Рішення № 129412530, 08.08.2025, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/5010/25

Провадження №2/524/4208/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості в розмірі 196625.8 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.07.2021 між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «RED», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) 200 000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії 119 900,00 грн; процентна ставка 37,00% річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки фіксована. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Однак відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом становить 196625.8 грн.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову частково заперечував. Просив врахувати, що він не мав можливості користуватися карткою через її блокування, а тому нарахування комісії за її обслуговування вважає необґрунтованим. Також вважає, що на період воєнного стану банк мав надати йому кредитні канікули та не нараховувати відсотки. Факт укладення договору та користування кредитними коштами не заперечував. Вважає, що дійсний розмір заборгованості становить 102324,80 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 08.07.2021 між сторонами було укладено угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується копією Акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та не заперечувалось відповідачем.

За умовами угоди АТ «Альфа-Банк»/нова назва АТ «СЕНС БАНК»/ зобов`язалось надати відповідачу кредит на таких умовах: Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; сума встановленої Кредитної лінії складає 119900,00 гривень; максимальна сума Кредиту (Кредитної лінії) складає 200 000 грн. Процентна ставка за користування Кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки 37.00%; тип процентної ставки фіксована; обов`язковий мінімальний платіж складає 5 % від суми Загальної заборгованості за Кредитною лінією (далі ОМП), але не менше 50 грн.

Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що 08.07.21 відповідачу встановлено кредитний ліміт в сумі 119900 грн.

В свою чергу відповідач своєчасно кошти не вносив та допустив заборгованість, що підтверджується випискою по рахунку, відповідно до якої останній платіж з поповнення було внесено 04.04.22 в сумі 4000 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.03.2024 заборгованість за кредитним договором від 24.06.2021 становить 196625.8 грн та складається з:

-заборгованості за простроченим тілом 131609,87 грн;

-заборгованість за відсотками 65015,93 грн.

13.05.2024 АТ «СЕНС БАНК» направило на адресу ОСОБА_1 про усунення порушень.

НОРМИ ПРАВА

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закон № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідача за таким договором у зв`язку з невиконанням ним, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи доводи відповідача суд приймає до уваги наступне.

10 червня 2017 року набрав чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набранням чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму діїЗакону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числікомісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування,юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором.

Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положеннямЗакону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21.

Разом із тим, суд відзначає, що надані позивачем докази не підтверджують погодження сторонами договору розміру комісії кредитодавця, пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Разом із тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку Банком проводилось щомісячне нарахування та списання комісії РКО на загальну суму 5662,32 грн. Вказана сума в подальшому включена до фактичної заборгованості із тіла кредиту та відсотків.

З огляду на те, що вказана плата не була погоджена сторонами, суд вважає її списання необґрунтованим, а тому вважає за можливе зменшити розмір заборгованості до 190963,48 грн(196625.80 - 5662,32).

Суд приймає до уваги те, що інші доводи відповідача, наведені в судовому засіданні, наявними у справі доказами не підтверджені. Крім того, на переконання суду не свідчить про необґрунтованість позовних вимог і посилання відповідача на його матеріальний стан.

Суд наголошує на тому, що ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає певні пільги за споживчими кредитами на період воєнного стану, однак вказаний закон не встановлює пряму заборону кредитору нараховувати проценти за договором.

Отже, приймаючи до уваги факт користування відповідачем кредитними коштами, враховуючи умови договору, які підтверджують наданими позивачем доказам, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 190963,48 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в сумі 2352.63 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини другоїстатті 137 ЦПК Україниздійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесених витрат стороною позвиача долучено договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.

Відповідно до договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 , останній укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс», в особі керуючого партнера Лойфера А.Е.

Згідно п. 3.1. за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1. та п.1.1.2. цього Договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви - 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.

Таким чином, враховуючи вказаний розмір послуг у договорі № 1006 від 28.01.2025, відсутність в матеріалах справи акту прийому - передачі наданих послуг, а також те, що здійснення представництва інтересів позивача покладено на адвоката Цимбала В.І. згідно із довіреністю № 023787/25 від 03.02.2025, при цьому докази перебування останнього в АО «СмартЛекс» відсутні, відтак суд приходить до висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16035,13 грн не підтверджені належними, достовірними та допустимим доказами.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, Україна, 03150,місто Київ,вулиця Велика Васильківська,будинок 100) заборгованість за кредитним договором від 08.07.2021 в розмірі 190963,48 грн та судові витрати в сумі 2352.63 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.08.2025

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