Рішення № 129365419, 05.08.2025, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1888/23

Провадження № 2/674/35/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2025 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Мандзюка Д.Т.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

14 листопада 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що згідно судового наказу, виданого 01 квітня 2019 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Позивач стверджує, що на даний час виникли обставини для збільшення розміру аліментів на утримання дитини. Так, син подорослішав та потребує додаткових витрат на придбання одягу, продуктів харчування, задоволення інших потреб для забезпечення його гармонійного розвитку. На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд змінити розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

15 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

08 січня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.

09 лютого 2024 року суд зупинив провадження в даній цивільній справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

22 квітня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про поновлення провадження у справі. Своє клопотання позивач обґрунтовувала висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року в справі № 756/3462/20, від 25 квітня 2024 року в справі № 852/2а-1/24, від 13 березня 2025 року в справі № 557/1226/23.

29 квітня 2025 року суд направив запит ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання інформації про проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби в особливий період.

09 травня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов інформаційний лист № 6/3669 від 02 травня 2025 року, з якого вбачається, що з 17 травня 2022 року відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу за загальною мобілізацією у військову частину НОМЕР_1 .

29 квітня 2025 року суд направив відповідачу ОСОБА_2 лист, яким запропонував останньому надати в строк до 20 травня 2025 року документи, що підтверджують його перебування у складі Збройний Сил України. Лист був направлений за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача.

Лист повернувся до суду неврученим адресату, з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

06 червня 2025 року суд направив відповідачу ОСОБА_2 лист, яким повторно запропонував останньому надати в строк до 20 червня 2025 року документи, що підтверджують його перебування у складі Збройний Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій. При цьому суд повідомив відповідача ОСОБА_2 , що у разі неотримання судом відповідних документів, провадження в цивільній справі № 674/1888/23 буде поновлено, справа буде розглянута відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України. Лист був направлений за останньою відомою адресою фактичного місця перебування відповідача.

10 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 отримав лист суду.

В строк, встановлений судом, від відповідача ОСОБА_2 жодних документів не надійшло.

23 червня 2025 року суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

02 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки він перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.

08 липня 2025 року суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

22 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів від військової частини НОМЕР_1 , з метою забезпечення в подальшому вирішення нового клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

05 серпня 2025 року суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів. У зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про витребування доказів, суд не розглядав нового клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - позивач просить суд розглядати справу за її відсутності, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд враховує, що з 03 червня 2025 року по теперішній час відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20 червня 2025 року № 35/1911 відповідач приймав безпосередню участь в зоні бойових дій на території Донецької та Луганської областей в періоди: з 25 квітня 2023 року по 14 липня 2023 року, з 31 серпня 2023 року по 06 листопада 2023 року, з 16 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 31 березня 2025 року по 17 травня 2025 року, з 04 червня 2025 року по 17 червня 2025 року.

Відповідач звертався до суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Проте, з 2025 року суд відмовляв у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки надані ним документи не містили інформації про переведення військової частини, в якій він служить, на воєнний стан та про постійне залучення відповідача до виконання бойових завдань в зоні бойових дій. Протягом 2023 - 2025 років відповідач лише періодично відряджався з військової частини, яка дислокується в місті Хмельницькому, до населених пунктів Донецької та Луганської областей.

Суд враховує, що обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача. У справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

За таких обставин суд, керуючись висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року (справа № 753/19628/17), від 29 березня 2023 року (справа № 756/3462/20), від 25 квітня 2024 року (справа № 852/2а-1/24) та від 13 березня 2025 року (справа № 557/1226/23), вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

З 12 липня 2015 року по 10 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом від 01 квітня 2019 року, виданим Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області в цивільній справі № 674/437/19, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ набрав законної сили 01 квітня 2019 року.

Згідно ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" к ожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" б атьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" в иховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1 ст.180 СК України б атьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України з а рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч.1 ст.182 СК України п ри визначеннірозміру аліментівсуд враховує: 1)стан здоров`ята матеріальнестановище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України р озмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантованийрозмір аліментівна однудитину неможе бутименшим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч.1 ст.192 СК України р озмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

В судовому засіданні встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, змінився матеріальний стан одержувача аліментів.

Так, неповнолітній ОСОБА_2 , подорослішавши, потребує додаткових витрат на придбання одягу, продуктів харчування, задоволення інших потреб для забезпечення його гармонійного розвитку.

Платник аліментів (відповідач) ОСОБА_2 не надав суду жодних заперечень проти зміни розміру стягнення аліментів на утримання свого неповнолітнього сина.

За таких обставин суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має достатньо правових підстав для звернення з позовом про зміну розміру аліментів.

Позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на тому, щоб розмір аліментів був визначений у частці від доходу платника аліментів, а не в твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ч.3 ст.181 СК України спосіб стягнення аліментів обирається тим з батьків, разом з яким проживає дитина, та може бути зміненим виключно за позовом одержувача аліментів.

Платник аліментів (відповідач) ОСОБА_2 не надав суду жодних заперечень проти зміни способу стягнення аліментів на утримання свого неповнолітнього сина.

За таких обставин суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має достатньо правових підстав для звернення з позовом про зміну способу стягнення аліментів.

В судове засідання платник аліментів (відповідач) ОСОБА_2 не надав заперечень проти визначеного позивачем нового розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Враховуючи викладене та найкращі інтереси неповнолітньої дитини, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає можливим змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які щомісячно стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" визначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.180 - 183, 192 СК України, Законом України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, ст.ст.4 - 13, 18, 81, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, які щомісячно стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Малий Карабчіїв Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Малий Карабчіїв Дунаєвецького району Хмельницької області, проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ,

на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 (одну чверть) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Припинити стягнення за судовим наказом № 674/437/19 від 01 квітня 2019 року, виданим Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, про щомісячне стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

та відкликати цей судовий наказ з Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) після погашення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Малий Карабчіїв Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,

на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві / м.Київ / 22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106)

судовий збір в сумі 1211,20 грн. (Одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с.Малий Карабчіїв Дунаєвецького району Хмельницької області, проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Малий Карабчіїв Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2025 року.

Суддя Посунько Г.А.