Ухвала суду № 129440856, 11.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.08.2025Справа № 554/11920/25 Провадження № 1-кс/554/9940/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2025 року м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтави клопотання старшого слідчого криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170010001240 від 02.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із зміступоданого клопотанняслідує,що першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170010001240 від 02.06.2025.

Під час досудового розслідування встановлено, що Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадянина України ОСОБА_5 призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2024 року за №224 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія-маскувальника інженерно-маскувального відділення інженерно-маскувального взводу інженерно-маскувальної роти в/ч НОМЕР_1 .

Згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу, ст. ст. 11, 16, 49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконного ухилитися від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та 04.03.2025 року, не пізніше 08.00 год., самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

11.08.2025 солдата ОСОБА_5 прибув до першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві та заявив про себе, як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, чим припинено вчинення кримінального правопорушення.

Так, солдат ОСОБА_5 з 04.03.2025 по 11.08.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

У ході досудового розслідування встановленні наступні анкетні дані підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженець с. Перегінське Калуського району Івано-Франківської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Згідно з практикою ЄСПЛ вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №62025170040001240 від 02.06.2025 року внесені за фактом самовільного залишення місця служби,тривалістю понадтри доби,вчиненому вумовах воєнногостану солдатом ОСОБА_5 - правова кваліфікація ч.5ст.407 КК України.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими з наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:

- актом службового розслідування від 14.03.2025 та додатки до нього.

- витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2024 року за №224;

- протоколами допитів в якості свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить тривалий період його відсутності на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 без поважних причин з 04.03.2025 по 11.08.2025, хоча він мав реальну можливість повідомити компетентні органи про своє місце перебування та повернутися до військової частини.

Тому сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання та втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість повторно ухилятися від слідства та суду, залишивши місце проходження військової служби, переховуватися від органів досудового розслідування та суду поза межами свого місця проживання, що в повній мірі ускладнить своєчасному виконанню процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, так як вказані особи не допитані судом.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід послатися на той факт, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст. 2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.

Також тривале і стійке небажання виконувати обов`язки військової служби ОСОБА_5 свідчить про можливість вчинення ним інших військових злочинів, пов`язаних з виконанням обов`язків по службі, зокрема реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. 402, 403 КК України) в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України).

Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України безальтернативного покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, слідство приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку недостатнє, оскільки лише тримання під вартою буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та відповідатиме вимогам діючого Кримінального процесуального закону.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання судом ОСОБА_5 винним, а саме від 5 до 10 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує відсутність ризиків.

Відповідно до пункту 35 рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, у даному випадку ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах особливого періоду, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).

Також, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи вищевикладене, запобігти настанню зазначених ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів оскільки відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його причетності до інкримінованого злочину потребує перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу також прошу врахувати ту обставину, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції, а саме даних щодо стану здоров`я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань), які унеможливлюють подальше проходження ним військової служби в ході здійснення досудового розслідування не здобуто, що свідчить про можливість тримання останнього у місцях несвободи.

Відтак у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо доведеною наявність підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Відповідно абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Ці обставини також обґрунтовуються вагомістю наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), тяжкістю покарання, що йому загрожує, можливістю переховуватись від органів досудового слідства, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, а також те, що підозрюваний був відсутній тривалий проміжок часу поза межами розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ,слід прийтидо висновкупро те,що воргану досудовогорозслідування єдостатні підставивважати,що застосуванняпідозрюваному більшм`якого,окрім зазначеноговище запобіжногозаходу незможе запобігтиризикам,передбаченим ст.177КПК України.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

11.08.2025 року, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним злочину підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того слідчий суддя бере до уваги те, що останній, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк десяти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров`я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1ст.177 КПК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку необхідно визначити заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками.

Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та має бути призначений у розмірі, що становить 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ст.194 КПК України.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого криміналіста першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170010001240від 02.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця с. Перегінське Калуського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб зутриманням у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Строк тримання під вартою рахувати з 11 серпня 2025 року з 16 год. 00 хв.

Строк дії ухвали до 16 год. 00 хв. 09 жовтня 2025 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених КПК України обов`язків.

Призначити заставу в розмірі 90840 грн., після внесення якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA398201720355289002000015950, В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855 .

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вищедепозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особівДержавній установі «Полтавський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в Державній установі «Полтавський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_5 , зобов`язаний виконувати покладені на ньогообов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноваженаслужбова особа в Державній установі «Полтавський слідчий ізолятор» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 , зобов`язанароз`яснятийого обов`язкиі наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з місця проходження служби, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами визначеними слідчим чи прокурором; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця знаходження; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя : ОСОБА_1