Рішення № 129412902, 08.08.2025, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/68/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2025 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді: Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки, адвоката Турович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк", треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", ОСОБА_2 , про скасування обтяження,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що 11 грудня 2007 року між нею та ЗАТ «Альфа-банк» (пізніше АТ «Сенс-Банк») було укладений кредитний договір № 700002556 на придбання транспортного засобу «Volkswagen Passat B6», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . На забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, цього ж дня було укладено договір поруки № 700002556-П між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк», а також було укладено також договір застави № 700002556-З.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 07 червня 2012 року у справі № 2-775/11, позов ПАТ «Альфа-Банк» було задоволено частково та стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь банку 295 597,11 грн. заборгованості за кредитним договором № 700002556, включаючи тіло кредиту, відсотки, пеню, судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі вказаного рішення суду, 25 вересня 2023 року виконавче провадження було закінчено, припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а тому переконана, що підстави для продовження дії договору застави відпали.

В серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Сенс Банк» із заявою про видачу довідки про стан заборгованості для зняття обтяження з предмету застави за кредитним договором у зв`язку з повним погашенням заборгованостей. Однак, з`ясувалося, що по зазначеному кредитному договору обліковується заборгованість (за відсотками 11788,27 доларів США та пеня 1036 180,79 доларів США), що фактично нараховувалась за весь час фактичного користування грошовими коштами.

Зважаючи на те, що борг перед ПАТ «Альфа-Банк» повністю стягнуто, а виконавче провадження закінчено, припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, тому, в силу ст. 593 ЦК України та ст. 28 ЗУ «Про заставу», наполягає, що право застави припинилося. Натомість, відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис щодо обтяження належного їй транспортного засобу. На звернення до відповідача з заявою про зняття обтяження отримали відмову через наявність заборгованості. Переконана в неправомірності та незаконності здійснення таких нарахувань після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також після фактичного виконання рішення суду.

Зважаючи на обмеження її в праві розпоряджання транспортним засобом, вимушена звертатись до суду з відповідним позовом та просить скасувати обтяження - заставу рухомого майна (вказаного вище транспортного засобу) та виключення його з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також стягнути з АТ «Сенс Банк» витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року було відкрито провадження у справі, яку визначено розглядати в порядку загального позовного провадження.

18 лютого 2025 року від відповідача по справі, представника АТ «Сенс Банк» до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, зважаючи на таке. 11 грудня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 700002556, основним забезпеченням по якому є транспортний засіб «Volkswagen Passat B6», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 . За положеннями ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених ст. 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду, а тому не можна вважати, що зобов`язання виконано в повному обсязі, адже припинилось у зв`язку з виконанням і, як наслідок, припинились зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання. Зауважує, що перерахування грошових коштів на рахунок кредитора відбувалось в гривні, у 2023 році (при цьому, рішення про стягнення заборгованості було винесено в 2013 році), в той час, як між сторонами виникли невиконані зобов`язання в іноземній валюті, відтак, таке виконання зобов`язання не може вважатися належним. Звертає увагу, що Позивачка вимогу про припинення зобов`язання за договором не заявляє, в той час, коли чинне законодавство передбачає можливість задоволення вимоги про зняття обтяження виключно у разі визнання судовим рішенням зобов`язання припиненим. Стороною позивача також не надано доказу, що відповідачем порушено її права та інтереси.

24 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, вважаючи такий невідповідним до вимог ЦПК, зважаючи на допущені в ньому технічні недоліки. Також зазначила, що відповідно до п. 2.3 кредитного договору № 700002556, датою остаточного повернення кредиту визначено 12.12.2014 року. Відповідно до п. 2.1.а договору поруки від 11.12.2007 року, обов`язок повертати банку кредит рівними частинами у терміни, визначені Основним договором та додатком № 1 до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 12.12.2014 року. Згідно з вимогою про дострокове повернення кредиту від 20 вересня 2011 року, якою було визначено загальну заборгованість за кредитним договором станом на 12.09.2011 року та яка складала 383 335,04 грн., банком було пред`явлено вимогу повернути кредит у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 37 днів. Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Альфа-Банк» подав 24 жовтня 2011 року, а тому, саме дата звернення з позовом до суду прирівнюється до пред`явленої банком вимоги в односторонньому порядку про припинення договірних відносин за кредитним договором. Тому будь-які посилання представника АТ «Сенс Банк» про наявність чи існування правовідносин за кредитним договором на даний час є абсолютно безпідставними та не відповідають дійсності. Доводи представника відповідача про те, що перерахування коштів на рахунок кредитора відбувалось в гривні у 2023 році, в той час як невиконані зобов`язання виникли в іноземній валюті, тому таке виконання не може вважатися належним, вважає надуманими та абсолютно безпідставними, оскільки такі жодним чином не стосуються предмету даного позову, всі вимоги про дострокове повернення кредиту від АТ «Альфа-Банк», а також позов до Гощанського районного суду Рівненської області від ПАТ «Альфа-Банк» пред`являлися саме в гривнях і вимоги про стягнення коштів заявлялися також в гривнях. Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 07 червня 2012 року не оскаржувалося представниками банку з цього приводу та з жодних інших підстав. Крім того, у своєму відзиві ОСОБА_3 визнає правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права, що дає всі підстави вважати, що представник АТ «Сене Банк» визнає заявлені позовні вимоги. Також зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями АТ «Сенс Банк», які призвели до обрання способу захисту своїх порушених прав шляхом звернення з позовом до суду з використанням правничої допомоги професійного адвоката, просить такі витрати стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги з підстав наведених в позові та відповіді на відзив, просила суд заявлені вимоги задоволити в повному обсязі.

Представниця позивачки, адвокат Турович О.М. в судовому засіданні 01 серпня 2025 року повністю підтримала позовні вимоги просила суд скасувати обтяження, а саме, заставу рухомого майна та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про об?єкт обтяження: автомобіль марки «Volkswagen Passat B6», 2007 року випуску, колір - зелений, тип седан, номер об`єкта НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 , що зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13 грудня 2007 року за № 6222595, на підставі Договору застави № 700002556-З від 11 грудня 2007 року, виданий ЗАТ «Альфа-Банк», та вилучити запис про обтяження накладений на автомобіль марки «Volkswagen Passat B6», 2007 року випуску, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Представниця АТ "СЕНС БАНК" до суду подала заяву про проведення судового розгляду за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_2 до суду подав клопотання про проведення судового засідання у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи" явки свого представника в підготовче судове засідання не забезпечило, хоча про місце та час розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення сторони позивача, враховуючи позицію відповідача та інших учасників справи, комплексно дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

11 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 700002556, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 33 038,30 доларів США на придбання транспортного засобу «VolkswagenPassatB6»,2007року випуску,д.н. НОМЕР_1 ,номінальна процентнаставка 13%річних,дата остаточногоповернення 12.12.2014року (а.п. 6).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 700002556, 11 грудня 2007 року між ЗАТ „Альфа-Банк та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 700002556-П, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником взятих на себе обов`язків і за порушення обов`язків боржника відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (а.п. 7).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 16014301, що був виданий 13 грудня 2007 року Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на підставі Договору застави № 700002556-З від 11.12.2007 року внесено об`єкт обтяження (застава рухомого майна): автомобіль легковий Volkswagеn Passat B6, 2007 року випуску, колір зелений, тип седан, номер об`єкта: НОМЕР_4 , номер державної реєстрації: НОМЕР_5 . Обтяжувач: ЗАТ «Альфа-Банк», боржник: ОСОБА_1 ; розмір основного зобов`язання 194375,00 грн. Строк виконання зобов`язання 12.12.2014; термін дії: 13.12.2012 (а.п. 8).

19 серпня 2009 рокуЗАТ «Альфа-Банк» було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування в ПАТ «Альфа-Банк».

20 вересня 2011 року від ПАТ «Альфа-Банк» на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до Рішення Гощанського районного суду Рівненської області у Справі № 2-775/11 від 07 червня 2012 року, яке набрало законної сили 18 червня 2012 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 295 597,11 грн. заборгованості за кредитним договором № 700002556 від 12 грудня 2007 року з яких: 224 685,41 грн. заборгованості по кредиту, 22 956,70 грн. заборгованості за відсотками, 47 955 грн. пені (неустойки) та судові витрати в розмірі 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.п. 9-10).

05 жовтня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС Корецького районного управління юстиції Позняком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-775/11, що був виданий 17 липня 2012 року Гощанським районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» вищезазначеної заборгованості за кредитним договором та судових витрат (а.п. 11).

Відповідно до Рішення загальних зборів акціонерів від 28 квітня 2018 року, ПАТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Альфа-Банк».

30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Згідно з Постановою начальника Корецького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції ВП № 34577121 від 25 вересня 2023 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-775/11, що був виданий 17 липня 2012 року Гощанським районним судом закінчене, оскільки на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти для повного погашення боргу. Також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.п. 12).

13 серпня 2024 року ОСОБА_2 , як поручитель ОСОБА_1 за кредитним договором № 700002556 від 11.12.2007 року, звернувся до АТ «Сенс Банк» з письмовою заявою про видачу довідки про стан заборгованості за вказаним кредитним договором, з метою зняття обтяження з предмету застави, а саме транспортного засобу «Volkswagеn Passat B6».

30 серпня 2024 року від АТ «Сенс Банк» надійшла відповідь на звернення, зі змісту якої встановлено, що станом на 30 серпня 2024 року заборгованість за кредитним договором № 700002556 від 11.12.2007 року становить: 11788,27 доларів США за процентами та 1036180,79 доларів США, оскільки після винесення судового рішення нарахування за договором не зупинялись (а.п. 14).

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту інтегрованого нагляду за банками НБУ зі скаргою та письмовими доповненнями до такої, вважаючи дії АТ «Сенс Банк» незаконними та такими, які грубо порушують його права, що полягають в незаконному та безпідставному нарахуванні неіснуючих заборгованостей по кредитних договорах.

Згідно наданої відповіді, що надійшла від Національного банку України 03 липня 2025 року встановлено, що протягом 2013-2023 років рішення Гощанського районного суду по справі № 2-775/11 від 07 червня 2012 року фактично виконане повністю, однак, Банком нараховувались проценти за увесь час фактичного користування грошовими коштами. Також зазначено, що незгода з діями Банку здійснюється відповідно до ст. 16 ЦК України, у судовому порядку (а.п. 17-19).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2654-XII«Про заставу» (далі Закон про заставу) застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважноперед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону про заставу).

Застава є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.

Акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов`язання від основного зобов`язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності.

З огляду на правову природу забезпечувального зобов`язання саме це зобов`язання має наслідувати юридичну долю основного зобов`язання. В разі припинення основного зобов`язання припиняється і забезпечувальне зобов`язання, зокрема в разі виконання боржником основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За правилами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так само забезпечувальне зобов`язання припиняється виконанням основного зобов`язання. Інші підстави припинення застави мають бути врегульовані спеціальним законом або певним договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК Україниоднією з підстав припинення права застави є припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із статтею 28 Закону про заставу застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Порядок внесення до Державногореєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України від 18 листопада 2003 року №1255-IV«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі Закон №1255-IV), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830(далі Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №1255-IVвідомостіпро припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону№1255-IVпісляприпинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Пунктами 24, 25 Порядку визначено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі судового рішення або заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації (крім випадку, коли строк дії публічного обтяження обмежено законом) не більш як на п`ять років.

На підставі судового рішення або заяви щодо припинення обтяження виключенню підлягає запис стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження. У разі коли на підставі судового рішення припинено обтяження на індивідуально визначене рухоме майно, відомості про яке містяться в записі про обтяження рухомого майна, що містить відомості про декілька об`єктів рухомого майна, припинення обтяження здійснюється реєстратором шляхом внесення змін до відповідного запису в Реєстрі, а самевиключення відомостей із запису про відповідне індивідуальне визначене рухоме майно, щодо якого припинено обтяження.

Відомості про припинення обтяження на підставі судового рішення можуть бути зареєстровані також за зверненням боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, або самостійно реєстратором у зв`язку з отриманням судового рішення в своєму електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви до розгляду реєстратором, а у разі звернення боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, або надходження судового рішення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами,протягом п`яти робочих днів з дня відповідного звернення або надходження, але не раніше дня набрання таким рішенням законної сили.

Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилосяу зв`язку з фактичним виконанням 25 вересня 2023 року рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, однакзареєстроване на підставі договору застави обтяження заборонавідчуження належного йому транспортногозасобу не вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач АТ «Альфа Банк» зазначає, що банк має право на стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за процентами, пеню, 3 % річних та інфляційних втрат.

За правилом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року в справі № 757/34955/18 (провадження №61-5528св21), від 14 липня 2021 року в справі № 186/1376/19 (провадження № 61-7428св20), на які посилається заявник, зазначено про те, щовизнання припиненими зобов`язань за кредитним договором та іпотеки не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов`язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов`язання продовжують існувати відповідно до закону, а не договору, а договірні зобов`язання є припиненими;вимоги за статтею 625 ЦК України є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не вимогами про відшкодування збитків, іпотекою (як це визначили сторони в укладеному між ними договорі) не забезпечено виконання зобов`язання за вимогами, пред`явленими на підставі статті 625 ЦК України, а отже, іпотекою не забезпечені вимоги кредитора, нараховані банком за правилами статті 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/27064/15 зазначено, що підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у зв`язку з погашенням боргу. Рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.

Після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а, отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19),у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), від 23 липня 2024 року в справі № 210/1532/23 (провадження № 61-13380св23).

За відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання забезпечувальне обтяження припиняється (висновки в постановахВерховного Суду від 16 липня2024 року в справі № 214/1429/16 (провадження № 61-14264св23), від 25 червня 2024 року в справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23)).

У цій справіпозичальниця виконала свої зобов`язанняза кредитним договором №700002556шляхом повного виконання судового рішення про стягнення з неї та з поручителя всієї суми заборгованості за цим договором. На момент такого виконання банк не заявив фінансових та майнових претензій до позичальника, що виникають безпосередньо з умов договору.

Запис про державну реєстрацію обтяження предмета застави за належного виконання у повному обсязі забезпеченого заставою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодою в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Зважаючи на все вищезазначене, оцінюючи обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, враховуючи, що позивач виконала свої зобов`язання за основним договором кредиту, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений під час звернення до суду судовий збір.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 11, 12,141,258-259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Скасувати обтяження - заставу рухомого майна та виключити з Державного

реєстру обтяжень рухомого майна запис про об?єкт обтяження: автомобіль марки

«Volkswagen Passat B6», 2007 року випуску, колір - зелений, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , тип - легковий седан, належного ОСОБА_1 , а саме обтяження зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13.12.2007 року за N? 6222595, тип обтяження: застава рухомого майна; підстава обтяження: договір застави N? 700002556-3 від 11.12.2007, виданий ЗАТ «Альфа-Банк», та вилучити запис про обтяження накладені на автомобіль марки Volkswagen Passat B6, 2007 року випуску, колір - зелений, державний номер - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , тип - легковий седан, належний ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на підставі договору застави N? 700002556-3 від 11.12.2007 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100;

треті особи: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", код ЄДРПОУ: 39787008, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: