Рішення № 129433405, 11.08.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1920/25

Провадження № 2/610/1070/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.08.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Петрової І.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" (далі ПрАТ "БАЛЦЕМ"), у якій просить:

-стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2021 до 23.02.2022 у сумі 35644,58 грн (без урахування утриманих податків та обов`язкових платежів);

-стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4901,92 грн (без урахування утриманих податків та обов`язкових платежів);

-стягнути з відповідача компенсацію громадянам доходів у разі їх несвоєчасної виплати в сумі 16075,95 грн (без урахування утриманих податків та обов`язкових платежів);

-стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 01.09.2023 до 28.02.2024 у сумі 83552,30 грн (без урахування податків та обов`язкових платежів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 28.10.2013 до 24.02.2022 вона працювала у ПрАТ "БАЛЦЕМ". З грудня 2021 року до звільнення їй не виплачена заробітна плата та не проведено повний розрахунок при звільненні, внаслідок чого утворилася заборгованість з виплати заробітної плати. Також позивач зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогою надати копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, а також провести остаточний розрахунок при звільненні, однак ніяких дій з боку відповідача вчинено не було, остаточний розрахунок при звільненні не проведено, довідки про розмір заборгованості та розмір середньої заробітної плати не видано. Останнього разу заробітна плата була виплачена позивачу за листопад 2021 року. Позивач надала детальний розрахунок сум невиплаченої заробітної плати та інших компенсаційних виплат. Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

У судове засідання позивач не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку 03.07.2025 о 15:12:45 год до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" судової повістки про виклик до суду на 10:00 год 11.08.2025. Причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв та клопотань від нього не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 01.07.2025. Водночас було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у ПрАТ "БАЛЦЕМ" документи, що містять інформацію про загальний розмір заборгованості зі сплати заробітної плати ОСОБА_1 , із зазначенням періоду, за який вказана заборгованість утворилася; документи, що містять інформацію про середній заробіток (середньоденний та середньомісячний) ОСОБА_1

01.07.2025 у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено до 11.08.2025.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.08.2025, у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання представник відповідача ПрАТ "БАЛЦЕМ", на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановлено провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 18.07.1988 відділом кадрів Балаклійського цементно-шиферного комбінату на підставі наказу від 13.07.1988 №492 ОСОБА_1 була прийнята на посаду електромонтера ДО та ТА по 1 р. у відділ АСУТП зазначеного комбінату.

На підставі наказу ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" від 28.10.2013 №101/13-П ОСОБА_1 була прийнята на посаду керівника групи провідним бухгалтером групи з розрахунків з працівниками бухгалтерії.

Згідно з наказом ід 28.04.2017 №Н-70/17 ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" перейменовано в приватне акціонерне товариство "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" (далі ПрАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА").

01.01.2018 ОСОБА_1 була переведена провідним бухгалтером групи за розрахунками з працівниками до бухгалтерії відповідно до наказу від 29.12.2017 №77/17-Пр.

26.04.2019 ПрАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА" перейменовано в ПрАТ "БАЛЦЕМ" (наказ від 26.04.2019 №Н-49/19).

На підставі наказу від 31.08.2023 №38/23 ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням.

11.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до центрального відділення ПАТ "МТБ БАНК" у м.Харкові із заявою про видачу довідки про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 , відкритому на її ім`я в рамках зарплатного проєкту ПрАТ "БАЛЦЕМ" (код ЄДРПОУ 00293060) за період 01.01.2021-31.12.2022 (а.с.19).

З виписки, наданої 11.03.2025 Центральним відділенням ПАТ "МТБ БАНК" у м.Харкові на запит ОСОБА_1 убачається, що за період з 06.01.2021 до 29.12.2021 їй було зараховано 80002,51 грн заробітної плати (а.с.21-23).

На своє звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" від 11.03.2025 ОСОБА_1 отримала відповідь, з якої убачається, що за даними автоматизованої системи банківської системи Б2 АТ "МР БАНК" на рахунок № НОМЕР_3 в гривні за період 01.01.2021 31.12.2022 їй було зараховано: 30.12.2021 меморіальним ордером №21029155 кошти у сумі 5000 грн з призначенням "Заробітна плата та аванси (заробітна плата за листопад 2021 податки, нараховані та перераховані повністю 29.12.2021)"; 11.01.2022 меморіальним ордером №451510 зараховано кошти у сумі 4323,15 грн з призначенням "Заробітна плата та аванси (заробітна плата за листопад 2021 податки, нараховані та перераховані повністю 11.01.2021)". За даними автоматизованої системи банківської системи Б2 АТ "МР БАНК" на рахунок № НОМЕР_4 в гривні за період 01.01.2021 31.12.2022 їй було зараховано: 31.05.2022 меморіальним ордером №8398157 кошти у сумі 6451,27 грн з призначенням "Заробітна плата та аванси (допомога та ін. виплати за рахунок ДФСС (допомога по тимчасовій втраті працездатності, лікарняні за листи непрацездатності за березень 2021 р., ПДФО та ВЗ сплачені)"; 30.03.2022 меморіальним ордером №4976825 зараховано кошти у сумі 6458,03 грн з призначенням "Заробітна плата та аванси (заробітна плата за 2 половину березня 2021 р., податки, нараховані та перераховані повністю 30.03.2021)". На підтвердження наведеного надано копії відповідних меморіальних ордерів (а.с.25-27).

З особової картки працівника №101 убачається, що за період з 28.10.2021-23.03.2022 ОСОБА_1 має 12 невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпустки (9 днів основної, 3 дні додаткової відпустки) (а.с.30-34).

14.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "БАЛЦЕМ" із заявою з вимогами: надати обґрунтування підстав затримки у виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а також не проведення розрахунку при звільненні; в найкоротші строки здійснити повний розрахунок шляхом виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період грудень 2021 року березень 2022 року, грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за час затримки у виплаті середньої заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін, та інших виплат, які їй належали до виплати під час звільнення, а також надати довідку про нараховані, виплачені та невиплачені суми при звільненні, довідку про загальну суму заборгованості по заробітній платі та інших документів (а.с.35-37).

Зазначена вище заява не була отримана ПрАТ "БАЛЦЕМ", відправлення повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання 28.04.2025 (а.с.38-40).

За даними довідки Пенсійного фонду України ОК-7, сформованої 18.05.2025, ПрАТ "БАЛЦЕМ" було нараховано заробітну плату ОСОБА_1 за 2021 рік 151900,66 грн, усього за рік у межах максимальної величини 110157,89 грн. За 2022 та 2023 роки нарахування ОСОБА_1 не здійснювалося (а.с.41-43).

Як зазначила у позовні заяві позивач, у довідці ОК-7 не відображена нарахована заробітна плата з січня 2022 року до 23 лютого 2022 року, оскільки через військову агресію РФ проти України підприємство призупинило дію трудових відносин з працівниками та з цієї ж підстави не було подано податковий розрахунок (сплаченого) сум доходу, нарахованого на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з 1 квартал 2022 року.

Натомість на підтвердження нарахування заробітної плати за січень та лютий 2022 року позивачем надано відповідні розрахункові листки.

Так, відповідно до розрахункового листка за грудень 2021 року ОСОБА_1 за 174 години, відпрацьовані у грудні 2021 р. було нараховано оклад по годинам 11425 грн, індексація заробітної плати 81,87 грн, персональна надбавка 1000 грн, утримано військовий збір у сумі 187,60 грн, НДФЛ 2251,24 грн. Фактично сплачено 6514,62 грн за жовтень 2021 р. (вид виплати чергова виплата №ЕУ000003713 через касу підприємства), 5000 грн за листопад 2021 р. (вид виплати чергова виплата №ЕУ000003818 через касу підприємства), усього сплачено 11514,62 грн, борг підприємства на кінець місяця 14391,18 грн (а.с.28).

За даними розрахункового листка за січень 2022 року ОСОБА_1 за 151 години, відпрацьовані у січні 2022 р. було нараховано оклад по годинам 11425 грн, індексація заробітної плати 81,87 грн, персональна надбавка 1000 грн, утримано військовий збір у сумі 187,60 грн, НДФЛ 2251,24 грн. Фактично сплачено 4323,15 грн за листопад 2021 р. (вид виплати чергова виплата №ЕУ000000064 через касу підприємства), усього сплачено 4323,15 грн, борг підприємства на кінець місяця 20136,06 грн (а.с.29).

Ухвалу судді від 06.06.2025, якою було витребувано докази у ПрАТ "БАЛЦЕМ", відповідачем виконано не було.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Положенням ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною першою статті 47КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Положеннями частини 1 ст.24 ЗУ "Про відпустки" та ч.1 ст.83 КЗпП України визначено , що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Середній заробіток працівника та компенсація за невикористану відпустку визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

За змістом пункту 8 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Мотиви суду.

За загальним правилом, у трудових спорах обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається на роботодавця.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013, щодо тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12Закону №108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання працівником трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 і ПрАТ "БАЛЦЕМ" виникли трудові правовідносини на підставі наказу від 28.10.2013 №101/13-П про прийняття на посаду керівника групи провідним бухгалтером групи з розрахунків з працівниками бухгалтерії ПАТ "ЄВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА", яке у подальшому неодноразово було перейменовано, востаннє 26.04.2019 на ПрАТ "БАЛЦЕМ".

За період грудень 2021 року лютий 2022 року ПрАТ "БАЛЦЕМ" було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в загальній сумі 35644,58 гривень (без урахування утриманих податків та обов`язкових платежів).

Водночас суду не надано будь-яких доказів виплати позивачу нарахованої заробітної плати у зазначеному розміру.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення трудових прав ОСОБА_1 , з якою під час звільнення не було проведено повного розрахунку.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не виконав вимоги чинного законодавства та у день звільнення не здійснив відповідні виплати, внаслідок чого позивач має право на відшкодування середнього заробітку за весь час затримки. Доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті остаточного розрахунку з позивачем при звільненні суду не надано.

Враховуючи те, що повного розрахунку з позивачем в день звільнення проведено не було, тому в силу наведених вище норм статей 116, 117 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунки позивача, наведені в позові, щодо її середньоденної заробітної плати за відповідні періоди відповідають положенням Порядку обчислення заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки, відповідно до яких сума заборгованості по заробітній платі становить 35644,58 грн (без урахування утриманих податків та обов`язкових платежів), суми компенсації за невикористану відпустку 4901,92 грн, сума компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати 16075,95 грн.

Також суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, який становить 83552,30 гривень (642,71 грн (середньоденна заробітна плата за січень та лютий 2022 року)х130 (кількість робочих днів за період лютий 2022 року вересень 2023 року)=83552,30 грн).

Відповідачем не надано свого альтернативного розрахунку та/або жодного документу, який би спростовував розрахунок середньоденної заробітної плати у вказаному розмірі, наданий позивачем.

Разом з цим, нормами п.171.1ст.171 та 14.1.180 ст.14Податкового КодексуУкраїни та ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Згідно з п.171.1ст.171Податкового кодексуУкраїни особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1п.168.1ст.168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ЦПК України.

Відповідно до п6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/407/19 зроблено наступні висновки: суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Системний аналіз наведених норм та правових позицій Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що сума, присуджена до стягнення за рішенням суду, зазначається без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Враховуючи викладене, суд відповідно до загальних принципів цивільного законодавства вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у заявленому позивачем розмірі.

Щодо поновлення строків звернення з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст.233КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Строки, встановлені статтею 233 КЗпП України, можуть бути поновлені лише за наявності поважних причин. При цьому поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які можна вважати поважними.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача було звільнено з ПрАТ "БАЛЦЕМ" 31.08.2023. Разом з цим, позовна заява подана позивачем до суду 28.05.2025.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду ОСОБА_1 зазначила, що, не зважаючи на те, що відповідно до запису у трудовій книжці дато її звільнення є 31.08.2023, проте станом на 28.05.2025 наказ про своє звільнення від відповідача вона не отримала. Крім того, протягом вересня 2023 - січня 2024 року вона здійснювала догляд за своєю літньою тіткою, яка через певні проблеми зі здоров`ям була прикута до ліжка, тому позивач проживала разом із нею. У січні 2024 року тітка померла. Але крім того хворів батько позивача, який проживав у передмісті м.Балаклія. Отже, позивач задля здійснення необхідного догляду за ним була вимушена постійно громадським транспортом діставатися до його місця проживання, привозити йому ліки, засоби гігієни, продукти харчування, товари побутового призначення тощо. У липні 2024 року батько позивача помер, у зв`язку з чим вона сильно переживала та перебувала у стані депресії. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився онук, і вона допомагала доньці за догляду за ним, оскільки донька після операції (кесарів розтин) потребувала сторонньої допомоги. Отже, через зазначені обставини позивач була позбавлена можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, які гарантуються чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність причин пропуску строку звернення позивача з цим позовом до суду, які можна вважати поважними, при цьому поважність таких причин не свідчить про зневажливе ставлення позивача до питання про захист своїх прав, суд дійшов висновку про можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду ОСОБА_1 із позовною заявою про вирішення трудового спору.

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01.12.2021 до 23.02.2022 у сумі 35644 (тридцять п`ять тисяч шістсот сорок чотири) гривні 58 копійок з одночасним відрахуванням (утриманням) податку та інших обов`язкових платежів в день здійснення виплати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4901 (чотири тисячі дев`ятсот одна) гривня 92 копійки з одночасним відрахуванням (утриманням) податку та інших обов`язкових платежів в день здійснення виплати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 16075 (шістнадцять тисяч сімдесят п`ять) гривень 95 копійок з одночасним відрахуванням (утриманням) податку та інших обов`язкових платежів в день здійснення виплати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 83552 (вісімдесят три гривні п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 30 копійок з одночасним відрахуванням (утриманням) податку та інших обов`язкових платежів в день здійснення виплати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БАЛЦЕМ" на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "БАЛЦЕМ", місцезнаходження: 64200, Харківська область, Ізюмський район, м.Балаклія, вул.Цемзаводьке Шосе, буд.3.

Копію рішення направити відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

СуддяЮ.А. Феленко