Рішення № 12954036, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/55210.12.10 За позовом Державного підприємства Науково-дослідний інститут «Квант»

До Державного підприємства Науково-дослідного інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За зустрічним позовом Державного підприємства Науково-дослідного інституту

радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»

До Державного підприємства Науково-дослідний інститут «Квант»

про стягнення штрафних санкцій

Суддя ?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Савенчук І.О. –предст.,

Від Відповідача Старикова Н.М. –предст.

Обставини справи:

Державне підприємство Науково-дослідний інститут «Квант»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Науково-дослідного інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»про стягнення 75000,00 грн. основного боргу та 7500,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 24/2007 на виготовлення та поставку продукції: обладнання, блоків та приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 002, № 003, № 004 від 19.11.2007 в частині оплати виготовленої та поставленої Позивачем Відповідачу продукції за цим договором.

Відповідач надав письмові пояснення (№ 265-10 від 10.11.2010), в яких зазначив, що визнає суму заборгованості в розмірі 75000,00 грн. за вказаним договором.

11.11.2010 Державне підприємство Науково-дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»звернулось до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з Державного підприємства Науково-дослідний інститут «Квант» 15000,00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 зазначена зустрічна позовна заява прийнята до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 32/552.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані затримкою Відповідача за зустрічним позовом у поставці обумовленої Договором № 24/2007 від 19.11.2007 продукції в строки, що були передбачені Сторонами у Додатку № 2 до вказаного Договору.

Відповідач за зустрічним позовом у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву проти заявлених у ній вимог заперечував, зазначивши, що строк дії Договору № 24/2007 від 19.11.2007 продовжувався Додатковими угодами до нього. Крім того, Відповідач за зустрічним позовом заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 між Державним підприємство Науково-дослідний інститут «Квант»(далі –Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом, Виконавець) та Державним підприємством Науково-дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»(далі –Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом, Замовник) укладено Договір № 24/2007 на виготовлення та поставку продукції: обладнання, блоків, приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 002, № 003, № 004 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався виготовити та поставити, а Замовник - оплатити та прийняти обладнання, блоки та прилади для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 002, № 003, № 004 (далі –продукція) відповідно до Відомості постачання (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору строки поставки продукції наведені у Відомості постачання (Додаток № 2 до Договору).

Так, відповідно до Відомості постачання, що є Додатком № 2 до Договору, виготовлення та поставка продукції: обладнання, блоків, приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 002 мала бути здійснена до 15.12.2007, № 003 –31.01.2008, № 004 –31.03.2008.

Як встановлено в ході розгляду спору, відповідно до накладної 01АК № 184061 перший та другий комплекти продукції було поставлено Позивачем за первісним позовом 19.03.2008. Вартість обох комплектів були повністю оплачені Відповідачем за первісним позовом. Спір між Сторонами з цього приводу відсутній.

Згідно з накладною 01АК № 184292 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 18.12.2009 Виконавець поставив Замовнику останній комплект продукції (обладнання, блоки та прилади для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 004) на суму 150000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору платежі за продукцію, що поставляється за Договором проводяться Замовником у грошовій формі у національній валюті шляхом оплати продукції відповідно до рахунків Виконавця. Для забезпечення виконання робіт Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 50% вартості робіт (п. 4.3 Договору). Рахунки за поставлену продукцію сплачуються протягом 20 днів після отримання продукції (п. 4.3 Договору).

Таким чином, умови Договору пов’язують початок перебігу строку для оплати виготовленої та поставленої Позивачем за первісним позовом продукції з моменту отримання такої Відповідачем за первісним позовом, а не з моментом виставлення чи направлення останньому Виконавцем рахунку на оплату продукції.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 24/2007 від 19.11.2007 містить в собі ознаки як договору поставки, так і договору підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. А згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений також ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що станом на час розгляду спору заборгованість Державного підприємства Науково-дослідного інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»перед Державним підприємством Науково-дослідний інститут «Квант»за отриману від Виконавця продукцію за Договором становить 75000,00 грн. Зазначена заборгованість Відповідачем за первісним позовом визнається в повному обсязі.

Пункт 5.1 Договору передбачає, що у разі затримки оплати за поставлену продукцію Замовник сплачує Виконавцю пеню, яка нараховується з першого дня прострочення: протягом перших 30 днів у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день, у подальшому - 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Загальна сума пені за прострочення оплати не може перевищувати 10% від суми простроченої оплати.

Одже, з огляду на те, що Відповідач за первісним позовом не оплатив виготовлену та поставлену Позивачем за первісним позовом продукцію в сум 75000,00 грн. у строки, передбачені Договором, тому заявлена до стягнення з Державного підприємства Науково-дослідного інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»пеня в сумі 7500,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача за первісним позовом, оскільки відповідає розміру, встановленому Договором, та є меншою від розміру пені, що розрахована судом відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумі, яка складає суму боргу та за період прострочення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, п. 5.2 Договору встановлює відповідальність у разі затримки поставки продукції у строки, передбачені Договором, у вигляді пені, яка сплачується Виконавцем Замовнику та нараховується з першого дня прострочення у наступних розмірах: протягом перших 30 днів у розмірі 0,5% від суми непоставленої продукції за кожен день, у подальшому –1% за кожний день. Загальна сума пені за прострочення поставки не може перевищувати 10% від вартості продукції, яка була затримана.

Таким чином, суд погоджується з заявленими зустрічними вимогами про стягнення 15000,00 грн. пені за прострочення поставки Відповідачем за зустрічним позовом продукції (обладнання, блоків та приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 004), оскільки поставка такої здійснена з простроченням дати, встановленої для виконання цих зобов’язань у Відомості постачання (Додаток № 2 до Договору).

Судом не приймаються твердження Відповідача за зустрічним позовом, що ним не порушено строків поставки продукції у зв’язку з тим, що Додатковими угодами до Договору № 1, № 2, № 3, № 4 строк дії останнього продовжувався до 31.12.2009 з огляду на наступне. Додатком № 2 до Договору встановлені чіткі дати щодо виконання зобов’язань Державним підприємством Науково-дослідний інститут «Квант»з виготовлення та поставки продукції: обладнання, блоків, приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 002, № 003, № 004, а зазначеними вище Додатковими угодами про продовження строку дії Договору жодних змін до Відомості постачання (Додаток № 2), зокрема щодо строків виготовлення та постачання обладнання, блоків та приладів для вантажно-пасажирського тепловозу ТЭП150 зав. № 004, Сторонами не вносилось, доказів протилежного до суду не надано.

Суд звертає увагу, що пункт 10.2 Договору передбачає у випадку несвоєчасної передачі давальницьких матеріалів продовження строку поставки продукції на період затримки. Однак, Відповідач за зустрічним позовом жодних пояснень та обґрунтувань щодо несвоєчасної поставки третього комплекту продукції до суду не надав.

Крім того, Відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду з відповідною заявою про пропуск Позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності щодо вимог про нарахування пені.

Відповідно до ч 1. ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

          Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що умови Договору № 24/2007 від 19.11.2007 штрафних санкцій за невиконання зобов’язань з поставки продукції не містять. В свою чергу, п. 5.2 Договору встановлює штрафні санкції у вигляді пені за затримку поставки продукції в обумовлені строки. Таким чином, до моменту здійснення Відповідачем за зустрічним позовом поставки продукції третього комплекту з порушенням строків, визначених у Додатку № 2 до Договору, а саме –18.12.2009, Позивачу за зустрічним позовом не було відомо про порушення його прав з затримки поставки, оскільки він не міг знати чи буде взагалі така здійснена Відповідачем за зустрічним позовом чи ні.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за затримку поставки продукції у визначений строк почався 18.12.2009 та спливає 18.12.2010.

Зустрічна позовна заява про стягнення 15000,00 грн. пені подана Державним підприємством Науково-дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»до суду 11.11.2010.

Тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, відшкодовується державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний інститут радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 24727971) на користь Державного підприємства Науково-дослідний інститут «Квант»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 14308138) 75000,00 грн. заборгованості, 7500,00 грн. пені, 825,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути Державного підприємства Науково-дослідний інститут «Квант»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 14308138) на користь Державного підприємства Науково-дослідний інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 24727971) 15000,00 грн. пені, 150,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Науково-дослідний інституту радіоелектронних систем «Квант-Радіоелектроніка»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код 24727971) 90,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надмірно сплачених платіжним дорученням № 200 від 09.11.2010, оригінал якого міститься в матеріалах господарської справи № 32/552.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 20.12.2010