Рішення № 129489307, 13.08.2025, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1168/25

Провадження №2/567/491/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області за позовом про стягнення з ОСОБА_1 19030 грн. заборгованості за договором про споживчий кредит №3145754 від 06.01.2022, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу звернулося ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 06.01.2022 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ "МІЛОАН" Киричук О.В. підписав заявку на отримання кредиту №3145754 та ТОВ "МІЛОАН" було направлено відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, введенням якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №3145754 від 06.01.2022.

Зазначає, що договором було обумовлено суму кредиту 10000 грн., його строк - 30 днів та розмір відсотків за користування кредитом 0,01% (30 грн.) та 5% від суми фактичного залишку кредиту за кожен день.

Вказує, що умовами кредитного договору було передбачено видачу кредитних коштів безготівково, шляхом переказу на картковий рахунок.

Зазначаючи проте,що ТОВ"МІЛОАН" ОСОБА_1 були перерахованікредитні кошти на картковий рахунок,а відповідачне виконавналежним чином кредитні зобов`язання та заборгованість не повернув, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором складає 19030 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість за відсотками 9030 грн.

Зазначає, що 26.07.2024 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з ТОВ "МІЛОАН" на ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" на підставі договору факторингу №26-07/2024.

Таким чином,ТОВ "ФАКТОРИНГПАРТНЕРС"набуло правогрошової вимогидо ОСОБА_1 за договоромпро споживчийкредит №3145754від 06.01.2022в розмірі 19030грн. (з яких 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9030 грн. - заборгованість за відсотками).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору та виникненням заборгованості за основною сумою боргу, а також заборгованості за відсотками, просить стягнути зазначені кошти з відповідача.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 09.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, розглянувши справу, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце, розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 06.01.2022 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3145745.

Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України"Проспоживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

З аналізу положень ст.11Закону України"Проелектронну комерцію"вбачається,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №3145754 від 06.01.2022 про споживчий кредит є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України і доказів того, що він оспорювався відповідачем не подано.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п.1.2-1.6 договору, сума кредиту становить 10000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 06.01.2022 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.02.2022, проценти за користування кредитом: 30 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Зазначене міститься і в анкеті-заяві на кредит №3145754 від 06.01.2022, де, серед іншого, вказані надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви №3145754, прийняті рішення по вказаній заяві та погоджені умови кредитування по ній.

Відповідно до п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п.2.2.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Згідно з п.3.3.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6 та п.2.4 цього договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи встановлено, що кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Елаєнс".

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3145754, встановлено, що 03.01.2022 ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10000 грн., за період з 07.01.2022-05.02.2022 нараховано проценти за ставкою 0,01% за кожен день строку користування кредитом згідно п.1.5.2 договору, за період з 06.02.2022 нараховано проценти за стандартною (базовою) ставкою 5% за кожен день користування кредитом згідно п.1.6 договору. З вказаного документу вбачається, що ОСОБА_1 грошові кошти на погашення кредиту не вносилися.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 10000 грн. за тілом кредиту, а тому зазначену заборгованість слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит, відповідач отримав в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування ними в розмірі 0,01% та 5% в день.

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит вбачається, що станом на 12.06.2025 заборгованість за відсотками становить 9030 грн.

Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до положеньст.512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідност.1077 ЦК України,за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

26.07.2024 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір факторингу №26-07/2024, за яким ТОВ "МІЛОАН"відступило своє право вимоги за кредитним договором №3145754 від 06.01.2022 на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС".

Таким чином, у відповідності дост.512 ЦК України, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню, зокрема, до боржника ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачне виконавналежним чиномвзяті насебе зобов`язанняза кредитнимдоговором,суму отриманихгрошових коштівне повернув,суд вважаєза необхіднепозовні вимоги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №3145754 від 06.01.2022 в розмірі 19030 грн.

При цьому, суд виходить з того, що позивачем доведено заміну кредитора у зобов`язанні з ТОВ "МІЛОАН" на ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" на підставі договору факторингу №26-07/2024, оскільки умови цього договору, в тому числі про його оплатність, сторонами виконано, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 02.07.2024 між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та адвокатським об`єднанням "ЛІАЛ АССІСТАНС" було укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 та адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правничу допомогу.

З заявки про надання юридичної допомоги №666 від 01.05.2025, вартість послуг адвокатського об`єднання, що включає в себе надання усної консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду становить 9000 грн.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір виник з відносин кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог і стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 19030 грн. заборгованості за договором про споживчий кредит, 2422 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору і 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГПАРТНЕРС" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Гедройця Єжи, 6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371),

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 13.08.2025.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.