Рішення № 129452929, 06.08.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4383/25

2/212/2905/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районнийсуд містаКривого Рогуу складіголовуючої суддіШвець М.В.;за участісекретаря судовогозасідання МайданикМ.Є.,розглянувши успрощеному позовномупровадженні звикликом сторіну відкритомусудовому засіданнів приміщеннісуду,без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив таке.

До суду звернувся представник позивача Шкапенко О. В. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судовий розгляд на 30.05.2025, а потім на 16.06.2025 та 06.08.2025.

В усі судові засідання сторони та/або їх представники не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином. Під час звернення з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 32). Заявою від 06.08.2025 відповідачка ОСОБА_1 просила розглядати справи без її участі.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України скористався своїм правом відкласти складення повного рішення.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101715914366816 від 17.05.2024 року у розмірі 16 705,07 грн станом на 23.04.2025 та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн судового збору.

Позов обґрунтував таким. 17.05.2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, уклала з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101715914366816 щодо надання останній кредиту в розмірі 24 000,00 грн строком на 12 місяців (тобто до 16.05.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 55,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач не своєчасно та не у повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування ними, в результаті чого станом на 23.04.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 16 705,07 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом - 13 080,03 грн, заборгованості за відсотками 2 956,12 грн, загальний залишок заборгованості за пенею 668,92 грн.

Відповідач ОСОБА_1 06 серпня 2025 року подала письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вона частково визнає позовні вимоги, проте зазначила, що позивач АТ «Акцент-Банк» нав`язав їй ще одну картку, по ній також росте борг і значно більший, ніж по цій картці, нараховані відсотки, штрафи і пеня неспівмірні до реального боргу, а дії Банку порушують її права, як споживача фінансових послуг. Серед підстав часткового заперечення позову перелічила таке: високі комісії та проценти, умови по кредиту та кредитній картці; отримання нею мінімальної заробітної плати, утримання неповнолітньої доньки, вона доглядає за матір`ю-пенсіонеркою, вона не перебуває у шлюбі, не має підтримки родини; щоденні дзвінки з погрозами опису майна з боку Позивача, психологічний тиск з метою стягнення завищеної суми, а також порушення позивачем Закону України «Про захист персональних даних». Просила: визнати її соціальні обставини складними у час надзвичайного воєнного стану; провести перерахунок заборгованості з урахуванням реальних платежів, поміркованих відсотків, штрафів та пені; застосувати Цивільний кодекс України щодо звільнення від нарахувань відсотків, звільнити її від сплати судового збору з огляду на рівень доходів, що нижче прожиткового мінімуму.

Досліджені докази.Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» власноруч підписана Анкета-заява (а. с. 6). В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено також, що вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг, згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту; зобов`язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті А-банку.

Анкета-заява свідчить про те, що відповідач погодилась на банківське обслуговування.

17 травня 2024 року ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101715914366816 (а. с. 9-10), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а. с. 11), Паспорт споживчого кредиту (а. с. 8). Згідно з такою Заявою відповідачу надається строковий кредит на 12 місяців у розмірі 24 000,00 грн. Процентна ставка 55 % річних. Відповідно до п. 9 Заяви, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323347382163837. Згідно з п. 11 Заяви, погашення заборгованості здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Паспорт споживчого кредиту містить аналогічну зазначеній у Заяві інформацію щодо кредитування.

Позивач долучив до позову Розрахунок заборгованості за договором № АВН0СТ155101715914366816 від 17.05.2024, укладеного між позивачем та клієнтом ОСОБА_1 станом на 23.04.2025 року, де зазначено про заборгованість 16 705,07 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом - 13 080,03 грн, заборгованості за відсотками 2 956,12 грн, загальний залишок заборгованості за пенею 668,92 грн (а. с. 13).

Відповідно до меморіального ордеру № TR.36292900.17665.65455 від 17.05.2024 (далі «ордер»; а. с. 14) ОСОБА_1 отримала від ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» суму у вигляді 24 000 грн; призначення платежу: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101715914366816 від 17/05/2024.

Докази погашення заборгованості та/або спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надала. У своїх Запереченнях ОСОБА_1 частково визнала позовні вимоги. На підтвердження обставин, на які посилалася у своїх запереченнях жодних доказів суду не надала. Альтернативних розрахунків заборгованості, доказів на підтвердження здійснених нею платежів за кредитом також суду не надала.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала доказів взагалі або достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на сторони.

Суд, з урахуванням наданих позивачем доказів та заперечень відповідачки, встановив обставину кредитування, користування кредитом відповідачкою. Суд також дійшов висновку про обґрунтованість Розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101715914366816 від 17.05.2024, укладеного між позивачем та відповідачкою, та вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Норми Цивільного кодексу України не передбачають можливості звільнення від нарахованих відсотків. Можливість призупинення нарахування відсотків існувала у позичальників з початку повномасштабного вторгнення лише за домовленістю з кредитором і з волі кредитора. Не стягнення судового збору з позивачки можливе лише у разі відмови у позові. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.

Можливість стягнення пені за порушення умов повернення кредиту передбачено паспортом споживчого кредиту (п. 6 0,07 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ; а. с. 8), а також ст. 625 ЦК України (три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

З урахуванням наведених норм права та наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір слід стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк. Однак відповідачка не надала суду жодних доказів на підтвердження свого незадовільного майнового стану.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за Кредитним договором № АВН0СТ155101715914366816 від 17.05.2024 року у розмірі 16 705,07 (шістнадцять тисяч сімсот п`ять грн 07 коп) грн, яка складається з 13080,03 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 2956,12 грн загального залишку заборгованості за процентами, 668,92 грн загального залишку заборгованості за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 серпня 2025 року.

Суддя: М. В. Швець