Ухвала суду № 1295384, 12.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-1095/07                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 23                                                                                                                 інстанції –  С.А.Гончаренко

                                                                                                                                                                №18/77/07-АП-11/240/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            12 грудня 2007 року                                                                                    м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –   Проценко О.А. (доповідач)

суддів                            –  Коршун А.О., Уханенко С.А.,

при секретарі               –   Духневичі О.С.,

за участі представників:

позивача            –     Гостіщева І.В., Іванець Г.А.,

відповідача       –      Бабаіна Н.Б., Вінніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків

на постановугосподарського суду Запорізької області від 03.05.2007р. в адміністративній справі №18/77/07-АП-11/240/07-АП

за  позовом  Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків

            про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

                                                         ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року до господарського суду Запорізької області звернувся позивач Управління державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2006р. №0000511322/0 та від 20.11.2006 року №0000511322/1 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2550,80 грн. та штрафних санкцій в сумі 5101,60 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначається про те, що висновки податкової, які лягли в основу спірного податкового повідомлення рішення, зроблені на підставі вибіркової перевірки та вибіркового перерахунку. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що вимоги п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4; п.п. 6.3.2 п. 6.3,  п.п. 6.5.1 п. 6.5, п.п. 6.5.2 п. 6.2 ст.6; п.п. 8.1.1. ст. 8; п.п. 17.1 ст. 17; п.п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ним виконані. На думку позивача, СДПІ безпідставно робить висновок про застосування позивачем норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р., тоді як в спірний період діяв Закон України від 22.05.2003 року №889-ІV  “Про податок з доходів фізичних осіб, яким з урахуванням доповнень і змін і керувався позивач при перерахуванні податку з доходів фізичних осіб.

Розглянувши адміністративний позов господарський суд Запорізької області постановою від 03.05.2007р. задовольнив вимоги позивача в повному обсязі з посиланням на норми п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4; п.п. 6.3.2 п. 6.3,  п.п. 6.5.2 п. 6.2 ст.6; п. 8.1  ст. 8  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач в апеляційному порядку оскаржує постанову від 03.05.2007р., просить колегію скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на наступне:

Перерахунок сум доходів проводиться лише за умов, якщо платник податку у 2004 році мав право на застосування податкової соціальної пільги. Звертає увагу колегії на те, що податкова соціальна пільга надається починаючи з податкового періоду (місяця), у якому платником було подано заяву на застосування, за виключенням осіб, які на 1 січня 2004 року працювали за місцем застосування податкової соціальної пільги. Тому, при проведенні річного перерахунку за податкові періоди, що передують поданню заяви, податкова соціальна пільга не враховується (не надається); виключення становлять платники податку,  зазначені у частинах "а" - "в" пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Проведення таких перерахунків є забезпеченням виконання визначеної Законом України № 889 умови щодо обмеження граничного розміру заробітної плати звітного податкового місяця, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги, та перевірки (уточнення) підстав у платника податку для застосування податкової соціальної пільги, а також перевірки правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб за кожний окремий податковий період (місяць). Апелянт зазначає, що Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” кардинально відрізняється від Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян", оскільки встановлює іншу базу оподаткування - сукупний річний оподатковуваний дохід, який складається із сукупних місячних оподатковуваних доходів. Сукупний місячний оподатковуваний дохід складається  із усіх доходів, одержаних платником податку протягом календарного місяця, до переліку яких входить і заробітна плата. Для певних доходів, які входять до складу сукупного місячного оподатковуваного доходу, Законом №889 передбачено різні правила і ставки оподаткування.  Це повністю відрізняється від передбачених Декретом річних перерахунків податку по сукупному річному доходу, які здійснювались шляхом підсумовування всіх доходів, одержаних як за основним, так і неосновним місцем роботи, та застосування до одержаного таким чином сукупного річного оподатковуваного доходу одних і тих же правил оподаткування і однієї і тієї ж шкали ставок. З посиланням на згаданий Закон апелянт вважає неправомірним визначення середньомісячного доходу платника податку, оскільки, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого за конкретний місяць, а штучне усереднення місячних доходів може призвести до втрати платником податку законного права на вже одержану податкову соціальну пільгу. Річний перерахунок полягає, в тому числі, в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з врахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо). Вже саме такі уточнені місячні доходи розглядаються окремо як об'єкти оподаткування і по них провадиться кінцеве оподаткування для визначення остаточної річної суми податку. По місяцях, в яких протягом року не провадилося ніяких змін щодо складу оподатковуваного доходу та підстав для надання податкової соціальної пільги, перерахунок податку не здійснюється. Таким чином, податок з загального річного оподатковуваного доходу складається з сум податків, визначених за наслідками перерахунку кожного окремого місячного оподатковуваного доходу. У випадках, коли у 2004 році проводились донарахування і виплати сум за попередні податкові періоди (місяці), то такі суми донарахувань при проведенні річних перерахунків слід віднести до відповідних податкових періодів, за які провадиться донарахування.

Згідно з пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону № 889 та п.4., п.7 «Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової. соціальної пільги», затвердженого постановою КМУ №2035 від 26.12.2003р., пільга починає застосовуватись працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування.

При вибірковій перевірці перерахунків підрозділу „Варта" встановлено, що податкова пільга надавалась за весь фактично відпрацьований час, а не з дати подання заяви про її застосування.

Висновок стосовно перерахунку по усім працівникам УДСО в кількості 1291 працівників є безпідставним, оскільки пп.6.5.2 п.6.2.статті 6 Закону №889 чітко встановлено, що в перерахунку беруть участь тільки суми доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, та суми наданих йому податкових соціальних пільг. Перерахунок податковими інспекторами було здійснено по 71 працівнику одного підрозділу. По доходу кожного працівника проведено нарахування податку з доходів фізичних осіб за кожний окремий місяць (податковий період) 2004 року. При цьому, при визначенні суми місячного доходу з метою відношення до відповідних періодів нарахування по кожному працівнику враховувались так звані „перехідні суми", які переходять з одного звітного місяця у другий (відпускні, лікарняні, які звірялись з первинними документами). При визначенні суми місячного доходу також враховувались вартість виданої форми та розмір наданої матеріальної допомоги. Нарахована сума в розмірі 2550,80 грн. не є наслідком перерахунку по всім працівникам за 2004 рік, а є повним перерахунком по зазначеним працівникам підрозділу «Варта» за 2004 рік.Таким чином, позивачем нестримано та несвоєчасно перераховано податок з доходів  фізичних осіб за 2004 рік в сумі 2550,80  грн., а судом  першої інстанції неправомірно  застосовано пп.4.2.п. 4.2 ст.4, пп.6.3.,2 п.6.3, пп.6.5.1, пп.6.5.2 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.1  ст. 17, “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 12.05.2003 p. № 889-IV(із змінами і доповненнями). 

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000511322/1 від 20.11.2006р. апелянт наполягає на тому, що дане повідомлення-рішення за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, яке слід залишити без змін.

В ході розгляду апеляційної скарги колегією розглядалося питання щодо призначення судової експертизи. Разом з тим, враховуючи ненадання відповідачем документів, які були досліджені під час перевірки позивача в порядку вибірковості, що робить неможливим здійснення перевірки достовірності розрахунку відповідача, суд відхиляє клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, враховуючи доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта не підтверджені, не обгрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи в Акті №33/08-08/08596891 від 26.09.2006р. за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп.  4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 та пп.6.5.1, 6.5.2 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.1 ст.17 "а", п.19.2 ст.19, ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.4, п.7 Постанови КМУ від 26.12.2003р. № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при  застосуванні податкової соціальної пільги", п.3.4 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку”, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451, у зв'язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2006р. №0000511322/0 та визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 9340,02грн. (за основним платежем 3 113,34 грн. та за штрафними санкціями 6226,68 грн.).

Позивач оскаржив вказане рішення до СДПІ. На виконання рішення СДПІ про результати розгляду первинних скарг № 9046/10/31-25-016 від 20.11.2006р., за яким скарга залишена без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006р. № 0000511322/1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки за визначенням Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. За приписами пп.4.2.1 п.4.2. ст.4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до пп.6.3.2 п.6.3. ст.6 Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Згідно з вимогами даного пункту Закону податкова пільга застосовувалась позивачем з місяця подачі заяви до проведення річного перерахунку. Тобто при  нарахуванні  за кожний    окремий    податковий    період    (місяць)    пільга застосовувалась правомірно (додаток №2/6 до Акту перевірки).

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону). При нарахуванні щомісячного доходу соціальна пільга застосовувалась позивачем тільки для доходу, що не перевищував граничної суми, визначеної пп. 6.5.1 (додаток № 2/6 до Акту перевірки).

За вимогами пп. 6.5.2 п.6.5 ст.6 Закону працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:  а) за наслідками кожного звітного податкового року. Оскільки даний пункт Закону не містить порядку такого перерахунку, то вказувати про порушення даного пункту у відповідача не має підстав. Згідно з п.8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податковим агентом в розумінні Закону є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно   та  повністю   нараховувати,   утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При нарахуванні доходу, податок позивачем утримувався та своєчасно перераховувався до бюджету, за даними перевірки розбіжностей по перерахуванню не встановлено, про що зазначено самим відповідачем в Акті перевірки. Порушення в утриманні та своєчасності перерахування податку перевіркою не встановлено - податок перераховувався одночасно з виплатою нарахованого доходу та одночасно з виплатою авансу по заробітній платі. Працівники, доходи яких підлягали кінцевому перерахунку, визначались позивачем на підставі п.п. 6.5.2 п. 6.5.2 ст.6 Закону. Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону для таких працівників визначався загальний річний оподаткований дохід, який дорівнював сумі загальних місячних оподаткованих доходів, отриманих (нарахованих) на протязі звітного 2004 року.

Враховуючи те, що Законом механізм здійснення перерахунку податку не встановлено, позивачем на підставі загального річного доходу, розрахованому відповідно до вимог п.1.6 Закону визначалась сума , яка припадає на один місяць отриманого доходу. Якщо розмір розрахованого місячного доходу не перевищував суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, відповідно до п.6.5.1 Закону до кожного місячного доходу застосовувалась соціальна пільга. У випадках, коли сума розрахованого місячного доходу перевищувала граничну суму, визначену на підставі п.6.5.1, отриманий місячний дохід кожного звітного місяця на суму соціальної пільги не зменшувався.

Щодо доводів апелянта про неправомірність оскарження податкового повідомлення-рішення №0000511322/1 не приймаються до уваги, оскільки дане повідомлення-рішення підпадає під ознаки правового акту індивідуальної дії (ч.1 ст.17 КАС України) і вирішення адміністративних справ за спорами щодо оскарження цих рішень входять до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, а тому не підлягає задоволенню; постанову господарського слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків на постанову господарського суду Запорізької області від 03.05.2007р. у справі №18/77/07-АП-11/240/07-АП  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03.05.2007р. у справі № 18/77/07-АП-11/240/07-АП   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий:                                                                                   О.А.Проценко

Судді:                                                                                    А.О. Коршун

            С.А.Уханенко