Рішення № 129421362, 08.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 рокуСправа №160/12032/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- АСОЦІАЦІЯ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АСОЦІАЦІЯ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ", в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати Рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 3033 32/VIII від 07 грудня 2023 року «Про рішення, що втратило чинність».

Позовна заява обґрунтована тим, що на території котеджного містечка, де проживає позивачка, розташовані технічні засоби обмеження руху транспортних засобів (шлагбауми), які перебувають на балансі управляючої справам містечка організації - Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі». Встановлення даних шлагбаумів погоджено Рішенням Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради №19 від 26.01.2022 року «Про надання згоди на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ «Золоті ключі» (копія додається), яким - надано згоду на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ «Золоті ключі» зі сторони проспекту Слобожанський та з Донецького шосе. Як дізналась позивачка з листа відповіді ОСОБА_2 від 15.04.2025, Слобожанська селищна рада своїм рішенням від 07 грудня 2023 року за № 3033-32/VIII «Про рішення, що втратило чинність» Слобожанська селищна рада вирішила вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Слобожанської селищного ради від 26.01.2022 року № 19 «Про надання згоди на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ «Золоті ключі».

Зазначене рішення Слобожанської селищної ради від 07 грудня 2023 року за № 3033 32/VIII ОСОБА_1 вважає незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує її особисті права та інтереси на безпечні умови дорожнього руху на території котеджного містечка, де остання проживає. Тому, ОСОБА_1 вирішила звернутись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з метою скасування даного рішення органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказує, що відповідно до ч. 9 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Таким чином, вважає, що рішення Слобожанської селищної ради № 3033-32/VIII від 07 грудня 2023 року «Про рішення, що втратило чинність», яким скасовано рішення її виконавчого комітету від 26.01.2022 року №19 "Про надання згоди на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ "Золоті ключі", прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

АСОЦІАЦІЯ "ВЛАСНИКІВ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ" надала пояснення, згідно яких зазначає, що підтримує позовну заяву, вважає вимоги обґрунтованими, а тому просить визнати протиправним та скасувати оспорюване рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 26.01.2022 року № 19 надано згоду на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ "Золоті ключі" зі сторони проспекту Слобожанський та з Донецького шосе за наслідком розгляду звернення АВЖБ "Золоті ключі".

Як зазначила у позовній заяві позивачка, приблизно з початку березня 2025 року вона помітила, що дані шлагбауми фактично припинили регулювання дорожнього руху до території містечка (постійно відкриті) у зв`язку з чим 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась з усним запитом до керуючого справами АВЖБ «Золоті ключі» для отримання роз`яснень з даного приводу, оскільки, на її думку, припинення роботи шлагбаумів вкрай негативно вплинуло на безпечність дорожнього руху на території містечка, в тому числі, безпосередньо за місцем її проживання. У відповідь позивачка отримала лист відповідь від керуючого справами АВЖБ «Золоті ключі» Степанова В.Л. від 15.04.2025, який повідомив останній, що експлуатація технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбаумів на території АВЖБ «Золоті ключі» зі сторони проспекту Слобожанський та з Донецького шосе тимчасово призупинена у зв`язку з неможливістю погодити у Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області, Робочий проект організації дорожнього руху котеджного містечка «Золоті ключі», а також у зв`язку з анулюванням попереднього погодження цього ж проекту Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. На підтвердження цих обставин додано копію листа селищного голови Слобожанської селищної ради від 03.01.2025 за вих.№03-07/08/18 та копія листа т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Маслюка В. від 16.08.2024 за вих. №10908/41/19/02-2024, а також копії рішення Слобожанської селищної ради № 3033-32/VIII від 07 грудня 2023 року.

З матеріалів справи з`ясовано, що 07 грудня 2023 року Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 3033-32/VШ ухвалено вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 26.01.2022 року № 19 «Про надання згоду на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ "Золоті ключі"».

У описові та мотивувальній частині означеного рішення зазначено, що воно прийнято на підставі ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, на підставі скарги гр. ОСОБА_3 від 17.10.2023 року «щодо порушень свободи пересування землями загального користування на території житлової забудови «Золоті ключі», враховуючи висновки та рекомендації постійних комісій з питань освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, праці, соціального захисту населення, регламенту, депутатської діяльності та етики, прав людини, законності, запобігання та врегулюванню конфлікту інтересів, з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним, таким що порушує її права та зачіпає її інтереси, а тому звернулась з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає про таке.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 2 Закону №280/97-ВР передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Втім, Конституційним Судом України у рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 також зазначено, що в Конституції України закріплений принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов,

Відповідно до ч. 9 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Так, 07 грудня 2023 року Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 3033-32/VШ ухвалено вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 26.01.2022 року № 19 «Про надання згоду на встановлення технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху у вигляді шлагбауму на території АВЖБ "Золоті ключі"».

«Втратити чинність» - це юридичний термін, який використовується для позначення обставин, коли рішення органу влади вважається недійсним, тобто не породжує правових наслідків. Це може відбуватись, коли рішення було прийнято з порушенням законодавства, або вийшло за межі компетенції органу, або порушило права громадян або суперечило закону тощо.

Отже, зі змісту оспорюваного рішення вбачається наявність скарги з боку громадянина, за наслідком розгляду якої, а також висновків висновки та рекомендації постійних комісій з питань освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, праці, соціального захисту населення, регламенту, депутатської діяльності та етики, прав людини, законності, запобігання та врегулюванню конфлікту інтересів, з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області прийняла відповідне рішення.

Суд не приймає як аргумент позивача посилання на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, оскільки в даному випадку рішенням селищної ради не було скасовано власне рішення, а визнано нечинним рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради відповідно до ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Щодо посилання на порушення прав та інтересів позивача, суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 26.01.2022 року № 19, яке визнано нечинним оспорюваним рішенням, прийнято за зверненням АВЖБ «Золоті ключі». Отже зацікавленою особою є АВЖБ «Золоті ключі», проте суду не доведено, що позивач є членом АВЖБ «Золоті ключі» та їй делеговано право звертатися до суду на користь асоціації.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не знаходять належного правового обґрунтування, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст.139 КАС України не передбачено.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова