Рішення № 129318562, 05.08.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.08.2025

Справа №489/4257/24

Провадження №2/489/177/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа СТ ім.. 61 Комунара про визнання права власності

встановив.

Позивачка, через свою представницю адвокатку Сидоренко Т.В., звернулася до суду з позовом, яким просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0614 га (цільове призначення садівництво). Мотивуючи вимоги тим, що позивачка є членом СТ ім.. 61 Комунара з 16.03.2019. З того часу користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,0614 га, цільове призначення земельної ділянки садівництво. На земельній ділянці розташований садовий будинок, який належить позивачці. При оформленні права власності на садовий будинок, позивачці стало відомо, що на підставі рішення ВК ММР № 118 від 27.02.1998 ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 в СТ ім.. 61 Комунара площею 614 кв.м. для ведення садівництва, про що видано Державний акт на право власності на земельну ділянку № 1718 від 27.03.1998. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_2 . Відповідачка спадщину у вигляді спірної земельної ділянки не прийняла. Зазначає, що до нового власника житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка з урахуванням нормативів, була виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд. Належність земельної ділянки померлому ОСОБА_3 перешкоджає позивачці оформити право власності на садовий будинок.

Ухвалою суду від 13.06.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 22.01.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0614 га. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 . Землю передано для садівництва.

Вказане підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ МК № 024076.

Згідно довідки СТ ім.. 61 Комунара за вих. № 915, садове товариство ім.. 61 Комунара повідомляє, що членами СТ ім.. 61 Комунара у користуванні яких була земельна ділянка АДРЕСА_3 з 27.03.1998 були: ОСОБА_3 з 27.03.1998 по 27.01.2003; ОСОБА_6 з 27.01.2003 по 10.09.2017; ОСОБА_7 з 10.09.2017 по 10.03.2019. ОСОБА_1 є членом СТ ім.. 61 Комунара з 16.03.2019. підстава прийняття у члени СТ згідно заяви та протоколу зборів № 33-13-03. На земельній ділянці АДРЕСА_3 знаходиться садовий будинок, побудований у 1998 році.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04.10.2019 за вих. № 906/Лз-19, ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Миколаївської міської ради стосовно надання у власність шляхом безоплатної передачі земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ ім.. 61 Комунара для ведення садівництва. На підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 118 від 27.02.1998 ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 в СТ ім.. 61 Комунара площею 614 кв.м для ведення садівництва про що видано державний акт на право власності на землю від 27.03.98 № 1718.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 29.02.2024, ОСОБА_1 є власницею садового будинку АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорта від 26.02.2024 та довідки про членство в кооперативі від 25.02.2024 виданої СТ ім.. АДРЕСА_4 .

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно дост. 78 ЗК України,право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинностіЗемельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Згідно ізст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтями 377 ЦКта 120ЗКзакріплено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, згідно якому земельна ділянка слідує за нерухомим майном, в тому числі об`єктом незавершеного будівництва, право на яке переходить до іншої особи, якщо інше не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Згідност. 181 ЦКдо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності дост. 186 ЦКріч, призначена для обслуговування іншої (головної) речі пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 120 ЗК Українив редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Згідно з частиною 1статті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз змісту наведених нормстатті 120 ЗК Українитастатті 377 ЦК Українидає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 викладено висновок, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №693/568/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі №382/2454/15-ц., від 20 вересня 2021 року у справі №307/2235/20.

У постанові від 11 лютого 2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Висновок про те, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства, зазначив також Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19).

Крім того, пунктом "є" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Вищезазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та земельної ділянки та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом досліджено матеріали цивільної справи № 489/2237/20 (провадження № 2/489/264/21), а саме матеріали спадкової справи № 22/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

11 червня 2018 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Чернікової О.Є. з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.11.2018, ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у звязку з неможливістю встановити склад спадкового майна та місце його знаходження, а саме документ, яким би підтверджувалося, що дійсно ОСОБА_5 належить заробітна плата, яка нарахована ДП Миколаївським суднобудівним заводом.

З технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого 17.02.2022, вбачається, що садовий будинок побудований в 1989 році.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 614 кв. м. кадастровий номер 4810136900:05:010:0077, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 передавалася у власність для садівництва, що підтверджується Державним Актом на право приватної власності на землю серії ІІ-МК № 024076 від 27.03.1998.

Згідно довідки СТ ім.. 61 Комунара за вих. № 241 від 25.02.2024, садове товариство ім.. 61 Комунара повідомляє, що ОСОБА_1 є членом СТ ім. 61 Комунара та їй належить земельна ділянка АДРЕСА_3 . Заборгованості перед СТ ім. 61 Комунара не має.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 29.02.2024, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності закінчений будівництвом об`єкт, а саме садовий будинок АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорта від 26.02.2024 та довідки про членство в кооперативі від 25.02.2024 виданої СТ ім.. 61 Комунара.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з метою захисту прав позивачки на безперешкодне обслуговування та користування належним їй на праві власності садовим будинком, враховуючи, що право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування садового будинку, розташованого на території Садівничого товариства ім. 61 Комунара належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємці після його смерті не скористалися своїми спадковими правами та не зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщину на вищевказану земельну ділянку, при цьому надавши правовстановлюючі документи, суд приходить до висновку, що позивачка набувши право власності на об`єкт нерухомості в порядку спадкування, набула також і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа СТ ім.. 61 Комунара про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0614 га (цільове призначення садівництво).

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Садівниче товариство ім.. 61 Комунара, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 63.

Повний текст судового рішення складено «05» серпня 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева