Рішення № 129433463, 11.08.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/980/24 Провадження № 2/613/49/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря - Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 613/980/24, провадження № 2/613/49/25 за позовом ОСОБА_1 (представники позивача - адвокат Розсошенко І.І. та адвокат Векленко В.І.) до ОСОБА_2 (представник відповідача - адвокат Глущенко В.Б.), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, у якому просить позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 14 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2009 було розірвано. За час подружнього життя у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.11.2009 визначено місце проживання ОСОБА_3 із позивачем.

Весь час з моменту розлучення їхній син повністю перебуває на утриманні позивачки. Після розлучення відповідач мешкає окремо, побутом і матеріальним становищем сина не переймається та ухиляється від участі у вихованні і утриманні їхньої дитини, перешкоджає у можливості виїзду з дитиною на відпочинок за кордон, жодного разу не намагався отримати інформацію щодо сина та його здоров`я.

З часу розлучення добровільно надавати кошти на утримання дитини відповідач відмовлявся, внаслідок чого позивач на початку 2024 року була вимушена звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача аліментів на дитину.

Відповідач свідомо самоусунувся від участі у житті та вихованні сина, обов`язків, покладених законом на батьків, не виконує, отже є підстави для позбавлення його батьківських прав.

Ухвалою судді від 13.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.06.2024 продовжено строк на подачу відзиву до 15.07.2024.

12.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача зазначив, що 14.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. За час подружнього життя у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя проживало у матері позивачки ОСОБА_4 , яка через деякий час почала провокувати сварки між позивачем та відповідачем та відмовлялася допомагати позивачці у догляді за своїм онуком ОСОБА_5 . Після чого позивач та відповідач стали проживати окремо, винаймали житло у м. Харкові. Відповідач стверджує, що ОСОБА_4 періодично телефонувала позивачці та наполягала на тому, що потрібно розірвати шлюб з відповідачем, тому що відповідач не підходить їм по статусу. Через деякий час позивачка переїхала жити до матері, попередньо не попередивши відповідача. Їхній син деякий час залишався жити у відповідача, за місцем проживання його батьків, але потім його забрала ОСОБА_4 .

26.10.2009 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано Жовтневим районним судом м. Харкова. ОСОБА_4 погрожувала відповідачу, що якщо вона дізнається, що відповідач буде телефонувати позивачці для того, щоб дізнатися про сина ОСОБА_5 , то зробить все, щоб позбавити його батьківських прав.

Після розірвання шлюбу позивач телефонувала відповідачу, вони неодноразово зустрічалися та проводили час разом з дитиною. Відповідач постійно надавав позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини. Згодом позивач попрохала більше не робити переказів коштів, оскільки її матір забороняє приймати від відповідача матеріальну допомогу.

Також представник відповідача зазначив, що відповідач наступні роки намагався при кожній можливості зустрічатися з сином ОСОБА_5 в присутності позивача, допомагав фінансово, неодноразово був присутній, коли ОСОБА_5 відвідував гуртки, був на його виступах на різних святах.

З 02.02.2024 за рішенням суду відповідач сплачує аліменти на утримання сина, заборгованості зі сплати аліментів не має. При цьому, відповідач стверджує, що позивач під тиском своєї матері умисно створює будь-які умови для створення штучних доказів з метою позбавлення його батьківства (наприклад не надає номеру карткового рахунку для перерахування коштів зі сплати аліментів, не подавала виконавчий лист до примусового виконання з метою створення штучної заборгованості по сплаті аліментів).

Підсумовуючи викладене, представник відповідача зазначив, що доводи позивача, викладені у позовній заяві є неправдивими, так як відповідач все життя з народження сина ОСОБА_5 прагнув до спілкування з ним, намагався матеріального його забезпечувати, піклуватися про нього, брати участь у його вихованні, водити до лікарні, школи, дитсадочка, але йому в жорстокій формі забороняли це робити, позбавляли його прав на спілкування з власним сином, це все робилося умисно та підло і за цими всіма подіями, як стверджує відповідач, стоїть мати позивача, яка на неї чинила та чинить тиск і саме мати позивача бажає позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .

Відповідач вважає, що твердження позивача, про те, що він ухиляється від свого обов`язку брати участь у вихованні та утримуванні сина ОСОБА_5 є безпідставними. Відповідач жодним чином не заперечує, що в цей момент перебуває за кордоном у зв`язку з російською агресією проти України, але вважає, що ця обставина жодним чином не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що на час народження сина відповідач не був офіційно працевлаштований та не мав постійного доходу.

На момент розірвання шлюбу сину було 10 місяців, зараз йому 15,5 років, і весь цей час відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток свого сина, не спілкується з ним, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться її життям, не відвідує дитину у школі, не опікується її здоров`ям та розвитком.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.11.2009 р. по справі №2/5509/09 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 із матір`ю ОСОБА_1 .

У позивача ані на момент розлучення, ані пізніше не було намірів позбавляти відповідача батьківських прав. З часу розлучення до часу звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав пройшло 14,5 років і весь цей час позивачка марно чекала та сподівалась, що у відповідача прокинуться батьківські почуття до сина та він буде піклуватися про нього.

За весь час відповідач надав сину матеріальну допомогу у розмірі 9000,00 грн., тобто по 643,00 грн. на рік і більше грошових коштів не надавав.

Відповідач взагалі не цікавився життям ОСОБА_5 починаючи з його шкільного віку, а після народження у відповідача дітей в другому шлюбі в 2016 році та 2021 році, відповідач про існування ОСОБА_5 згадував лише тоді, коли позивач просила дати згоду на виїзд дитини за кордон.

З часу розлучення добровільно щомісячно виділяти кошти на утримання дитини відповідач відмовлявся.

Лише після того, як позивачка 02.01.2024 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач почав їх виплачувати в розмірі 2000,00 грн. щомісяця.

Припущення відповідача, що позивач не подавала виконавчий лист до примусового виконання з метою створення штучної заборгованості по сплаті аліментів є проявом його уяви та не відповідають дійсності.

Позивач після набрання рішенням суду законної сили (05.03.2024) звернулась до суду із заявою про отримання копії рішення та виконавчого листа, які позивачу були видані через 15 днів. Після цього позивач надіслала виконавчий лист до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання й постановою державного виконавця 23.04.2024 було відкрите виконавче провадження.

Позивач не відмовлялася від отримання матеріальної допомоги на сина, а її мати - ОСОБА_4 не забороняла та не могла заборонити позивачу її отримувати і при її надходженні позивач її б отримала.

Якби позивачка відмовлялася отримувати кошти, вони б поверталися відповідачу. Доказів такого перерахування грошових переказів та їх повернення через неотримання позивачем, відповідачем не надано.

Також відповідач не був позбавлений можливості надсилати грошові кошти поштовою пересилкою на адресу позивача та за допомогою спеціальних електронних систем, наприклад, ОСОБА_6 та інших.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості платити аліменти через касу банку, відкривши для дитини відповідний рахунок та оформивши платіж на поточний рахунок дитини тощо.

За весь час після того, як рішенням суду було визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 із матір`ю, ОСОБА_1 , відповідач не намагався підтримувати з дитиною регулярні особисті стосунки і прямі контакти, брати участь у її вихованні і спілкуватися з нею. Відповідач не довів, що звертався із заявою до органу опіки та піклування для визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, або до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

У відповідача з сином сімейні зв`язки втрачені ще коли дитина була в дитсадковому віці і зараз найкращими інтересами дитини є позбавлення батька, який самоусунувся від батьківства та весь цей час був відсутній у житті дитини, батьківських прав.

06.08.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначив, що всі ці роки відповідач намагався переконати позивачку, що їхнє розлучення не повинно якимось чином впливати на дитину. По сьогоднішній день позивач разом зі своєю матір`ю перешкоджають відповідачу у реалізації його батьківських прав. Крім того, ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідачем встановлено, що головною метою позбавлення його батьківських прав є не дотримання найкращих інтересів дитини, а можливість його мобілізації, оскільки відповідач втратить право на відстрочку. Тобто позивач має особисту зацікавленість, щоб нашкодити відповідачу, принизити його в очах дитини. Однак, відповідач звертає увагу, що він має батька, у якого встановлена ІІ група інвалідності, тому позбавлення відповідача батьківських прав жодним чином не вплине на його право на відстрочку.

