Ухвала суду № 129414161, 09.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46296/24

Провадження № 2/761/4186/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Лишняк А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, яке відбулось 09.07.2025 року, позивач не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання в якому він повідомив, що після подання позовної заяви до суду відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості у розмірі 16 194,15 грн. та 8 147, 42 грн. судових витрат, з яких: судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 119,42 грн., що підтверджується долученими до заяви про закриття провадження копіями платіжних інструкцій.

В судове засідання, яке відбулось 09.07.2025 року, відповідачі не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. Вказана позиція відображена у постанові ВС у справі №404/251/17 від 03.05.2018 та у постанові ВС у справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.

В судовому засіданні встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг по утриманню будинку. Одночасно в судовому засіданні встановлено, що відповідачі заборгованість погасили в повному обсязі, а тому в подальшому в позовних вимогах відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, у зв`язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.

Тому, з врахуванням викладеного, наявні підстави передбачені п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 13, 89, 142, 200, 222, 255, 256, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Закрити провадження у справі № 761/46296/24 (провадження №2/761/4186/2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: