Ухвала суду № 129280050, 30.07.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" липня 2025 р. м. Рівне Справа №918/1122/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н. Церковної, при секретарі судового засідання В.Мельник, розглянувши матеріали справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

за участю представників сторін:

Кредитор (представник кредитора АБ "Укргазбанк") Кравчук Ольга Олександрівна (Господарський суд рівненської області), Арбітражний керуючий - Драгун Ірина Іванівна

ВСТАНОВИВ:

02.11.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

21.11.2023 ухвалою Господарського суду Рівненської області відкрито провадження у справі №918/1122/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Драгун Ірину Іванівну (далі - Драгун І. І.).

В межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 суд визнав кредиторами боржника:

- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк" з грошовими вимогами у розмірі 5 995 065,30 грн забезпечених заставою майна боржника;

- ОСОБА_2 з грошовими вимогами у розмірі 50 000,00 грн (вимоги другої черги задоволення).

21.11.2024 постановою Господарського суду Рівненської області у справі №918/1122/23, серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів банкрута; призначено керуючим реалізацією майна банкрута - арбітражну керуючу Драгун І.

23.01.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" залишено без задоволення; постанову Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі № 918/1122/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.04.2025 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 та постанову Господарського суду Рівненської області від 21.11.2024 у справі № 918/1122/23 скасовано. Справу № 918/1122/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Матеріали справи №918/1122/23 надійшли до Господарського суду Рівненської області 02.05.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 справа передана на розгляд судді Н. Церковній.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року справу №918/1122/23 прийнято до свого провадження, зобов`язано всіх учасників справи у строк до 30.05.2025 (включно) подати суду письмові пояснення разом із доказами їх надсилання (надання) з усіма додатками іншім учасникам справи щодо подальшого руху справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у даній справі, письмові пояснення з приводу перевірки майнового стану боржника з урахуванням відомостей з відкритих реєстрів (для арб. кер.), можливості складання, схвалення кредиторами та затвердження нового плану реструктуризації боргів боржника. Призначено судове засідання на 04 червня 2025 року.

29 травня 2025 року через елктронну систему "Електронний суд" кредитором АБ "Укргазбанк" подано суду письмові пояснення.

30 травня 2025 року від арбітражного керуючого на адресу суду надійшли письмові пояснення, протокол зборів кредиторів від 29.05.2025 року, звіт про результати перевірки декларації, довідки про майновий стан боржника, клопотання кредиторів про перехід до процедури погашення боргів боржника.

30 травня 2025 року від кредитора ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

02 червня 2025 року від боржника надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності.

Ухвалою суду від 04 червня 2025 року відкладено розгляд справи на 09.07.2025 року.

02 липня 2025 року від арбітражного керуючого надійшли додаткові письмові пояснення, клопотання про перехід до процедури погашення боргів.

08 липня 2025 року від кредитора АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Драгун І.І. та клопотання про закриття провадження у даній справі.

09 липня 2025 року від боржника та кредитора ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкладено розгляд справи на 30.07.2025 року.

29 липня 2025 року від арбітражного керуючого надійшли письмові пояснення з приводу клопотань кредитора АБ "Укргазбанк".

30 липня 2025 року від кредитора ОСОБА_2 та боржника надійшли заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, судом враховано наступні обставини.

Щодо клопотання кредитора - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про відсторонення арбітражного керуючого Драгун І.І.

Скаржник обґрунтовує своє клопотання зокрема тим, що Перевірка майнового стану боржника, вкотре проведена не в повному обсязі.

Арбітражним керуючим Драгун І.І. надано до суду дві довідки боржника ОК-5 та ОК-7, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.05.2025 та довідку з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирських областях від 28.05.2025 щодо транспортних засобів боржника.

Звіт про результати перевірки декларації фізичної особи ОСОБА_1 фактично не містить відомостей та не відображає дій щодо такої перевірки. Неодноразово Банк наголошував на необхідності направлення запиту в органи БТІ для перевірки наявності/відсутності нерухомого майна зареєстрованого до 2004 року. Проте, ні даного запиту ні відомостей не надано.

Зокрема, відсутні запити та відомості з наступних установ :Державна митна служба України та Рівненська митниця Державної митної служби України, ГУ ДПС у Рівненській області, Державна авіаційна служба України, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, Територіальна державна інспекція з питань праці в Рівненській області, Управління ДІАМ у Рівненській області та Державна інспекція архітектури та містобудування України, Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті, Головне управління держгеокадастру у Рівненській області та Державна служба України з питань геодезії, ГУ Держпродспоживслужби України в Рівненській області та Державна служба України з питань безпеки харчових продуктів та захист споживачів, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України у Рівненській, Волинській та Житомирських областях (філія ГСЦ МВС) Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновації", КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", Державне космічне агентство України, Державна служба України з безпеки на транспорті, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Державна служба геології та надр України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Отже, скаржник вважає, що арбітражним керуючим не в повній мірі отримано інформацію про майновий стан боржника та просить суд визнати неправомірною бездіяльність арбітражного керуючого Драгун Ірини Іванівни під час виконання нею обов`язків керуючого реструктуризацією боржника у справі № 918/1122/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Відсторонити арбітражного керуючого Драгун І.І. від виконання повноважень у справі №918/1122/23.

У судовому засіданні 30.07.2025 представник Банку підтримала доводи, викладені у клопотанні (скарзі) про відсторонення арбітражного керуючого. У свою чергу арбітражна керуюча заперечує проти задоволення скарги.

Відповідно до приписів статті 13 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

Незалежність арбітражного керуючого забезпечується його спеціальним статусом, визначеним цим законом та спеціальним порядком його призначення та відсторонення від виконання обов`язків.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Забезпечуючи дотримання принципу незалежності арбітражного керуючого, суд керується приписами ст. 2 ГПК України, якими визначено завдання та основні засади господарського судочинства.

Так, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно норми ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Отже, суд має забезпечити баланс інтересів усіх учасників справи, перевірити дотримання прав та інтересів усіх сторін, зокрема перевірити, чи не допускають сторони зловживання своїми процесуальними правами з метою протиправного втручання у здійснення арбітражним керуючим своїх обов`язків або з метою впливу на нього для прийняття арбітражним керуючим рішень, що не відповідають інтересам усіх кредиторів та інтересам правосуддя.

В силу норм Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Вимоги до арбітражного керуючого, права та обов`язки арбітражних керуючих під час виконання відповідних повноважень, зокрема, розпорядника майна, визначені у Кодексі.

Арбітражний керуючий має здійснювати неупереджене правозастосування, діючи з додержанням принципів незалежності і самостійності. Передумовою набуття незалежності і збереження самостійності є виключення, або зведення до мінімуму суб`єктивного фактору при призначенні та відстороненні арбітражного керуючого.

Через арбітражного керуючого здійснюються правовідносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Статтею 28 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок та підстави для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів (абзац другий частини 4 статті 28 КУзПБ).

Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 № 922/3369/19 наведені, зокрема, такі висновки: Таким чином законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень: за заявою самого арбітражного керуючого - абзац перший частини 4 статті 28 КУзПБ; за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі -абзац другий частини 4 статті 28 КУзПБ; за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абзац третій частини 4 статті 28 КУзПБ.

Розглядаючи питання відсторонення за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі суд зазначає, що такі підстави визначені пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 Кодексу та пов`язані із встановленням у різній формі фактів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків, або існування обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.

Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. Однак, у будь-якому випадку, таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого.

Враховуючи вищезазначене, суд відзначає, що безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається як таке, що порушує права та законні інтереси арбітражного керуючого, принципи його діяльності та завдає шкоду ефективності процедури банкрутства.

Судом встановлено, що наведені Скаржником обставини не свідчать про систематичне невиконання Драгун І.І. обов`язків та ігнорування вимог суду.

З матеріалів справи вбачається, що арбітражною керуючою належним чином виконувалися повноваження відповідно до ст.ст. 113-123 Кодексу України з процедур банкрутства. Подано до Господарського суду Рівненської області 02.07.2025 разом із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. На виконання припису пункту 2 частини першої статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо огляду майна Боржника та пункту 11 резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від 21.11.2023 у справі №918/1122/23 про неплатоспроможність Боржника щодо складення опису майна Боржника та встановлення його вартості, разом із Боржником здійснено опис майна - 22.01.24 долучено до матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

На виконання вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 17.04.2025 арбітражним керуючим здійснено запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях, Державного реєстру речових прав, Пенсійний Фонд України, Державної служби морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України, Держпродсспоживслужби. Згідно отриманих відповідей майно за боржником та членами її сім`ї не виявлено.

Отже, наведені скаржником доводи не свідчать про невиконання арбітражним керуючим своїх обов`язків у процедурі щодо неплатоспроможності боржника ОСОБА_1 .

Щодо клопотання кредитора - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Своє клопотання про закриття провадження у даній справі зокрема обґрунтовує тим, що в декларації про майновий стан боржника у справі за 2020 рік, 2021, 2022 рік та 2023 у розділі 2, пункт 16, зазначено суму одержаного (нарахованого) доходу боржником за рік таку ж як сукупна сума доходів членів сім`ї, однак офіційно підтвердженого доходу в боржника немає. В деклараціях зазначено, що божник не працює.

Також, у деклараціях про майновий стан боржника за 2020 рік, 2021, 2022 та 2023 роки витрати на утримання майна та побутові потреби є співмірними із зазначеним доходом (дохід за 2020 рік - 27 756,40, витрати - 27 000, 00 грн. залишок - 756,40 грн.; дохід за 2021 - 30 041,60 грн., витрати - 30 000,00 грн., залишок - 41,60 грн.; дохід за 2022 рік - 32 812,90 грн., витрати - 32 000,00 грн., залишок - 812,90 грн.; дохід за 2023 рік - 28 816 грн., витрати - 28000 грн., залишок - 816,00 грн.). При цьому, ОСОБА_1 не надала жодних пояснень щодо джерел походження грошових коштів необхідних для оплати послуг арбітражного керуючого, згідно договору від 03.10.2023 року, в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (приблизно становить 45000.00 грн).

Згідно декларацій про майновий стан боржника коштів (зазначений дохід мінус витрати на утримання майна та побутові потреби) недостатньо для здійснення такої оплати. З огляду на вищезазначене, кредитор вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи через зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

Господарський суд, заслухавши доводи кредитора - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та пояснення арбітражного керуючого Драгун І.І. зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Згідно ч. 1 ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) невнесення боржника - юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи;

4) перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство (неплатоспроможність) того самого боржника;

5) відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;

6) затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому цим Кодексом;

7) затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;

8) якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;

9) якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України;

10) якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

11) укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України;

12) прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

13) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 124 КУзПБ встановлено, що основним завданням зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документа є закономірними очікуваннями кредиторів як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог у межах процедури.

При цьому суд засвідчує, що підставою для звернення боржником до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність виступала неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених КУзПБ.

Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Тому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

У постанові від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21 Верховний Суд зауважив на тому, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.

Відповідний правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Згідно з частиною 5 статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21.

Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Так, пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Водночас, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

За змістом положень пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларації;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом. При цьому, зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Так, судом встановлено, що керуючою реструктуризацією подано до Господарського суду Рівненської області 30.05.2025 разом із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна номер 428691837 від 27.05.2025, відомості про застраховану особу (форми ОК -5).

Також з матеріалів справи вбачається що, арбітражним керуючим разом із боржником здійснено опис майна - 22.01.2024 долучено до матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області. 30.05. 2025 року від арбітражної керуючої Драгун І.І. надійшов звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника ОСОБА_1 .

Проаналізувавши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що Банк фактично ґрунтує свої доводи на припущеннях щодо недостовірності наданих боржником даних щодо його майнового стану та членів сім`ї. Крім того, викладає пояснення, які фактично дублюють скаргу на бездіяльність арбітражної керуючої та попередніх аналогічних клопотань.

При цьому Банк не наводить конкретних фактів чи обґрунтованих підстав (з підтверджуючими документами) для закриття провадження у справі.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, господарський суд вважає, що визначені Кодексом України з процедур банкрутства підстави для закриття провадження в даній справі відсутні.

Отже, судом встановлено відсутність обставин з якими закон пов`язує наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник (фізична особа або фізична особа- підприємець) наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 №903/806/20 звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

З огляду на конкретні обставини справи ні керуючий реструктуризацією боргів боржника, ні кредиторами боржника не повідомлено, а судом самостійно не встановлено обставин, які передбачені ст. 123 КУзПБ та слугували б підставою для закриття провадження у справі.

У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачено право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 №903/806/20 зазначив, що саме по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина 1 статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, суд встановив, що кредитором не було доведено факти недобросовісності боржниці. При цьому, суд зазначає, що звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника прийнято до відома, будь-яких порушень не виявлено.

Керуючись ст.ст. 113, 123 Кодексу України з процедур банкрутства ст.ст. 233-235 ГПК України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні (скарги) клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про усунення арбітражної керуючої Драгун Ірини Іванівни.

2. Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про закриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 30.07.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.08.2025 року.

Суддя Н.Церковна