Рішення № 12955379, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010Справа №2-22/5528.1-2010 за позовом Приватного підприємства «Люкс-КХ Крим», м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ, вул. Воровського, 33 в особі Кримської філії ПАТ «АСК «ІНГО Україна», м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) ОСОБА_1, АДРЕСА_2

2) ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 6 303,89 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Синявський К.С., представник, дов від 07.09.2009 року; Хоронський М.Д., представник, дов від 30.11.2010 року

від відповідача Названова В.С., представник, дов від 28.04.2010 року

від третіх осіб 1. не з'явилась; 2. ОСОБА_1., представник, дов від 05.12.2009 року.

Обставини справи:

Позивач Приватне підприємство «Люкс-КХ Крим» звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в особі Кримської філії ПАТ «АСК «ІНГО Україна», просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 6303,89 грн., а саме: 3814,58 грн. основної заборгованості, 325,12 грн. пені, 341,29 грн. 3% річних, 1822,90 інфляційних витрат, також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.11.2009 року у справі № 2-27/5248-2009 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

Позивач уточнював позовні вимоги, просив суд зобовязати відповідача виконати на користь вигодонабувача ОСОБА_1. договір страхування шляхом сплати заборгованості у розмірі 6306,30 грн., а саме: 3486,55 грн. основної заборгованості, 297,31 грн. пені, 324,90 грн. 3% річних, 2197,55 інфляційних витрат, також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.11.2009 року у справі № 2-27/5248-2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено громадянина ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 01.02.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Люкс КХ Крим» залишено без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 01.02.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 касаційну скаргу ПП «Люкс КХ Крим» задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 Господарського суду АР Крим та рішення Господарського суду АР Крим від 01.02.2010 року у справі № 2-27/5248-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справу № 2-27/5248-2009 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.11.20101 року справу № 2-27/5248-2009 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 5002-22/5528.1-2010, справу призначено до розгляду.

Відповідач надав суду пояснення по суті спору, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 заперечує проти вимог заявленого позову, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.12.2010 року змінено назву відповідача «ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на «Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в особі Кримської філії ПАТ «АСК «ІНГО Україна».

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між відповідачем по справі (Страховик) і позивачем (страхувальник) було укладено договір страхування транспортного засобу, що підтверджується наявним в матеріалах справи полісом №К000132 АРК.

Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки ГАЗ 3110 СПГ. Страхова сума 35350,00 грн.

Дія вказаного полісу була зазначена з 10.12.2005 року по 09.12.2006 року.

Також, між відповідачем по справі (Страховик) і позивачем (страхувальник) було укладено договір страхування транспортного засобу, що підтверджується наявним в матеріалах справи полісом №К000060 АРК.

Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки ГАЗ 3110 СПГ. Страхова сума 30300,00 грн.

Дія вказаного полісу була зазначена з 02.09.2005 року по 01.09.2006 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до адендуму №1 до полісу №000132 АРК за згодою сторін до даного полісу було внесено наступні доповнення: вигодонабувачем за даним полісом призначається Хоронський Е. Д.

Відповідно до адендуму №2 до полісу №000060 АРК за згодою сторін в поліс було внесено наступні доповнення: вигодонабувачем за даним полісом призначається Хоронський Е. Д.

Позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 15123,83 грн. по полісу № 000132 АРК по страховому випадку, що стався 19.08.2006 року з автомобілем ГАЗ 3110 д/н НОМЕР_2, що належить позивачу по справі.

Франшиза у розмірі 252,50 грн. виключена.

Відповідно до висновку спеціаліста №0345/06 експертного, автотоварознавчого дослідження, по визначенню вартості транспортного засобу від 11.09.2006 року (т. 1, а.с. 45 48), відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику даного транспортного засобу в наслідок ДТП, з врахуванням ПДВ складає 15376,33 грн.

Факт ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 04.10.2006 року по справі №3-10098/06 (т. 1, а.с. 114).

Також, позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 6944,65 грн. по полісу № 000060 АРК, по страховому випадку, що стався 02.09.2005 року з автомобілем ГАЗ 3110 д/н НОМЕР_1

Франшизу у розмірі 252,50 грн. виключено.

Відповідно до звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу №13304/06 від 10.05.2006 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ГАЗ 3110 СПГ, д/н АК 9428 АС складає 7197,15 грн.

Також, відповідно до звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, №85-03/06 від 05.04.2006 року (т. 1, а.с. 115 120) вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ГАЗ 3110 СПГ, д/н НОМЕР_2 складає 7925,64 грн.

У виконання вищевказаного, відповідачем на користь вигодонабувача було перераховано наступні страхові відшкодування: відповідно до платіжного доручення №2810 від 14.09.2006 року у розмірі 6268,16 грн. (страхове відшкодування по полісу №К000060 АРК); відповідно до платіжного доручення №2570 від 10.07.2006 року у розмірі 7238,94 грн. (страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК); відповідно до платіжного доручення №2875 від 12.10.2006 року у розмірі 2707,50 грн. (страхове відшкодування по полісу № 000132 АРК); відповідно до платіжного доручення №14431 від 02.11.2006 року у розмірі 12419,94 грн. (страхове відшкодування по полісу № 000132 АРК).

Позивач по справі звернувся до відповідача з претензією №1 на суму 434,20 грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідачем повністю не виконане страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК від 10.12.2005 року у відношенні позивача.

Також, позивачем було направлено відповідачу претензію №2, відповідно до якої позивач вимагав провести у повному обсязі страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК, а саме доплатити 676,49 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №3, відповідно до якої вимагав провести у повному обсязі страхове відшкодування по полісу №К000132 АРК, а саме доплатити 2703,89 грн.

Відповіді на вказану претензію отримано не було.

Так, судом встановлено, що на виконання договору страхування, відповідачем на користь вигодонабувача було перераховано страхові відшкодування без урахування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензіями, однак відповіді на зазначені претензії не отримав.

Факт настання страхових випадків та факт частково перерахування відповідачем страхового відшкодування сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи. Сума страхового відшкодування визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Пунктом 17 названого стандарту передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Відповідно до листа ЗАТ Український центр після аварійного захисту «Експерт Сервіс», т. 3 а.с. 31, встановлено, що дослідження за визначенням матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ГАЗ 3110 СПГ державний номер АК3095АН (Звіт про оцінку збитку №85-03/06 від 05 квітня 2006 року) проводилося експертом Забеліним Валерієм Георгійовичем, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта автотоварознавча, посвідчення №366 від 10.01.2001 року, видане Міністерством юстиції України. Свідоцтво №93 від 06.02.2002 року про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

Оцінка розміру матеріального збитку, заподіяного власнику дорожнього транспортного засобу (ДТС) здійснювалася відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року №142/52092 з використанням витратного підходу.

Основним методом витратного підходу, використовуваним при визначенні вартості матеріального збитку, заподіяного власнику ДТС є калькуляція витрат на відновлення пошкодженого або розукомплектованого ДТС.

Згідно Методики проведення автотоварознавчих експертиз і оцінки транспортних засобів, розмір матеріального збитку визначається як сума вартості ремонтних робіт і вартості замінюваних складових з урахуванням фізичного зносу.

В результаті проведення дослідження був отриманий висновок про те, що вартість відновного ремонту ГАЗ 3110 СПГ державний номер НОМЕР_3 з урахуванням фізичного зносу складових рівна 7925,64 грн.

Щодо питання про включення податку на додану вартість в розмір матеріальних збитків, визначених експертом при проведенні дослідження з визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику ДТС, зауважено, що відповідно до п.2.4 Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальних збитків) визначається як вартісне значення витрат, які несе власник у разі пошкодження або разукомплектовання транспортного засобу (ДТС), з урахуванням фізичного зносу і витрат які несе або може понести власник для відновлення свого порушеного права користування ДТС. Тому розмір матеріального збитку (реальних) збитків визначається з урахуванням вказаного податку.

Також відзначено, що вартість товарно-матеріальних цінностей, які повинні бути використані в процесі ремонту (запчастини і інші витратні матеріали) приймається до розрахунку за їх ринковою ціною з урахуванням сум ПДВ, які в таку вартість включаються.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на пункти 14.4., 14.2.2., 5.2.13. Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско) з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.2.13 Правил страхування страховик не відшкодовує розмір непрямих платежів (податків), що включаються до рахунків на відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ за умови відсутності документального підтвердження факту сплати таких платежів.

Відповідно до п. 13.2.7 Правил страхування документами, що підтверджують розмір збитків завданих власнику застрахованого транспортного засобу можуть бути акт автотоварознавчого дослідження або експертиза про величину збитку, калькуляція та оригінали рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Як вбачається із матеріалів справи визначення розміру збитку завданого власнику транспортного засобу по кожному страховому випадку здійснювалося на підставі Звітів про оцінку шкоди, завданої власнику транспортного засобу, які є актами автотоварознавчого дослідження відповідно до п.1.7. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Мінюста України N53/5 від 08.10.98 р.

Тому, невиплата страхового відшкодування у розмірі, передбаченому актами автотоварозначого дослідження (за вирахуванням франшизи) на підставі п.5.2.13 Правил страхування є неправомірною, оскільки даний пункт не підлягає застосуванню до правовідносин які виникли між сторонами. При цьому, п.5.2.13 Правил страхування застосовується при визначенні розміру збитку завданого власнику транспортного засобу на підставі рахунків на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до п. 14.2.2. Правил страхування відшкодування передбачених договором страхування витрат Страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком, здійснюється Страховиком Страхувальнику, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі Акту автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому, сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо Страхувальнику-фізичній особі готівкою або на її банківський рахунок. Як вбачається зі змісту полісів страхування, укладених між позивачем та відповідачем по справі, страхувальником є приватне підприємство «Люкс-КХ Крим», яке відповідно до норм Господарського кодексу України є юридичною особою, тому, невиплата страхового відшкодування у розмірі, передбаченому актами автотоварозначого дослідження (за вирахуванням франшизи) на підставі п. 14.2.2 Правил страхування також є неправомірною, оскільки даний пункт не підлягає застосуванню до правовідносин які виникли між сторонами.

П. 14.2.2. Правил страхування застосовується у випадках, коли страхувальником за полісом страхування є фізична особа, а не юридична.

Крім того, страховиком порушено положення Правил страхування, які передбачають обов'язок страховика повідомити про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до п.14.19 Правил страхування виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15-ти робочих днів з моменту ухвалення рішення або в цей же термін повідомляється про відмову у виплаті чи продовження терміну прийняття рішення про виплату з письмовим обгрунтуванням причин. Відмова у виплаті страхового відшкодування з боку страховика (відповідача) не надходила.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати 3486,55 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 297,31 грн. пені, 324,90 грн. 3% річних, 2197,55 інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» Кримська філія ПАТ «АСК «ІНГО Україна» (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 26558403) на користь Приватного підприємства «Люкс-КХ Крим» (м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33529743) заборгованості у розмірі 6306,30 грн., у тому числі: 3486,55 грн. основної заборгованості, 297,31 грн. пені, 324,90 грн. 3% річних, 2197,55 інфляційних витрат.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» Кримська філія ПАТ «АСК «ІНГО Україна» (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 26558403) на користь Приватного підприємства «Люкс-КХ Крим» (м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33529743) 102,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» Кримська філія ПАТ «АСК «ІНГО Україна» (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 40, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 26558403) на користь Приватного підприємства «Люкс-КХ Крим» (м. Сімферополь, бул. Леніна, 7, ВПЗ № 6, а/с № 347, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33529743) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 09.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.