Рішення № 129393884, 23.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 рокуСправа №160/13485/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 року № 047050030630 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 15.04.2002 року по 20.09.2018 року у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат";

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 23.05.2001 року по 31.08.2001 року у Дочірньому СУ-104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція";

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати йому пенсію відповідно до п."б" ст.13 Закону № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, за заявою від 07.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як він має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №2, страхового стажу та досяг необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 07.02.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та необхідним пакетом документів. Однак, рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 року № 047050030630 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач не погоджується з відмовою пенсійного органу, оскільки він підтвердив всі періоди записами у трудовій книжці, уточнюючими довідками та постановами про атестацію робочого місця. При цьому, зазначає, що в спірному рішенні відповідач-2 зарахував йому пільговий стаж у загальному розмірі 6 років 3 місяці 22 дні, що є неповним зарахуванням пільгового стажу. Тому, позивач не погоджується з такими підрахунками пільгового стажу відповідача-2, оскільки йому необхідно зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди з 15.04.2002 по 20.09.2018 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Вищевказані періоди роботи підтверджено позивачем записами у його трудовій книжці, довідками форми ОК-5, ОК-7, його посада відносилась у вищевказані періоди до Списку № 2, була атестована, а отже вищезгадані періоди роботи необхідно зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2. Окрім того, дані довідки форми ОК-5 та записи трудової книжки містять інформацію про пільговий період роботи за Списком № 2 позивача з 23.05.2001 по 31.08.2001 у Дочірньому СУ-104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція», а тому цей період також необхідно зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду 26.05.2025 року від відповідача-2 надійшла копія пенсійної справи.

На виконання вимог ухвали суду 28.05.2025 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача складає 36 років 2 місяці 7 днів, а пільговий - 6 років 3 місяці 22 дні За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стажу - 10 років, Головним управлінням ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 047050030630 від 14.02.2025 про відмову у призначенні йому пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV та право на призначення пенсії виникає у позивача з 05.02.2028 року. Тобто, під час розгляду документів, які надані позивачем, право на призначення пенсії було відсутнє, що є підставою для відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

18.06.2025 року позивач надав до суду відповідь на відзив проти позову, в яких вказує на безпідставність заперечень відповідача-2 та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю з підстав викладених у позові. Зауважує, що він досяг необхідного пенсійного вік для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком№2 та має необхідну кількість пільгового та страхового стажу роботи за Списком №2, а тому рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 року № 047050030630 є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, періоди його роботи підтверджено записами у трудовій книжці, уточнюючими довідками та постановами про атестацію робочого місця.

Відповідачу-1 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 09 та 13 травня 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.02.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.02.2025 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 047050030630 яким відмовлено в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність необхідного пільгового стажу.

Спірним рішенням встановлено наступне:

«…За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування страховий стаж складає 36 років 2 місяці 7 днів. Пільговий стаж складає - 6 років 3 місяці 22 дні. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Заявник працює.

За наданими документами право на призначення пенсії - 05.02.2028... ».

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Верховною Радою України 03.10.2017 року ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

За приписами ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ загальний стаж роботи для набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Так, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Вирішуючи спір по суті, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно із ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі "Щокін проти України" Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Таким чином, у відношенні до позивача слід застосовувати статтю 13 Закону №1788-XII, як для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вік позивача на момент звернення до органів Пенсійного фонду України - 55 років.

Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 14.02.2025 № 047050030630 страховий стаж складає 36 років 2 місяці 7 днів. Пільговий стаж позивача складає - 6 років 3 місяці 22 дні.

Однак, позивач вважає, що пільговий стаж по Списку №2 за його підрахунками складає більше 20 років.

Так, згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 30.05.1988 року ОСОБА_1 містить наступні записи (вибірково, що стосується спірних періодів роботи):

- 23.05.2001 - прийнятий до Дочірнє СУ-104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція» монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 3 розряду;

- 31.08.2001 - звільнений згідно із ст.38 КЗпП України за власним бажанням;

- 31.10.2001 - прийнятий до залізничного цеху № 2 BAT «Дніпровського металургійного комбінату імені Ф.Е.Дзержинського» машиністом розморожуючої установки 3 розряду, тимчасово;

- 15.04.2002 - переведено там же монтером шляху агломераційна дільниця станція Аглофабрика II околоток 3 розряду, служба шляху, постійно;

- 20.09.2002 - переведено в цех ремонту металургійного устаткування монтажником устаткування металургійних заводів 4 розряду;

- 19.05.2003 - переведено там же вогнетривником 4 розряду;

- 02.04.2007 - присвоєно 5 розряд в тій же професії там же;

- Робоче місце атестовано;

- 01.12.2008 - у зв?язку з покращенням структури управління комбінатом переведений в цех ремонту металургійних печей, дільниця ремонту спецрухомого складу доменного цеху, вогнетривником 5 розряду;

- ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»;

- Робоче місце атестоване за Списком № 2;

- 16.09.2013 - у зв?язку з покращенням структури управління комбінатом переведений в ремонтно-сервісний центр цех ремонту металургійного устаткування дільниця ремонту спецрухомого складу доменного цеху, вогнетривником 5 розряду;

- Робоче місце атестоване за Списком № 2;

ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»; Робоче місце атестоване за Списком № 2;

- 20.09.2018 - звільнений у зв?язку з переведенням у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» за п.5 ст.36 КЗпП України;

- 21.09.2018 прийнятий до ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» в порядку переведення з ПАТ «ДМК» у цех вогнетривких робіт Філіал № 3 міста Кам?янське на дільницю вогнетривких робіт вогнетривником 5 розряду;

- Робоче місце атестоване за Списком № 2;

- 10.06.2020 - переведено там же вогнетривником 6 розряду;

- Робоче місце атестоване за Списком №1, № 2 вибірково;

- 03.11.2023 - звільнений за переведенням у ПАТ «Запоріжвогнетрив» за п.5 ст.36 КЗпП України.

Окрім того, позивачем додатково надані документи для підтвердження пільгового стажу роботи, а саме:

- довідки архівного управління Кам?янської міської ради Дніпропетровської області від 04.10.2024 р. №Б-21/2-09/1435, №Б-21/2-09/1435/1;

- архівні довідки архівного управління Кам?янської міської ради Дніпропетровської області від 03.10.2024 р. №Б-21/2-09/936, №Б-21/2-09/937, №Б-21/2-09/938, №Б-21/2-09/938/1;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 195-2024 від 01.10.2024 р., виданою ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС», в якій зазначено, що позивач повний робочий день працює в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС»» в Цеху вогнетривних робіт Філія №3 (м.Кам?янське) за період з 21.09.2018 р. по 03.11.2023 р. працює в виробництві - агломераційному, доменному, сталеплавильному та прокатному за професією: вогнетривник, що передбачено Списком № 2: Розділ III підрозділ 1 Підстава: Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 р., № 479 від 04.07.2017 р. ч.1 п.2 статті 114 3акону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Відволікання від основної роботи: 2020 р. - 1 кд, 2021 р. 1 кд, 2022 р. 14 кд, 2023 р. - 3 кд за період з 21.09.2018 р. по 03.11.2023 р. вибірково 05 років 01 місяць 21 день. Робоче місце атестовано - наказ №184 від 22.02.2019 р. (первинна). Підстава для видачі: особова картка, штатний розпис, табеля обліку використання 1 робочого часу, технологія виробництва;

- довідка, що уточнює особливий характер праці на відповідних роботах на посадах, що дають право на трудову пенсію за віком на пільгових умовах, видана позивачу, що він дійсно працював на особливо важких умовах у ЦВР Філія №3 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» з 21.09.2018 р. по 03.11.2023 р. як вогнетривник дільниці вогнетривних робіт за Списком №2 185 календарних дня.

Отже надані позивачем довідки та переліки містять відомості щодо віднесення професії (посади), яку займає та виконує останній під час трудової діяльності на підприємстві, які віднесені, до посад, які надають прав на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 та в кожному переліку окремо визначено всі працівники, зайняті повний робочий день.

Підстав для не зарахування періоду роботи з 15.04.2002 року по 20.09.2018 року у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат"; з 23.05.2001 року по 31.08.2001 року у Дочірньому СУ-104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція" до пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зазначено, як і не зазначено обґрунтованих підстав для не зарахування цього періоду.

Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) також містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за спірний період за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013А1», «ЗП3013Б1».

Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління ПФУ від 08.10.2010 року №22-2, код підстави «ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1» - проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Крім того, з вищевказаного Реєстру слідує, що вказаними роботодавцями сплачувались страхові внески за кодами підстави обліку спецстажу «ЗП3013А1», «ЗП3013Б1».

Тобто, при здачі звітів вказаними страхувальниками до органів ПФУ зазначалося, що страхові внески за позивача вносилися за вищевказаними професіями за відповідними кодами, що в свою чергу відповідає положенням ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Таким чином, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача були у розпорядженні відповідача-2 і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу останнього за Списками №1 та №2.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем-2 безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи за Списком № 2 з 15.04.2002 року по 20.09.2018 року у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", з 23.05.2001 року по 31.08.2001 року у Дочірньому СУ-104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція".

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 14.02.2025 року № 047050030630 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за його заявою від 07.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зарахувавши пільговий стаж, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. В свою чергу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Одеській області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача від 07.02.2025 р., а отже права останнього відповідачем-1 не порушені.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 15.04.2002 по 20.09.2018 у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", періоди з 23.05.2001 по 31.08.2001 у Дочірньому СУ-104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція", з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Враховуючи викладене, у задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 605,60 грн. (1211,20 грн. : 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.02.2025 року № 047050030630 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 15.04.2002 р. по 20.09.2018 р. у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", періоди з 23.05.2001 р. по 31.08.2001 р. у Дочірньому СУ-104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція", з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма