Рішення № 12955394, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010Справа №2-18/5557-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» м. Київ (юр. адреса: 04080, м. Київ, вул.. Нижньоюрківська, 9, ОКПО 36472721)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ОКПО 36394256)

Про стягнення 93399, 70 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Осінний І.Гр. – представник, дов. від 12.08.2010 року.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» м. Київ – позивач – звернулося з позовом до відповідача -

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» м. Сімферополь , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 93399,70 грн., з яких 92800,00 грн. – заборгованість відповідача за поставлений товар та 599,70 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 07.10.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №07/10/10-1.

Згідно з умовами Договору позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити отриману продукцію. Позивач, згідно з умовами Договору здійснив продаж товару відповідачу на суму 95000,00 грн. на підставі видаткової накладної № РН – 0001756 від 11.10.2010 року. Відповідач не виконав свої зобов язання за Договором у повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

03.12.2010р. до господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою його представника за підписом генерального директора Архангельського С.Б.

До даного клопотання відповідачем не залучено ні яких належних доказів дійсного знаходження представника відповідача на лікарняному, крім того, відповідачем по справі є юридична особа, в зв’язку з чим відповідач мав можливість видати довіреність іншої особі на право представляти інтереси ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» у Господарському суді АР Крим.

Суд вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми процесуальними правами, наданими йому статтею 22 ГПК України, не скористувався своїм правом участі у судовому засіданні, тому вважає можливим розглянути дану справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2010 року між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений Договір № 07/10/10-1, згідно п.1.1 якого продавець зобов’язався продати, а покупець зобов’язався оплатити й прийняти від продавця Товар по найменуванню, на умовах, у кількості та ціні згідно Специфікацій, які оформлені у вигляді додатків, які є невід ємною частиною даного договору

Згідно статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК України) предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Пунктом 2.1 договору від 07.10.10 року встановлено, що кількість товару зазначається в Специфікаціях до даного договору.

Сторонами у пункті 3.1 договору визначено, що ціни на товар встановлюються в гривнях та вказані у Специфікаціях, які оформлені і вигляді додатків до даного договору.

Вартість кожної партії товару вказана у рахунку - фактурі на таку партію та у Специфікації, що визначено у п. 3.2. такого договору.

Як свідчать матеріали справи, сторонами був підписаний Додаток № 1 до договору № 07/10/10-1 (а/с 9), на підставі якого позивач передав відповідачу товар «шокко 888» у кількості 5,00 тон на загальну суму 95000,00 грн., враховуючи ПДВ.

У пункті 4 зазначеної Специфікації сторони зазначили, що відповідач призводить оплату узгодженої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних діб з моменту поставки товару Покупцю.

Як свідчать матеріали даної справи, 11.10.2010 року була виписана Видаткова накладна № РН-0001756 (а/с 10), на підставі якої уповноважена особа відповідача - Шулик В.Гр. на підставі виданій їй довіреності № 371 (а/с 12), отримала товарно-матеріальні цінності, а саме: товар «шокко 888» у кількості 5,00 т.

У той же день була виписана і Товарно – Транспортна Накладна серії 02 ААТ (а/с 11) на відвантаження вищезазначеного товару на адресу відповідача – ТОВ «Сімферопольска фабрика солодощів».

А пунктом 4.3 договору від 07.10.2010 року сторонами було встановлено, що датою поставки вважається дата виписки товарної накладної.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 180 Господарського Кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Але в порушення передбачених умов договору від 07.10.2010 року та Специфікації № 1 до нього відповідач лише частково провів оплату своєї заборгованості перед позивачем тільки 03.11.2010 року – на суму 1000,00 грн., 04.11.2010 року – 1200,00 грн. та 09.11.2010 року – 300,00 грн.

На момент прийняття судового рішення остаток заборгованості відповідача перед позивачем залишається у розмірі 92500,00 грн., доказів сплати такої суми заборгованості позивачу відповідач суду так і не надав.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» до відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 92500,00 грн. з врахуванням вище перелічених оплат з боку відповідача.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 599,70 грн., то суд зауважує наступне:

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 11.1 договору від 07.10.2010 року у випадку прострочення платежу, передбачених п. 3.4 даного договору, а також Специфікаціями до даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

А статтею 3.4 даного договору, на яку відсилається п. 11.1 договору, встановлено, що датою поставки вважається дата виписки товарної накладної.

У пункті 4 Специфікації № 1 до договору від 07.10.2010 року сторони зазначили, що відповідач призводить оплату узгодженої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних діб з моменту поставки товару Покупцю.

Як вже зазначено судом у своєму рішенні, дата виписки товарної накладної є 11.10.2010 року.

Тому суд погоджується з розрахунком пені позивача за період з 26.10.10 р. по 08.11.2010 року (включно) за 14 діб з пропорційним врахуванням оплат, які були частково проведені відповідачем, а саме - з сумою пені 559,70 грн.

Суд вважає, що така сума пені нарахована позивачем обґрунтовано, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати на підставі ст.. ст.. 44, 49 ГПК України суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому суд зауважує, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» надійшла до господарського суду АР Крим 15.11.2010 року, про свідчить вхідний штам суду (а/с 2), ухвала про порушення провадження у даній справі винесена судом 17.11.2010 року, а відповідач ще 09.11.2010 року частково оплатив суму заборгованості у розмірі 300, 00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні суддею у судовому засіданні 06.12.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 09.12.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.1 - 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» м. Сімферополь (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ОКПО 36394256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» м. Київ (юр. адреса: 04080, м. Київ, вул.. Нижньоюрківська, 9, ОКПО 36472721) 92500, 00 грн. заборгованості, 559, 70 грн. пені, 930,00 грн. держмита та 235,14 грн. витрат на информаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

У частині стягнення заборгованості у розмірі 300, 00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.