Рішення № 129503849, 12.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 рокуСправа №160/15259/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача - 1: Пенсійного фонду України, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідача - 1: Пенсійного фонду України, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо безпідставного розголошення персональних даних, які було довірено або які стали йому відомі, у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, а саме конфіденційних відомостей у формі довідки ОК-7 про суми заробітної плати ОСОБА_1 , з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини) та страховий стаж за період із 2011 року по 2023 рік (включно) в порушення Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації»;

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України стосовно залишення листом від 27.02.2025 за вих. № 2800-060203-8/13315 без належного розгляду скарги позивача щодо незаконного розповсюдження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області персональних даних та конфіденційної інформації стосовно нього;

- зобов`язати Пенсійний фонд України провести належну перевірку за скаргою позивача від 27.01.2025 та за її результатами надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь, з інформацією про суть прийнятих рішень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно розголосило його персональні дані, а саме на виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2024 у справі № 214/8394/24 відповідач - 2 надав до суду довідку ОК-7, яка містила відомості про заробіток позивача за період з 2011 по 2023 роки, хоча суд витребував інформацію лише за 2024 рік. Позивач зазначає, що ця інформація є конфіденційною і була розголошена без його згоди, що є порушенням Конституції України та законів «Про доступ до публічної інформації» і «Про захист персональних даних». Крім того, позивач зазначив, що Пенсійний фонд України допустив протиправну бездіяльність, залишивши його скаргу без належного розгляду. Вказав, що відповідь на скаргу підписав не керівник, а директор Департаменту, що суперечить вимогам законодавства. Також, на його думку, не було проведено об`єктивної перевірки фактів, а надана відповідь була необґрунтованою, оскільки відповідь містила посилання лише на «технічну неможливість».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

13 червня 2025 року до суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позов, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач - 1 зазначив, що, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 29.10.2024 у справі № 214/8394/24 про витребування довідки за формою ОК-7 щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2024, Головне управління надіслало відповідь. У ній містилася інформація про суми нарахованої заробітної плати (доходу), яка станом на 03.12.2024 була наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 6 розділу V та додатку 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) довідка за формою ОК-7 формується на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу за періоди, наявні в Реєстрі застрахованих осіб (за період з 01.01.2011). Технічна можливість формування довідки за формою ОК-7 за визначений період у Головного управління відсутня. Виконання ухвали суду вимагало надання інформації за формою довідки ОК-7. Формування такої довідки здійснюється автоматично, а відтак вона включала періоди не витребувані судом.

Водночас, під час формування, сторінки Довідки ОК-7 нумеруються, видалення інформації працівником було б втручанням в роботу автоматизованої системи та у автоматично сформовану інформацію.

Також, під час прийняття рішення за скаргою враховано, що довідка ОК-7 надана на виконання ухвали суду та приєднана до матеріалів судової справи № 214/8394/24, доступ до якої є обмеженим сторонами у справі.

Враховуючи зазначене та те, що з працівниками Головного управління проведено роз`яснювальну роботу щодо надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підстав для порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника Головного управління ОСОБА_2 не виявлено.

18.06.2025 року на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач - 2 просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що відповідно до положень Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі Закон № № 2939-VI) конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Низкою законів до конфіденційної віднесено інформацію, зокрема, про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, адресу проживання, дату і місце народження, стан здоров`я, а саме хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, сімейний аспект життя громадянина тощо.

В процесі виконання своїх обов`язків розпорядники інформації можуть володіти значною кількістю персональних даних, які є конфіденційною інформацією, однак поширення такої інформації за загальним правилом можливе лише за згоди особи, якої стосується інформація.

Поширення персональних даних без згоди особи можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, конфіденційна інформація про особу, в тому числі персональні дані, можуть поширюватись розпорядником за згоди цієї особи або без такої згоди на підставі закону.

Закон № 2939-VI дозволяє поширювати таку інформацію, якщо суспільний інтерес в її отриманні (що полягає в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини) переважає шкоду, яка може бути завдана розголошенням інформації.

02.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.11.2024 у справі № 214/8394/24, якою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку форми ОK-7 відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з січня 2024 року по час надання відповіді.

На виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Головним управлінням надіслало відповідь (вих. від 04.12.2024 № 0400- 010604-7/239597) з інформацією про суми нарахованої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 , що станом на 03.12.2024 була наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначає, що запитувана судом довідка форми ОК-7 була сформована відповідно до вимог Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) за формою ОК-7 додаток 2 до Положення.

При цьому, довідка форми ОК-7 - це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за період із 01.01.2011.

Також, зазначає, що з 11.08.2013 набув чинності Закон України від 04.07.2013 № 406- VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким функції з адміністрування єдиного внеску та прийому звітів страхувальників від Пенсійного фонду України передані Міністерству доходів і зборів України (нині - Державна податкова служба України, далі - ДПСУ). Первинні документи щодо обліку застрахованих осіб зберігаються у страхувальників. Страхувальник формує та подає звітність на підставі первинних бухгалтерських документів та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-УІ) нараховуються внески. Відповідальним за правильність, достовірність заповнення та подання звіту є страхувальник.

Органи Пенсійного фонду України отримують дані зі звітності, що подається страхувальниками до органів ДПСУ в порядку міжвідомчого обміну інформацією, які є джерелом формування РЗО, та використовують отриману інформацію для виконання покладених завдань. Обмін інформацією відбувається на Центральному рівні в електронному вигляді.

З наведеного вище вбачається, що органи Пенсійного фонду не мають технічної можливості формування довідки форми ОК-7 за будь-який інший період, крім встановленого Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2011 по день формування довідки.

19.06.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій позивач вказує, що твердження Пенсійного фонду України про належний розгляд його скарги є хибним. Позивач зазначає, що лист-відповідь від 27.02.2025 за вих. № 2800-060203-8/13315 не відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», оскільки його підписала неуповноважена особа директор Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України Бондаренко Олена, а не Голова правління Пенсійного фонду України Капінус Євгеній Валерійович, до якого він звертався.

Позивач стверджує, що перевірка за його скаргою не проводилась, а сама відповідь є неконкретною і містить суперечливі висновки: з одного боку, в діях працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вбачається порушень через відсутність «технічної можливості», а з іншого з ними проведено «роз`яснювальну роботу». Крім того, позивач вважає, що відповідачт - 1 не вирішив питання про притягнення винних до відповідальності, посилаючись на повноваження начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Ю.І., хоча позивач звернувся саме до Пенсійного фонду України для об`єктивного розгляду.

Позивач також зазначає, що відповідач - 1 не виконав вимогу закону щодо перенаправлення звернення, яке частково не входить до його повноважень. Він вважає неприйнятними доводи відповідача - 1 про те, що розповсюдження інформації обмеженому колу осіб не є порушенням.

23.06.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій позивач вказав, що вважає висновок відповідача - 2 про правомірність його дій суперечливим. Позивач зазначає, що норми Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації», наведені у відзиві, навпаки, доводять протиправність розповсюдження конфіденційної інформації. Позивач стверджує, що пояснення відповідача - 2 про «технічну неможливість» формування довідки ОК-7 за певний період суперечить законодавству. Позивач зазначає, що відповідач - 2, як розпорядник даних, мав застосувати процедуру знеособлення персональних даних, передбачену Законом України «Про захист персональних даних», видаливши персональні дані за період, який передував запитуваному періоду. Видалення може здійснюватися шляхом замальовування, затирання або використання інших методів, що унеможливлюють порушення прав позивача на захист його персональних даних.

Ухвалою від 01.08.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є відповідачем у цивільній справі № 214/8394/24 за позовом ОСОБА_3 про стягнення аліментів, що розглядалася Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 29 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_3 було задоволено, та, зокрема, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку форми ОК-7 щодо позивача за період з січня 2024 року по час надання відповіді.

На виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 29 листопада 2024 року у справі № 214/8394/24 до суду надійшла довідка форми ОК-7 з інформацією про його заробіток позивача з 2011 року по 3-й квартал 2024 року.

ОСОБА_3 ознайомилась з матеріалами справи та надіслала йому фотокопію довідки через мобільний додаток "Вайбер". Таким чином, конфіденційна інформація за період з 2011 по 2023 роки була розкрита відповідачем 2 без дозволу суду.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до Голови правління Пенсійного фонду України зі скаргою, в якій просив призначити комісію, провести службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

У відповідь за вих. № 2800-060203-8/13315 від 27.02.2025 на надіслану позивачем скаргу від 27.01.2025 відповідач - 1 зазначив, що вимога про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не ґрунтується на Законі України Про державну службу та Порядку проведення службового розслідування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Вказав, що технічна можливість формування довідки за формою ОК-7 за визначений період в Головного управління відсутня. Поряд з цим, з працівниками Головного управління проведено роз`яснювальну роботу щодо порядку та підстав надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та наголошено, що ухвала суду виконується в межах покладених зобов`язань, які вказані в ухвалі суду.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 31 Конституції України встановлено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Імперативною нормою статті 32 Конституції України прямо заборонено збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Вказана гарантія кореспондує положенням Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» та іншими нормативно-правових актів.

Зокрема, в частині першій статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин зазначені:

- правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації;

- захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Частинами першою та другою статті 11 «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно класифікації частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію», розкриті ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відомості відносяться до інформації з обмеженим доступом, яка по своїй правовій суті є конфіденційною.

Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що конфіденційна інформація інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 у справі № 2- рп/2012 "У справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України" зазначено наступне: "В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини."

В пункту 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено наступне: «Інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону № 2657).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).

Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень.

Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).

Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.»

Отже, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Разом з тим, у розумінні Закону України «Про захист персональних даних», ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є володільцем персональних даних позивача, які до того ж містять конфіденційну інформацію.

Так, згідно з частинами 5, 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними.

Згідно з частиною третьої статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі, у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно частині другій статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

На думку суду, посадові особи відповідача - 2 діяли протиправно, надавши до суду довідку форми ОК-7, яка містила інформацію, що не витребовувалася. У такий спосіб було розкрито конфіденційні дані про заробіток позивача за період з 2011 по 2023 рік, без згоди позивача, що є порушенням його права на захист персональних даних.

Щодо твердження відповідача - 1 про те, що технічна можливість формування довідки за формою ОК-7 за визначений період у Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області відсутня, суд зазначає, що технічні обмеження не можуть слугувати підставою для порушення конституційних прав громадян. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний забезпечити виконання вимог законодавства, зокрема щодо захисту персональних даних.

Щодо твердження відповідача - 1 про те, що довідка ОК-7 була надана на виконання ухвали суду та приєднана до матеріалів справи № 214/8394/24, доступ до яких є обмеженим, суд зазначає, що сам факт приєднання документа до матеріалів справи, до яких мають доступ сторони, свідчить про розповсюдження персональних даних позивача, що становить порушення його права на захист конфіденційної інформації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем - 2 у порушення вимог Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про захист персональних даних», було вчинено протиправні дії з розповсюдження відомостей, які становлять конфіденційну інформацію, а також персональних даних позивача шляхом направлення інформації про дохід позивача за період з 2011 по 2023 роки включно.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України щодо належного розгляду скаргу позивача від 27.02.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 3 статті 15 Закону № 393 передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Суд встановив, що скарга позивача була адресована Голові правління Пенсійного фонду України, натомість, відповідь надала Директор Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України, яка не є керівником відповідача чи виконувачем обов`язків керівника відповідача.

Суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 393 рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Отже, надана відповідь Пенсійного фонду України від 27.02.2025 не містить обґрунтованого розгляду суті скарги, а лише містить пояснення про технічні обмеження, що, в свою чергу, свідчить про неналежний розгляд скарги позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Пенсійний фонд України, надавши неповну відповідь та не дотримавшись процедури підписання, допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача на отримання всебічної та вмотивованої відповіді на його скаргу.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України стосовно залишення листом від 27.02.2025 за вих. № 2800-060203-8/13315 без належного розгляду скарги ОСОБА_1 щодо розголошення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області персональних даних та конфіденційної інформації стосовно позивача, підлягає задоволенню судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи положення статті 245 КАС України з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання його конституційних гарантій і реалізації права на отримання інформації суд приходить до висновку про зобов`язання Пенсійний фонд України провести належну перевірку за скаргою ОСОБА_1 від 27.01.2025 та за її результатами надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь, з інформацією про суть прийнятих рішень.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача - 1: Пенсійного фонду України, відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розголошення персональних даних ОСОБА_1 , а саме відомостей про його заробітну плату та страховий стаж за 2011 2023 роки, що містяться в довідці ОК-7.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України стосовно залишення листом від 27.02.2025 за вих. № 2800-060203-8/13315 без належного розгляду скарги ОСОБА_1 щодо розголошення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області персональних даних та конфіденційної інформації стосовно позивача.

Зобов`язати Пенсійний фонд України провести належну перевірку за скаргою ОСОБА_1 від 27.01.2025 та за її результатами надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь, з інформацією про суть прийнятих рішень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник