Рішення № 12954488, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10 Справа№ 32/194 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Митник М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галлізинг”, м.Львів.

Про стягнення 6232,01 грн.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Ольшанська Н.М. помічник прокурора Шевченківського району (посвідчення №НОМЕР_1 від 23.07.2010р.)

Від позивача: Луців О.І. - юрисконсульт (довіреність № 51 від 28.09.2010р.)

Від відповідача: Гук М.В. директор.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Шевченківського району м.Львова подано позов в інтересах держави: уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галлізинг”, м.Львів про стягнення 6232,01 грн. з яких 5625,74 грн. основний борг, 402,10 грн. пеня, 117,00 грн. інфляційних нарахувань та 87,17 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 16.11.2010р. В судовому засіданні 16.11.2010р. було оголошено перерву до 07.12.2010р. В судовому засіданні 07.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого виготовлено та підписано 20.12.2010р.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачем в попередньому судовому засіданні було подано відзив від 15.11.2010р. вих.№ 11/11-10 (вх. № 22135 від 16.11.2010р.) в якому він визнав борг частково, в сумі 4363,71 грн., просив не нараховувати штрафні санкції та реструктуризувати заборгованість на рік у зв»язку із важким фінансовим становищем.

В судовому засіданні 07.12.2010р. відповідачем було подано відзив від 06.12.2010р. вих. № 06/12-10 (вх.№23841 від 07.12.2010р.) в якому він просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах ЛМКП «Лвівтеплоенерго».

Станом на 07.12.2010р. від прокуратури та сторін заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, заперечення відповідача суд,-

встановив:

01.11.2002р. між ЛМКП „Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація) та ДП Компанія «Галлізинг»ТзОВ «Транс-Лізинг»(переіменоване на ТзОВ «Галлізинг») (споживач) було укладено договір № 1128/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді

(далі по тексту договір). За цим договором енергопостачальна організація бере на себе

зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком№1 до цього договору у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію в період опалювального сезону та гаряче водоспоживання протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом (п.5.1. договору).

Згідно п.6.2. та п.6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

20.08.2003р. між ЛМКП «Львівтеплоенерго»(енергопостачальна організація) та ТзОВ «Галлізинг»(споживач) було укладено додаткову угоду до договору № 1128/Ф від 01.11.2002р. про викладення додатку № 1 до договору в іншій редакції у зв»язку з проведенням уточнення обсягів споживання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав.

Відповідач оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді згідно виставлених йому позивачем рахунків не провів, в результаті чого виник борг за період: з 15.01.2010р. по 15.08.2010р. в сумі 5 625,74 грн.

Позивач на підставі п.7.2.3. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 402,10 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 117,00 грн. інфляційних втрат та 87,17 грн. 3% річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 6232,01 грн. з яких: 5625,74 грн. основний борг, 402,10 грн. пеня, 117,00 грн. інфляційних нарахувань та 87,17 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту про включення системи теплоспоживання підписаного сторонами 21.12.2009р. у зв»язку з початком опалювального сезону 2009/2010р.р. була включена система теплоспоживання на опалення в приміщеннях ТзОВ «Галлізинг»за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 29.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.3. договору сторони погодили, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримуючи рахунки на оплату фактично спожитої теплової енергії не проводив її оплату, в зв»язку з чим виник борг в сумі 5 625,74 грн. за період з 15.01.2010р. по 15.08.2010р.

Відповідач визнав борг частково в сумі 4363,71 грн., про що вказав у відзиві від 15.11.2010р. вих.№ 11/11-10 (вх. № 22135 від 16.11.2010р.).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вищенаведеного, випливає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 5625,74 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 117,00 грн. та три проценти річних в сумі 87,17 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п.7.2.3. договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 402,10 грн. пені.

Суд відхиляє клопотання відповідача про розтермінвання сплати суми боргу, оскільки всупереч ст.ст.33,34 ГПК України він не надав жодних доказів в підтвердження важкого фінансового становища.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що із заявою про розтермінування боргу він може звернутися до суду на стадії виконання рішення, долучивши належні та допустимі докази в підтвердження обставин, які на його думку можуть бути підставою для розтермінування.

Крім того, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки поняття «інтерес держави»є оціночним і прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку ЛМКП «Львівтеплоенерго»створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника територіальної громади м.Львова та органом, до сфери управління якого входить підприємство.

Як вбачається із позовної заяви прокурор обґрунтував підстави подання ним позову в інтересах ЛПКП «Львівтеплоенерго».

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 85, 115,116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлізинг», м.Львів, вул.Наукова, 29 (код ЄДРПОУ 30650250) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, 79000, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1 (код ЄДРПОУ 05506460) 5625,74 грн. основного боргу, 402,10 грн. пені, 117,01 грн. інфляційних нарахувань та 87,17 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлізинг», м.Львів, вул.Наукова, 29 (код ЄДРПОУ 30650250) в доход Державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя