Рішення № 12954390, 15.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.10                                                                                           Справа№ 3/169(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експертний Банк”, м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства „Хан-1”, с. Підберізці

Про стягнення 395271,63 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Сав’як І.Б. –представник

від відповідача: Горпинюк І.Є. –представник

Представникам сторін роз’яснено їхні права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: подано позов Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експертний Банк” до Приватного підприємства „Хан-1” про стягнення 395271,63 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

05.11.2010 року позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 491707,83 грн. заборгованості за кредитним договором № 140/07ю від 12.10.2007 року.

В судовому засіданні 24.11.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2010 р. позов підтримав, просив задоволити збільшені позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не конкретизовано суму заборгованості по кредиту, суму нарахованої пені та суму нарахованих процентів за користування кредитом та не подано обґрунтованих розрахунків вказаних сум.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі в судовому засіданні була оголошена перерва до 02.12.2010 року.

Ухвалою суду від 02.12.2010 року в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 15.12.2010 р.

В судовому засіданні 15.12.2010 року представником позивача подано заяву про уточнення позову, згідно якої просить стягнути з ПП „Хан-1” 491707,83 грн., з яких: 428500,00 грн. –заборгованість за кредитом, 32385,20 грн. –заборгованість за відсотками по користуванню кредитом, 30822,63 грн. –пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків по кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині непогашеного кредиту та відсотків, проте заперечував проти нарахування пені.

В судовому засіданні 15.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

12 жовтня 2007 року між АТ „Індекс-Банк”, повним правонаступником якого є ПАТ „Індекс-Банк” (Кредитор) та Приватним підприємством „Хан-1” (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 140/07-ю, згідно якого відповідачу було надано позивачем кредит у розмірі 440000,00 грн. строком користування з 12.10.2007 року по 11.10.2010 року для капітального ремонту, а Позичальник зобов’язувався повернути одержаний кредит та відсотки за користування ним в розмірі 17,5% річних, а з 29.12.2008 року –22% річних (відповідно до угоди № 2 від 29.12.2008 року до кредитного договору) в передбачений Договором термін.

          Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов Кредитного договору № 140/07-ю від 12.10.2007 року позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 440000,00 грн.

Однак Відповідач неналежним чином виконував умови Кредитного договору, щодо повернення Кредиту згідно Графіку погашення, наведеного в п.1.5 Кредитного договору та сплати відсотків, внаслідок чого в нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 428500,00 грн. та по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 32385,20 грн.

За порушення строків погашення кредиту та несвоєчасне виконання договірних зобов’язань відповідно до п.4.1 Договору позивачем нарахована пеня : в розмірі 30822,63 грн. - за несвоєчасне погашення Кредиту та відсотків за користування Кредитом, яку просить стягнути з відповідача згідно заяви про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що уточнені (збільшені) позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергові частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечив сам відповідач, на підставі укладеного 12 жовтня 2009 року між АТ „Індекс-Банк”, повним правонаступником якого є ПАТ „Індекс-Банк” (Кредитор) та Приватним підприємством „Хан-1” (Позичальник) Кредитного договору № 140/07-ю відповідачу було надано кредит у розмірі 440000,00 грн. строком користування з 12.10.2007 року по 11.10.2010 року для капітального ремонту, який позивач зобов’язувався повернути в передбачений Договором термін.

Відповідач, в порушення вимог пункту 1.5. Кредитного договору, щодо повернення одержаних кредитних коштів у строк, встановлений графіком погашення кредиту (п.1.5), прострочив повернення кредитних коштів в розмірі 428500,00 грн., як вбачається з із заяви про збільшення розміру позовних вимог віл 05.11.2010 року (а.с.56-57) та заяви про уточнення позову від 14.12.2010 року (а.с.74-75).

Окрім цього, Відповідач в порушення вимог 2.9 Кредитного договору, щодо обов’язку сплачувати разом з повним погашенням кредиту нараховані відповідно до п.2.9. відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця прострочив сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 32385,20 грн., що вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог віл 05.11.2010 року (а.с.56-57) та заяви про уточнення позову від 14.12.2010 року (а.с.74-75).

Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 21-18/207 від 12.03.2010 року та повідомлення-вимогу № 24/43989 від 14.07.2009 року щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, які залишені Відповідачем без задоволення.

У відповідності до ст. 550 ч. 1 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки, Відповідач неналежним чином виконував умови Кредитного договору, щодо повернення одержаних кредитів у строк встановлений графіком погашення кредиту, та умови пункту 2.9 Кредитного договору, щодо обов’язку сплачувати відсотки за користування кредитними ресурсами щомісячно в кінці поточного місяця, позивачем на підставі пункту 4.1. розділу 4 Кредитного договору нарахована неустойка у вигляді пені, яка підлягає стягненню з Відповідача в розмірі 30822,63 грн. за несвоєчасне погашення Кредиту та відсотків за користування Кредитом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що уточнені (збільшені) позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 4917,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Хан-1” (81146, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підберізці, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 33963996) на користь Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експертний Банк” (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) –428500,00 грн. –заборгованості по кредиту, 32385,20 грн. –відсотків за користування кредитними коштами, 30822,63 грн. –пені, 4917,08 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2010 року.

Суддя