Постанова № 12955006, 08.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2010 року Справа № 2-19/793-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівКотлярової О.Л.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.10.10, Український фінансово-промисловий концерн "УФПК";

боржника, не з'явився, приватне підприємство "Фірма "Дакос";

кредитор, ОСОБА_4, НОМЕР_1 від 06.09.96, ОСОБА_4;

кредитора, ОСОБА_5, довіреність №23 від 24.02.10, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії";

кредитора, ОСОБА_4, довіреність № б/н від 10.11.10, повне товариство Ломбард "Фірма "Рол" і компанія";

кредитора, ОСОБА_6, довіреність № б/н від 05.07.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т";

арбітражний керуючий, не з'явився, арбітражний керуючий Горюн Віталій Васильович;

кредитора, ОСОБА_6, довіреність № б/н від 05.05.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос";

кредитор, не з'явився, ОСОБА_8;

кредитора, не з'явився, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим;

кредитора, не з'явився, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим;

кредитора, не з'явився, Сімферопольський міський центр зайнятості;

кредитора, не з'явився, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, Управління з питань банкрутства в АР Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України;

розглянувши апеляційні скарги Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", приватного підприємства "Фірма "Дакос", повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 04 жовтня 2010 року у справі №2-19/793-2009

за заявою кредитора Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" (вул. М. Раскової, 23, оф. 508, Київ, 01000)

до боржника приватного підприємства "Фірма "Дакос" (вул. Федотова, 25, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

за участю: арбітражного керуючого Горюн Віталія Васильовича (АДРЕСА_1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Управління з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополь Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України (вул. Київська, 81, оф. 401, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034) (вул. Київська, 150, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

кредитори: повне товариство Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" (вул. Ковильна, 54, кв. 55, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

ОСОБА_8 (АДРЕСА_3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (вул. Федотова, 25, Сімферополь, 95017)

товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос" (АДРЕСА_3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (вул. Володимирська, 46, Київ 34, 01034)

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Д. Ульянова, 10, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим (вул. Р. Люксембург, 17а, Сімферополь, 95006)

Сімферопольський міський центр зайнятості (вул. Р. Люксембург, 7, Сімферополь, 95000)

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Ким, 56/69, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про порушення справи про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання місцевого господарського суду визнані певні грошові вимоги кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів (а.с. 102-111 т. 6).

На вказану ухвалу подані апеляційні скарги:

1) ініціюючим кредитором - Українським фінансово-промисловим концерном "УФПК" (а.с. 11-17 т. 7), який просить змінити ухвалу - виключити вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" по сплаті по договору №010/02-1/113-04 тому, що ухвала частково прийнята з порушенням норм матеріального права;

2) кредитором публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (а.с. 35-42 т. 7), який просить змінити ухвалу - виключити вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" по сплаті по договору №010/02-1/113-04 тому, що ухвала частково прийнята з порушенням норм матеріального права;

3) кредитором ОСОБА_4 (а.с. 24-30 т. 7), який просить змінити ухвалу - визнати його кредиторські вимоги на суму 447.932,49 грн. та віднести їх до 4 черги, виключити вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" по сплаті по договору №010/02-1/113-04 тому, що ухвала частково прийнята з порушенням норм матеріального права;

4) кредитором повним товариством Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" (а.с. 68-74 т. 7), який просить змінити ухвалу - визнати його кредиторські вимоги на суму 79.463,04 грн. (в тому числі грошові на 23.577,41 грн.), виключити вимоги кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" по сплаті по договору №010/02-1/113-04 тому, що ухвала частково прийнята з порушенням норм матеріального права;

5) кредитором товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (а.с. 121 т. 7), який просить змінити ухвалу - віднести його кредиторські вимоги на суму 297.844,66 грн. до 4 черги тому, що ухвала частково прийнята з порушенням норм матеріального права;

6) боржником приватним підприємством "Фірма "Дакос" (а.с. 63-66 т. 7), який просив змінити ухвалу - виключити вимоги ініціюючого кредитора щодо додаткових вимог на 570.568,21 грн., кредитора публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на 2.102.217 грн. (які вираховувати окремо як заставного кредитора), кредитора повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія", кредитора ОСОБА_4 на 342.932,49 грн. (447.932,49 - 105.000), стягнути з ініціюючого кредитора на користь боржника судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 10.000 грн.

З відзивів повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" на апеляційну скаргу боржника слідує, що цей кредитор вважає, що не має підстав для поновлення строку на подання такої скарги (а.с. 78-81 т. 7).

Від інших учасників справи про банкрутство відзивів на апеляційні скарги не надійшло.

У судових засіданнях 25 та 30 листопада 2010 року ініціюючий кредитор - Український фінансово-промисловий концерн "УФПК", кредитори - публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", ОСОБА_4, повне товариство Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" підтримали доводи своїх скарг та погодилися з апеляційними скаргами один одного, але не погодилися з апеляційними скаргами боржника та кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т".

Кредитор товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" у судових засіданнях 25 та 30 листопада 2010 року підтримав доводи своєї апеляційної скарги, частково погодився з апеляційною скаргою боржника та не погодився з апеляційними скаргами ініціюючого кредитора та кредиторів - публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", ОСОБА_4, повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія".

Кредитор товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос" погодився з апеляційними скаргами боржника та кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", не погодився з апеляційними скаргами інших кредиторів.

Боржник та арбітражний керуючий в судове засідання 30 листопада 2010 року не зявилися, про час та місце засідання були сповіщені в судовому засіданні 25 листопада 2010 року та ухвалою, копії якої направлені на їх адреси 26 листопада 2010 року рекомендованою кореспонденцією, які поштою не повернуті (а.с. 97-100 т. 8).

В судовому засіданні 25 листопада 2010 року боржник підтримав доводи своєї апеляційної скарги та погодився з апеляційною скаргою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", не погодився з апеляційними скаргами інших кредиторів; арбітражний керуючий погодився з апеляційними скаргами боржника та кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", не погодився з апеляційними скаргами інших кредиторів.

Інші кредитори та учасники справи про банкрутство в судові засідання 25 та 30 листопада 2010 року не зявилися, про час та місце засідання сповіщалися ухвалами, копії яких були направлені на їх адреси чи адреси їх представників, поштою ця кореспонденція не поверталася.

Від кредитора Сімферопольського міського центру зайнятості надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні 30 листопада 2010 року без участі його представника (а.с. 103 т. 8).

Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло.

Апеляційний господарський суд враховуючи те, що у справі достатньо доказів для розгляду апеляційних скарг, явка сторін та інших учасників справи про банкрутство не визнана судом обовязковою, законом встановлений скорочений строк розгляду апеляційних скарг на ухвали, ухвалив: розглянути справу у відсутність в судовому засіданні осіб, що не зявилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 132-133, 143-145 т. 7, а.с. 2-24, 26-46, 70-77, 79-82, 106-113, 115-116, 118-134, 136-149 т. 8), встановив наступне.

28 січня 2010 року за заявою Українського фінансово-промислового концерну "УФПК" (а.с. 40-59 т. 1, а.с. 26-46 т. 8) господарським судом Автономної Республіки Крим порушена справа про банкрутство приватного підприємства "Фірма "Дакос" (а.с. 60-66 т. 1), що підтверджується заявою та ухвалою (а.с. 1-4 т. 1).

16 березня 2010 року ухвалою місцевого господарського суду визнані безспірні вимоги ініціюючого кредитора на 472.909 грн., відносно боржника введена процедура банкрутства, на ініціюючого кредитора покладений обовязок надати в офіційному печатному органі оголошення про порушення цієї справи, про що надати суду відомості до 04 травня 2010 року, та здійснені інші дії, повязані з введенням процедури банкрутства (а.с. 115-117 т. 1).

15 червня 2010 року арбітражним керуючим до місцевого господарського суду наданий реєстр вимог кредиторів боржника (а.с. 96-115 т. 4).

07 вересня 2010 року арбітражним керуючим надано до місцевого господарського суду аналіз фінансово-економічної діяльності боржника по виявленню ознак доведення до банкрутства, яких не встановлено (а.с. 2-15 т. 6).

По вимогам ініціюючого кредитора

20 січня 2010 року ініціюючий кредитор поштою подав до місцевого господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство тому, що боржник має перед цим кредитором борг у сумі 481.802,99 грн. (в тому числі основний 425.886,97 грн.), який стягнуто за судовим рішенням, але не сплачено. Ці вимоги ініціюючий кредитор підтвердив копіями судових рішень (а.с. 3-14 т. 1).

16 березня 2010 року ініціюючий кредитор отримав нарочним копію ухвали про введення процедури банкрутства (а.с. 115-117 т. 1).

25 березня 2010 року в газеті "Урядовий курєр" надано оголошення про порушення вказаної справи та про прийняття вимог кредиторів протягом місяця з дня надання цього оголошення (а.с. 118 т. 1 чи а.с. 2 т. 2).

26 квітня 2010 року (перший робочий день після останнього дня 30-тиденного строку подання заяви про визнання кредиторських вимог з дня оголошення в газеті про порушення справи про банкрутство) поштою ініціюючий кредитор подав заяву про додаткові кредиторські вимоги на 570.568,21 грн. (а.с. 10-28 т. 4).

З наданих письмових доказів вбачається, що ініціюючий кредитор купував у боржника товар (засоби побутової хімії), здійснював оплату товару, але боржник не повністю передав покупцю товар, у звязку з чим судовими рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим стягнуто суми боргів, проценти за користування коштами, судові витрати, а саме:

1) по договору від 02 червня 2003 року судовим рішенням від 19 грудня 2008 року по справі №2-29/10084-2008 стягнуто 130.000 грн. боргу, 55.916,02 грн. - проценти за користування чужими коштами, 1.859,16 грн. - державне мито, 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, разом 187.893,18 грн. (а.с. 12-13 т. 1);

2) по договору від 08 грудня 2003 року судовим рішенням від 12 вересня 2005 року по справі № 2-14/11416-2005 стягнуто 290.904,11 грн. - борг, 2.909,04 грн. - державне мито, 96,66 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, разом 293.909,81 грн. (а.с. 8-9 т. 1).

Таким чином, по двом судовим рішенням стягнуто 481.802,99 грн., які первісно була заявлена ініціюючим кредитором як сума безспірного грошового зобовязання.

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого додаткові вимоги ініціюючого кредитора на 570.568,21 грн. не визнані тому, що пропущений строк на їх заяву (а.с. 100 т. 4).

До реєстру вимог кредиторів, складеного арбітражним керуючим, віднесені вимоги ініціюючого кредитора на 416.992,98 грн. (четверта черга), 55.916,02 грн. (шоста черга) (а.с. 97-98 т. 4).

23 червня 2010 року ініціюючий кредитор поштою надав до місцевого господарського суду скарги на рішення боржника про не включення в реєстр кредиторів додаткових вимог в сумі 440.568,21 грн. (а.с. 6-10, 44 т. 5).

За висновками судової експертизи боржник перед цим кредитором має борги:

285.191,05 грн. - залишок боргу (по договору від 08 грудня 2003 року та стягнутим 293.909,81 грн. за судовим рішенням по справі №2-14/11416-2005 (борг - 290.904,11 грн., державне мито - 2.909,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 96,66 грн.), з урахуванням сплачених боржником 8.718,76 грн.;

130.000 грн. - борг (по договору від 02 червня 2003 року та судовому рішенню по справі №2-29/10084-2008);

55.916,02 грн. - проценти за користування чужими коштами, стягнуті за судовим рішенням по справі №2-29/10084-2008;

1.977,16 грн. - судові витрати, стягнуті за судовим рішенням по справі №2-29/10084-2008 (1.859,16 грн. - державне мито, 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу);

21.917,47 грн. - проценти за користування чужими коштами, нараховані кредитором від 130.000 грн.;

258.073,44 грн. - інфляція, нарахована кредитором від 419.429,56 грн.;

38.413,63 грн. - 3 % річних, нарахованих кредитором від 293.909,81 грн.;

усього за висновком судової експертизи боржник перед ініціюючим кредитором має борг 791.488,77 грн. (а.с. 24-60 т. 6).

Ініціюючий кредитор та боржник, арбітражний керуючий не оспорюють вказані висновки судової експертизи.

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду - а.с. 109-110 т. 6) визнані додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора:

четверта черга - 495.001,17 грн. (417.168,21 грн. - основний борг, 55.916,02 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 21.917,47 грн. - відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання);

шоста черга - 296.487,07 грн. (258.073,44 грн. - інфляція, 38.413,63 грн. - 3 % річних).

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (в редакції Закону України від 30 червня 1999 року N784-XIV, з змінами, далі Закон України N784-XIV) кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

А частиною 1 статті 14 вказаного Закону встановлений строк для подачі конкурсними кредиторами до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника - тридцять днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Іншого строку та порядку його відрахування вказаним Законом не встановлено.

Частина 3 статті 51 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Частина 4 вказаної статті встановлює, що якщо документи здано на пошту до 24 годин останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

З вказаних вище обставин слідує, що оголошення про порушення справи про банкрутство надано 25 березня 2010 року, тобто останній 30-й день терміну на подачу заяв конкурсних кредиторів є 25 квітня 2010 року, але це неділя - вихідний день, а тому останнім днем на подачу заяв кредиторів, в тому числі додаткових вимог ініціюючого кредитора, є 26 квітня 2010 року. Саме в цей день поштою ініціюючий кредитор направив заяву про додаткові вимоги, тобто він не пропустив встановлений законом процесуальний строк.

Цієї позиції дотримується судова практика (а.с. 136-138 т. 4).

Доводи апеляційної скарги боржника (а.с. 63-66 т. 7) про те, що цей строк слідує відраховувати від дня отримання ініціюючим кредитором копії ухвали про введення процедури банкрутства (тобто з 16 березня 2010 року) не заснована на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Ініціюючий кредитор не оскаржив судове рішення в частині віднесення його вимог щодо 3% річних та інфляції до шостої черги, але відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Тому апеляційний господарський суд перевіряє ухвалу попереднього засідання і в частині віднесення вимог кредиторів, що подали апеляційні скарги, до четвертої та шостої черг.

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України N784-XIV грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

А абзац шостий статті 1 Закону України N784-XIV передбачає, що кредитор - юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори (пункт 1 частини 2), рішення суду (частина 5).

Як слідує з постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство", до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом N784-XIV, те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 Цивільного кодексу України).

Стаття 31 Закону України N784-XIV встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, в тому числі:

- у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

- у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Як вказано вище, ініціюючий кредитор заявив (в тому числі додатковою заявою) вимоги по грошовим зобов'язанням відповідно до цивільно-правових договорів з урахуванням індексу інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на загальну суму (яка підтверджується висновком судової експертизи) 791.488,17 грн. Ці вимоги слідує віднести до четвертої черги тому, що це є грошовими вимогами, в які не включені недоїмка (пеня чи штраф).

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд з порушенням вказаних вище норм матеріального права прийняв судове рішення про віднесення вимог цього кредитора про 3% річних та інфляції до шостої черги тому, що ці вимоги не є вимогами про недоїмку (пеню чи штраф).

А тому у цій частині ухвала попереднього засідання підлягає скасуванню.

По включенню вимог публічного акціонерного товариства

"Дочірній банк Сбербанку Росії" по кредитному договору

23 квітня 2010 року публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" подана заява про кредиторські вимоги на загальну суму 2.104.947,01 грн., з яких: 700.000 грн. борг по кредитному договору №63-/05 від 11 лютого 2005 року, 640.217,88 грн. - проценти за користування кредитом, 416.499,62 грн. - пеня за прострочення кредиту, 239.913,39 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, 68.408,16 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за сумою кредиту, 37.178,65 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за процентами станом на 27 січня 2010 року (а.с. 176-222 т. 3).

У підтвердження існування боргу кредитор надав кредитний договір, розрахунок боргу, витяг по особливому рахунку, судове рішення про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору 225.031 грн. - процентів за користуванням кредитом за період з 01 березня 2008 року по 01 липня 2009 року, 2.550,31 грн. - судових витрат, накази про примусове виконання цього судового рішення, постанови органу державного примусового виконання про відкриття виконавчого провадження (а.с. 183-189, 193-213 т. 3, а.с. 115-116 т. 8).

З вказаного кредитного договору вбачається, що у забезпечення виконання зобовязань позичальника була застава нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_4, що належить поручителю - фізичній особі ОСОБА_11 (а.с. 193-206 т. 3).

З пояснень сторін, судових рішень по цивільній справі Київського районного суду міста Сімферополя за позовом ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12 до ОСОБА_11, публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про застосування наслідків нікчемності правочину та виключення майна з акту опису та арешту слідує, що 12 вересня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 був вчинений виконавчий напис №11745 про звернення стягнення за договором іпотеки, 12 квітня 2006 року актом державного виконавця накладено заборону на відчуження будинку, про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна. Але первинно прийняте 12 листопада 2009 року судове рішення скасовано 24 березня 2010 року в апеляційному порядку, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, до наступного часу ця цивільна справа не розглянута (а.с. 70-76 т. 8).

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора не визнані тому, що заява про визнання кредиторських вимог знаходиться на розгляді та необхідно здійснити перерахунок боргу з урахуванням погашених сум (а.с. 101 т. 4).

До реєстру вимог кредиторів, складеного арбітражним керуючим, взагалі не віднесені вимоги цього кредитора.

За висновками судової експертизи заявлені вимоги цього кредитора повністю підтверджені первісними документами бухгалтерського звіту, при цьому за висновками судової експертизи сума пені за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитом є більшою (441.494,20 грн. і 234.990,54 грн. відповідно), ніж заявлені кредитором суми пені (416.499,62 грн. і 239.913,39 грн.) (а.с. 24-60 т. 6).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на 1.340.217,88 грн.:

четверта черга - 700.000 грн. - борг по кредиту, 640.217,88 грн. - проценти за користування кредитом;

шоста черга 782.071,55 грн.: 68.408,16 грн. - 3% річних за кредит, 37.178,65 грн. - 3% річних по відсотках, 416.499,62 - пеня, 2.729,31 грн. - судові витрати (а.с. 110 т. 6).

Віднесення вимог цього кредитора у сумі 1.340.217,88 грн. до четвертої черги місцевим господарським судом мотивовані тим, що існування боргу перед цим кредитором підтверджено висновком судової експертизи (на 2.122.289,43 грн.), заставлено майно банкрута включається до ліквідаційної маси банкрута, але у першу чергу відноситься на погашення боргу перед заставоутримувачем, а тому включення вимог цього кредитора до четвертої черги не позбавляє його права на першочергове задоволення його вимог за рахунок заставленого майна.

Віднесення вимог цього кредитора у сумі 782.071,55 грн. до шостої черги ухвалою місцевого господарського суду ніяк не обґрунтовано.

Відповідно до частини 9 статті 11 вказаного Закону України N784-XIV кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1), кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частина 2), солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (частина 3), виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (частина 4).

Апеляційний господарський суд вважає, що необґрунтована апеляційна скарга боржника щодо не визнання вимог цього кредитора через те, що кредитор звернув стягнення за рахунок забезпеченого заставою нерухоме майно.

Дійсно, виконання зобовязання по вказаному кредитному договору забезпечено заставою, але заставою не майна боржника, а тому у даному випадку положення частини 9 статті 11 Закону України N784-XIV не можна застосувати.

А стаття 543 Цивільного кодексу України надає право кредитору вимагати виконання зобовязання від солідарних боржників разом, цим правом і скористувався кредитор.

Вказаний кредитор не скаржився на віднесення частини його вимог до шостої черги, але, як вказано вище, на підставі частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд вважає, що згідно зі статтею 31 Закону України N784-XIV слідує віднести вимоги цього кредитора

у четверту чергу:

700.000 грн. - борг по кредитному договору,

640.217,88 грн. - проценти за користування кредитом,

68.408,16 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за сумою кредиту,

37.178,65 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за процентами станом на 27 січня 2010 року;

у шосту чергу:

656.413,01 грн. - пені за прострочку кредиту та процентів за користування кредитом (421.422,47 грн. - пеня за прострочку кредиту і 234.990,54 грн. - пені за прострочку процентів за користування кредитом, суми яких підтверджено висновком судової експертизи і загальна сума яких не виходить за межі заявленої кредитором загальної суми пені).

Віднесення місцевим господарським судом до шостої черги 68.408,16 грн. - 3% річних за кредит, 37.178,65 грн. - 3% річних по відсотках, 2.729,31 грн. - судові витрати не відповідає вимогам статті 31 Закону України N784-XIV (а.с. 110 т. 6) та вказаної вище узагальненої судової практиці.

А тому у цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

По вимогам ОСОБА_4

23 квітня 2010 року нарочним ОСОБА_4 подав до місцевого господарського суду заяву (а.с. 67-81 т. 2) про визнання безспірними його вимог до боржника в сумі 447.932,49 грн., з яких:

239.909,37 грн. - залишок боргу по виконавчому листу про стягнення 243.6926,08 грн.,

26.390,55 грн. - 3% річних від простроченої суми,

181.632,57 грн. - суми інфляції (а.с. 67-70 т. 2).

Дійсно, з копій рішень Київського районного суду міста Сімферополя від 12 квітня 2006 року та Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2006 року вбачається, що за судовими рішеннями з боржника на користь вказаного кредитора підлягало стягненню:

243.6926,08 грн., в тому числі 105.000 грн. боргу по договору позики від 28 листопада 2003 року, 95.812,50 грн. - проценти за прострочення грошового зобовязання (нарахованих по статті 625 Цивільного кодексу України), 30.241,08 грн. - проценти та інфляція за прострочення виконання грошового зобовязання, 17.463,08 грн. - проценти за користуванням позикою, 1.700 грн. судовий збір (а.с. 71-74 т. 2).

Ці судові рішення звернуті до примусового виконання, частково виконані, залишок несплаченої суми складає 239.909,37 грн., що сторони не оспорюють та це підтверджується письмовими доказами (а.с. 75-78 т. 2).

За висновком судової експертизи вказані вимоги цього кредитора на 239.909,37 грн. підтверджені (а.с. 24-60 т. 6).

Разом з тим, 20 вересня 2007 року постановою заступника прокурора Автономної Республіки Крим порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених статтями 190, частина 4, та 358, частина 3, Кримінального кодексу України, в тому числі через те, що ОСОБА_4 з метою набуття права на майно фірми "Дакос", зловживаючи довірою директора ОСОБА_8, підписав з останнім 28 листопада 2003 року договір позики на 105.000 грн., проте гроші не передав (а.с. 82-86 т. 4). Ця постанова є діючою, в її скасуванні ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим відмовлено (а.с. 130-132 т. 4). Станом на 20 червня 2008 року досудове слідство за закінчено (а.с. 118 т. 4).

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора не визнані тому, що порушена вказана вище кримінальна справа (а.с. 101 т. 4).

До реєстру вимог кредиторів, складеного арбітражним керуючим, взагалі не віднесені вимоги цього кредитора (а.с. 97-98 т. 4).

15 червня 2010 року ОСОБА_4 нарочним подав скаргу на рішення боржника про не визнання вимог цього кредитора (а.с. 116-117 т. 4).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги ОСОБА_4:

четверта черга:

105.000 грн. - борг за договором позики,

95.812,50 грн. - проценти за прострочення виконання грошового зобовязання,

17.463,08 грн. - проценти за користування позикою (а.с. 109 т. 6);

шоста черга:

22.945,83 грн. - 3% річних та інфляція,

164.268,04 грн. - 3% річних,

23.950,50 грн. - сума інфляції,

1.700 грн. - судові витрати (а.с. 110 т. 6).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору (частина 4), вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (частина 3).

З вказаних вище обставин слідує, що рішенням з цивільної справи, що набрало законної сили, встановлений факт надання цим кредитором боржнику позики, цим судовим рішенням стягнуто з боржника на користь вказаного кредитора суми боргу, проценти за користування кредитом, судові витрати. Разом з тим, вироку суду з кримінальної справи не виносилося, а тому вказані в постанові про порушення кримінальної справи обставини, в тому числі щодо не передачі позичальником грошей по договору позики, не встановлені належним чином та до уваги апеляційним господарським судом не приймаються.

Як вказано вище, до четвертої черги вимог конкурсних кредиторів відносяться сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Але місцевий господарський суд у порушення вказаної вище норми матеріального права неправильно відніс до шостої черги вимоги цього кредитора по 3% річних, індексу інфляції, стягнуті за судовим рішенням по іншій справі судові витрати. Що є підставою для часткового скасування судового рішення.

До четвертої черги слідує віднести усі вимоги цього кредитора на 447.932,49 грн., в тому числі:

239.909,37 грн. - залишок боргу по виконавчому листу про стягнення 243.6926,08 грн. (в тому числі борг по договору позики, проценти по статті 625 Цивільного кодексу України, судові витрати),

26.390,55 грн. - 3% річних від простроченої суми,

181.632,57 грн. - суми інфляції (а.с. 67-70 т. 2).

А тому апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, апеляційна скарга боржника задоволенню не підлягає. Ухвала підлягає частковому скасуванню.

По вимогам повного товариства ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія"

23 квітня 2010 року повне товариство ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія" нарочним подало до місцевого господарського суду заяву про визнання безспірними його вимог до боржника станом на 23 квітня 2010 року в сумі 79.463,03 грн., з яких:

37.830,61 грн. - залишок боргу по виконавчому листу про стягнення 55.615,48 грн. - збитки (упущена вигода) за неналежне виконання договорів кредиту №050420/К-1 від 20 квітня 2005 року з ОСОБА_14 та поруки №050420/ИП-1 від 20 квітня 2005 року з приватним підприємством "Фірма "Дакос", неустойка, 3% річних, судовий збір,

1.318,17 грн. та 11.660,18 грн. - 3% річних від прострочених сум,

7.399,84 грн., 21.254,24 грн. - інфляція (а.с. 83-88 т. 2, а.с. 59-78 т. 4, а.с. 49-54 т. 7).

У підтвердження існування боргів кредитор надав копії судових рішень, виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження, судове рішення по скарзі на дії органу Державної виконавчої служби, платіжних доручень та листа органу Державної виконавчої служби про часткове стягнення по виконавчому листу (а.с. 89-101 т. 2, а.с. 122-123 т. 5, а.с. 79-82 т. 8).

З наданого договору кредиту вбачається, що у першу чергу кошти на погашення заборгованості направляються на погашення процентів за кредит, а потім на погашення простроченої заборгованості (а.с. 79-82 т. 8).

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора не визнані тому, що за документами на стягнення вказано інше найменування стягувача (а.с. 101 т. 4).

До реєстру вимог кредиторів, складеного арбітражним керуючим, взагалі не віднесені вимоги цього кредитора (а.с. 97-98 т. 4).

15 червня 2010 року вказаним кредитором подана скарга на рішення боржника про відхилення вимог кредитора на 79.463,04 грн. (а.с. 79-81 т. 4).

За висновками судової експертизи станом на дату порушення справи про банкрутство залишок основного боргу, стягнутого за судовим рішенням, склав 21.240,45 грн., різниця з заявленою кредитором сумою (38.830,61 грн.) сталося через те, що кредитор вказав суму боргу без урахування того, що залишок суми боргу (38.830,61 грн.) є солідарним зобовязанням приватного підприємства "Фірма "Дакос" та ОСОБА_14, через таке помилкове визначення суми основного боргу сталося неправильне разрахування суми інфляції та 3% річних від суми основного боргу (а.с. 24-60 т. 6).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги повного товариства ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія": четверта черга - 9.388,13 грн., шоста черга - 52.733,76 грн., в тому числі 4.871,35 грн. - 3% річних та інфляція, 1.356 грн. - судові витрати, 20.000 грн. - пеня, 20.000 грн. - пеня, 785,51 грн. - 3% річних, 5.720,90 грн. - індекс інфляції (а.с. 110 т. 6).

Віднесення до шостої черги вимог кредитора з судових витрат по іншим справам місцевим господарським судом мотивовано тим, що ці втрати не є обовязковими, вони мають адміністративне походження та повязані з діяльністю суду як органу державної влади (а.с. 107 т. 6).

З наданих реєстраційних та установчих документів вказаного кредитора вбачається, що стягувачем за судовим рішенням є фінансова установа ПТ "РОЛЛОМБАРД", ЄДРПОУ 32749652.

25 грудня 2003 року здійснена державна реєстрація юридичної особи - повного товариства ломбард "Фірма "Рол" і Компанія" з ідентифікаційним кодом 32749652, 17 вересня 2004 року здійснена реєстрація цієї юридичної особи як фінансової установи (а.с. 87-95 т. 4, а.с. 2-24 т. 7), в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа внесена з повним найменуванням: повне товариство ломбард "Фірма "Рол" і компанія", з скороченим найменуванням: "ПТ "РОЛЛОМБАРД" (а.с. 120-121 т. 5, а.с. 3-24 т. 8).

В Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України юридична особа з ідентифікаційним кодом 32749652 внесена 25 грудня 2003 року з повним найменуванням: повне товариство ломбард "Фірма "Рол" і компанія" (а.с. 2 т. 8).

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, юридична особа може мати крім повного найменування скорочену назву (частина 1), найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в ухвалі (частина 1), правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу (частина 2).

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999 року (з змінами) встановлює, що стягувачем є юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ (частина 2), у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником (частина 5).

Як вбачається з наведеного вище, кредитор має повне найменування та скорочену назву, про що внесені відомості до єдиного державного реєстру, зміна внаслідок реорганізації цієї юридичної особи не відбувалася.

Зазначення у виконавчому документі скороченої назви цього кредитору не є помилковим зазначенням найменування юридичної особи - стягувача та не свідчить про його реорганізацію, і тому не потребує заміни сторони, в тому числі на стадії примусового виконання судового рішення.

А тому апеляційна скарга боржника по цьому епізоду не відповідає фактичним обставинам та нормам вказаних вище Законів, вона задоволенню не підлягає.

Щодо апеляційної скарги вказаного кредитора апеляційний господарський суд вважає наступне.

Як вказано вище, стаття 31 Закону України №784 передбачає, що до четвертої черги вимог конкурсних кредиторів відносяться сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати виконання у повному обсязі солідарного зобовязання як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

А тому повне товариство ломбард "Фірма "Рол" і компанія" мало право заявити вимоги до приватного підприємства "Фірма "Дакос" (як солідарного з ОСОБА_14 боржника) на усю суму залишку заборгованості, 3% річних, інфляції, пені. Висновки судової експертизи про розподіл цього зобовязання між боржниками не відповідає вказаної нормі матеріального права, у звязку з чим апеляційним господарським судом у цій частині цей доказ не приймається.

Щодо віднесення до шостої черги судових витрат, стягнутих за судовими рішеннями по іншим справам, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги по таким витратам слідує віднести до четвертої черги з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як вказано вище, законодавством передбачено, що до четвертої черги відносяться суми боргів по договорам, 3% річних, інфляція, а до шостої - неустойка (пеня, штрафи). Законодавством та узагальненням судової практики спеціально не передбачено до якої черги слідує віднести судові витрати, які підлягають стягненню з боржника на користь кредитора по судовим рішенням по іншим справам.

Але, виходячи з принципу, за яким здійснюється розподіл таких вимог між четвертою (основний борг з урахуванням відшкодування за несвоєчасне отримання кредитором коштів - інфляція та 3% річних) та шостою (цивільна відповідальність за неналежне виконання зобовязання - неустойка (штраф, пеня) чергами, обовязковість судового рішення про відшкодування боржником кредитору судових витрат по іншим справам, апеляційний господарський суд вважає, що такі судові витрати цього кредитора (також як і інших кредиторів) слідує віднести до четвертої черги.

Апеляційний господарський суд також вважає, що місцевим господарським судом ухвала попереднього засідання в частині віднесення вимог повного товариства ломбард "Фірма "Рол" і компанія" з 3% річних та інфляції до шостої черги прийнята з порушенням статті 31 Закону України №784, такі вимоги слідує віднести до четвертої черги.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим розрахунок вимог вказаного кредитора, в тому числі віднесення цим кредитором сплачених боржником коштів у першу чергу на погашення процентів за користування кредитом тому, що такий порядок погашення боргів встановлено сторонами по договору.

А тому вимоги повного товариства ломбард "Фірма "Рол" і компанія" слідує віднести:

до четвертої черги - 23.577,41 грн., що складається з:

14.859,40 грн. - залишок боргу, стягнутого за судовим рішенням (з них 9.388,13 грн. проценти за кредитом, 4.871,35 грн. - 3% річних, 1.356 грн. судовий збір),

1.318,17 грн. - 3% річних від 14.859,40 грн.,

7.399,84 грн. - індекс інфляції від 14.859,40 грн.;

до шостої черги - 55.885,63 грн., що складається з:

22.971,21 грн. - залишок стягнуто за судовим рішенням інфляції за несплату пені - неустойки,

11.660,18 грн. - 3% від 22.971,21 грн.,

21.254,24 грн. - інфляція від 22.971,21 грн.

На підставі чого, апеляційна скарга вказаного кредитора щодо часткового скасування судового рішення в частині визначення черг по його вимогам обґрунтована та підлягає задоволенню, ухвала місцевого господарського суду у цій частині - скасуванню.

По визнаним вимогам товариства з обмеженою

відповідальністю "Дакос-Т"

23 квітня 2010 року поштою товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" подало заяву про визнання грошових вимог на 452.335 грн. та неустойки - 297.844,66 грн. (а.с. 112-135 т. 2).

З цієї заяви та доданих до неї документів (кредитні договори, платіжні доручення, листи банківської установи) вбачається, що сума боргу 452.335 грн. виникла через те, що вказаний кредитор сплатив за боржника на користь відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" кошти у погашення боргів та процентів за користування кредитами.

05 липня 2010 року вказаний кредитор надав нарочним письмові пояснення та додаткові докази (судове рішення по справі про виключення майна з арешту й опису, договір про збільшення строку позовної давності) та копії раніше наданих доказів (платіжні доручення, лист банківської установи) (а.с. 64-80 т. 5).

З цих письмових доказів слідує наступне.

Між кредитодавцем - відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", та позичальником - приватним підприємством "Фірма "Дакос", були укладені договори кредиту, в тому числі:

1) 13 травня 2004 року №010/02-1/113-04, у погашення заборгованості по цьому договору за погодженням банку (лист від 18 травня 2006 року №11\894 - а.с. 73 т. 5, а.с. 95 т. 6), товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" сплатило банку:

17 травня 2006 року 14.500 грн. (платіжне доручення №48),

23 травня 2006 року 20.000 грн. (платіжне доручення №57),

29 червня 2006 року 50.000 грн., 50.000 грн., 50.000 грн. (платіжні доручення №85-87),

30 травня 2006 року 2.306,69 грн. (платіжне доручення №67),

05 липня 2006 року 15.000 грн., 50.000 грн. (платіжні доручення №93, 95),

усього 249.500 грн. (а.с. 75-76 т. 5 чи а.с. 123-129 т. 2);

2) 23 травня 2003 року №012/02-1/119 та №010/02-1/121 на 200.000 грн. та 220.000 грн., у забезпечення виконання яких 23 травня 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" уклало з кредитодавцем договори поруки та застави нежитлових приміщень площею 988,9 кв.м. по вул. Федотова, 25, міста Сімферополя (а.с. 74 т. 5);

у виконання договору №012/02-1/119 поручитель сплатив банку:

10 травня 2006 року 100.000 грн. (платіжне доручення №37),

23 травня 2006 року 50.000 грн. (платіжне доручення №55),

26 травня 2006 року 49.944 грн. (платіжне доручення №58),

29 травня 2006 року 2891,98 грн. (платіжне доручення №65),

усього 202.835,98 грн. (а.с. 77-78, 80 т. 5 чи а.с. 130-133 т. 2).

15 січня 2007 року між приватним підприємством "Фірма "Дакос" та товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір про збільшення до пяти років строку позовної давності по зобовязанням по сплаті 202.835,98 грн. та 249.500 грн. (а.с. 72 т. 5). Цей договір надано місцевому господарському суду 05 липня 2010 року, тобто не одразу у передбачений законом строк з заявою про визнання кредиторських вимог.

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора визнані (а.с. 100 т. 4) та віднесені до реєстру вимог кредиторів: четверта черга - 452.335,98 грн., до шостої - 297.844,66 грн. (а.с. 98 т. 4).

За висновками судової експертизи підтверджено борг на 452.335,98 грн., інфляція - 297.844,66 грн. (а.с. 24-60 т. 6).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т": четверта черга - 452.335,98 грн., шоста - 297.844,66 грн. (а.с. 109-110 т. 6).

Визнання цих кредиторських вимог місцевим господарським судом мотивовано тим, що вказаний кредитор сплатив за боржника його грошові зобовязання, а зобовязання виникають з договорів та юридичних фактів (а.с. 106 т. 6).

Відповідно до частини 1 статті 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Частина 1 статті 528 вказаного Кодексу передбачає, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно; у цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Статті 520 та 521 Цивільного кодексу України встановлюють можливість та порядок заміни боржника у зобовязанні (переведення боргу), що може бути здійснено лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520), правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні здійснюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 521, 513).

У звязку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що боржник має грошові зобовязання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" на суму 202.835,98 грн. тому, що ці юридичні особи є солідарними боржниками перед відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та один з них (товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т") виконав солідарний обов'язок на цю суму, а тому має право на зворотну вимогу (регрес) від іншого солідарного боржника (приватного підприємства "Фірма "Дакос").

За несвоєчасне виконання такої регресної вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" розрахувало неустойку виходячи з індексу інфляції у розмірі 165,8 %, що від 202.835,98 грн. складає 133.466,08 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1), штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Частиною 1 статті 624 вказаного Кодексу передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено, що за несвоєчасне виконання зобовязання боржник може сплачувати, як неустойку, так і суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Як вказано в заяві кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", він просив визнати його вимоги до боржника щодо неустойки, такі вимоги відповідно до статті 31 Закону України N784-XIV відносяться до шостої черги, а тому апеляційна скарга цього кредитора щодо віднесення таких вимог до четвертої черги необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правильно віднесені вимоги вказаного кредитора по кредитному договору №012/02-1/119 (по якому цей кредитор був солідарним боржником) до четвертої черги - 202.835,98 грн. (регресна сума), до шостої - 133.466,08 грн. (неустойка).

Разом з тим, місцевим господарським судом неправильно прийнято судове рішення щодо визнання вимог вказаного кредитора на 249.500 грн. (четверта черга) та 164.378,58 грн. (шоста черга) по договору №010/02-1/113-04.

З наведених обставин слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", як третя особа, за власним бажанням виконало (сплатило 249.500 грн.) зобовязання приватного підприємства "Фірма "Дакос" перед відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" по договору №010/02-1/113-04.

Але вказана третя особа та боржник за вказаним кредитним договором №010/02-1/113-04 не були солідарними боржниками, тристоронній договір (правочин) про переведення боргу по кредитному договору №010/02-1/113-04 сторони не укладали, відбувся лише факт добровільної сплати не стороною кредитного договору оплати боргу за боржника.

При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" не довело того факту, що була небезпека втрати права цього товариства на майно боржника (право оренди, право застави тощо), через що це товариство розуміло, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату прав боржника на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні третьої особи. А лише за такими обставинами до виконавця зобовязання боржника переходять всі права кредитора у зобов'язанні, тобто зобов'язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обовязки можуть виникати з юридичних фактів:

- договорів та інших правочинів (пункт 1 частини 2)

- створення літературних, художніх творів, винаходів та

інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (пункт 2 частини 2);

- завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2);

- інших юридичних фактів (пункт 4 частини 2),

- безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3),

- безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (частина 4),

- з рішення суду, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (частина 5),

- настання або ненастання певної події, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором (частина 6).

Тобто, наряду з таким юридичним фактом як правочин (договір), закон передбачає можливість виникнення цивільних прав та обовязків з інших юридичних фактів, до яких можна віднести акти публічних органів, юридичні стани (акти цивільного стану), юридичні проступки (наприклад, є знахідка, виявлення кладу, рятування життя і здоров'я фізичної людини, майна фізичної чи юридичної особи, ведення справ без доручення), безпідставного збагачення, створення небезпеки особистим немайновим правам та майну фізичної особи або майну юридичної особи тощо.

Але усі такі інші юридичні факти, як підстави виникнення юридичних прав та обовязків, регулюються певними нормами Цивільного кодексу України. Пункт 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є відсильною нормою.

Місцевий господарський суд не встановив обставин та не застосував спеціальну норму матеріального права, які встановлюють зобовязання боржника по цій справі про банкротству повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" сплачених ним добровільно банківській установі коштів за боржника. Вказаний кредитор також не обґрунтував спеціальними нормами цивільного законодавства виникнення у нього такого права.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що по вказаному епізоду апеляційні скарги кредиторів Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", ОСОБА_4, повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" підлягають задоволенню, ухвала попереднього засідання місцевого господарського суду - скасуванню.

по визнаним вимогам товариства з

обмеженою відповідальністю "Дакос"

24 квітня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос" поштою подало заяву про визнання грошових вимог у сумі 278.254 грн. (а.с. 141, 154 т. 2).

До цієї заяви були додані договори на трьох листах, тобто два договори позики та один договір купівлі-продажу (а.с. 141, 143, 146, 151 т. 2), виписки з банківського рахунку цього кредитора на 5-ти аркушах (а.с. 141, 145, 148-150, 152 т. 2), додатки на 2-х аркушах, якими є додаткові угоди від 25 грудня 2007 року та від 25 березня 2009 року до вказаних договорів позики (а.с. 144, 147 т. 2).

05 липня 2010 року вказаний кредитор додатково до наданих доказів надав нарочним місцевому господарському суду договір про відступлення права вимоги, акти звірки взаємних вимог, додаткові угоди, платіжні доручення (а.с. 82-90, 94-95, 97, 99-103 т. 5).

На вимогу апеляційного господарського суду вказаний кредитор надав додаткові докази (а.с. 107, 109-113, 118-134 т. 8).

З вказаних доказів вбачається наступне.

Між АП пансіонат "Днепр" (зараз товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр", ідентифікаційний №01565885 - а.с. 118-119 т. 8) та приватним підприємством "Фірма "Дакос" у простій письмовій формі були укладені три договори:

1) 29 вересня 2003 року позики, по якому АП пансіонат "Днепр" (позичальник) надав приватному підприємству "Фірма "Дакос" (боржнику) на певний строк (з урахуванням додаткових угод - до 31 березня 2011 року) 130.000 грн. (а.с. 143-145 т. 2 чи а.с. 92 т. 5, а.с. 94, 97, 98, 100 т. 5);

2) 01 жовтня 2003 року позики, по якому АП пансіонат "Днепр" (позичальник) надав приватному підприємству "Фірма "Дакос" (боржнику) на певний строк (з урахуванням додаткових угод - до 31 березня 2011 року) 170.000 грн. (а.с. 146-147 т. 2 чи а.с. 91 т. 5, а.с. 95-96, 99, 101 т. 5);

3) 12 вересня 2005 року купівлі-продажу товару вартістю 102.254 грн., по якому продавець - приватне підприємство "Дакос", зобовязалося передати покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю "Днепр" товар, а покупець - оплатити його вартість (а.с. 151 т. 2 чи а.с. 93 т. 5).

По вказаним договорам АП пансіонат "Днепр" (товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр") 30 вересня, 02-03, 06 жовтня 2003 року 19 вересня 2005 року виконало свої зобовязання та перерахувало безготівкою боржнику (продавцю) кошти на загальну суму 402.254 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та витягами з особливого банківського рахунку приватного підприємства "Фірма "Дакос" (а.с. 102-107 т. 5, а.с. 145,148-150, 151 т. 2).

Боржник по вказаним договорам частково виконав свої обовязки, але документів первісного бухгалтерського звіту (платіжних документів) місцевому та апеляційному господарським судам не надано.

З наданих суду першої інстанції актів взаємних розрахунків між боржником та первісним кредитором (а.с. 84-90 т. 5) слідує, що боржник за вказаними договорами частково погасив борги:

по договору позики від 29 вересня 2003 року

20 січня 2003 року - 30.000 грн., 19 квітня, 01 і 06 вересня 2004 року - 6.000 грн., 20.000 грн., 8.000 грн., 28 лютого, 30 березня, 15 квітня 2005 року - 30.000 грн., 10.000 грн., 6.000 грн., залишок боргу на 29 січня 2010 року - 20.000 грн. (а.с. 84-87, 90 т. 5),

по договору позики від 01 жовтня 2003 року борг не повертався, залишок боргу на 29 січня 2010 року складає 170.000 грн. (а.с. 89 т. 5),

по договору від 12 вересня 2005 року купівлі-продажу товару вартістю 102.254 грн. борг на 01 січня 2010 року склав 88.254 грн. (а.с. 88 т. 5).

15 квітня 2010 року у простій письмовій формі між первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр", та новим кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос", укладено договір відступлення права вимоги за вказаними вище договорами позики та договором купівлі-продажу на загальну суму 278.254 грн. Така уступка права вимоги є платною - новий кредитор сплачує первісному 268.254 грн., у виконання чого новий кредитор сплатив 20 та 25 травня 2010 року безготівкою первісному 29.000 грн. (82-83 т. 5)

Цей договір новим кредитором надано суду 05 липня 2010 року (а.с. 81 т. 5).

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора визнані (а.с. 100 т. 4) та віднесені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (а.с. 98 т. 4).

За висновками судової експертизи борг у сумі 268.254 грн. станом на час порушення справи про банкрутство перед товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос" не існував, на даний час такий борг перед вказаним кредитором за даними бухгалтерського звіту існує (а.с. 24-60 т. 6).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос" на 278.254 грн., які віднесені до четвертої черги (а.с. 109 т. 6).

У цій частині ухвала мотивована тим, що на час порушення справи про банкрутство існувало зобовязання боржника, хоча і перед іншим кредитором, заміна після порушення справи про банкрутство кредитора (уступка вимог) не створює нового зобовязання (новації).

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України N784-XIV:

- кредитор - юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника;

- до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України реорганізація (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридичної особи може здійснюватися за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Як вказано вище, грошові зобовязання боржника приватного підприємства "Фірма "Дакос" перед новим кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Дакос" виникло після порушення справи про банкрутство, первісний кредитор не заявляв своїх вимог, новий кредитор не є правонаступником у результаті реорганізації первісного кредитора, а тому такий новий кредитор є поточним.

У звязку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом в частині визнання вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос" як конкурсного кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів судове рішення прийнято з порушенням вказаних норм матеріального права, в цій частині воно підлягає скасуванню, апеляційні скарги кредиторів Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", ОСОБА_4, повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" - задоволенню.

по включенню вимог ОСОБА_8

23 квітня 2010 року поштою ОСОБА_8 подав заяву про визнання грошових вимог у сумі 169.864,86 грн., які ним сплачені за підприємство через арешт рахунків підприємства (а.с. 6 т. 3).

У підтвердження цих вимог надані:

- звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, у період 2006-2010 року (а.с. 7-177 т. 3),

- рішення 2007-2010 років засновника ОСОБА_8 про оплату директором ОСОБА_8 платежів від імені приватного підприємства "Дакос", які були надані боржником, а не кредитором ОСОБА_8 (а.с. 151-166 т. 5).

По цим звітам ОСОБА_8, який був та є директором приватного підприємства "Дакос" (а.с. 106 т. 8) сплатив за приватне підприємство "Фірма "Дакос" кошти по: 1) податковим зобовязанням, 2) боргам за кредитними договорами, 3) за придбання матеріальних цінностей (пальне, мобільний зв'язок тощо).

11 червня 2010 року арбітражний керуючий та боржник спільно розглянули заявлені грошові вимоги, за результатами чого усі вимоги цього кредитора визнані (а.с. 100 т. 4), вони віднесені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (а.с. 98 т. 4).

За висновками судової експертизи ОСОБА_8 з 05 липня 2006 року по 23 квітня 2010 року витратив 161.007,47 грн. на потреби підприємства, за даними бухгалтерського звіту станом на 31 березня 2010 року числиться борг підприємства перед ОСОБА_8 на 163,1 тис.грн. (а.с. 32, 40 т. 6).

Ухвалою попереднього засідання (що є предметом апеляційного перегляду) визнані грошові вимоги цього кредитору на 161.007,47 грн., які віднесені до четвертої черги (а.с. 109 т. 6).

У цій частині ухвала мотивована тим, що ці вимоги підтверджені висновком судової експертизи (а.с. 105, 107 т. 6).

Відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України (на яку посилається кредитор) виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто; у цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (частина 1).

Згідно з підпунктом 7.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час здійснення ОСОБА_8 оплати податкових зобовязань) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Звернення стягнення у рахунок погашення податкового боргу платника податків також здійснюється на його активи (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання), що слідує з пунктів 1.6, 1.7 вказаного Закону.

Таким чином, з акту цивільного законодавства та суті зобов'язання випливає, що податкові зобовязання можуть бути виконані лише особисто платником податків (боржником) або примусово, але за рахунок його майна.

Частина 3 статті 528 Цивільного кодексу України до цих відносин застосована бути не може і тому, що ОСОБА_8 здійснював оплату податкових зобовязань приватного підприємства за його згодою (дорученням), що слідує з рішень цього приватного підприємства (а.с. 151-165 т. 5) та не був вимушений виконати зобовязання боржника (та без його згоди) через небезпеку втрати права на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні третьої особи.

А тому ОСОБА_8 не мав права виконувати за приватне підприємство "Фірма "Дакос" його податкові зобовязання.

Щодо оплати ОСОБА_8 зобовязань приватного підприємства "Фірма "Дакос" по кредитним договорам апеляційний господарський суд вважає наступне.

Як вказано вище, частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України передбачає можливість покладення боржником (у даному випадку приватним підприємством "Фірмою "Дакос") на іншу особу (ОСОБА_8О.) виконання своїх обов'язків. І таке покладення обовязку здійснити оплату по кредиту відбулося, що слідує з рішень приватного підприємства (а.с. 151-165 т. 5).

Але вказана частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України не встановлює такого наслідку виконання третьою особою обовязків боржника, як заміна кредитора.

Такий наслідок передбачений частиною 3 вказаної статті, але він настає, якщо третя особа була вимушена виконати зобовязання боржника (та без його згоди) через небезпеку втрати права на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні третьої особи.

Однак таких обставин кредитором не доведено, місцевим та апеляційним господарськими судами не встановлено.

Щодо придбання ОСОБА_8 матеріальних цінностей для потреб приватного підприємства "Фірма "Дакос" апеляційний господарський суд вважає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 237, частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України на підставі акта органу юридичної особи представник має право вчиняти від імені другої сторони, яку вона представляє, правочин (дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

Як слідує з заяви кредитора та пояснень боржника, ОСОБА_8 як представник за рішенням юридичної особи - приватного підприємства "Фірма "Дакос", придбав за власні кошти для підприємства товари та послуги, про що звітувався перед підприємством.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (з змінами) встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктами 2.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року підприємства здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України - через касу чи шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Пункт 2.12 вказаного Положення передбачає, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України, звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок по питаннях дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повнота оприбутковування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 23 квітня 2009 року №210 слідує, що при придбанні працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів для господарських потреб підприємства вважається, що така фізична особа діє від імені підприємства - юридичної особи і на такі розрахунки відповідно поширюються вимоги зазначених нормативних документів Національного банку України.

Апеляційний господарський суд вважає, що ОСОБА_8 не довів того, що придбані ним товари (послуги) були необхідні для господарської діяльності приватного підприємства "Фірма "Дакос", а надані рішення підприємства про здійснення оплати на господарські потребі не є таким доказом, вони не свідчать про те, що оплачені товари та послуги були оприбутковані та споживані у господарській діяльності приватного підприємства "Фірма "Дакос".

Також не доведений той факт, що таке придбання здійснено за рахунок власних коштів ОСОБА_8. В рішеннях приватного підприємства "Фірма "Дакос" вказано лише на доручення на здійснення оплати по господарським операціям придбання товарів та послуг, але за цей рахунок не вказано (а.с. 151-165 т. 5).

Джерело існування у ОСОБА_8 таких коштів не відоме, при цьому приватне підприємство "Фірма "Дакос" має перед ОСОБА_8 борг 35.408,11 грн. (друга черга за реєстром кредиторів).

А тому апеляційний господарський суд вважає, що не має підстав вважати, що боржник має перед вказаним кредитором грошові зобовязання, апеляційні скарги кредиторів Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", ОСОБА_4, повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія" в частині виключення з реєстру кредиторів вимог ОСОБА_8 на 161.007,47 грн. підлягають задоволенню, ухвала місцевого господарського суду - в цій частині скасуванню.

Посилання ОСОБА_8 в заяві про визнання вимог на статті 556, 1049 Цивільного кодексу України є неспроможним тому, що він не був поручителем приватного підприємства "Фірма "Дакос", не укладав з цим підприємством договір позики.

Про судові витрати

05 липня 2010 року місцевим господарським судом була призначена судова економічна експертиза (а.с. 61-63 т. 5).

09 вересня 2010 року складено висновок судового експерта, за яким підтверджені певні суми кредиторських боргів (а.с. 23- 60 т. 6).

13 вересня 2010 року боржник подав до місцевого господарського суду заяву про включення до реєстру кредиторів витрат за проведення судової експертизи. Платіжного документа про сплату таких витрат боржник місцевому господарському суду не надав (а.с. 61-62 т. 6).

На вимогу апеляційного господарського суду боржник надав квитанцію про сплату 09 вересня 2010 року готівкою через ОСОБА_8 10.000 грн. за виконання судової економічної експертизи (а.с. 108 т. 8).

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, такий розподіл судових витрат здійснюється господарським судом при прийнятті рішення по суті позовних вимог чи при прийнятті ухвали про припинення провадження у справі, що встановлено частиною 6 статті 84 та частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 статті 41 вказаного Кодексу встановлює, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 15 Закону України №784-XIV передбачає мету попереднього засідання (визначення розміру вимог кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги) та зміст ухвали такого попереднього засідання, при цьому ця норма права не передбачає можливість здійснення розподілу понесених боржником судових витрат.

У звязку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що у місцевого господарського суду не було підстав для здійснення такого розподілу судових витрат між боржником та кредиторами, в тому числі ініціюючим.

На підставі вищевказаного апеляційний господарський суд вважає, що ухвала попереднього засідання частково місцевим господарським судом прийнята з порушенням норм матеріального права, апеляційні скарги ініціюючого кредитора та кредиторів публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія", ОСОБА_4 підлягають задоволенню, апеляційні скарги кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" та боржника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Українського фінансово-промислового концерну "УФПК", публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", повного товариства Ломбард "Фірма "Рол" і компанія", ОСОБА_4 задовольнити.

Апеляційні скарги приватного підприємства "Фірма "Дакос" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року у справі №2-19/793-2009 частково скасувати - в частині визначення розміру кредиторських вимог по четвертій та шостій чергам, загальної суми кредиторських вимог за реєстром.

У цій частині резолютивну частину ухвали викласти в наступній редакції:

Четверта черга реєстру вимог кредиторів

Український фінансово-промисловий концерн "УФПК" (вул. М. Расковой, 23, оф. 508 м. Київ, 02002, ЄДРПОУ 30603331)791.488,17 грн. повне товариство Ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія" (95022, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 54, кв. 55, ЄДРПОУ 32749652)23.577,41 грн. ОСОБА_4 (95022, АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_2)447.93249 грн.

товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (95017, м. Сімферополь, вул. Федотова, 25 (ЄДРПОУ 31591965)202.835,98 грн. публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784)1.445.804,69 грн. Загалом по четвертій черзі 2.911.638,74 грн.

Шоста черга реєстру вимог кредиторів

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК (вул. Д. Ульянова, 10, м. Сімферополь, 95013)22.694,99 грн.

повне товариство Ломбард "Фірма "РОЛ" і компанія" (95022, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 54, кв. 55 (ЄДРПОУ 32749652)55.885,63 грн.

публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, (ЄДРПОУ 25959784)656.413,01 грн.

товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" (95017, м. Сімферополь, вул. Федотова, 25 (ЄДРПОУ 31591965))133.466,08 грн.

Загалом по шостій черзі 868.459,71 грн.

УСЬОГО за РЕЄСТРОМ 3.941.972,47 грн. Головуючий суддяО.Г. Градова

СуддіО.Л. Котлярова

З.Д. Маслова