Рішення № 12954035, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/57913.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція"

доКорпорації "Альтіс-Холдинг"

простягнення 304 221,74 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пономарьова К.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" (надалі –"Товариство") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації "Альтіс-Холдинг" (надалі –"Корпорація") про стягнення 304 221,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №КД500-49 від 29.12.2007 р. позивач виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 235858,35грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 031,61 грн., інфляційних у розмірі 40 331,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 24.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 13.12.2010 р., зобов’язано Ювілейну селищну раду надати суду завірену копію акту введення в експлуатацію 1 та 2 черги закінченого будівництва Торгово-розважального комплексу "Караван".

13.12.2010 р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від Ювілейної селищної ради надійшли витребувані документи.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №11809166, №11809174 від 27.10.2010 р., №11802544, №11802536 від 08.11.2010р. та №13364919, №13364927 від 03.12.2010 р., що отримані відповідачем 29.10.2010 р., 01.11.2010 р., 12.11.2010 р., 15.11.2010 р. та 03.12.2010 р. відповідно.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03146, м. Київ, вул. Качалова, 5, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві №13-5368 від 03.11.2010 р. та вказано в позові.

Також, судом було додатково відправлено ухвали суду на поштову адресу відповідача (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 3, офіс 207), що зазначена в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007 р. між Корпорацією (генпідрядник) та Товариством (субпідрядник) було укладено договір підряду №КД500-49 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що субпідрядник приймає на себе зобов’язання організувати та виконати власними та залученими силами на свій ризик повний комплекс робіт по монтажу систем протипожежного водопроводу Блоку №3 "під ключ" з використанням власних матеріалів і механізмів та передати генпідряднику, шляхом підписання акту про приймання повного комплексу виконаних робіт по договору у відповідності з вимогами даного договору на об’єкті: "Торгово-розважальний комплекс "Караван" вул.Нижньодніпровська, 17 в смт. Ювілейний в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області" згідно проектної документації, шифр 288-1.03.ВК, розробленої ТОВ "Формат Інжиніринг" і в строки, передбачені даним договором. Роботи по даному договору не включають громадські роботи. Субпідрядник зобов’язується повністю завершити роботи по об’єкту у відповідності з умовами даного договору і згідно з генпідрядником здати об’єкт робочій і державній прийомній комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.6 Договору вартість комплексу робіт, передбачених до виконання даним договором, становить 863 831,15 грн. Додатковий об’єм робіт, їх вартість та строки проведення погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Договору субпідрядник зобов’язується розпочати виконання робіт через 5 календарних днів після отримання проектної документації, підписання даного договору, акту приймання фронту робіт під монтаж та при умові здійснення вчасної передоплати згідно п.4.2 даного договору. Субпідрядник зобов’язується виконати роботи згідно графіку виконання робіт, при умові здійснення передоплати згідно п. 4.2 даного договору та передати фронт робіт під монтаж.

Додатковими угодами №1-№12 до Договору, укладеними між сторонами у період з 29.12.2007 р. по 20.11.2008 р., (надалі –"Угоди") сторонами було погоджено додатковий об’єм робіт за Договором, їх вартість та строки проведення.

Розділом 4 Договору та п.п. 3, 4 Угод сторонами було визначено порядок прийняття та оплати виконаних робіт за Договором.

На виконання умов Договору та Угод у період його дії позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних комплексних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем згідно Договору підрядні роботи, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, листами відповідача та не заперечується позивачем.

03.06.2010 р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором становить 235 858,34 грн.

Претензією №01/07 від 02.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 235 858,35 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 235 858,35 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акти приймання виконаних комплексних робіт, банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунків) підтверджується виконання позивачем робіт за Договором, прийняття, часткова оплата їх відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 235 858,34 грн.

Доказів зволікання чи несвоєчасного виконання робіт, а також виявлення недоліків виконаних робіт, з якими положення Договору передбачають можливість затримання розрахунків відповідачем не надано, а зміст актів приймання виконаних підрядних робіт свідчить про прийняття робіт у визначені Договором строки та без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями розділу 4 Договору та п.п. 3, 4 Угод сторонами було визначено порядок прийняття та оплати виконаних робіт за Договором, зокрема, остаточний розрахунок за виконані позивачем згідно Договору роботи повинен бути проведений у розмірі 2% (гарантійний фонд) від суми вартості робіт за додатковою угодою №8 від 17.06.2008 р. на протязі 10 банківських днів після здачі другої черги в експлуатацію (Блок №2).

Здача другої черги Торгівельно-розважального комплексу "Караван" (Блок №2) в експлуатацію підтверджується актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, який зареєстровано та затверджено 26.12.2008р.

Отже, з урахуванням викладеного та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, розділу 4 Договору та п.п. 3, 4 Угод, а також враховуючи, що 2% від суми вартості робіт за додатковою угодою №8 від 17.06.2008 р. (264 792,60 грн.) є більше ніж сума заборгованості відповідача за Договором (235 858,34 грн.) грошове зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості у розмірі 235 858,34 грн. за виконані позивачем згідно Договору підрядні роботи мало бути виконане до 15.01.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 235 858,34 грн. за виконанні згідно Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Корпорація обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про стягнення з Корпорації заборгованості у розмірі 235 858,34 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

В задоволенні позову в частині стягнення 0,01 грн. основного боргу необхідно відмовити, оскільки підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 03.06.2010 р., який надано позивачем, підтверджується розмір заборгованості відповідача –235 858,34 грн., а не 235 858,35 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 28031,61грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.5 Договору у випадку прострочення оплати виконаних робіт генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 235 858,35 грн., нарахованої у період з 01.01.2009 р. по 12.08.2009 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті виконаних робіт є 15.01.2009 р., а тому правомірним є нарахування пені з 16.01.2009 р.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 15.07.2009 р.

Отже, з урахуванням викладеного правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті виконаних робіт у розмірі 235 858,34 грн., нарахованої за період з 16.01.2009р. по 15.07.2009 р. у розмірі 27 669,74 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (за більший період).

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 40 331,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті виконаних згідно Договору робіт у період з січня 2009 року по серпень 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних з урахуванням встановленого дня з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

За перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 32 784,31 грн.

В іншій частині інфляційні нараховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Корпорації на користь Товариства заборгованості у розмірі 235858,34 грн., пені у розмірі 27 669,74 грн. та інфляційних у розмірі 32 784,31 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації "Альтіс-Холдинг" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5; ідентифікаційний код 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерговентиляція" (02192, м. Київ, бул. Дарницький, 12; ідентифікаційний код 19136446) заборгованість у розмірі 235858 (двісті тридцять п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 34коп., пеню у розмірі 27 669 (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 74 коп., інфляційні у розмірі 32 784 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 31 коп., державне мито у розмірі 2 963 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят три) грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –15.12.2010 р.