Рішення № 12954693, 06.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 13/136-10-60/301-10

вх. номер 9842/1-60

Суддя Господарського суду Харківської області Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

відповідача - Леванісової Н.А. за довіреністю №02-15/1-267 від 05.08.2010р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Об`єднання громадських організацій "Садівничий масив "Круглик", с. Круглик 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закрите акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго" в особі Києво - Святошинського РП, м. Вишневе

до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

про спонукання виконання обов'язків в натурі

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання громадських організацій "Садівничий масив "Круглик" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" про зобов`язання відповідача закінчити переказ коштів в національній валюті від імені позивача на користь третьої особи (Закрите акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго" в особі Києво - Святошинського РП) на підставі квитанцій №П847890 від 15.04.2010р. (на суму 4552,13 грн.) та №П847891 від 15.04.2010р. (на суму 7350,40 грн.), всього на суму 11902,53 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, а саме зазначає, що позивачем було здійснено платежі на користь третьої особи на суму 4552,13 грн. та 7350,40 грн., однак відповідач переказ коштів не здійснив, що є підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27 серпня 2010 року порушено провадження у справі №13/136-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 жовтня 2010 року справу №13/136-10 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області, оскільки Київська філія публічного акціонерного товариства "Земельний банк" вилучена з ЄДРПОУ та Виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію припинення філії 02.03.2010р. № запису - 14801040017002097, отже за зобов`язаннями філії відповідає юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Земельний Банк", місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Чернишевського, 4.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2010 року призначено справу №13/136-10-60/301-10 до розгляду у судовому засіданні на "06" грудня 2010 р. о 10:40.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, викладених у запереченнях (вх. №12752 від 25.10.2010 року), а саме вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 12.05.2010р. до 11.08.2010р. та призначено тимчасового адміністратора строком на шість місяців в установі відповідача, також Постановою Правління НБУ № 375 від 30.07.2010 року було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку.

Представник відповідача надав 06 грудня 2010 року супровідним листом (вх.27033) копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, копію постанови №375 від 30.07.2010р., копію статуту відповідача, копію листа №07-257/10845 від 11.11.2010р. та копію довіреності №02-15/1-267 від 05.08.2010р.

Суд долучає надані документи до матеріалів справи.

3-я особа у судове засідання не з`явилась, витребувані судом документи не представила, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що згідно квитанції №П847890 від 15.04.2010 р. позивачем було здійснено на користь 3-ї особи платіж через касу відповідача в сумі 4552,13 грн. з призначенням платежу "за активну елетроенергію зг. р№9225170258 від 15.04.2010р. за квітень 2010р. в т.ч. ПДВ Платник Рада сад. масиву "Круглик-2", що також визнається відповідачем.

Крім того, згідно квитанції №П847891 від 15.04.2010 р. позивачем було здійснено на користь 3-ї особи платіж через касу відповідача в сумі 7350,40 грн. з призначенням платежу "за активну елетроенергію зг. р№9225170506 від 15.04.2010р. за квітень 2010р. в т.ч. ПДВ Платник Рада сад. масиву "Круглик".

17 червня 2010 року позивачем було надано відповідачу вимогу про усунення порушення, яка була одержана Київською філією ПАТ "Зембанк" 17 червня 2010 року за вх. №624, в якій позивач просив в термін до 24.06.2010 року перерахувати кошти 3-й особі, що внесені позивачем готівкою 15 квітня 2010 року згідно вищезазначених квитанцій, оскільки ці кошти не поступали на рахунок 3-ї особи.

У повідомленні Київської філії ПАТ "Зембанк" за №1038 від 21.06.2010р. відповідачем визнається наявність зобов`язання по виконанню вищезазначених квитанцій, однак вказується, що зобов`язання не було виконано, у зв`язку з відсутністю/недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. Крім того, зазначається про призначення тимчасового адміністратора строком на шість місяців з 12.05.2010р по 11.11.2010р. та вказується, що Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 12.05.2010р. до 11.08.2010р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Згідно п.8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.2. статті 8 цього Закону також встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Перерахування та зарахування коштів згідно квитанцій № П847890, № П847891 повинно було відбутися в день внесення позивачем у касу відповідача готівки або не пізніше наступного робочого дня.

За приписами п.32.3. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Нормою ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" встановлено, що відмова банку в прийнятті розрахункового документу до виконання може настати з причин невідповідності його вимогам цієї ж норми.

Проте, квитанції № П847890, № П847891 відповідачем із причин, зазначених в ст. 22 вищезазначеного закону, не були повернуті позивачу.

В порушення вимог ст. ст. 526, 1089, ч.1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, ст. 22, п.32.3. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" відповідачем не було виконані квитанції № П847890, № П847891 від 15 квітня 2010 року щодо перерахування загальної суми 11902,53 грн. 3-й особі.

Відповідно до ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, невиконання відповідачем своїх зобов`язань по виконанню розрахункових документів дає позивачу право на захист порушення прав шляхом зобов`язання відповідача до виконання обов`язку, відповідно до приписів п.5 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність зобов`язання по виконанню вищезазначених розрахункових документів, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами, а також суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. за № 679-ХІV, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В силу статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” Національному банку України надано право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Однак, у відповідності до ч.4 ст. 85 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені поняття клієнта та кредитора банку:

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає суду підстави дійти висновку про те, що мораторій не може поширюватися на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, грошові кошти клієнта, що внесені готівкою в касу відповідача для перерахування 3-й особі є власністю клієнта та вимога перерахувати ці кошти – не є вимогою кредитора, не є майновою та відповідно мораторій на них не розповсюджується. Крім того, мораторій - це зупинення виконання банком своїх майнових зобов'язань, а не зобов'язань з надання певних послуг.

Нормами глави 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" регулюються питання діяльності банку та тимчасового адміністратора під час тимчасової адміністрації. Із змісту цього Закону не вбачається, що при тимчасової адміністрації банк може встановлювати інший, ніж встановлений законодавством, порядок здійснення банківських операцій по веденню поточних рахунків клієнтів і переказу грошових коштів. Тимчасовий адміністратор може лише продовжувати або припиняти будь-які операції банку згідно п. 1) ч.4 ст. 80 цього Закону.

Тому, при здійсненні банківських операцій по веденню поточних рахунків клієнтів і переказу грошових коштів з цих рахунків банк повинен суворо дотримуватися порядку проведення переказів коштів в межах України, визначеного Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 р. № 22.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що зобов`язання відповідача щодо закінчення переказу коштів в національній валюті від імені позивача на користь третьої особи (Закрите акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго" в особі Києво - Святошинського РП) на підставі квитанцій №П847890 від 15.04.2010р. (на суму 4552,13 грн.) та №П847891 від 15.04.2010р. (на суму 7350,40 грн.), всього на суму 11902,53 грн. виникли до введення Постановою Національного банку України від 11.05.2010 року № 231 мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме до 12.05.2010р., тому посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними.

Крім того, суд також вважає, що неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за зазначеним договором та визнання вимоги позивача не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 12, 14, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 538, 599, 610, 1066, 1089, 1091 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 8, 22, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", ст.ст. 2, 15, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ідентифікаційний код 19358721) в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 88) закінчити переказ коштів в національній валюті від імені позивача - Об`єднання громадських організацій "Садівничий масив "Круглик" (08162, Київська область, с. Круглик, вул. Садова, 5 "А", ідентифікаційний код 23568542) на користь Закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" в особі Києво - Святошинського РП (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 2Б, ідентифікаційний код 23243188) на підставі квитанцій № П847890 від 15.04.2010р. (на суму 4552,13 грн.) та № П847891 від 15.04.2010р. (на суму 7350,40 грн.), всього на суму 11902,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, ідентифікаційний код 19358721) в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки,88) на користь Об`єднання громадських організацій "Садівничий масив "Круглик" (08162, Київська область, с. Круглик, вул. Садова, 5 "А", ідентифікаційний код 23568542) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №13/136-10-60/301-10 підписано 10 грудня 2010 року.