Рішення № 129283817, 04.08.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/575/25

Провадження № 2-др/147/6/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача, адвоката Купрія Олександра Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Тростянецького районного суду Вінницької області 11.07.2025 від представника відповідача, адвоката Купрія О.М., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» витрат на правничу допомогу.

Зазначено, що Тростянецьким районним судом Вінницької області 07.07.2025 ухвалено рішення, однак не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Адвокат Купрій О.М. надав відповідачеві правничу допомогу, вартість якої склала 20000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою, розрахунком вартості правничої допомоги, актом надання правничої допомоги, тощо.

04.08.2025 від представника позивача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Адвокат Конякін М.С. просить відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати у розмірі 20000 гривень, оскільки такий розмір витрат на правову допомогу є надмірним та таким, що не відповідає витраченому часу адвоката для участі у даній справі.

На підставі ч.4 ст.270, ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заву, матеріали справи, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу, понесені позивачам у цій справі, підлягають частковому відшкодуванню з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Встановлено, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.07.2024 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації. Також 07.07.2025 представник відповідача подав заяву в якій зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі, відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, він надасть докази витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом даної справи.

11.07.2025 у п`ятиденний строк як передбачено законом, адвокат направив клопотання про відшкодування витрат, понесених С(Ф)Г «Вікторія-П»на правову допомогу. Також, про понесення таких витрат представник позивача зазначав у позовній заяві.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно достатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ізстаттею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат ураховується: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8ст. 141 ЦПК України, встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Водночас за змістом ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень вищезазначеної статті, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2ст. 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин 4, 5 та 9статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із ч. 1ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Представник відповідача на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції надав:

- додаткову угоду від 25.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 25.04.2025, яка укладена між адвокатом Купрієм О.М. та С(Ф)Г «Вікторія -П», згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання адвокатських послуг з представництва інтересів та надання інших видів правової допомоги клієнту у справі №147/575/25 у фіксованому розмірі 20000 грн;

-акт приймання передачі наданих послуг від 08.07.2025;

-опис наданих послуг у справі №147/575/25 від 08.07.2025;

-ордер серії АВ №1198122 від 25.04.2025, який видано на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 25.04.2025.

Отже, адвокатом Купрієм О.М., згідно з вимогамист. 81 ЦПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Разом з тим, суд звертає увагу, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис наданих послуг лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У даній справі судом встановлено, що С(Ф)Г «Вікторія-П» та адвокат Купрій О.М. узгодили фіксований розмір гонорару, що випливає з акту наданих послуг та додаткової угоди від 25.06.2025.

Суду не надано квитанції про оплату наданих послуг.

Однак, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові ОП КГС у складі Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.

У Постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін, і зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони».

У цій справі судом взято до уваги клопотання сторони позивача про неспівмірність заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді.

Також судом взято до уваги, що представником відповідача у даній справі було подано відзив на позов на 6 аркушах, подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2025 та подані клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника (під час підготовчого засідання та судового розгляду). Також було подано заяву щодо подання доказів про витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Однак суд звертає увагу представника відповідача на ту обставину, що в акті приймання-передачі та та описі наданих послуг від 08.07.2025, останнім зазначено про складання (написання) позову та та відповіді на відзив, які фактично ним не вчинялося, так як він є представником відповідача, а не позивача.

Також судом враховано, що розгляд даної справи було проведено у письмовому провадження за відсутності учасників справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №915/1788/21).

Відтак, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді цієї справи, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для відповідача, умови укладеного договору, а також обсяг наданих адвокатом Купрієм О.М. послуг, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.137, 141, 247, п.3 ч.1 ст.270, ст.353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 147/575/25 за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-П» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повне ім`я сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянка України, місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Вікторія-П»: 24331 Вінницька область, Гайсинський район, с. Красногірка, вул.Партизанська, 6, код ЄДРПОУ:32575406.

Повний текст рішення складено 04.08.2024.

Суддя О.А. Натальчук