Рішення № 12954201, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/27622.11.10 За позовом Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс»

до Приватного підприємства «Міком»

про стягнення 22723,43 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Пшенична В.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 22723, 43 грн. відповідно до договору № 006 /4Б про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р., з яких: основний борг в сумі 12000,00 грн., пеня в сумі 10665,00 грн., 3 % річних в сумі 58,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, в якій просить стягнути з Приватного підприємства «Міком»на користь Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс»заборгованість в розмірі 22723, 43 грн., з яких: сума основного боргу за період з 01.04.2010 р. до 31.07.2010 р. в розмірі 12000, 00 грн., неустойка(пеня) в розмірі 10665 , 00 грн. та 3 % річних в розмірі 58,43 грн.

Розглянувши вищезазначену заяву, суд приймає її до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2010 р. не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.11.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2010 р. між сторонами був укладений договір № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування за умовами якого, Приватне підприємство «Міком» (далі-замовник) доручило, а Адвокатське об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс» (далі - виконавець) прийняло на себе зобов’язання здійснювати абонентське юридичне обслуговування замовника.

Згідно п. 1.1. договору термін “абонентське юридичне обслуговування», який наведений в даному договорі - це комплексний юридичний супровід діяльності суб’єкта підприємництва по всіх правових питаннях, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.11. договору пакет послуг –це визначені сторонами види та обсяг послуг, які будуть надаватись замовнику (додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до пакету послуг на підставі бланку замовлення , крім випадків п.4.4. договору. В разі необхідності виконання дій, які не передбачені пакетом послуг, замовник надає бланк-замовлення та зобов’язується додатково оплатити послуги виконавця відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п.4.1. договору для постановки завдання контактна особа замовника надає виконавцю під розпис заповнений бланк замовлення, де зокрема зазначає дату, зміст замовлення, граничний термін виконання, прізвище та номер телефону контактної особи замовника, а також інші необхідні дані. Крім того, замовник надає копії документів, які стосується виконання замовлення.

Відповідно до п.4.2. договору сторони домовились, що бланк-замовлення може бути направлений виконавцю факсом, поштовим листом, електронною поштою.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що виконавець, приймаючи бланк-замовлення ознайомлюється з ним та у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті (п. 3.3.3. договору) присвоює порядковий номер та повідомляє його контактній особі замовника. Присвоєння порядкового номеру є підтвердження прийому замовлення. Крім того, в разі неможливості виконання замовлення у встановлений термін з об’єктивних причин, виконавець погоджує іншу дату із замовником.

Відповідно до п. 4.6. договору сторони погодили, що прийом-передачі наданих провадитиметься кожного місяця шляхом підписання акту прийому-передач наданих юридичних послуг, який надається замовнику не пізніше 5 числа наступного місяця.

Згідно з п.4.7. договору якщо замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту відправлення акту прийому-передачі наданих юридичних послуг не направляє виконавцю підписаний акт або вмотивоване заперечення, то виконані послуги вважається прийнятими.

Пунктом 7.1. договору замовник сплачує на користь виконавця щомісячну суму, яка визначена в пакеті послуг.

Згідно з 7.2. договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця шляхом 100 % передоплати у п’ятиденний термін з моменту виставлення рахунку –фактури.

Відповідно до п. 7.3. договору оплата послуг, які не передбачені пакетом послуг здійснюється відповідно до 7.2. договору.

Пунктом 10.1. договору сторони домовились, що договір вступає в законну силу з 27.02.2010 р. та діє до 31.12.2010 р.

Відповідно до п. 11.2. договір розривається:

11.2.1. За згодою сторін, оформленою додатковою угодою.

11.2.2. З ініціативи будь-якої сторони, якщо:

- інша сторона систематично не виконує взяті на себе зобов’язання за даним договором;

- є інші підстави, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 11.3. договору у випадку розірвання договору з ініціативи однієї із сторін, ініціатор повинен письмово повідомити про своє рішення іншу сторону за 20 днів.

Відповідно до пакету послуг, що є додатком № 1 до договору № 006 /АБ від 27.02.2010 р. вартість обраного пакету послуг становить 3 000, 00 грн. щомісячно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані юридичні послуги відповідно до договору № 006 /АБ від 27.02.2010 р .за період з 01.04.2010 р. до 31.07.2010 р. в розмірі 12000,00 грн.

21.07.2010 р. позивачем було направлено на адресу Приватного підприємства «Міком»претензію, в якій просить оплатити заборгованість відповідно до договору № 006 /АБ від 27.02.2010 р у розмірі 21191, 77 грн., з яких: основний борг в сумі 12000, 00 грн., штраф в сумі 9140, 00 грн., 3 % річних в сумі 51, 77 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач вимоги позивача не виконав, коштів Адвокатському об’єднанню «Адвокатська фірма «Едвайс»не сплатив.

За таких обставин позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Міком»на користь Адвокатського об’єднання«Адвокатська фірма «Едвайс»22723,43 грн., з яких : сума основного боргу за період з 01.04.2010 р. до 31.07.2010 р. в розмірі 12000, 00 грн., неустойка (пеня) в розмірі 10665 , 00 грн. та 3 % річних в розмірі 58,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що договірні відносини між сторонами припинилися 30.07.2010 р.

Проте суд не погоджується із такою позицією позивача. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених кодексом, іншими законом або за домовленістю сторін. Порядок та наслідки розірвання договору про надання послуг визначається домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п. 11.2. договір розривається:

11.2.1. За згодою сторін, оформленою додатковою угодою.

11.2.2. З ініціативи будь-якої сторони, якщо:

- інша сторона систематично не виконує взяті на себе зобов’язання за даним договором;

- є інші підстави, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 11.3. договору у випадку розірвання договору з ініціативи однієї із сторін, ініціатор повинен письмово повідомити про своє рішення іншу сторону за 20 днів.

30.07.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист, в якому він повідомляє, що у зв’язку з систематичним невиконанням замовником взятих на себе договірних зобов’язань Адвокатське об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс»відповідно до п. 11.2.2. договору та ст. 907 Цивільного кодексу України здійснює розірвання договору № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р. шляхом односторонньої відмови від останнього.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р. розірваний з 20.08.2010 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт надання позивачем послуг відповідно до договору про № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р. за період з 01.04.2010 р. до 31.07.2010 р. підтверджується наявними у матеріалах справах актами прийому-передач наданих послуг на загальну суму 12000, 00 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

У відповідності до розрахунку заборгованості за надані юридичні послуги відповідно до договору № 006 /АБ про абонентське юридичне обслуговування від 27.02.2010 р. здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача з оплати за надані юридичні послуги за період з 01.04.2010 р. до 31.07.2010 р. становить 12000, 00 грн.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань по сплаті за надані юридичні послуги позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 10665 , 00 грн. за період з 14.04.2010 р. до 30.07.2010 р. та 3 % річних в розмірі 58,43 грн. за період з 14.04.2010 р. до 30.07.2010 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4. договору сторони домовились, що у випадку прострочки оплати понад 10 робочих днів, на вимогу виконавця, замовник сплатити на його користь пеню в розмірі 1,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені судом встановлено, що розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач при обчисленні пені, перевищив подвійну облікової ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 7.2. та п. 8.4. вищезазначеного договору оплата здійснюється у п’ятиденний термін з моменту виставлення рахунку, а у випадку прострочки оплати понад 10 робочих днів замовник повинен сплатити на його користь пеню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив момент, коли відбулось прострочення виконання грошових зобов’язань, тобто, період з якого починається нарахування пені, зазначивши період з 14.04.2010 р., в той час як прострочення виконання грошових зобов’язань починається з 22.04.2010 р.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 22.04.2010 р. до 30.07.2010 р. складає 370, 56 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначено момент, коли відбулось прострочення виконання грошових зобов’язань.

Тож за розрахунком, який здійснений судом, підлягає стягненню з відповідача 3% річних за період з 22.04.2010 р. до 30.07.2010 р. у розмірі 55, 24 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 12 425, 80 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Міком» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2, літ. А, код 30523162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Едвайс» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Франка, буд. 45, код 36449645) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 370 (триста сімдесят) грн. 56 коп. пені, 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 24 коп. 3% річних, 125 (сто двадцять п’ять ) грн. 70 коп. державного мита та 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Дата підписання 20.12.2010 р.