Рішення № 129431905, 06.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3595/25

Провадження № 2/484/1649/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі : головуючого судді - Медведєва Н.А.,

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що 18.09.2022 між АТ «ПУМБ» та відповідачкою був укладений кредитний договір №1010555990, за умовами якого відповідачка отримала 26613,24грн кредитних коштів. 24.08.2023 між сторонами був укладений кредитний договір №1012653154, за яким відповідачка отримала 67045,86грн кредитних коштів на споживчі цілі. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, АТ «ПУМБ» просило стягнути з неї заборгованість у розмірі 114502,53грн, а саме:

- за кредитним договором №1010555990 від 18.09.2022 в сумі 26960,65грн, з яких заборгованість за кредитом 18387,33грн, за процентами 3,09грн, за комісією 8570,23грн.

- за кредитним договором №1012653154 від 24.08.2023 в сумі 87541,88грн, з яких заборгованість за кредитом 67045,86грн, за процентами 10,35грн, за комісією 20485,67грн.

Ухвалою від 09.07.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено перше судове засідання по суті, викликані сторони; визначені строки для подачі заяв по суті.

Ухвалою від 23.07.2025 розгляд справи відкладений за клопотанням відповідачки. Відзив до суду не наданий.

Представник позивача на судове засідання надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити його та розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка на судове засідання не з`явилась, надала заяв, в якій позов визнала частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків. Просила відмовити в задоволенні позов в частині комісій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище осіб за наявними в ній доказами.

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2022 та АТ «ПУМБ» підписали заяву №1010555990 приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, в якій, зокрема, досягли домовленості про надання відповідачу споживчого кредиту на строк 24 місяців з 18.09.2022 по 18.09.2022 в сумі 26613,24грн з розміром процентної ставки 0,01% річних. Сторони договору також передбачили сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4% щомісяця, що становить 372,59грн. Також умовами споживчого кредиту передбачений графік платежів, за яким щомісячний платіж складає 1481,59грн, останній платіж 1481,46грн., який має вноситися до 18 числа кожного календарного місяця.

Також, 24.08.2023 та АТ «ПУМБ» підписали заяву №1012653154 приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, в якій, зокрема, досягли домовленості про надання відповідачу споживчого кредиту на строк 48 місяців з 24.08.2023 по 24.08.2023 в сумі 67045,86грн з розміром процентної ставки 0,01% річних. Сторони договору також передбачили сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,6% щомісяця, що становить 1072,73грн. Також умовами споживчого кредиту передбачений графік платежів, за яким щомісячний платіж складає 2469,80грн, останній платіж 2469,76грн., який має вноситися до 24 числа кожного календарного місяця.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути такі складові його повної вартості як заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

У заявах від 18.09.2022 та 24.08.2023, підписаних відповідачкою, визначені валюта кредиту, розмір кредит, процентна ставка (0,01%), строк, на який видавався кредит (24 та 48 місяців відповідно), умови та порядок повернення коштів (щомісячний платіж), відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, відповідачка, підписавши вказані заяви, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклала з позивачем договори про надання банківських послуг, що підтвердила своїм підписом на заявах, в межах умов якого отримала кредити у виді безготівково перерахованих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості та сплатою щомісяця комісії за кредитами.

Такі договори є укладеними, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу). Отже, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору, зокрема, про умови надання банківських послуг - кредитування, та виконання умов договору.

Згідно з нормою статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом частин першої-третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти. Вказаний факт відповідачка визнала..

Виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо передання відповідачці коштів в сумі 26613,24грн та 67045,86грн шляхом перерахування на умовах кредиту на її рахунок також підтверджено платіжними інструкціями (а.с.35) та випискою по рахунку відповідачки (а.с. 39-40), що є належними та достатніми доказами отримання відповідачкою у кредит коштів, оскільки відповідно до норм Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, що затвердженепостановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, такі платіжна інструкція та виписка є первинними бухгалтерськими документам, що підтверджують рух коштів та отримання їх клієнтом.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з рахунку, який є первинним бухгалтерським документом, відповідачка тривалий час проводила виплати обов`язкових за умовами договору платежів.

Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідачки утворилась заборгованість, яка станом на 09.04.2025 становить 114502,53грн:

- за кредитним договором №1010555990 від 18.09.2022 в сумі 26960,65грн, з яких заборгованість за кредитом 18387,33грн, за процентами 3,09грн, за комісією 8570,23грн.

- за кредитним договором №1012653154 від 24.08.2023 в сумі 87541,88грн, з яких заборгованість за кредитом 67045,86грн, за процентами 10,35грн, за комісією 20485,67грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У вказаних вище договорах умовами яких передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісію - плату за обслуговування кредитної заборгованості.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Про захистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національногобанку Українипостановою від08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблений такий висновок.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Про споживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні обслуговуванням кредитної заборгованості, передбачена в пункті 4, розділі «Графік платежів».

При цьому в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту пункті 4 та розділу «Графік платежів» кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки комісії необхідно відмовити, оскільки відповідно до абзацу першого частини 1 статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В силу ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1807,70грн.

Керуючись ст. ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором №1010555990 від 18.09.2022 заборгованість за кредитом в сумі 18387,33грн, за процентами 3,09грн; за кредитним договором №1012653154 від 24.08.2023 заборгованість за кредитом 67045,86грн, за процентами 10,35грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1807,70грн., всього 87254 (вісімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) 33коп.

В задоволенні позову в частині стягнення комісій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2 ст. 358 ЦПК України.

Інформація про учасників:

Позивач Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м.Київ, 04070, ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 11.08.2025.

Суддя Н.А.Медведєва