Ухвала суду № 129503791, 12.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 серпня 2025 рокуСправа №160/22411/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняКапітонової К.С. за участі: представник позивача: Рак Т.С. представника відповідача - Сербулової К.О. представника відповідача - Коваленка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

11 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення адміністративного позову, у якій позивач просить: зупинити дію Наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від №2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

На обґрунтування заяви зазначено, що ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» не погоджується із винесеним наказом, що прямо порушує його права, інтереси та обов`язки, він звернувся до суду за захистом своїх прав. Оскіьки, на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Позивач зауважує, що не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за відсутності зупинення дії наказу тягне за собою негативні наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків. Проведення податковим органом перевірки позивача на підставі наказу, який може бути визнаний протиправним в судовому порядку, може заподіяти шкоди правам та законним інтересам позивача, у зв`язку з чим існують правові підстави для застосування заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскарженого наказу про проведення перевірки позивача, до вирішення справи по суті. Позивач уважає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. За таких обставин задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Відповідача до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень. (висновки Верховного Суду Постанова від 27 березня 2019 року у справі №0440/5193/18).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року заяву призначено до розгляду у судове засідання на 12 серпня 2025 року о 14.00 год. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області письмові пояснення, щодо заяви забезпечення позову, а також інформацію коли спливає строк наданий Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО», пов`язаний із перенесенням термінів позапланової перевірки; чи здійснювали заходи щодо початку проведення позапланової перевірки; у разі не проведення позапланової перевірки зі спливом 90-го строку, пояснення з чим це пов`язане, про що надати відповідні письмові докази.

У судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримала просила її задовольнити з викладених у заяві підстав.

Представники відповідача заперечували проти задоволення заяви, посилаючись на доводи викладенні у поданих до суду 12 серпня 2025 року письмових запереченнях на заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, заслухавши представників сторін суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «СЕГМЕНТАГРО», суд зважає на таке.

Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Головного управління ДПС У Дніпропетровській області № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО», оскільки для його винесення, на думку позивача, не було жодних підстав, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Разом з цим, суд враховує, що крім вищенаведених доводів позивач також посилався на те, що наразі перевірка, призначена спірним наказом, дію якого просить зупинити позивач, не проведена, а її проведення фактично унеможливить реалізацію прав позивача на оскарження такого наказу, бо останній після проведення контролюючим органом перевірки буде реалізований, що, за позицією Великої Палати Верховного Суду, виключає можливість оскарження наказу про призначення такої перевірки, водночас, проведення самої перевірки може призвести до винесення за її результатами податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових (штрафних) санкцій, що, в свою чергу, може ускладнити та/чи унеможливити поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль.

Так, судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС У Дніпропетровській області № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» призначено проведення вищевказаної перевірки позивача з 29 квітня 2025 року тривалістю 5 робочих дні, терміни проведення, якої наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 2842-П від 30.04.2025р. «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» перенесені відповідно до п. 44.5. ст. 44 Податкового Кодексу України.

Реалізація спірного наказу про призначення перевірки позивача станом на дату розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення позову у справі № 160/22411/25 не відбулась.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Зміст положень статей 78, 79, 81 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його в суді.

Так, правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Між тим, суд зазначає, що згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Так, з аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що платник податків зобов`язаний допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, навіть за умови його незгоди з правомірністю наказу про призначення відповідної перевірки.

При цьому, згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Крім того, згідно пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

В даному випадку, враховуючи право позивача на оскарження наказу про призначення його перевірки податковим органом, суд вважає, що можливий недопуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до його повірки, може нести для позивача зазначені вище негативні наслідки.

При цьому, за умови підтвердження протиправності оскаржуваних дій та/або наказу податкового органу, можливий арешт майна позивача чи зупинення його видаткових операцій на певний період часу, очевидно може завдати шкоди його господарській діяльності, відшкодування якої не відбудеться лише за наслідком задоволення позовних вимог у даній справі.

Суд також зазначає, що будь-яке забезпечення позову у адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі Беєлер проти Італії, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання цього наказу до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/22411/25.

При цьому вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТАГРО» про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію Наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/22411/25.

Заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від № 2802-П від 29.04.2025р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЕГМЕНТАГРО» (код ЄДРПОУ 44424300)» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 12.08.2028 року.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Повний текст ухвали суду складений 13.08.2025 року.

Суддя А.О. Коренев