Рішення № 129513110, 12.08.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2353/24

Провадження №: 2/336/168/2025

12.08.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача - адвокат Мужик Н.Т., який діє на підставі Довіреності №02068/24 від 10.01.2024 (строк дії до 09.07.2024) звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 349889,35 гривень, яка виникла станом на 17.07.2023 за кредитним договором №631344494 від 20.12.2022, яким є Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Позов обґрунтовує тим, що 20.12.2022 між АТ «Альфа Банк» та відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії 3 631344494.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Банком умови договорів виконані в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договором виконував не належно, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 349889,35 гривень. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача разом зі сплаченим судовим збором у сумі 5248,34 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 вказану справу було передано в провадження судді Звєздової Н.С.

На підставі Розпорядження голови Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014 № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), розгляд справ, які відносяться до територіальної підсудності Амвросіївського районного суду Донецької області здійснювався Оріхівським районним судом Запорізької області.

На підставі Розпорядження Верховного Суду № 29/0/9-22 від 10.05.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», розгляд справ, які відносяться до територіальної підсудності Оріхівського районного суду Запорізької області здійснюється Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

13.03.2024 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано ухвал суду від 14.03.2024 про витребування інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача з Міністерства соціальної політики та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетену кордону України відповідачем. Відповіді надійшли 05.04.2024, 08.04.2024.

Ухвалою від 08.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.06.2024 представником відповідача адвокатом Усенком А.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

В судове засідання представник позивача Рудницький Ю.І., який діє на підставі довіреності № 023973/25 від 13.03.2025 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явились, від представника відповідача адвокат Усенко А.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

03.07.2024 представником відповідача адвокатом Усенком А.В. подано відзив на позовну заяву, за змістом якого, він не заперечує, що між сторонами був укладений договір кредитування. За умовами цього договору, зокрема п. 3, строк дії договору становить 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строку за умови дотримання відповідачем умов договору, а тому кінцевим терміном повернення коштів є 20.12.2023. Нарахування позивачем процентів після спливу визначеного договором строку кредитування не відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України та є незаконним. Жодних договорів пролонгації між сторонами не укладалось, погодження на продовження строку користування карткою відповідачем матеріали справи не містять. Крім того, просить не брати до уваги розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи, оскільки відповідачем останній раз використовувалась картка 01.02.2022, період за який нарахована заборгованість простирається з 12.03.2020 по 24.06.2023 та сума заборгованості зростає, розрахунок не містить відомостей щодо отримання відповідачем картки, змін умов кредитування по кредитній картці. Також вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 105151,07 грн. від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності в розумінні закону України «Про споживче кредитування», а тому просить цю суму у разі задоволення позовної заяви зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс банк», запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

22.01.2020 сторони підписали оферту № 63134494 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк», за умовами якої ліміт кредитної лінії становить 200000 гривень, зі сплатою відсотків у розмірі 26% річних (розділ ІІІ). Обов`язковий мінімальний платіж становить 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

У відповідності до розділу ІІ оферти просив банк відкрити на його ім`я поточний рахунок з електронним платіжним засобом, повідомити йому реквізити, випустити міжнародну платіжну картку MasterCard DEBIT WORLD строком на п`ять років з моменту випуску (далі кредитна картка). Оферта підписана відповідачем власноручно (а.с. 4), відкритий рахунок на ім`я відповідача.

В цей же день, підписав Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк». Підписанням заяви, ОСОБА_1 підтвердив, акцепт Публічної пропозиції на укладання договору між ним та позивачем , на умовах викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку (а.с. 4 зворотні сторона).

Також, 22.01.2020 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, за умовами максимальний розмір ліміту встановлено у розмірі 200000 гривень, визначено розмір відсотків за користування коштами у розмірі 26% річних, строк внесення платежу до 30 числа кожного місяця, з наступного місяця за місяцем відкриття картки, тип картки MasterCard DEBIT WORLD (а.с.5).

Факт відкриття кредитного рахунку на ім`я відповідача та перерахування на нього кредитних коштів, підтверджується розрахунком заборгованості станом на 17.07.2023 включно, з якого вбачається рух коштів, часткове погашення кредитних коштів.

Відповідачем та його представником не було спростовано факт отримання кредитних коштів та їх використовування на споживчі цілі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 22.01.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено Кредитний договір № 631344494.

Відповідачем та його представником не спростовано того факту, що станом на день звернення з вказаним позовом до суду, строк дії вказаного договору сплив, виходячи з таких міркувань.

У відповідності до Паспорту споживчого кредиту строк кредитування «12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору», в означені графі не вказано конкретний термін дії договору (день, місяць, рік), тому припущення представника відповідача, що цей строк рахують в місяцях є припущенням.

Крім того, в офорті, яка підписана відповідачем у розділі ІІ чітко визначено строк дії картки п`ять років, означений факт свідчить про можливість користуватись платіжною карткою протягом цього строку та користуватися лімітом кредитної лінії з поточного рахунку відкритого на ім`я відповідача.

Тому, суд приходить до обґрунтованого висновку про нарахування банком відсотків за несвоєчасне виконання відповідачем умов кредитного договору за період з 12.03.2020 по 24.06.2023.

З наданого АТ «Сенс-Банк» розрахунку про Кредитному договору № 631344494 від 22.01.2020 вбачається, що станом на 17.07.2023 включно заборгованість відповідача перед банком становить 349889 гривень 35 копійок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В кредитному договорі, укладеному з відповідачем ОСОБА_1 сторонами були обумовлені питання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача щодо незаконності стягнення плати за обслуговування кредиту (комісії).

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII, який діє з 10.06.2017, ( в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом, банком було нараховано борг за неустойкою (комісією, штрафами) загальною сумою 105151,07 грн., з яких вже було погашено 101357,82 грн., а тому борг на день звернення до суду з позовом складає 3793,25 грн.

Відповідно до ст.3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц, де суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними. Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Такого ж висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 486/1882/15-ц.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 щодо наслідків укладення договору споживчого кредиту, який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Велика Палата Верховного Суду вказала на застосування наслідків виконання нікчемного правочину.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по комісії РКО 3793,25 гривень, а заборгованість по комісії яка була безпідставно стягнута з відповідача у розмірі 101357,82 гривень зарахувати в рахунок погашення частини заборгованості, тому розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по кредитному договору становить 244738,28 гривень (349889,35 грн. 105151,07 грн.).

Відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, наданих у постанові від 04.07.2023 у справі №553/1501/15-ц (провадження №14-50цс22), суд при прийнятті рішення повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести в рішенні свій розрахунок (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №204/2217/16, від 11 листопада 2020 року у справі №723/602/17, від 05 серпня 2020 року у справі №367/786/17, від 13 лютого 2019 року у справі №753/23979/15 та від 31 липня 2019 року у справі №753/11963/15).

Суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).

Суд звертає окрему увагу на те, що стороною відповідача не надано доказів відсутності заборгованості за вищевказаним договором.

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з вищенаведених підстав.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3670,69 гривень (5248,34грн.*(244738,28*100%/349889,35).

Керуючись ст.3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631344494 від 22.01.2020 у розмірі 244738 гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3670 грн. 69 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс-БАНК»», код ЄДРПОУ 234994714, місцезнаходження (юридична адреса): 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.С. Звєздова