Рішення № 129493308, 16.12.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2640/24

Провадження № 2/0203/2018/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.12.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №202/2640/24 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору №2034664604 від 20.11.2020 року у розмірі 71137,03 грн.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог АТ «ОТП Банк» зазначило, що на підставіукладеного договору№2034664604від 20.11.2020року ОСОБА_1 отримав кредитна принципахповоротності,платності,строковості всумі 51350грн.зі сплатоюфіксованої процентноїставки 28,80%річних.Відповідач зобов`язавсяпогашати кредит,сплачувати відсоткиза користуваннямним утерміни тана умовах,що передбаченідоговором.Позивач своїзобов`язаннявиконав,надавши ОСОБА_1 доступ докоштів найого картковомурахунку.Однак,відповідач своїхобов`язківза угодоюне виконує,оскільки кредитнікошти витративта неповертає.Внаслідок цього,станом на20.11.2023року,за нимутворилася заборгованістьу сумі71137грн.03 коп.,яку позивачпросить стягнутиз відповідачаразом ізсудовими витратамиу сумі3028грн.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 року, цивільну справу №202/2640/24, провадження №2/0203/2018/2024, було розподілено головуючому судді ХанієвійФ.М., яка передана судді канцелярією суду 10.10.2024 року.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року було прийнято до свого провадження вищевказану цивільну справу та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

У судові засідання, призначені на 14.11.2024 року, 16.12.2024 року відповідач, який був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК Країни, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2020 року АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2034664604.

Згідно з п. 1.1 Договору, АТ «ОТП БАНК» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 50000 грн. строком до 20.11.2025 року (а.с.9).

Відповідно до п.1.2 Договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 28,80% річних.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору №2034664604 від 20.11.2020 року, графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту зазначено детально строк кредиту 60 місяців, загальна вартість кредиту 123 552 грн. 02 коп., щомісячний платіж позичальника становить 2 060 грн. 48 коп., крім останнього 1983 грн. 70 коп. (а.с.10-13).

Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, станом на 20.11.2023 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 71 137 грн. 03 коп., з яких: 42 906 грн. 75 коп. заборгованість за тілом кредиту, 28 230 грн. 28 коп. заборгованість за відсотками (а.с.17).

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «ОТП БАНК» надано кредитний договір № 2034664604 від 20.11.2020 року, який підписаний сторонами; паспорт споживчого кредиту, який підписаний сторонами; графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, який підписаний сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Умови та правила надання банківських послуг.

Спірні правовідносини стягнення кредитної заборгованості по кредитномудоговору №2034664604від 20.11.2020року урозмірі 71137,03грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи вказує, що банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення. Позичальник умови договору належним чином не виконав. Внаслідок цього, право банка на повернення йому кредитних коштів порушене, а тому підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2034664604 від 20.11.2020 року у загальному розмірі 71137,03 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 42906,75 грн, заборгованості за відсотками 28230,28 грн.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. ст.133, 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства«ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягненнякредитної заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №2034664604 від 20.11.2020 року у загальному розмірі 71137,03 гривень (сімдесят одна тисяча сто тридцять сім гривень 03 копійки), яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 42906,75 грн, заборгованості за відсотками 28230,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ф.М. Ханієва