Рішення № 12953599, 07.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2010Справа №2-15/5280-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” ( 01030, м. Київ, бул. Т.Шевченко, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг №1 в м. Євпаторії Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, ідентифікаційний код 22236588)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, ідентифікаційний код 32994782).

Про стягнення 1046,89 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Волкова Ж.М., юрисконсульт, довіреність від 29.12.2009 р. у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Цеху телекомунікаційних послуг №1 в м. Євпаторії Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» про стягнення 1046,89 грн., в тому числі 988,69 грн. заборгованості, 35,41 грн. пені, 2,11 грн. 3% річних, 20,68 грн. інфляційних втрат, а також 102,00 грн. витрат по сплаті державного миту та 236 грн. витрат на інформаційно-техничне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг за договором № 1446 від 06.06.2006 р. на суму 1046,89 грн., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг №1 в м. Євпаторії Кримської філії ВАТ «Укртелеком» з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 грн. пені, 2,11 грн. 3 % річних, 20,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце слухання справи був сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією, про причини суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ :

06.06.2006 р. між Цехом телекомунікаційних послуг №1 в м. Євпаторія Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв’язку) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 1446 про надання послуг електрозв’язку . (а.с.8-11).

Згідно розділу 1 вказаного Договору Підприємство зв’язку надає Споживачу послуги електрозв’язку (Послуги), зазначені у додатку 1, та безкоштовні послуги, зазначені у додатку 2.

Послуги, що надаються Підприємством зв’язку, оплачуються згідно тарифів, затверджених згідно з чинним законодавством. (пункт 4.1 Договору)

Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач оплачує послуги по узгодженій системі оплати – кредитна з наданням рахунків.

Згідно з пунктом 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожен попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих послуг електрозв’язку , у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р. у розмірі 988,69 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи зворотною відомістю (а.с. 15-17), що стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 988,69 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозв’язку № 1446 від 06.06.2006 р., яка склалася за період з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 988,69 підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 20,68 грн. та 2,11 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» інфляційних витрат у розмірі 20,68 грн. за період з 21.12.2009 р. по 20.06.2010 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» 3% річних у розмірі 2,11 грн. за період 21.12.2009 р. по 20.05.2010 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 35 грн. за період з 21.09.2009 р. по 20.06.2010р.

Пунктом 5.8 Договору передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну оплату за надані послуги електрозв’язку у вигляді пені у розмірі облікової ставки Національного Банку України від суми затриманих платежів за кожну добу затримки, відповідно діючому законодавству.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені за період з 21.09.2009 р. по 20.06.2010 р. у розмірі 35 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИР ПЛАСТ» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, р/р 2600361937 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021 (380805), ідентифікаційний код 32994782) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг №1 Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, п/р 2600116580 в КРД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 22236588) 988,69 грн. заборгованості, 35 грн. пені, 20,68 грн. інфляційних втрат, 2,11 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 08.12.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.