Вирок № 12935466, 29.11.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 1- 88

Категорія справ: 68

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого судді Покидюка М.В.

при секретарі Каращук В.С.

з участю: прокурора Дуднік М.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, відбуває покарання у Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, раніше судимого:

1 червня 2006 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. ст. 70, 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на 3 роки, покарання не відбув;

26 грудня 2007 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, в місцях позбавлення волі станом на 14 липня 2010 року, часу взяття під варту, відбув календарних 2 роки 8 місяців 27 днів, залишилось до відбування 2 роки 9 місяців 3 дні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, відбуває покарання у Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, раніше судимого:

19 березня 2007 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 69, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, в місцях позбавлення волі станом на 14 липня 2010 року, часу часу взяття під варту, відбув календарних 3 роки 9 місяців 26 днів, залишилось до відбування 1 рік 2 місяці 4 дні,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у нетверезому стані, за попередньою змовою групою осіб, будучи засудженими за тяжкі злочини і відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, на дільниці соціальної реабілітації, і ознайомленими із правилами відбування покарання та поведінки, вчинили втечу із місць позбавлення волі. Підсудний ОСОБА_7, у нетверезому стані, крім того, керуючи автомобілем марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить ОСОБА_8, порушив правила безпеки дорожнього руху, чим спричинив двом потерпілим тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Злочини підсудними було вчинено при наступних обставинах.

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, будучи засудженими за тяжкі злочини і відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі Маневицькій виправній колонії № 42 УДДУПВП у Волинської області, на дільниці соціальної реабілітації, і ознайомленими із правилами відбування покарання та поведінки, вчинили втечу із місць позбавлення волі.

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно розпорядження адміністрації Маневицької виправної колонії № 42 працювали на контрагентському обєкті Державному підприємстві ,,Маневицьке лісове господарство, яке знаходиться в смт. Маневичі по вулиці Карла Маркса, 31 Волинської області. 4 грудня 2009 року до них на обєкт приїхали їх знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими вони разом розпивали спиртні напої. Приблизно о 15 годині 30 хвилин підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у нетверезому стані, скориставшись тимчасовою відсутністю поблизу них працівників виправної колонії, самовільно, без дозволу уповноваженого органу (особи), усвідомлюючи протиправність своїх дій, за відсутності законних підстав, сіли в автомобіль марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить ОСОБА_8, та за кермом якого перебував ОСОБА_3, залишили вказане місце позбавлення волі. Після здійснення втечі і вчинення дорожньо транспортної пригоди підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працівниками міліції були доставлені по місцю відбування покарання.

Крім того, підсудний ОСОБА_7, у нетверезому стані, 4 грудня 2009 року, приблизно о 16 годині, керував автомобілем марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить ОСОБА_8, по автодорозі Градиськ Городок Прилісне Серхів від с. Городок в напрямку с. Прилісне Маневицького району Волинської області та перевозив в якості пасажира підсудного ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Недалеко від виїзду з с. Городок підсудний ОСОБА_7, через відсутність достатніх навиків керування транспортним засобом, проявив неуважність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій та легковажно розраховуючи на їх відвернення, слухаючи музику, відволікся від уваги за дорожнім рухом та керуванням автомобілем, внаслідок чого автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху та ліве узбіччя, а потім на праве узбіччя, де здійснив наїзд правою частиною машини на придорожнє дерево.

В результаті даної дорожньо транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми; забою головного мозку важкого ступеня з локалізацією геморагічних вогнищ в підкоркових структурах; підшкірних гематом правої надбровної дуги і верхньої повіки лівого ока: забоїв мяких тканин і саден голови, тулуба, кінцівок; забійно рваних ран волосистої частини голови і обличчя.

Потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми: забою головного мозку важкого ступеню; забійної рани лобної ділянки голови справа; вивиху правого кульшового суглобу.

Згідно висновків № 38 від 4 березня 2010 року та № 9 від 13 січня 2010 року судово медичних експертиз, спричинені потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п. п. 1. 2. 3. п. б ,,Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року).

Своїми діями підсудний ОСОБА_7 порушив ,,Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме: пункт 2. 3 ,,б, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 12. 1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку,... стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення даних пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили, тобто з спричиненням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення.

Вчинення підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України і ОСОБА_7 - ч. 2 ст. 286 КК України повністю поепізодно доведено зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вчинення підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України, тобто втечі з місця позбавлення волі.

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою винуватість в інкримінованому злочині практично визнали повністю, показали, що вони відбувають покарання за вчинення тяжких злочинів в місцях позбавлення волі Маневицькій виправній колонії № 42 УДДУПВП у Волинської області. Вони, ОСОБА_7 у травні 2008 року, а ОСОБА_6 у серпні 2009 року, були переведені для відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації даної колонії, де продовжували відбувати покарання. При переведенні до дільниці соціальної реабілітації їх було під розписку ознайомлено із правами та обовязками засуджених в дільниці, порядком подальшого відбування покарання та межами кордону дільниці соціальної реабілітації. Зокрема, що їм забороняється залишати територію дільниці, порушувати кордон, самовільно залишати робоче місце, вчиняти інші заборонені дії.

Згідно розпорядження адміністрації виправної колонії вони, кожний окремо, із різного часу працювали на різних посадах контрагентського обєкта Державного підприємства ,,Маневицьке лісове господарство, яке знаходиться в смт. Маневичі по вулиці Карла Маркса, 31 Волинської області. 4 грудня 2009 року до них на обєкт приїхали їх знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з собою принесли спиртні напої, які вони всі разом розпили. В цей же день, приблизно о 15 годині 30 хвилин, вони, підсудні, будучи у стані алкогольного спяніння, скориставшись тимчасовою відсутністю поблизу них працівників виправної колонії, умисно самовільно, без дозволу уповноваженого органу (особи), усвідомлюючи протиправність своїх дій, за відсутності законних підстав, за домовленістю з потерпілими сіли в автомобіль марки ,,AUDI 100, за кермом якого перебував ОСОБА_3, залишили вказане місце позбавлення волі. Автомобілем вони поїхали в с. Городок Маневицького району. Коли поверталися з даного села, то потрапили в дорожньо транспортну пригоду. Після цього вони, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, працівниками міліції були доставлені по місцю відбування покарання.

Чому вони так поступили пояснити не можуть, хоча каються за свої дії, просять суворо не карати.

Крім повного визнання винуватості в інкримінованому злочині самими підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їх винуватість в предявленому обвинуваченні підтверджується іншими доказами зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що 4 грудня 2009 року вони на автомобілі, під керуванням ОСОБА_3, марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить ОСОБА_8, приїхали на прохідну Маневицького держлісгоспу, де відбувають покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 З підсудними вони були знайомі давно. З собою вони привезли пляшку коньяку, яку всі разом розпили. Приблизно о 15 годині хтось запропонував поїхати в с. Городок Маневицького району, але хто і чому він, ОСОБА_4 , не памятає. ОСОБА_3 пригадує, що вони нібито мали їхати в село по проханню ОСОБА_7 до підприємця ОСОБА_22. Після цього вони сіли в даний автомобіль, а саме ОСОБА_3 за кермо, ОСОБА_4 на передньому місці пасажира, а підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на пасажирські місця з заді і всі разом поїхали в с. Городок, Що було далі через отримані травми не пригадують.

Про те, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 4 грудня 2009 року, після 15 години, знаходилися за межами дільниці соціальної реабілітації Маневицької виправної колонії № 42 і контрагентського обєкта - Маневицького держлісгоспу, а перебували на місці дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце поблизу с. Городок Маневицького району Волинської області, підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які бачили підсудних на місці даної пригоди. Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 доповнили, що вони, крім того підвозили і відвозили ОСОБА_6, який був травмований, до місця пригоди, а ОСОБА_14 возив його в смт. Маневичі, але по дорозі його, підсудного, забрали працівники міліції.

В якості свідків начальник дільниці соціальної реабілітації ОСОБА_16 та інспектор відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_17 суду підтвердили, що дійсно підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 4 грудня 2009 року, після 15 години, знаходилися за межами дільниці соціальної реабілітації Маневицької виправної колонії № 42 і контрагентського обєкта - Маневицького держлісгоспу, а перебували поблизу с. Городок, де в їх присутності була вчинена дорожньо транспортна пригода. Про це їм стало відомо на наступний день із різних джерел по службі. Свідок ОСОБА_17 доповнив, що 4 грудня 2009 року він контролював наявність підсудних на контрагентському обєкті, але в силу інших обставин можливо і не помітив, що вони там відсутні, тому своєчасно на це не зреагував.

Дослідженими судом, постановами про переведення засудженого з колонії середнього рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї колонії від 25 серпня 2009 року та 27 травня 2008 року (а. с. 140, 160) доведено, що цього часу підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно були переведені до дільниці соціальної реабілітації.

Про те, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при переведенні їх до дільниці соціальної реабілітації персонально були ознайомлені з кордоном дільниці, правами та обовязками засудженого в дільниці, підтверджено, власноруч підписаними ними, межами кордону дільниці соціальної реабілітації та правилами поведінки в дільниці (а. с. 141, 142, 161, 162).

Згідно даних документів підсудні були ознайомлені з межами кордону дільниці і з тим, що їм забороняється самовільно залишати територію дільниці соціальної реабілітації, порушувати, визначені адміністрацією установи, межі кордону, самовільно залишати робоче місце.

Копіями рознарядок на вивід засуджених на роботу в період з 30 листопада по 5 грудня 2009 року (а. с. 113 120), довідкою Маневицької виправної колонії № 42 від 23 квітня 2010 року (а. с. 125), які також досліджено судом, доведено, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на роботи за межами селища Маневичі не залучались.

Пунктом 13 Постанови № 2 від 26 березня 1993 року Пленуму Верховного суду України ,,Про судову практику в справах про злочини, повязані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі, передбачено, що відповідальність за втечу з місця позбавлення волі особи, яка відбуває покарання, настає лише за наявності прямого умислу на втечу і незалежно від мотивів залишення місця позбавлення волі.

Така втеча є закінченим складом злочину з моменту умисного незаконного залишення засудженим місця позбавлення волі.

Виходячи з наведених доказів і їх аналізування, суд вважає, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки, незалежно від мотивів, умисно незаконного залишили місце позбавлення волі, то вони вчинили за попередньою змовою групою осіб втечу з місця позбавлення волі.

Вчинення підсудним ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження двом особам.

Підсудний ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованому злочині не визнав, показав, що він відбуває покарання за вчинення тяжких злочинів в місцях позбавлення волі Маневицькій виправній колонії № 42 УДДУПВП у Волинської області. Він в травні 2008 року був переведений для відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації даної колонії, де продовжував відбувати покарання. При переведенні до дільниці соціальної реабілітації його було під розписку ознайомлено із правами та обовязками засудженого в дільниці, порядком подальшого відбування покарання та межами кордону дільниці. Зокрема, що йому забороняється залишати територію дільниці, порушувати кордон, самовільно залишати робоче місце, вчиняти інші заборонені дії.

Згідно розпорядження адміністрації Маневицької виправної колонії № 42 він був влаштований працювати на контрагентському обєкті Державному підприємстві ,,Маневицьке лісове господарство, яке знаходиться в смт. Маневичі по вулиці Карла Маркса, 31 Волинської області. 4 грудня 2009 року на прохідну лісгоспу до нього та підсудного ОСОБА_6, який також працював на даному обєкті, прийшли їх знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В цей час на прохідній був і ОСОБА_18 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приїхали автомобілем марки ,,AUDI 100, за кермом якого перебував ОСОБА_3 Вони всі разом розмовляли, а приблизно о 15 годині 30 хвилин, він запропонував ОСОБА_3 та всім іншим поїхати в с. Городок Маневицького району до підприємця ОСОБА_22, з якою він мав намір вияснити питання щодо оплати його праці. Скориставшись тимчасовою відсутністю поблизу них працівників виправної колонії, він умисно, самовільно, без дозволу уповноваженого органу (особи), усвідомлюючи протиправність своїх дій, за відсутності законних підстав, за домовленістю з підсудним ОСОБА_6 та потерпілими сіли в автомобіль марки ,,AUDI 100, за кермом якого перебував ОСОБА_3, залишили прохідну і поїхали в с. Городок. За кермом автомобіля постійно перебував ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якості пасажира сидів біля нього, а вони, підсудні, з заді. Не вирішивши своїх питань в с. Городок, вони стали повертатися в смт. Маневичі. За кермом постійно перебував ОСОБА_3 і він за кермо не сідав, оскільки ніколи раніше транспортним засобом не керував. Коли поверталися в смт. Маневичі, то за селом Городок їх автомобіль занесло в ліву, а потім в праву сторону і вони правою частиною автомобіля зіткнулись з деревом. Під час даної дорожньо транспортної пригоди потерпілі отримали тілесні ушкодження і втратили свідомість. Вони та інші особи, які прибули на місце пригоди, витягли потерпілих з автомобіля. Після цього він та ОСОБА_6 працівниками міліції були доставлені по місцю відбування покарання. Наполягає на тому, що за кермом автомобіля він не сидів, а керував ним ОСОБА_3

Хоча підсудний ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованому йому злочині не визнає, його винуватість в предявленому обвинуваченні підтверджується іншими доказами зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Про те, що ОСОБА_8 дозволяв лише одному ОСОБА_3 керувати його автомобілем марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить йому, останній підтвердив в судовому засіданні. Він показав, що домовленість між ним і ОСОБА_3 була така, що його автомобіль останній міг взяти лише з його дозволу і в той час коли він дозволить. В день вчинення дорожньо - транспортної пригоди він перебував на курсах в м. Києві. В цей день ОСОБА_3 йому не телефонував і дозволу йому керувати його, свідка, автомобілем він не давав. Про дану пригоду взнав по телефону і про її обставини йому нічого не відомо. Претензій через те що сталося він ні до кого не має.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив показання підсудного ОСОБА_7 Не заперечує, що 4 грудня 2009 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, він разом з ним та потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили місце роботи на контрагентському обєкті Маневицькому держлісгоспі і автомобілем марки ,,AUDI 100, за кермом якого був ОСОБА_3, поїхали в с. Городок. Стверджує, що постійно і на момент автопригоди за кермом автомобіля перебував потерпілий ОСОБА_3 ОСОБА_7 за кермо не сідав і даної дорожньо транспортної пригоди не вчиняв.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 також підтвердили, що 4 грудня 2009 року вони на автомобілі, під керуванням ОСОБА_3, марки ,,AUDI 100, який не зареєстрований у встановленому законом порядку і належить ОСОБА_8, приїхали на прохідну Маневицького держлісгоспу, де відбувають покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 З підсудними вони були знайомі давно. З собою вони привезли пляшку коньяку, яку всі разом розпили. Приблизно о 15 годині з чиєїсь ініціативи вони поїхали в с. Городок Маневицького району. Чому туди поїхали не памятають. ОСОБА_3 пригадує, що вони нібито мали їхати в село по проханню ОСОБА_7 до підприємця ОСОБА_22. Після цього вони сіли в даний автомобіль, а саме ОСОБА_3 за кермо, ОСОБА_4 на передньому місці пасажира, а підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на пасажирські місця з заді, а саме ОСОБА_6 з лівої, а ОСОБА_7 з правої сторони і всі разом поїхали в с. Городок. Що було далі і хто сидів за кермом в момент автопригоди, через отримані травми, не пригадують. Після виздоровлення про обставини даної пригоди взнавали лише зі слів очевидців пригоди та інших осіб.

Показання підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині, що на момент вчинення дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 4 грудня 2009 року поблизу с. Городок, за кермом автомобіля марки ,,AUDI 100 був ОСОБА_3 і потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині, що вони, через отримані травми, не памятають хто саме був за кермом автомобіля суд оцінює як не обєктивні, не правдиві і дані з метою вигородити підсудного ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Покази даних осіб повністю суперечать доказам, які зібрані і досліджені в судовому засіданні і свідчать про те, що саме ОСОБА_7 на момент вчинення даної дорожньо транспортної пригоди був за кермом автомобіля марки ,,AUDI 100.

Зокрема, показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_12, які підтвердили, що вони майже одночасно прибули на місце дорожнього транспортної пригоди, яка мале місце 4 грудня 2009 року, поблизу с. Городок Маневицького району, під час якої автомобіль марки ,,АУДІ 100 після заносу вліво вчинив наїзд правою частиною в придорожнє дерево з правої сторони. Із обстановки, яка склалася на місці пригоди, вони переконалися, що за кермом автомобіля в момент аварії знаходився підсудний ОСОБА_7 Цей факт їм відомий ще і тому, що вони ОСОБА_7, а нікому іншому, допомагали вийти із за керма автомобіля. Свідок ОСОБА_11, крім того показав, що на місці пригоди він спорив з ОСОБА_7 і доказував йому що за кермом перебував саме він. Свідки наполягають на тому, що за кермом автомобіля був ОСОБА_7, справа нього на пасажирському місці сидів ОСОБА_4, а з заді справа - ОСОБА_3, а зліва ОСОБА_6 Дана обставина їм відома через те, що при свідомості були лише особа, яка сиділа за кермом та пасажир, що знаходився з заді водія.

В судовому засіданні з достовірністю доведено, що при втраті свідомості були лише два пасажира, які сиділи з правої сторони в автомобілі, але ні в якому випадку водій, що виключає можливість перебування потерпілого ОСОБА_3 за кермом і вказує про перебування за ним ОСОБА_7

Обєктивність показань свідка ОСОБА_11 в частині де на момент вчинення дорожньо траспортної пригоди заходилися підсудні підтверджується, дослідженими судом, протоколами предявлення осіб для впізнання від 15 березня та 2 липня 2010 року (а. с. 56, 82). Під час проведення даних слідчих дій свідок ОСОБА_11 показав на ОСОБА_7 як на особу, яка перебувала на місці водія автомобіля марки ,,AUDI 100, а ОСОБА_6 - на місці пасажира по заду водія. Цю обставину свідок підтвердив і в судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доповнили, що вони бачили як в с. Городок за кермо автомобіля сів пасажир, що знаходився з заді з правої сторони, а водій сів на його місце. Після цього автомобіль став рухатися не впевнено і вони зрозуміли, що цей водій або не має навиків керування автомобілем, або перебуває у нетверезому стані.

Дослідженими судом, протоколом огляду місця дорожньо транспортної пригоди, схемою, фототаблицею приєднаними до даного протоколу, актом обстеження місця дорожньо транспортної пригоди від 4 грудня 2009 року (а. с. 14 21) доведено, що місцем вчинення злочину є автодорога сполученням Городок - Прилісне, за селом Городок в напрямку с. Прилісне, що співпадає з місцем вчинення злочину, на яке вказують підсудні, потерпілі та свідки. Під час огляду зафіксовано сліди бокового заносу, положення автомобіля в контакті з придорожнім деревом, що стан дороги не є умовою, що призвела до даної пригоди, а також зафіксовані механічні ушкодження автомобіля, які виникли при зіткненні його з деревом. З місця пригоди вилучено автомобіль марки ,,АУДІ 100.

Вилучений із місця дорожньо транспортної пригоди автомобіль марки ,,АУДІ 100 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, оглянутий під час досудового слідства, приєднаний до справи в якості речового доказу про що свідчать, досліджені судом,: протокол огляду транспорту від 4 грудня 2009 року, протокол огляду предмету (транспортного засобу) та фототаблицею до нього, постановою про приєднання даного транспортного засобу речовим доказом від 6 червня 2010 року (а. с. 22, 23, 224 229). Дані речові докази підтверджують факт дорожньо транспортної пригоди, що мала місце 4 грудня 2009 року. В даних письмових доказах закріплені ті механічні пошкодження, які мав автомобіль марки “АУДІ - 100”, зокрема більше з правої сторони його передньої частини.

Під час відтворення обстановки та обставин події 20 червня 2010 року з участю свідків ОСОБА_20, ОСОБА_10 та 2 серпня 2010 року з участю ОСОБА_15, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (протоколи відтворення обстановки та обставин події, фототаблиці приєднані до них від 20 червня та 2 серпня 2010 року, а. с. 71 76, 78 80, 83 - 95) дані свідки підтвердили свої показання та детально показали і пояснили, при яких обставинах було вчинено дану дорожньо транспортну пригоду, що за кермом автомобіля на момент її вчинення знаходився ОСОБА_7, а ОСОБА_3, який був без свідомості, ними був витягнутий з місця пасажира з задньої правої сторони, а ОСОБА_4 теж без свідомості знаходився на місці пасажира з правої передньої сторони і був зажатий частинами автомобіля. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали на місце де підсудний ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_3 на його місце з правої сторони по заду.

Здобуті під час даних слідчих дії докази знаходяться в тісному логічному звязку з іншими зібраними доказами по справі, що підтверджують винуватість підсудного ОСОБА_7 у вчиненому злочині.

Висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № 23 від 18 лютого 2010 року (а. с. 252 - 261) підтверджено, що автомобіль марки ,,Ауді 100, державний номерний знак НОМЕР_1, в момент дорожньо - транспортної приходи знаходився в працездатному стані, який не був причиною вчинення даної пригоди, а виявлені після неї технічні пошкодження були наслідком цієї пригоди.

Згідно висновку № 38 від 4 березня 2010 року судово медичної експертизи (а. с. 242 243) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми; забою головного мозку важкого ступеня з локалізацією геморагічних вогнищ в підкоркових структурах; підшкірних гематом правої надбровної дуги і верхньої повіки лівого ока: забоїв мяких тканин і саден голови, тулуба, кінцівок; забійно рваних ран волосистої частини голови і обличчя, які за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п. п. 1. 2. 3. п. б ,,Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року).

Згідно висновку № 9 від 13 січня 2010 року судово медичної експертизи (а. с. 235 - 236) ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми: забою головного мозку важкого ступеню; забійної рани лобної ділянки голови справа; вивиху правого кульшового суглобу, які за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п. п. 1. 2. 3. п. б ,,Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року).

Виходячи із наведеного, суд вважає що ОСОБА_7 порушив ,,Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме: пункт 2. 3 ,,б, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 12. 1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку,... стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення даних пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили, тобто з спричиненням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 393 КК України, оскільки, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, вони за попередньою змовою групою осіб вчинили втечу з місця позбавлення волі.

Разом з тим суд вважає, що підсудний ОСОБА_7 вчинив інший злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення.

При призначенні покарання, суд враховує, що підсудний ОСОБА_7 вчинив два тяжких злочини, а підсудний ОСОБА_6 один тяжкий злочин.

Разом з тим, суд приймає до уваги дані про особу підсудних, а саме їх позитивні характеристики за місцем відбування покарання, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають ще досить молодий вік. Суд також зазначає, що вони вчинили тяжкі злочини в місцях позбавлення волі, що свідчить про їх вперте небажання стати на шлях виправлення і що вони через це представляють для суспільства підвищену суспільну небезпеку.

Обставин справи, що помякшують покарання підсудних суд не вбачає.

До обставин справи, що обтяжують їх покарання суд відносить вчинення ними злочину у стані алкогольного спяніння, повторно та рецидив злочинів.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що виправлення підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нових злочинів як самим підсудними так і іншими особами можливе лише при ізоляції їх від суспільства шляхом обрання їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій вони притягуються до кримінальної відповідальності.

Не призначаючи ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить із того, що такого права він не має, а тому його позбавлення є зайвим.

У звязку з тим, що підсудним призначається покарання у виді реального позбавлення волі, то міру запобіжного заходу їм до вступу вироку в законну силу слід залишити попередню тримання під вартою.

Позов прокурора Маневицького району в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_7 4 902 гривні 56 копійок коштів, затрачених лікарнею на лікування потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, підлягає до задоволення, а дана сума грошей стягненню з підсудного ОСОБА_7, оскільки внаслідок його злочинних дій потерпілі отримали тілесні ушкодження, з приводу чого і знаходились на лікуванні.

Про те, що саме така сума грошей була витрачене лікарнею на лікування потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 доведено, дослідженими судом, довідками Волинської обласної клінічної лікарні № № 1501/1. 10 2 та 1502/1. 10 2 від 30 серпня 2010 року (а. с. 297, 299), в яких зазначено, що лікарнею за 13 ліжко/днів на кожного потерпілого на лікування витрачено по 2 451 гривні 28 копійок.

Судові витрати в сумі 713 гривень 63 копійки (а. с. 264, 276) за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу та судової дактилоскопічної експертизи підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області установи, яка проводила дані експертизи і затратила на їх проведення кошти на вказану суму.

Крім того, з підсудних, кожного окремо, на користь УМВС України у Волинській області підлягає стягненню по 155 гривень 88 копійок (а. с. 283, 290) судових витрат за проведення наркологічних експертиз.

Речовий доказ автомобіль марки ,,AUDI 100, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який перебуває на штрафному майданчику Маневицького РВ УМВС України у Волинській області, повернути власнику ОСОБА_8.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд,

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України, призначивши покарання - 6 (шість) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково 2 роки невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2007 року і остаточним визначити до відбування ОСОБА_6 - 8 (вісім) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання:

за ч. 2 ст. 393 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 286 КК України - 5 (пять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом частково складання призначених покарань остаточним визначити до відбування ОСОБА_7. - 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково 6 місяців невідбутого покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2007 року і остаточним визначити до відбування ОСОБА_7 - 8 (вісім) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередню тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожному окремо, рахувати з моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою, тобто з 14 липня 2010 року, зарахувавши в строк відбування час затримання з 12 по 14 липня 2010 року.

Цивільний позов прокурора Маневицького району в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Волинської обласної клінічної лікарні (р/р 35426002001379 в ГДКУ у Волинській області код ЗКПО 01983163 МФО 803014) за лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4 902 (чотири тисячі девятсот дві) гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь науково дослідного експертно криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області (р/р 35256272210012 в УДК у Волинській області, ідентифікаційний код 25574908, і НБУ м. Луцьк МФО 803014, призначення платежу: “За проведення експертизи” 713 (сімсот тринадцять) гривень 63 копійки за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу та судової дактилоскопічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожного окремо, на користь УМВС України у Волинській області по 155 (сто пятдесят пять) гривень 88 копійок судових витрат за проведення наркологічних експертиз.

Речовий доказ автомобіль марки ,,AUDI 100, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_8.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протягом такого ж строку з моменту отримання копії цього вироку.

Суддя: