Рішення № 12955366, 08.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2010

Справа №2-22/3412-2010

За позовом – ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6

до відповідача – КП «Аршинцево», м. Керч, вул. Перемоги, 16

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1. Територіальне комунальне житлово – експлуатаційне підприємство, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 7

2. КП «Аршинцевокомунсервіс», м. Керч, вул. Орджонікідзе, 2

про стягнення 416670,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Мартинюк Ю.А., представник, дов від 19.07.2010 року

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

Обставини справи:

Позивач - ВАТ «Крименерго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - КП «Аршинцево», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 416670,00 грн., у тому числі: заборгованість за активну електричну енергію – 350794,89 грн., пеня – 33359,23 грн., збитки від інфляції – 26452,56 грн., 3% річних – 6063,32 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідачем були порушенні прийняті на себе зобов’язання за договором про поставку електричної енергії № 3110 від 23.07.2009 року та ПКЕЕ.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.09.2010 року повернено відповідачу за первісним позовом подану ним зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.09.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Територіальне комунальне житлово – експлуатаційне підприємство та КП «Аршинцевокомунсервіс».

18.10.2010 року до суду надійшов відзив Територіального комунального житлово – експлуатаційного підприємства на позовну заяву.

18.10.2010 року до суду надійшов відзив на позов КП «Аршинцевокомунсервіс», відповідно до якого зазначено, що за результатами аналізу фінансово – господарської діяльності КП «Аршинцевокомунсервіс», заборгованості останнього перед позивачем не виявлено.

Крім того, до Господарського суду АР Крим надійшли додаткові пояснення відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.10.2010 року строк вирішення даного спору продовжено на 15 днів, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2010 року до суду надійшли пояснення позивача по суті позовних вимог, із зазначенням детального розрахунку 3% річних, пені, збитків від інфляції з розрахунком суми поточної заборгованості та суми, переданої згідно договору про переведення боргу, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію з урахуванням договору про переведення боргу у розмірі 340794,89 грн., пеню – 47454,50 грн., 3% річних – 6204,84 грн., збитки від інфляції – 29075,22 грн., всього – 423529,45 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач та терті особи в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

23 липня 2009 року між ВАТ «Крименерго» та КП«Аршинцево» укладений договір № 3110 про постачання електричної енергії. При укладенні договору сторони зобов'язалися керуватися нормами Закону України «Про електроенергетику», ПКЕЕ та іншими нормативними актами.

Згідно п. 2.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальникові вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1, або 4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно додатку № 4.2 до договору про постачання електричної енергії розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється у відповідності з п. 6.6 ПКЕЕ, одним платежем по фактичних показанням приладів обліку в дату оплати.

Згідно п. 2 Додатку № 4.2. розрахункова дата встановлюється 22 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

11 лютого 2009 року межу Територіальним комунальним житлово – експлуатаційним підприємством та КП «Аршинцевокомунсервіс» був складений акт передачі взаємозаліку по електричній енергії на суму 303500,00 грн.

Зазначений акт підписаний керівниками зазначених осіб в межах наданих їм повноваженим, містить суму заборгованості, з нього явно вбачається волевиявлення ТК ЖЕП передати, та волевиявлення КП «Аршинцевокомунсервіс» прийняти на себе зобов’язання з оплати електричної енергії, отже цей акт має ознаки договору щодо переведення боргу.

20 березня 2009 року рішенням 44 сесії 5 скликання Керченської міської ради було прийнято рішення про створення Комунального підприємства «Аршинцево», а також прийнято рішення про передачу житлового фонду, що раніше знаходився на балансі КП «Аршинцевкоммунсервіс» на баланс КП «Аршинцево».

Також, 30.11.2009 року КП «Аршинцево» звернулося в адресу ВАТ «Крименерго» та на адресу Керченського РЕМ з листом про продовження договору на постачання електричної енергії № 3110 від 23.07.2009 року, а також з питанням щодо надання згоди на переведення боргу з КП «Аршинцевкоммунсервіс» на КП «Аршинцево» на суму 336538,83 грн.

Також, позивач вважає, що боржник своїми діями визнає суму боргу, про що свідчить лист від 01.07.2009 року, вих. № 199/01-09 відповідно до якого КП «Аршинцево» просить рахувати суми, сплаченні за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року за договором № 107, укладеним з КП «Аршинцевкоммунсервіс» як фактично прийняті добровільні зобов’язання з оплати за електричну енергію споживача, вказаного у договорі.

Стосовно посилань відповідача на те, що переведення боргу відбувалось без згоди ВАТ «Крименерго», суд звертає увагу сторін на те, що законодавчу заборону переведення боргу без згоду кредитору (стаття 520 ЦК України) встановлено з метою захисту майнових інтересів саме кредитора, однак позивач пояснив, що переведення боргу на спочатку на КП «Аршинцевокомунсервіс», а потім на КП «Аршинцево» жодним чином не порушує та відповідає майновим інтересам позивача. Оскільки договори щодо переведення боргу у судовому порядку недійсними не визнавались, суд виходить з того, що вони відповідають закону та створюють відповідні правові наслідки.

Відповідачу виставлялись рахунки на оплату, проте оплачувалися відповідачем частково, що призвело до утворення заборгованості за період з серпня 2009 року по березень 2010 року в сумі 350794,89 грн.

Слід зауважити, що в процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги вказавши, що заборгованість за активну електричну енергію з урахуванням договору про переведення боргу складає 340794,89 грн.

Так, слід звернути увагу на наступне.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, як то передбачено статтею 520 Цивільного кодексу України.

Листом КП «Аршинцево» повідомило кредитора, щодо складання договору переведення боргу, та просило надати свою згоду. ВАТ «Крименерго» не заперечувало щодо даних дії, які виражались у відповіді останнього, а також у підписанні тристороннього акту звірки від 23.07.2009 року та прийняття коштів від КП «Аршинцево».

Судом встановлено, що суму боргу, яку було переведено на підставі договору переказу боргу, склалась з суми заборгованості, яка виникла у КП «Аршинцевкомунсервіс» за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року в сумі 333058,99 грн. по об'єктах, по яких раніше використовувало електричну енергію Територіальне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство, тобто, до укладення договору на постачання електричної енергії.

Вказане підтверджується листом КП «Аршинцевкомунсервіс» в якому зазначено, що 01.06.2007 року утворилось нове комунальне підприємство, та житловий фонд ТК ЖЕП передано КП «Аршинцевкомунсервіс».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, також закріплено, що постачання електричної енергії можливо лише на підставі Договору між споживачем та постачальником електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії, без укладання договору відповідачем не заперечувався, рахунки на оплату споживачем одержані, частково сплачені.

Так, за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року у боржника КП «Аршинцевкомунсервіс» утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 333058,99 грн. Факт сплати підтверджується листом КП «Аршинцевкомунсервіс».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 340794,89 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 47454,50 грн., 3% річних – 6204,84 грн., збитки від інфляції – 29075,22 грн.

Крім того, пунктом 8 Додатку № 4.2. до договору про поставку електричної енергії № 3110 від 23.07.2009 року сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасної сплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла на період, за який здійснюється нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому, сума боргу за спожиту електричну енергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, виходячи з пункту 8 Додатку № 4.2 до договору, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з КП «Аршинцево» (м. Керч, вул. Перемоги, 16, рахунок № 260080105020 в ВАТ «Банк Морський», МФО 384414, ЄДРПОУ 36431250) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 001314700 – рахунок зі спеціальним режимом використання) заборгованість за активну електричну енергію – 340794,89 грн.

3. Стягнути з КП «Аршинцево» (м. Керч, вул. Перемоги, 16, рахунок № 260080105020 в ВАТ «Банк Морський», МФО 384414, ЄДРПОУ 36431250) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260073013142, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк») пеню – 47454,50 грн., 3% річних – 6204,84 грн., збитки від інфляції – 29075,22 грн.

4. Стягнути з КП «Аршинцево» (м. Керч, вул. Перемоги, 16, рахунок № 260080105020 в ВАТ «Банк Морський», МФО 384414, ЄДРПОУ 36431250) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260073013142, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк») 4166,70 грн. державного мита.

5. Стягнути з КП «Аршинцево» (м. Керч, вул. Перемоги, 16, рахунок № 260080105020 в ВАТ «Банк Морський», МФО 384414, ЄДРПОУ 36431250) на користь ВАТ «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, рахунок № 260073013142, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк») 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 08.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.