м.Вінниця, 21000.