Рішення № 129472860, 24.07.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9558/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін

В Рівненський міський суд Рівненської області 13 травня 2025 року звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживачів. Просить суд визнати несправедливими умови надання послуг відповідачем в частині порушення відповідачем норм матеріального права; визнати неправомірним використання його персональних даних з вилученням таких даних з документообігу відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем комунальних послуг, зокрема послуг з газопостачання, які отримував від відповідача на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496. Зазначає, що 11.01.2021 року Рівненський міський суд Рівненської області видав судовий наказ про стягнення з нього заборгованості за послуги з газопостачання на користь відповідача. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2021 року зазначений судовий наказ було скасовано, згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2021 року за цими ж вимогами було частково задоволено вимоги відповідача про стягнення з нього заборгованості за поставлений природний газ. Водночас заперечує факт укладення договору між ним та відповідачем, а також документальну зміну кредитора в зобов`язанні. Покликаючись на норми Законів України "Про захист персональних даних" та "Про захист прав споживачів", а також ЦК України просив суд задовольнити позов.

11.06.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стверджує, що з 01.07.2015 року по 30.04.2022 року на умовах укладеного з позивачем Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2500 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1386/27831, надавав позивачу послуги з постачання природного газу. У цей період скарг чи заперечень від позивача щодо обробки його персональних даних не надходило. З 01.05.2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу, а саме ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Послуга з постачання газу надавалась в порядку Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, Правил постачання природного газу на підставі заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам і факту фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальникам відповідно до Правил за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник. Оскільки позивач є споживачем послуг, із заявою про припинення подачі газу не звертався, з метою обміну інформації між учасниками ринку газу по споживанню природного газу, відповідач щомісяця отримував від Оператора ГРМ інформацію про обсяги спожитого газу в розрізі окремого побутового споживача, ідентифікація яких здійснювалась за допомогою ЕІС-кодів. Відтак заперечив порушення прав позивача, зокрема щодо використання і поширення персональних даних та на підставі нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, просив суд відмовити в позові.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

29 травня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла довідка з відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної Міграційної служби в Рівненській області щодо реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.06.2025року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач з 01.05.2022 року не є споживачем та немає договірних відносин з ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ".

16.06.2025 року представник відповідача Якимчук О.М. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника відповідача, що перебуває у відпустці згідно з наказом № 51-к від 28 травня 2025 року.

10.07.2025 року представник відповідача Якимчук О.М. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Зазначила, що з 01.05.2022 року ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є володільцем персональних даних позивача.

24.07.2025 року відповідач надав пояснення із запереченнями на відзив в яких відповідач стверджує про порушення відповідачем положень Типового договору, зокрема в частині укладення договору про постачання газу, порушення норм цивільного законодавства щодо зміни сторони в зобов`язанні, неповідомлення його належним чином про зміну постачальника газу на ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з 01.05.2022 року.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у позові слід відмовити з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що між сторонами між сторонами існували правовідносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема з 01.07.2015 року по 30.04.2022 року.

Щодо розрахунків та споживання послуг за поставлений газ між сторонами у 2021 році виникли спірні правовідносини. Так, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2021 року судовий наказ № 569/21769/20, виданий Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання на користь ТОВ Рівнегаз збут в розмірі 2419 грн 92 коп. було скасовано.

Згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2021 року за цими ж вимогами було частково задоволено вимоги ТОВ Рівнегаз збут про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 2221 грн 29 коп. В рішенні суд дійшов висновку про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Відповідач надавав послуги постачання природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на умовах укладеного з позивачем Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2500 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831, та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі - Правила). Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Суд встановив, що згідно з Переліком постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам Оператором ГРМ на території Рівненської області було ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», зокрема до 30.04.2025 року. З 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється постачальником природного газу - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Ця обставина підтверджена матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що між ним та відповідачем не було укладено договору, а існували фактичні договірні правовідносини, що підтверджено судовим рішенням, тому останній безпідставно використовує його персональні дані за відсутності договірних правовідносин. Водночас факт споживання природного газу не заперечував та звернув увагу суду, що надавачем послуг є інший постачальник, а саме ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Відповідач зазначає, що жодного доказу на підтвердження факту укладання договору між сторонами та існування договірних відносин позивачем не надано, також не надано доказів про надання пропозиції укласти договір відповідно до умов статей 638, 641, 642 ЦК та відповідно прийняття пропозиції.

IV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Позивач покликається на порушення відповідачем норм договірного законодавства, його прав як споживача послуг газу, в тому числі використання його персональних даних.

Взаємовідносини постачальника із споживачем визначаються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила), та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року.

Зокрема, згідно з пунктом 1 розділу І Правил, ці Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).

Пункт 1 розділу ІІІ Правил визначив, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є в тому числі наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача.

В судовому засіданні позивач підтвердив фактичне споживання газу та обставину наявності фактичних договірних правовідносин між ним та відповідачем щодо постачання газу, однак на думку позивача, фактичні правовідносини виключають наявність договірних правовідносин згідно з положеннями цивільного законодавства та покликається на порушення відповідачем порядку укладення та зміни договору.

Стаття 714 ЦК України передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. (п.2 розділу ІІІ Правил).

Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої споживачем заяви - приєднання до умов договору постачання природного побутовим споживачам та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник.

Згідно з положеннями пункту 4 розділу ІІІ Правил було передбачено, що для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року No 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року No 2500.

За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту, побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.

Також суд бере до уваги, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору (п.2 розділу ІІІ Правил, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згода споживача про приєднання до умов Договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного Оператором ГРМ згідно пункту 13 розділу ІІІ Правил. У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником, споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Отож, суд встановив, що сторони по справі перебували у фактичних договірних відносинах до 30.04.2025 року.

Позивач вважає, що відповідач порушив його права споживача, передбачені статтями 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами визначено ч. 3 ст. 18 Закону, що не є вичерпним.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Позивач просив суд визнати несправедливими умови надання послуг відповідачем, однак не конкретизував, які саме несправедливі положення договору про постачання природного газу порушили його права як споживача. Доказів того, що послуги відповідачу не надавалися, що він не користувався наданими послугами чи не мав потреби в таких послугах належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено. Крім того суд бере до уваги, що позивач із заявою про припинення подачі газу не звертався, доказів наявності у нього як споживача іншого діючого постачальника не надав, що підтверджено сторонами.

Щодо стверджуваної неправомірності використання персональних даних позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 9 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Надання послуг з постачання природного газу до 01.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 здійснювалося ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 No 2500 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за No1386/27831 (в редакції, яка діяла до 01.07.2020 року) та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг No 2496 від 30.09.2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за No 1382/27827.

Підставами для обробки персональних даних є: згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси (стаття 11 Закону).

Отож, відповідно до закону укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних, або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних є обгрунтованою підставою для можливості відповідачем використовувати персональні дані позивача за відсутності отримання згоди на обробку персональних даних, тому суд не вбачає неправомірності використання відповідачем персональних даних позивача.

Згідно з положеннями пунктом 4.4 розділу ІV Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Розрахунки за послуги з газопостачання за вищевказаною адресою по ЕІС коду споживача 56XM29А75646094V, проводилися у спосіб, встановлений п.п.1) п. 4.4 розділу ІV Типового договору постачання, а саме на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ. Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу V Кодексу газорозподільних систем (в редакції на момент виникнення правовідносин), на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: 1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості оперативної ідентифікації споживача в номінаціях постачальників та його підтверджених обсягів природного газу, а також при запровадженні процедури зміни постачальника; 2) забезпечує споживача належними йому (його постачальнику) обсягами природного газу через газорозподільну систему; 3) забезпечує формування та передачу даних про об`єми та обсяги фактичного споживання природного газу споживачем до Оператора ГТС (постачальника) відповідно до вимог цього Кодексу, Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року No 2496. Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Для проведення розрахунку вартості спожитого природного газу ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» щомісяця отримувало від Оператора ГРМ інформацію про обсяги спожитого природного газу в розрізі окремого побутового споживача. Ідентифікація споживачів здійснювалася за допомогою ЕІС-кодів. Обробка персональних даних Позивача до 01.05.2022 року здійнювалася ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» з урахуванням положень Закону України "Про захист персональних даних", Конституції України, відповідності до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, Кодексу ГРМ, Кодексу ГТС, а також нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Оскільки інформація по позивачу обліковується виключно за ЕІС-кодом, що не заборонено законом та є обов`язковим для учасників ринку природного газу в силу закону, а також не передається третім особам, обмін інформації між учасниками ринку газу по споживанню природного газу ідентифікуються виключно за ЕІС-кодом споживача, суд дійшов висновку про відсутність факту поширення персональних даних позивача та порушення його прав.

Положеннями статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом покладається на позивача.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

Позовні вимоги ОСОБА_1 не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення відповідачем відносно нього протиправних дій. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про захист прав споживача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, при цьому в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4,10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про захист прав споживача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 7 серпня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут»: вул. Соборна, 16А, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 03362844.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА