Постанова № 12953876, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010м.Київ№ 11/325-А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма

«Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Сажнева М.В.

Представники:

Від позивача Поліщук С.В. - представник

Від відповідача Вовк С.П. - старший державний податковий інспектор

14.12.2010 у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 06.03.2006 №0000222311/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту витрати по сплаті податку у складі придбаних у ТОВ «Корс»послуг, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Також позивач зазначає, що рішення суду, яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Корс», скасовано, а тому у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податкових зобовязань.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що податковий кредит позивача по взаєморозрахункам з ТОВ «Корс»до розрахунків з бюджетом не приймається, оскільки податкові накладні від імені ТОВ «Корс»складалися та підписувалися невідомою особою; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Корс»анульовано, у звязку з чим податкові зобовязання по ПДВ позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням визначені правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006 відповідачем - ДПІ у Соломянському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №0000222311/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ у загальній сумі 1129451,64 грн., в тому числі 752967,76 грн. основного платежу з ПДВ та 376483,88 грн. штрафних санкцій з ПДВ.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта позапланової документальної перевірки від 28.02.2006 №2658-0455/23-1111/25284783, в якому зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження ПДВ на суму 752967,76 грн. за період грудень 2003 року, січень-червень 2004 року внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Корс».

Висновок акта мотивований тим, що ТОВ «Корс»не набуло статусу платника ПДВ; видані ТОВ «Корс»податкові накладні не можуть слугувати доказом податкового кредиту за відповідні звітні періоди, оскільки складалися та підписувалися невідомою особою, яка не мала відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Корс», і ці обставини встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2005 у справі №3663/1-05.

Перелік податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Корс», наведено на стор. 14-16 акта перевірки.

До справи позивачем надані копії договору від 18.09.2003 №5/1 на адаптацію і налагодження програмного забезпечення локальних систем загальностанційної системи (САК КС) диспетчерського контролю та управління технологічними обєктами АСК «Контур»та актів виконаних робіт за цим договором, договору від 30.09.2003 №11/1 на розширення функцій системи ІНФО-КЦ, договору від 01.11.2003 №01/03, договору поставки від 30.03.2004 №30/03, накладних та податкових накладних по господарським операціям позивача з ТОВ «Корс», які досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки.

Також в справі наявні копія заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2005 у справі №3663/1-05 за позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Корс»про визнання недійсним з моменту державної реєстрації статуту, установчого договору ТОВ «Корс»та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Корс»№37061884, виданого 26.06.2003 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість; копія ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2006 у справі №2-1972/1 за вищевказаним позовом про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент здійснення господарських операцій ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на складання податкових накладних надане виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Суд враховує посилання позивача на ту обставину, що рішення суду, покладене в основу акта перевірки, скасовано, і за результатами розгляду справи стосовно недійсності установчих документів ТОВ «Корс»провадження у справі закрито.

В той же час, факт реєстрації контрагента позивача - ТОВ «Корс»в якості платника ПДВ не підтверджений. На запит суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, де ТОВ «Корс»перебуває на обліку як платник податків, надала інформацію, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Корс»анульовано з 26.06.2003 (листи від 02.11.2010 №6631/9/10-011, від 10.12.2010 №6789/9/10-009 в справі).

Таким чином, статусу платника ПДВ на час видачі позивачу податкових накладних у ТОВ «Корс»не було, отже, права виписувати податкові накладні ТОВ «Корс»також не мало. Відповідно, видані ТОВ «Корс»податкові накладні не можуть вважатися належним доказом наявності у позивача права на податковий кредит в розмірі 752967,76 грн. за грудень 2003 року, січень-червень 2004 року.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про нарахування позивачу податкового зобовязання по ПДВ внаслідок неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Корс».

Відповідно до пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (зі змінами і доповненнями, в редакції закону, чинній на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення) штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки факт порушення податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту по ПДВ в розмірі 752967,76 грн. за грудень 2003 року, січень-червень 2004 року по взаємовідносинам з ТОВ «Корс»встановлений судом, штрафні санкції застосовані до позивача обґрунтовано.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність свого рішення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У звязку із задоволенням позову судові витрати покладаються на позивача згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання постанови:16.12.2010