Рішення № 129546601, 07.08.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/19388/24

Категорія 38

2/295/587/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.

при секретарі судового засідання Лайчук В.В.

за участю предстанвика позвиача Пилипчука С.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Електронний суд» подала до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3381757 від 06.01.2021 у розмірі 15616,55 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.01.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3381757. Відповідно до умов договору ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в загальній сумі 5000,00 грн, строком на 15 днів, дата повернення 21.01.2021, базова процентна ставка 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35% та орієнтовна загальна вартість позики 6492,50 грн.

30.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 30-12/2021, у відповідності до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3381757.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договорі № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі за договором № 3381757.

Загальна сума заборгованості, яку сторона позивача просить стягнути з ОСОБА_1 складає 115616,55 грн., з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10447,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на адтау відступлення права вимоги; 146,04 грн інфляційні збитки; 23,01 грн - нараховані 3% річних.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3381757.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2024 справу прийнято до провадження та ухвалено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

13.03.2025 на адресу від відповідача ОСОБА_1 на дійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає, що позов не підлягає задоволенню, вважає його безпідставним, необґрунтованим та надуманим. Жодних кредитних договорів не підписувала, електронним банкінгом не користується, грошових коштів у позику не отримувала. Матеріали справи не містять будь-яких документів на підтвердження фактичного надання відповідачу чи перерахування грошових коштів на його картковий рахунок. Не було повідомлено належним чином про заміну кредиторів у зобов`язанні. Кредитний договір долучений до позову був укладений на строк з 06.01.2021 (дата надання позики) по 21.01.2021 (дата повернення позики). Звертає увагу суду на те, що після закінчення строку кредитування з 21.01.2021 у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити оскільки розрахунок процентів на суму 10447,50 грн, є безпідставним. Згідно договору загальна вартість позики (з процентами) становить - 6492,50 грн. Позивачем заявляються надмірні витрати у розмірі 9000 грн., нібито на правничу допомогу. Однак, відшкодуванню підлягають лише витрати на правничу допомогу надану адвокатом. В даному ж випадку у якості доказів надання правничої допомоги надано договір не з адвокатом або ж з адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням як організаційно-правовими формами адвокатської діяльності, а з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .. Договір датований від 02.09.2024, однак позов подано у грудні, також надано незрозумілу платіжну інструкцію на суму 135000,00 грн без жодної прив`язки до даного позову, а також витяг з акту №3 про надання правничої допомоги без жодної ідентифікації щодо цього позову. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

24.03.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача надіслала відповідь на відзив в якому зазначила, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважаємо його необґрунтованим, таким який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, який не підлягає взяттю до увагу, з огляду на наступне. 06.01.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено Договір позики №3381757. Договір було укладено згідно з п.3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Договір позики №3381757 підписано Позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавців. Зі сторони Позикодавця договір було підписано електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису) відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та погоджених умов договору. В тому числі, слід зазначити, що відповідач здійснював часткове погашення за кредитним договором, таким чином підтвердив свою згоду з погодженими сторонами умовами Договору.

Внесення Відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за Договором, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення Відповідача на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти.

Виходячи з викладеного, вбачається, що Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», в якому детально (поденно) відображені усі проведені за Договором надання позики операції та нарахування процентів і формування заборгованості відповідача за період з 06.01.2021 по 31.07.2021, тобто мало місце продовження строку користування позикою саме за ініціативою Позичальника /відповідача та, відповідно, продовжувалось нарахування процентів за користування позикою, оскільки були проведені сплати Позичальником.

Тобто, за понадстрокове користування Позикою нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 6.5. Правил виключно в межах передбаченого строку 90 днів, а саме з дати останнього погашення 25.04.2021, з урахуванням строку позики 15 днів, по 31.07.2021 року. Таким чином, нарахування відсотків, заявлених до стягнення з відповідача, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак є правомірним та законним, а наведена в розрахунках сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Крім того, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача, складений ТОВ Вердикт Капітал, містить додатково нарахування 3% річних та інфляційних втрат, проведений на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 30.12.2021 р. (дати набуття права вимоги) по 23.02.2022 р. включно (по дату застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України), що також повністю відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає стягненню з відповідача. Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації.

Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договором, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. В даному випадку, жодні негативні наслідки для кредитора не настають, так як позичальником не сплачено жодних платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги, а тому, підстав вважати, що настали негативні наслідки для нового, належного кредитора та належного виконання умов кредитного договору немає. Крім того, відступлення права вимоги жодним чином не впливає на кредитні зобов`язання позичальника. Просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.04.2025, за клопотанням представника позивача, витребувано зАкціонерного товариства «Акцент-Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування коштів у сумі 5000,00 грн на дану картку - 06.01.2021.

13.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2025 від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла відповідь, в якій повідомлено, що карта НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , номер телефону, який знаходиться в анкетних даних: НОМЕР_5 номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердженняздійснення операцій: НОМЕР_6 , та надано рух коштів з 06.01.2021 по 065.02.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених підстав.

Відповідач та її представник позовні вимоги визнали частково. Пояснив, що оформлював кредитний договір, проте, не погоджується з нарахованими поза межами дії договору відсотками.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи, судом встановлено, що 06.01.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 3381757. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором I4bJxtWWca.

Відповідно до п. 2 Договору сума позики складає 5000,00 грн. Строк позики 15 днів, з кінцевим терміном повернення 21.01.2021.Знижена процентна ставка 1,99 % в день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % за день.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30.12.2021 було укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого ТзОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3381757.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75547687.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначив представник позивача, відповідачем були порушенні умови договору і за ним рахується заборгованість за договором № 3381757 у розмірі 13761,59 грн, що складається з: 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10447,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на адтау відступлення права вимоги; 146,04 грн інфляційні збитки; 23,01 грн - нараховані 3% річних.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконав, у передбачений в договорах (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Таким чином, заборгованість, за кредитним договором № 3381757 за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн, підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за кредитним договором № 3381757 в розмірі 10447,50 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04 червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Позивач, пред`являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача проценти за кредитним договором № 3381757 в розмірі 10447,50 грн, які відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані за межами строку дії кредитного договору.

Отже, враховуючи вищевикладене та майновий стан відповідачки, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1492, 50 грн.

Оскільки решта сум заборгованості за відсотками за кредитом нарахована після спливу визначених договорами строків кредитування, у цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, суд приходить до наступного.

На суму боргу за кредитним договором, з 30.12.2021 по 23.02.2022 позивачем було розраховано за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційних збитків 146,04 грн та 3% річних 23,01 грн.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це слід зазначити наступне.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України встановлено з 12 березня 2020 року карантин. Постановою від 25.04.2023 року № 383 карантин продовжено до 30.06.2023 року.

Законом України від 16.06.2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України»щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо не нарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов 'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду у справі № 752/24896/20 від 21.07.2021 року Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 756/7895/21, де зазначено про те, що, незважаючи на приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із позичальника у зв`язку із порушенням ним боргового зобов`язання (за умови встановлення судом існування такого зобов`язання) в період карантину, в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних слід відмовити, оскільки період нарахування штрафних санкцій за прострочення грошового зобов`язання з 30.12.2021 збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.

Таким чином, в період з 30.12.2021 по 23.02.2022 відповідача звільнено від обов`язку сплати індексу інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за договором.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПКУкраїни), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір №02-09/2024-8 про надання правової допомоги від 02.09.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та ФОП ОСОБА_3 ; тарифи на послуги; заявку на надання юридичної допомоги №2 від 01.11.2024; витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024; платіжну інструкцію № 0481460004 від 13.12.2024; витяг з сайту Національна асоціація адвокатів України.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що вони мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).

Слід зазначити, що дана категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором поширена у судовій практиці та не потребує досить поглиблених знань в галузі юриспруденції, зважаючи, що представник позивача має право на заняття адвокатською діяльністю, обсяг доказів поданих в обґрунтування заявлених вимог не значний, у зв`язку з чим суд вважає що представником позивача не доведено співмірність оплати послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1006,99 грн.

Керуючись ст.4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 3381757 від 06.01.2021 у розмірі 6492,50 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1006,99 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст заочного рішення виготовлено 15.08.2025.

Суддя І.Г.Перекупка