Рішення № 129251692, 31.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8928/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 18.12.2022 року по 16.03.2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24;

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 18.12.2022 року по 16.03.2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду у справі Військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача 16.03.2025 року було виплачено кошти (грошове забезпечення). Водночас відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було здійснено нарахування та виплату позивачу суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої індексації, що слугувало підставою його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

18.02.2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Звертає увагу на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки виплату здійснено на виконання судового рішення. Виплата коштів за рішенням суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Таким чином порушень строків виплати грошового забезпечення військовою частиною не було.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року відкрито позовне провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.07.2025 року продовжено розгляд справи.

Дослідивши заяви по суті справи, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року рішення скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково, зокрема: зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.12.2022 до 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24 набрала законної сили 10.10.2024 року в силу приписів ч. 2 ст. 255 КАС України.

На виконання рішення суду відповідачем було нараховано та виплачено позивачу 16.03.2025 року суму в 41785,64 грн.

Проте, відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159).

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно із п.п. 3, 4 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Згідно статті 7 вказаного Закону відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення), допущені, в даному випадку, з вини органу, що призначає і виплачує заробітну плату. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року №21-518а14.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Так, у пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З вищевикладеного слідує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 і від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з абзацом сьомим пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159), компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

У позовній заяві позивач просить нарахувати і виплатити йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати недоплаченого грошового забезпечення.

Та з постанови суду по справі №580/4910/24 вбачається що несвоєчасна сплата грошового забезпечення виникла через невірний розрахунок в/ч належних до виплати позивачу сум грошового забезпечення в період з 18.12.2022 року по 31.12.2023 року, а тому відповідач помилково вважає, що компенсація втрати частини доходу стосується суми виплати за рішенням по справі №580/4910/24, так як ця сума (41785,64грн.) складається з сум щомісячного грошового забезпечення які не виплачувались у відповідному місяці протягом вказаного періоду.

Також суд доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку Міністерству оборони України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі Міністерством оборони України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних йому їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Вищенаведених висновків дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20.

У постанові від 29 квітня 2020 року по справі №420/2093/16-а Верховний суд дійшов висновку, що ()використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи скаржника, що ним своєчасно виплачено допомогу на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої допомоги), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті протиправної виплати належної допомоги в меншому розмірі, ніж було встановлено та відновлення прав позивача, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.()»

Аналогічного змісту висновки зробив Верховний суд у постанові від 07 травня 2020 року по справі №420/703/19

Водночас суд вказує на те, що безпосередньо 16.03.2025 року позивачем вже було отримано кошти, а отже вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації та грошового забезпечення підлягають задоволенню по 15.03.2025 року.

Враховуючи все вищевикладене суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем сплачений судовий збір за платіжною інструкцією від 21.07.2025 року на суму 968,96грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 968,96грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 18.12.2022 року по 15.03.2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення встановленого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 18.12.2022 року по 15.03.2025 року включно у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення встановленого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4910/24

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на суму 968,96грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) код НОМЕР_3 .

СуддяЕ.А.Іванов