Рішення № 129525268, 14.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3893/25

Провадження № 2-а/484/53/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5152002 від 06.07.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2025року ОСОБА_1 звернувсядосуду знаданимпозовом,мотивуючитим,що06.07.2025року постановоюзаступника ком.роти 1рота 4бат,полк-1Управління патрульноїполіції вмісті Києвістаршого лейтенантаполіції КоморногоВладислава Петровичасерії ЕНА№ 5152002його булопритягнуто доадміністративної відповідальностіза ч.4ст.126КУпАП танакладено адміністративнестягнення увигляді штрафув сумі20400грн.Відповідно дозмісту постанови06.07.2025о 02:43:29год.на площіАмурській вмісті Києвіводій керувавтранспортним засобом,будучи позбавленимправа керуванняДарницьким судомміста Києвавід 07.04.2025,чим порушивп.2.1.аПДР.Вважає вказанупостанову незаконноюта такою,що підлягаєскасуванню,оскільки вонабула винесенапередчасно,без забезпеченняпринципу законності,всебічності,повноти таоб`єктивностіпри з`ясуванніобставин справи,які свідчатьпро те,що вйого діяхвідсутній складправопорушення,передбачений ч.4ст.126КУпАП.Дійсно 06.07.2025працівниками поліціїбуло зупиненоавтомобіль KiaSportageд.н.з. НОМЕР_1 ,яким вінкерував.На вимогупрацівників поліціїним булонадано дляогляду водійськепосвідчення тадокументи натранспортний засіб.Ознайомившись зотриманими документами,працівником поліціїбуло повідомлено,що вінне маєправа здійснюватикерування транспортнимзасобом,оскільки рішеннямДарницького судуміста Києвавід 07.04.2025його булопозбавлено правакерування транспортнимзасобом заст.130КУпАП.Вінповідомив поліцейського,що йому невідомопро наявністьбудь-якихрішень,датованих квітнем2025році.Натомість відноснонього булопостановлено Дарницькимрайонним судомміста Києвапостанову від22.01.2025,яка неє остаточною,оскільки наданий часоскаржується нимв судіапеляційної інстанції.На підтвердженнявказаного показавінформацію іззастосунку «Дія».Зазначив, що оскаржувана постановапро притягненняйого доадміністративної відповідальностіне міститьінформації пробудь-якуфіксацію правопорушення,адже вграфі «допостанови додається»зазначено ряднезрозумілих цифр,а неперелік доказів,які підтверджуютьвчинене правопорушення,передбачене ч.4ст.126КУпАП,зокрема,керування нимтранспортним засобом,будучи позбавленимправа керування.Сам фактвинесення оскаржуваноїпостанови неє доказомвчинення адміністративногоправопорушення,як вказаноу постановіВерховного Судувід 26.04.2018року усправі №338/1/17.Вважає, що для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП необхідні докази того, що він передбачав можливість настання негативних наслідків та бажав їх настання (прямий умисел) або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання. Однак на момент виникнення даних правовідносин, йому не було відомо про наявність будь-яких остаточних рішень з приводу оскаржуваної попередньо постанови від 22.01.2025, а також працівниками патрульної поліції не було пред`явлено докази, які б підтверджували обізнаність особи, щодо якої винесено постанову про застосування відносно неї відповідного обмеження. За таких обставин просив скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 21.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.

05.08.2025року відпредставника Департаменту патрульноїполіції УкраїниНестерович А.С. до судунадійшов відзивна позовнузаяву,в якійвона просила відмовитив задоволенніпозову тазалишити оскаржуванупостанову беззмін,посилаючись нате,що 06.07.2025 інспектором було зупинено транспортний засіб KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував Позивач. Під час перевірки документів інспектор встановив, що Позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права, на підставі постанови Дарницькогорайонного судуміста Києвау справі№753/24906/24від 22.01.2025,якою йоговизнано винуватиму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.130КУпАП,і накладенона ньогостягнення увигляді штрафув розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянв сумі17000грн.з позбавленнямправа керуваннятранспортними засобамистроком наодин рік.Постановою Київськогоапеляційного судувід 07.04.2025у справі№753/24906/24апеляційну скаргу,подану представникомПозивача адвокатомКучерою В.Л.,залишено беззадоволення,постанову судупершої інстанціїзалишено беззмін.Оскільки судоверішення,яке набралозаконної сили,є обов`язковимдля всіхучасників справиі підлягаєвиконанню навсій територіїУкраїни,то Позивачзобов`язаний буввиконувати судоверішення тане здійснюватикерування транспортнимизасобами протягомодного року.Зазначила, що Позивач та його представник були належним чином повідомлені про розгляд справи №753/24906/24 Київським апеляційним судом, проте в судове засідання не з`явилися, а отже необізнаність Позивача щодо прийнятого рішення судом апеляційної інстанції не позбавляє його адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення. Також Позивач не спростовує у позовній заяві факту керування транспортним засобом KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_2 , що доводить свідоме порушення ним постанови суду про позбавлення права керування транспортними засобами. У п.7 постанови інспектор вказав номер портативного відеореєстратора 477753, яким здійснювалась фіксація події. Тож інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників не надходили.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Згідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно частини 3 статті 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Згідно з п.п.1.3, 1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З наданої суду позивачем копії оскаржуваної постанови серії ЕНА № 5152002 від 06.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. Відповідно до змісту вказаної постанови 06.07.2025 року о 02:43:29 год. на площі Амурській в місті Києві водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Дарницьким судом міста Києва від 07.04.2025 року, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 зазначеної статті встановлено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 2 розділу 3 інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи сторін, суд встановив наступне.

Так, Постановою Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/24906/24 від 22.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.04.2025 року у справі № 753/24906/24 апеляційну скаргу, подану захисником ОСОБА_1 - адвокатом Кучерою В.Л., залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає, тобто зазначена постанова набрала законної сили 07.04.2025 року.

Вказана інформація міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно доЗакону України «Про доступ до судових рішень»усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

У відповідності до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже позивач зобов`язаний виконувати судове рішення, яке набрало законної сили, та не здійснювати керування транспортними засобами протягом одного року.

Крім того, ОСОБА_1 не спростовує у позовній заяві факту керування транспортним засобом KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_2 , що доводить свідоме порушення ним постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 252 КУпАП та п.10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У випадках, передбачених ч 4 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.

У відповідності до п.6 ч.3 розділу I Інструкції із правил застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС від 18.12.2018 року №1026 (надалі Інструкція), встановлено, що портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

У відповідності до ч.2 розділу II Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Таким чином, у пункті 7 оскаржуваної постанови інспектор зазначив номер портативного відеореєстратора - 477753, яким здійснювалась фіксація події у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Зазначене спростовує позицію позивача щодо відсутності зазначення в оскаржуваній постанові доказів, на підставі яких вона прийнята.

Щодо твердження позивача про те, що на момент керування ним транспортним засобом та винесення оскаржуваної постанови 06.07.2025 року йому не було відомо про результат розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП в суді апеляційної інстанції, суд зазначає, що із постанови Київського апеляційного суду від 07.04.2025 року вбачається, що апеляційна скарга була подана в його інтересах адвокатом Кучерою В.Л., тобто він безпосередньо був обізнаний про перебіг справи в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим його необізнаність про результат розгляду такої справи є його свідомим вольовим рішенням і не може свідчити про порушення його прав.

Відповідно дост. 19 Конституції України,органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що поліцейський - це посадова особа, яка діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395 та інших законодавчих актів, які регламентують діяльність поліції.

В даному випадку діє імператив презумпції правоти поліцейського, тобто при виконанні службового обов`язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Порушень повноважень поліцейського судом не встановлено. Порушення Правил дорожнього руху виявлено ним безпосередньо при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, виявленням порушників і притягнення їх до відповідальності.

Всі встановлені поліцейськими під час несення служби обставини відображені у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5152002 від 06.07.2025 року.

Встановлено, що поліцейський при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яких порушень законодавства поліцейськими, які б могли вплинути на вирішення справи, судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано виніс постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже постановасерії ЕНА№ 5152002від 06.07.2025року відповідаєвимогам ст.283КУпАП танормам чинногозаконодавства.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виявивши правопорушення, поліцейський виконав свої безпосередні посадові обов`язки і притягнув винну особу до відповідальності. При цьому діяв правомірно, в межах своїх повноважень.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення. Наведені в позові обставини не відповідають фактичним обставинам, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність дій інспектора поліції, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400 грн. відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов`язок громадян дотримуватись вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб`єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5152002 від 06.07.2025 року, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Віповідач: Департамент патрульної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 серпня 2025 року.

СУДДЯ: