Постанова № 129457432, 07.08.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8588/25

Провадження № 3/201/2741/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «Укртрансліт», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 120,

за ч. 1ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 1100 від 24.06.2025р., ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яка встановлена П(С)БО 16, п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п. 134.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1672489 грн. в тому числі: за 2019 рік на суму 127296 грн., за 2021 рік на суму 1535485 грн., за 2022 рік на суму 9708 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування всього на суму 6619800 грн в тому числі: за 2019 рік на суму 190800 грн., за 2021 рік на суму 5989416 грн., за 2023 рік на суму 3369638 грн., за 2024 рік на суму 6619800 грн. (наростаючим підсумком); п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 пп.г) п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10309374 грн., в тому числі: за квітень 2020 року на суму 83261 грн., за серпень 2020 року на суму 8645 грн., за листопад 2020 року на суму 553820 грн., за вересень 2022 року на суму 855097 грн., за листопад 2022 року на суму 207319 грн., за квітень 2023 року на суму 627232 грн., за грудень 2024 року на суму 7971000 грн. та завищено суму ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) за грудень 2024 року у розмірі 2029007 грн.; п. 201.1 ст. 201, абз. 4 п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 1201.1 ст. 1201, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафна санкція складає 5% від суми податку на додану вартість, зазначеного в такій накладній/розрахунку, а саме 21,31 грн., та в частині нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тягне за особою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 грн., а саме 3400 грн., відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

ОСОБА_1 надав до суду письмові заперечення на протокол, в яких зазначив, що ним були подані скарги на податкові повідомлення-рішення від 30.06.2025р., які на теперішній час не розглянуті. До дня процедури адміністративного та судового оскарження вважає, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що ним були допущені порушення, які зазначені в протоколі у зв`язку з чим, просить закриття провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення з долученими до нього доказами, приходить до наступних висновків.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.1ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

За результатами перевірки у випадках, встановлених п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган виносить податкові повідомлення-рішення, які згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративне оскарження передбачає подання платником податків скарги до контролюючого органу вищого рівня, який може скасувати податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства, що передбачено п.55.1. ст. 55 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України протягом розгляду контролюючим органом вищого рівня скарги платника податків на рішення контролюючого органу сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. А днем узгодження грошового зобов`язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (другий п.п.56.17.5 ст. 56 Податкового кодексу України).

Отже, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників контролюючого органу з виконання податкового контролю та їх результатів, але самі по собі такі висновки не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Проте, оцінка акта перевірки, в тому числі викладених у ньому висновків перевірки, надається у разі оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, контролюючим органом вищого рівня (у разі оскарження в адміністративному порядку) або судом.

Порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, засвідчене податковим органом внаслідок податкової перевірки, може утворювати закінчений склад винного і караного правопорушення лише за умови та з моменту наявності узгоджених податкових повідомлень-рішень, що підтверджуватимуть наведені факти.

Таким чином, до моменту узгодження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта перевірки, результати перевірки не можуть бути підставою для висновків щодо наявності в діях відповідальних осіб порушень вимог податкового законодавства.

До матеріалів протоколу доданий витяг з акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УКРТРАНСЛІТ» від 09.05.2025р. № 2103/04-36-07-03/38530114, натомість відсутні будь-які дані про наявність узгоджених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Тому суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП, а суд не має право самостійно збирати докази по справі, які по суті, підтверджують виклад обвинувачення у вчиненні правопорушення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, суд закриває адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставівикладеного ікеруючись ст.ст. 247, 283,284 КУпАП України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набрала законної сили:

Суддя: Д.О. Покопцева