Ухвалою суду від 26.08.2024 задоволено клопотання позивача про витребування з Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради висновок щодо доцільності /недоцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію, щодо перетинання державного кордону за період з 01 січня 2020 року та по теперішній час громадянином України ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ); виклик та допит свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; виклик в судове засідання та з`ясування думки неповнолітнього ОСОБА_3 ; частково задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; для проведення процесуальної дії - з`ясування в судовому засідання думки неповнолітньої дитини залучено психолога.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Розсошенко І.І. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив. Вважав, що доводи, викладені у відзиві та озвучені стороною відповідача, повністю спростовані позивачкою.

Звернув увагу, що відповідачем не надано доказів, що він намагався зв`язатись з сином або зустрітись з ним, як і доказів, того, що йому чинили перешкоди у спілкуванні з сином, тобто його позиція про ніби то бажання виконувати батьківські обов`язки зводиться виключно до слів.

Звернув увагу, що відповідач навіть не захотів бути присутнім в судовому засіданні під час з`ясування думки неповнолітнього та побачити сина хоча б по відеозв`язку.

Просив врахувати позицію неповнолітнього ОСОБА_3 та вважав, що у данному випадку позбавлення батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини.

Щодо наданого стороною відповідача доказу - роздруківки смс-переписки, вважав, що її не можна однозначно ідентифікувати як переписку між позивачкою та відповідачем та просив не брати цей доказ до уваги.

Також адвокатом подано письмову заяву, у якій викладено остаточну позицію по справі з посиланням на досліджені судом докази.

Представник позивача - адвокат Векленко В.І. у судовому засіданні також повністю підтримав викладену стороною позивача позицію та просив задовольнити позов.

Просив звернути увагу натривалість часу, протягом якого батько був відсутнім у житті сина, а саме 15 років. Це свідчить саме про те, що відповідач самоусунувся від виконання своїх обов`язків. Єдиним проявом участі були подарунок у виді ноутбука та кілька тисяч матеріальної допомоги. Доказів наявності перепон у спілкуванні з боку матері або бабусі відповвідачем не надано, сама позиція виглядає сумнівно, оскільк відповідач є дорослою людиною, колишнім офіцером і мав би знати як діяти у такій ситуації. В будь-якому разі відповідач не спробував і інші варіанти - зокрема зв`язатись з сином через месенджери або соціальні мережі, в тому числі і після відкриття провадження у цій справі.

Просив врахувати, що відповідач виїхав за кордон перед повномасштабним вторгненням, а після його початку навіть не запропонував забрати сина до себе - у безпечене місце, хоча ОСОБА_5 проживає в одному з найнебезпечнішіих регонів - у місті Харкові.

За наведених обставин вважав повідінку відповідача свідомою та винною.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову. Посилався на той факт, що всупереч його бажанню спілкуватись з сином після розлучення з позивачкою, він такої можливості не мав, оскільки йому перешкоджали у цьому.

Пояснив, що одразу після розставання він залишився проживати у зйомній квартирі, позивачка повернулась до батьків, а син певний час проживав у батьків відповідача. Через два тижні вони хотіли примиритись, але мама позивачки сказала, що відповідач не відповідає їх статусу та рівню, а згодом заборонила їй приймати фінансову допомогу. На всі звернення відповідача з приводу зустрічі з сином, позивачка відповідала, що ОСОБА_5 зайнятий та не може зустрітись.

Відповідач не заперечував факту, що давно не бачив сина, але він відвідував концерт, на якому виступав син, це було у с.Кручик, однак бабуся (мати позивачки) одразу його забрала після концерту, не дала поспілкуватись.

Проти виїзду сина закордон він ніколи не заперечував, що підтверджується наданою перепискою.

До 2013 року вони з позивачкою та сином нерідко зустрічались, відпочивали разом, він періодично переводив грошові кошти позивачці.

Крім наявних квитанцій про грошові перекази, він неодноразово надавав кошти позивачці просто «в руки», підтвердити цього він не може, однак і позивчка не може спростувати цього факту. Крім того, він передавав подарунки для сина.

Просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що зі свого боку готовий надавти як фінансову підтримку так бажає спілкуватись з сином.

Представник відповідача - адвокат Глущенко В.Б. у судовому засіданні просив оцінювати поведінку відповідача саме у світлі перешкоджання йому у спілкуванні з сином з боку матері та бабусі з дідусем.

Вважав, що надані роздруківки переписки між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтверджують той факт, що відповідач ніколи не намагався зашкодити виїзду сину за кордон та вживав відповідних заходів для надання дозволу, а також намагався сплачувати кошти на його утримання, неодноразово цікавився номером карти, а після ухвалення рішення про стягнення аліментів - про відкриття виконавчого провадження.

Щодо розміру стягнутих аліментів, то просив врахувати, що такий розмір визначено рішенням суду з урахуванням наявності у відповідача ще двох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку. Рішення набрало законної сили, позивачем не оскаржено.

Вважав, що висновок органу опіки є необгрунтованим, просив врахувати, що відповідач має інтерес до участі у вихованні сина, просив відмовити у задоволенні позову.

Також подав письмові пояснення до судових дебатів, у яких викладено остаточну позицію по справі з посиланням на досліджені судом докази та практику Верховного Суду.

Щодо посилання представників позивача на ту обставину, що відповідач не був присутнім в судовому засіданні саме під час опитування ОСОБА_3 , то це свідоме рішення, продиктоване вимогами процесуального закону.

Представник Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що третя особа підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обовязків, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров`ям та розвитком дитини. Просив розглянути справу без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, доходить наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.14/.

Під час перебування у шлюбі з відповідачем позивач народила дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.18/.

23.02.2011 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 /а.с.17/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.11.2009 визначено місце проживання ОСОБА_3 з матрі`ю ОСОБА_1 /а.с.19-20/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.02.2024 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000, 00 гривень, починаючи з 02.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття /а.с.22-26/.

Згідно з відповіддю завідувача КЗ «Дошкільний заклад (ясла-садок) № 447 Харківської міської ради» від 28.03.2024 № 01-37/16/24, ОСОБА_16 був здобувачем освіти в КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 447 Харківської міської ради» та відвідував заклад з лютого 2014 року по липень 2015 року. ОСОБА_5 охайний, дружелюбний, регулярно відвідував заклад дошкільної освіти, розвивався згідно віковим особливостям, цікавився заняттями, товаришував з дітьми поряд з ним, мав все необхідне для здобування освіти в ЗДО. За час перебування дитини у закладі цікавились успіхами, самопочуттям, прислухались до рекомендацій вихователя, активно брали участь у заходах закладу дошкільної освіти, відвідували батьківські збори, були присутніми на святкових ранках мати ОСОБА_16 та бабуся з дідусем з боку матері. Квитанції про оплату харчування дитини в закладі освіти приносила мати та бабуся з боку матері. Інформація про участь інших членів родини у вихованні ОСОБА_16 невідома /а.с.27/.

Згідно з відповіддю директора КЗ «Харківський ліцей № 28 Харківської міської ради» від 01.04.2024 № 01-25/63, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в комунальному закладі «Харківський 28 Харківської міської ради» з 1 класу. Має гарні розумові здібності, навчається на високому рівні, зараз є учнем 9-А класу. 2Протягом періоду навчання в початковій школі в XЛ№ 28 (з вересня 2015 року) до ліцею приводили та забирали ОСОБА_3 його мати - ОСОБА_1 та бабуся з боку матері - ОСОБА_8 . Зі слів класного керівника ОСОБА_17 , з батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_2 під час навчання дитини в закладі не мала жодного спілкування. Батьківські збори завжди відвідує мама ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Контакт із вчителями та адміністрацією підтримує мати - ОСОБА_1 та бабуся з боку матері - ОСОБА_8 . ОСОБА_2 в заходах ліцею участі не брав. Навчанням та вихованням ОСОБА_3 займається мати - ОСОБА_1 /а.с.28-29/.

Згідно з відповіддю директора Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча школа мистецтв №4 ім. М.Д. Леонтовича» № 07 від 21.03.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на відділі народних інструментів по класу домри, 8 клас, з 01.09.2015р. (наказ 43- ОД §1) по теперішній час. Дитина регулярно відвідує заняття у школі, завжди охайний та доглянутий, до лютого 2022 р. супровід до школи та після занять зі школи здійснювали мати, бабуся та дідусь з боку матері; за період навчання в школі ОСОБА_5 брав участь у конкурсах та фестивалях різного рівня, супровід дитини, оплату участі та проїзду здійснювала мати та бабуся з боку матері; батько за весь період навчання дитини в школі не з`являвся, не відвідував концерти та заходи, в яких брав участь ОСОБА_5 , не підтримував контакт зі школою та викладачами; вихованням ОСОБА_5 займається мати, бере участь у шкільному житті дитини та відвідує батьківські збори; навчання здійснюється на платній основі, оплату за навчання здійснює мати /а.с.30-31/.

Згідно з відповіддю керівника математичного Клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_18 від 30.04.2024, ОСОБА_16 був учнем математичного клубу «Еврика» з жовтня 2016 року по лютий 2022 року. Супровід ОСОБА_3 на заняття в математичному клубі здійснювала мати та іноді бабуся з боку матері. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 навчанням сина в математичному клубі та його успіхами ніколи не цікавився. За весь час навчання батько ОСОБА_5 не підтримував контакт з математичним клубом та жодного разу не спілкувався з викладачами. За весь час навчання ОСОБА_3 в математичному клубі оплату за навчання в повному розмірі здійснювала мати. Мати та бабуся з боку матері завжди цікавилися успіхами дитини та спілкувалися з викладачами клубу /а.с.32/.

Згідно з відповіддю ФОП ОСОБА_19 від 15.04.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 2019-2022 p.p. відвідував освітньо-розвиваючі заходи та спортивні заняття, які були організовані та проводилися в клубі за місцем проживання «Гайдарівець» Харківської міської ради. ОСОБА_16 відвідував зазначені освітньо-розвиваючі заходи за наступними напрямками: 1) Кулінарні майстер класи 2) Спортивні заняття 3) Творчі заняття (ліпка, аплікація, поробки, малювання та інше творчого напрямку). Протягом періоду відвідування ОСОБА_20 освітньо-розвиваючих заходів його супровід до та після відвідування цих заходів здійснювали мати та бабуся й дідусь з боку матері. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_2 освітніми, спортивними та розвиваючими успіхами сина в клубі за місцем проживання « ОСОБА_21 » не цікавився, ніколи не спілкувався з майстрами (педагогами) щодо розвитку здібностей сина. За весь час відвідування ОСОБА_5 клубу, його батько ОСОБА_2 жодного разу особисто не приходив до клубу, навіть по телефону не цікавився про сина, інтересу до виховання дитини не виявляв, зв`язок з майстрами (педагогами) клубу не підтримував. Мати постійно цікавилась справами дитини, спілкувалася з майстрами (педагогами) клубу. ОСОБА_5 в 2022 році, після початку полномасштабного російського вторгнення в Україну, перебував у безкоштовних реабілітаційних таборах, які були організовані клубом за місцем проживання «Гайдарівець» Харківської міської ради. Оплату за квитки на проїзд в обидві сторони, оплату за екскурсії та оплату за додаткове знаряддя здійснювала мати ОСОБА_5 /а.с.33-34/.

Згідно з повідомленням директора НП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається лікарями з 2015 року. 25.04.2018 була укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, матір`ю дитини - ОСОБА_1 з лікарем- педіатром. ОСОБА_16 здоровий, на диспансерному обліку не перебуває. Згідно з інформацією, наданою лікарем-педіатром, на прийоми до лікарів поліклініки дитину супроводжує мати, яка здійснює догляд за сином. Рекомендації лікарів з приводу обстеження та лікування ОСОБА_5 мати виконує в повному обсязі. Також, мати надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень дитині, які проводяться за календарем щеплень. Батько хлопчика - ОСОБА_2 станом здоров`я дитини не цікавиться, на прийом до лікарів підприємства ОСОБА_5 не супроводжує /а.с.35/.

Згідно зі службовою характеристикою, виданою начальником ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, за період роботи капітан поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе виключно з позитивного боку, свої функціональні обов`язки засвоїла добре, до їх виконання ставиться сумлінно. У вирішенні службових питань дисциплінована та принципова, при спілкуванні з громадянами та співробітниками проявляє культуру та ввічливість, на критику та зауваження керівництва підрозділу реагує вірно, завжди вчасно робить висновки для себе та усуває недоліки. Капітан поліції ОСОБА_22 постійно працює над поліпшенням та удосконаленням своєї роботи, принципова в питаннях службової дисципліни і діяльності. Морально стійка, рішуча, здатна контролювати власні емоції. У побуті скромна, витримана, ввічлива та уважна. Вільно володіє українською мовою. Табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони володіє добре, здатна вирішувати питання /у будь - яких складних обставинах та приймати вірні рішення /а.с.36/.

Згідно з довідкою вивчення працівника ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за місцем мешкання, капітан поліції ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (15 років), батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (59 років); матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (57 років). ОСОБА_1 самостійно виховує сина ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_2 1985 року народження, участі у вихованні та забезпеченні дитини не займається взагалі, тому ОСОБА_1 вимушена була судитися з батьком, і за рішенням суду з січня 2024 року отримує на сина аліменти. Батьки ОСОБА_1 матеріально забезпечені, схвально відгукуються про доньку. Дбайлива мати, постійно слідкує за сином. У сина є усе необхідне: одяг та взуття на усі сезони, ноутбук для онлайн занять у школі, телефон марки «Айфон», взуття, одяг та обладнання для занять футболом. Також ОСОБА_1 оплачує додаткові індивідуальні заняття по багатьом шкільним предметам, оплачує на постійній основі заняття футболом та заняття в музикальній школі КПСМНЗ «ДІЯМ №4 ІМ. М.Д.ЛЕОНТОВИЧА» по класу домра. Син має високі показники у навчанні як в ліцеї, так і в музичні школі. Сусіди, які проживають у будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , позитивно характеризують ОСОБА_1 , говорять, що завжди в гарному настрої, завжди вітається, готова допомогти в будь-який час. Батьки ОСОБА_1 мають автомобіль марки «Citroen С4» 2013 р.в., два будинки у Богодухівському районі, в одному проживають ТПО , а інший вони використовують для відпочинку на вихідні, земельні паї в Богодухівському районі та земельну ділянку площею 3000 кв.м. у м. Харкові. Проблем у сім`ї не виявлено, квартир, будинків, у власності ОСОБА_1 не має, кредитних зобов`язань не має /а.с.37-38/.

Згідно з повідомленням начальника Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 19-63630/18/24-Вих від 17.09.2024, ОСОБА_2 16.02.2022 через пункт пропуску Шегині перетнув державний кордон України на автомобілі НОМЕР_4 /а.с.190/.

Згідно з висновком Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, керуючись ст. ст. 19, 164 Сімейного кодексу України та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 /а.с.17-19/.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Так свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивачка є її донькою, а відповідач - її (доньки) колишній чоловік. Після одруження в 2007 році та народження сина донька з чоловіком стали проживати в ОСОБА_23 в квартирі, що належала родині ОСОБА_24 , та згодом відповідач став вимагати, щоб квартиру переписали на нього, йому відмовили і вони з донькою переїхали на зйомну квартиру, однак повністю перебували на утриманні батьків (позивачки).

Через деякий час ОСОБА_14 зателефонувала і сказала, що ОСОБА_15 насильно перевіз її на зйомну квартиру, не дозволяв їй забрати сина, вона була побита. Однак з цього приводу ніхто нікуди не звертався.

Після розірвання шлюбу між ними, відповідач бачив сина три рази: одного разу на день народження, а потім вже у 2018 та у 2019 роках - коли треба було отримати дозвіли на виїзд дитини закордон.

Коли почалась війна, він вивіз свою нову родину, а ОСОБА_5 навіть не зателефонував. Його батьки також інтересу до онука не проявляють.

Щодо заборон у спілкуванні - такого не було, крім того, усі конкурси, змагання та виступи, де брав участь ОСОБА_5 , були відкриті, відповідач мав можливість прийти туди.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що є батьком позивачки, а відповідач - його колишній зять. Пояснив, що бажання позбавити відповідача батьківських прав виходить саме від онука.

Засвідчив, що ОСОБА_15 бачив сина лише перші місяці його життя, а після розірвання шлюбу з ОСОБА_25 - лише три рази.

Перешкод у спілкуванні з боку свідка та його дружини не було, але відповідач і не намагався спілкуватись, передав пару разів подарунки - планшет та іграшки, а також кілька разів грошові перекази Лізі на карту.

Зазначив, що в їх родині повне порозуміння, онук має все, що йому потрібно і саме дідуся називає батьком. А відповідач жодної участі у вихованні не бере.

Свідок ОСОБА_12 (батько відповідача) надав показання про те, що причиною розірвання шлюбу між його сином та позивачкою стала мати позивачки, якій ОСОБА_15 не подобався, і вона поставила умови - або вона або чоловік (відповідач), про це свідку повідомила сама позивачка.

Зазначив, що бачив ОСОБА_8 на дні села в с.Кручик, свідок хотів підійти привітатись з онуком, але вони схопили дитину, стали кричати, не дали можливості поспілкуватись, відмовились взяти подарунок.

Зазначив, що дійсно після розлучення онук проживав з ними, оскільки ОСОБА_26 хворіла.

Також свідок пояснив, що його син (відповідач) хотів спілкуватись з сином та підтримувати з ним зв`язок, але його не пускали в хату, а коли одного разу вони все ж пішли погуляти в парку - бабуся з дідусем йшли позаду, не залишали їх наодинці.

Свідок ОСОБА_27 (мати відповідача) повідомила, що з колишньою невісткою мала добрі стосунки. У них з сином також все було добре, поки не втрутилась її мама.

Після народження сина перші місяці саме ОСОБА_15 сидів з ним, оскільки ОСОБА_26 хворіла.

Після розлучення спочатку вони часто бачились, ОСОБА_15 пересилав кошти, купував одяг, а згодом почались перешкоди. Коли він дзвонив - йому відмовляли у зустрічі з сином, казали він зайнятий, забрати його зі школи він також не міг - директор був попереджений.

Зазначила, що ОСОБА_15 дуже хоче і далі брати участь у житті сина, інакше не став би захищати свої права в суді.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що родина ОСОБА_24 її сусіди по тамбуру, з якими вона підтримує добрі сусідські стосунки. Свідку відомо, що ОСОБА_26 (позивач) одружилась з відповідачем, але пожили вони недовго, наскільки відомо свідку - сталась якась неприємна для родини історія, через яку вони і розлучились, це було щось особисте, можливо бійка, ОСОБА_15 образив Лізу.

Свідок була в гостях на річниці ОСОБА_5 , відповідач зі своїм братом дійсно приїхали привітати ОСОБА_5 , але поїхали за дві години а власною ініціативою, ніхто їх не виганяв.

ОСОБА_5 зростав на очах свідка, батька вона не бачила, було таке враження, що він просто зник, після початку війни нічого не змінились.

ОСОБА_5 іноді буває у свідка в гостях разом з ОСОБА_25 , про батька він ніколи нічого не розповідав та не згадував його.

Крім того, в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_28 було з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який зазначив, що не відчуває потреби у біологічному батькові, батьком він називає свого дідуся.

Уваги, яку приділяють мати, бабуся і дідусь йому достатньо.

Відповідача вважає чужою людиною, навіть під час рідких зустрічей у дитинстві почував себе ніяково в присутності батька, їм навіть не було про що розмовляти.

Сам ОСОБА_5 закінчив музичну школу, займається спортом, він усім забезпечений і зараз і в дитинстві мав все необхідне.

Зазначив, що з батьком спілкуватись не бажає, вважав, що якщо відповідач дійсно поважає його ( ОСОБА_5 ) особисту думку, то має визнати позов про позбавлення батьківських прав.

Психолог ОСОБА_28 під час виступу неповнолітнього ОСОБА_5 не заявляла про можливе здійснення впливу на нього, на її думку ОСОБА_5 виявляє байдужість до батька.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з положеннями ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 (провадження № 61-2017св24), від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 (провадження № 61-16570св23), від 15 січня 2025 року у справі № 384/170/23 (провадження № 61-10829св24).

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Так досліджені судом письмові докази, зокрема висновок органу опіки, довідки з навчальних закладів та розвиваючих гуртків, відомості прикордонної служби, дійсно свідчать, що вихованням та освітою неповнолітнього ОСОБА_5 здебільшого займаються мама та бабуся, а відповідач наразі проживає за кордоном.

Водночас оцінюючи досліджені докази, суд зазначає про таке.

Щодо оцінки висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Суд не погоджується з наявним в матеріалах справи висновком органу опіки і піклування, оскільки він не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, має рекомендаційний характер та не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідача від виконання обов`язків, а лише обмежився викладенням отриманої від сторін інформації та навів у висновку відомості з навчальних закладів та гуртків.

Щодо показань свідків.

Показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які є батьками позивачки, та ОСОБА_12 і ОСОБА_27 , які є батьками відповідача, мають діаметрально протилежний характер, вони надані близькими особами сторін, прямо чи опосередковано заінтересованими у вирішенні справи. Емоційне забарвлення показань свідчить про ймовірну наявність неприязного ставлення батьків сторін одних до одних, що могло вплинути на точність та достовірність наданих ними показань. За наведених обставин суд при вирішенні справи не бере до уваги показання зазначених свідків.

Щодо врахування думки дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Водночас, зокрема, в силу того, що зі спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, а їх погляди необов`язково залишаються незмінними, заперечення дитини необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною.

Крім того, думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21).

Отже, незважаючи на відсутність твердження з боку психолога щодо можливого тиску на неповнолітнього під час з`ясування його думки або формування його думки іншими особами, за обставин справи, а саме проживання неповнолітнього ОСОБА_3 тривалий час з мамою, бабусею та дідусем, думка дитини не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

При цьому суд наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини або вчиняв насильство по відношенню до сина.

Матеріали справи не містять негативних характеристик, відомостей про наявність психічних розладів у відповідача, про вживання ним алкогольних напоїв або наркотичних засобів, відомостей про наявність заборгованості по сплаті аліментів, тощо.

Відповідач не ухилявся від участі у розгляді органом опіки і піклування питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, надав свої письмові пояснення, бере участь в судових засіданнях у цій справі в режимі відео конференції, заперечує проти позову, що також може свідчити про його інтерес до виконання батьківських обов`язків.

Отже, з урахуванням досліджених доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Суд також зазначає, що оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках навіть при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Так, суд наголошує, що обґрунтовуючи свою позицію по справі, відповідач посилався на негативне ставлення до нього з боку батьків позивачки та на той факт, що вони чинили йому перешкоди у спілкуванні з сином, докладали зусиль, щоб не допустити їх зустріч без супроводу, тощо.

Водночас відповідач зі свого боку не надав жодного доказу, що він вживав активних дій для захисту своїх прав як батька, до органу опіки, поліції або до суду із відповідними заявами не звертався.

Тому, виходячи із встановлених судом обставин справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 міг би докласти значно більше зусиль для налагодження стосунків та відновлення емоційного зв`язку з дитиною, суд вважає за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У разі небажання відповідача змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104.

СУДДЯ