Ухвала суду № 12954756, 20.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                            Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

про відмову в прийнятті позовної заяви

           "20" грудня 2010 р.                                        № 02-03/          

Суддя , розглянувши матеріали позовної заяви від 13.12.10

Позивач:          Приватне підприємство "Ніжингазбуд", код ЄДРПОУ 32370514,

пров. Базовий, 1,Ніжин,Чернігівська область,16600

Відповідач:          Комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації", код ЄДРПОУ 03358179,

вул. Подвойського 18,Ніжин,Ніжинський район, Чернігівська область,16600

Третя особа на стороні вдповдача без заявлення самостійних вимог на предмет спору:          Приватне підприємство "Юридична фірма "Дія",

вул. Московська,3а/2 м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про визнання незаконним витягу з реєстру про право власності

ВСТАНОВИВ:

Підстави відмови в прийнятті заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[-,=,\], де [-,=,\] - відповідні пункти № 1...3 статті 62 ГПК України.

Позовну заяву повернути позивачу без розгляду згідно п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява не підлягає розгляду в господарських судах.

Вами подано позов про визнання недійсним витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25758270 від 01.04.2010 р., реєстраційний № 30092981 на об'єкт незавершеного будівництва, нежитлову будівлю "склад масел" за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Прилуцька (вул. 8 років Жовтня), будинок 79Б.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість спорів господарським судам України, відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов’язки суб’єкта (або визначеного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - осіб, яким такий акт адресований.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Слід зазначити, що витяг це документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису і не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду, в зв’язку з чим даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, місцеві органи державної реєстрації прав є органами виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25758270 від 01.04.2010 р., реєстраційний № 30092981.

Реєстрація прав власності згідно з п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003 р. № 66/7387 здійснюють комунальні підприємства БТІ.

З огляду на зазначене БТІ на основі законодавства делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, БТІ відповідно до п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень.

Виходячи з положень пункту 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом суб’єкта підприємницької діяльності до органу виконавчої влади є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) і поширюється на компетенцію адміністративних судів..

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовні матеріали повернути позивачу.

У відповідності з п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.1993р. № 7-93 державне мито у сумі 85 грн., перераховане квитанцією № 3 (#53575251) від "14" грудня 2010 р. підлягає поверненню.

У відповідності до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів ” витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перераховані квитанцією № 4 (#53575370) від 14.12.2010 р.. підлягають поверненню.

Додаток на 27 арк.

                    Суддя