Рішення № 129251293, 31.07.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7256/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Львівської митниці .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202584 від 25.03.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202585 від 25.03.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202586 від 25.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Львівської митниці проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита.

За наслідками перевірки складено акт №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025, відповідно до висновків якого, транспортний засіб, оформлений за митною декларацією №UA209200/2022/013047, заїхав в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці лише 01.07.2022 о 09:36 год. згідно перепустки №10537-01/07/2022. Відтак, виходячи з того, що транспортний засіб доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепусткою №10537-01/07/2022, подання додаткової митної декларації на транспортний засіб у день, який передує дню доставки до митного органу, а саме 30.06.2022, суперечить вимогам частини 1 статті 263 Митного кодексу України. Як наслідок, відповідач прийшов до висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення вимог: частини 1 статті 257, статті 292, частини 1 статті 263, частини 1 статті 297 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 21 544,32 гривень; пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.5' пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 50 656,08 гривень; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 57 528,72 гривень.

Не погоджуючись із Актом №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025, позивачем направлено відповідачу заперечення №1 від 13.03.2025 року, в якому зокрема просила здійснити розгляд даного заперечення в режимі відео конференції за участю представника ОСОБА_1 адвоката Шокала Володимира Степановича та провести повний перегляд результатів відповідної перевірки.

За результатами розгляду заперечення позивача Львівська митниця у листі №7.4-5/19-03/10/7431 від 20.03.2025 вказала, що документальна невиїзна перевірка проведена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Позивач вважає висновки, що викладені в акті про результати документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 16.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що згідно з наказом Львівської митниці від 05.02.2025 №44 проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047. За результатами проведеної перевірки складено акт №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 257, статті 292, частини 1 статті 263, частини 1 статті 297 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 21 544,32 гривень; пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.51 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 50 656,08 гривень; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 57 528,72 гривень. ОСОБА_1 за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 ввезено товар «легковий автомобіль, бувший у використанні, марки: BMW, модель: 120D, № кузова: НОМЕР_1 », який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом « 311» (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, що ввозяться на митну територію України громадянами) і, як наслідок, з умовним нарахуванням та без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подала відповідь на відзив, де висловилася, що 27.06.2022 нею подана попередня митна декларація №UА209000/2022/991978, транспортний засіб ввезений на митну територію України 30.06.2022, а 30.06.2022 була подана додаткова митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA209200/2022/013047. Отже, на момент подання митної декларації (прийняття декларації в базу даних митниці), за якою відповідний автомобіль згодом випущено у вільний обіг, діяли норми, що передбачали застосування відповідних пільг. Позивач також вказала, що не передбачено окремого нормативно-правового документа, який би регламентував процедуру фіксації доставки транспортних засобів у зону митного контролю відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці; вказала на порушення процедурних питань Львівська митниця порушила право ОСОБА_1 бути присутньою під час розгляду заперечень на акт перевірки.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

30.06.2022 року через пункт пропуску «Смільниця - Кросценко» митного поста «Смільниця» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України транспортного засобу «легковий автомобіль, бувший у використанні, марки BMW, модель 120D, номер кузова НОМЕР_2 », який переміщувався згідно з попередньою митною декларацією типу IM 40 ЕЕ від 27.06.2022 №UA209000/2022/991978.

Для здійснення митного оформлення автомобіля ОСОБА_1 30.06.2022 року подано до ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці електронну додаткову митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209200/2022/013047.

Ввезений за митною декларацією автомобіль декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом « 311» (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, що ввозяться на митну територію України громадянами) і, як наслідок, з умовним нарахуванням та без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 05.02.2025 №44 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи щодо обґрунтованості пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від №UA209200/2022/013047.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог:

- частини 1 статті 257, статті 292, частини 1 статті 263, частини 1 статті 297 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 21 544,32 гривень;

- пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.5' пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 50 656,08 гривень;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209200/2022/013047 на загальну суму 57 528,72 гривень.

На підставі Акта №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025, Львівською митницею 25 березня 2025 року прийняті податкові-повідомлення рішення №UA209000202584, №UA209000202585, №UA209000202586.

Позивач не погоджується із рішенням контролюючого органу та звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 3 Митного кодексу України визначено особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, де частиною 1 передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 3 ст.75 Митного Кодексу України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна подати митному органу, що здійснює викуп товарів, документи на дані товари та сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту.

Частиною першою статті 194 Митного кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення) попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація (частина 3 статті 259 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення).

При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів контролюючому органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими (частина 6 статті 259 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 13 статті 259 Митного кодексу України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Згідно з ч.1 ст.261 МК України у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Частинами 1, 6, 7 ст.263 МК України встановлено, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Для продовження строків пред`явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі. До заяви додаються відповідні документи, які підтверджують обставини та події, зазначені у частині четвертій цієї статті.

Митний орган на підставі заяви та доданих до неї документів продовжує строк декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення на час, необхідний для усунення причин, що не дали змоги своєчасно задекларувати ці товари, транспортні засоби.

Згідно з ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з Митним Кодексом в автоматичному режимі здійснює: 1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію; 2) визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; 3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; 4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією.

Відповідно до Класифікатора типів декларацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) літерний код типу декларації означає: ЕА - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим; ЕЕ - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.

Отже, приписи ч.ч.12 та 13 ст.259 МК України виділяють два різновиди попередніх митних декларацій: попередня митна декларація, яка містить всі відомості, необхідні для поміщення товарів до відповідного митного режиму (наприклад, імпорту); попередня митна декларація, яка містить лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення.

Частиною 1 статті 200 Митного кодексу України встановлено, що після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов`язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 200 Митного кодексу України у місці доставки товари і транспортні засоби пред`являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

У випадку, коли попередня митна декларація містить всі відомості необхідні для поміщення товарів у відповідний режим, то митне оформлення на підставі рішення митного органу може здійснюватися без пред`явлення (доставлення) товарів до цього органу, оскільки митне оформлення здійснюється на підставі попередньої митної декларація як декларації заповненої у звичайному порядку.

Статтею 270 Митного кодексу України встановлено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України митом встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з врахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Податок на додану вартість нараховується за ставкою 20% бази оподаткування відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України.

Відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з статтею 278 Митного кодексу України та пункту 187.8 ст.187, п.216.4 ст.216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита, податку на додану вартість та акцизного податку, у разі ввезення товарів на митну територію України є, зокрема, дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

Статтею 281 Митного кодексу України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок митного товару України, зокрема у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.

Відповідно до статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно з статтею 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються зокрема у разі, якщо відповідного до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів.

Законом №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2142-IX, який набрав чинності 5 квітня 2022 року), яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внесено до Податкового та Митного кодексів України такі зміни:

- у розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено пунктом 911 такого змісту: «Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу»;

- у розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: «Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту».

В подальшому абзаци 1-4 підпункту 1 пункту 911 розділу XXI Митного кодексу України та підпункт 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України виключені на підставі Закону України №2325-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21 червня 2022 року (далі - Закон №2325-IX), який набрав чинності з 00 годин 01 липня 2022 року.

Отже, звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість за кодом пільги « 311», запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня до 00:00 годин 01 липня 2022 року.

Застосування пільги за кодом « 311» здійснювалось відповідно до положень Закону України №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року, який набрав законної сили 05.04.2022 року.

Суд встановив, що 27.06.2022 ОСОБА_1 подана попередня митна декларація №UА209000/2022/991978, транспортний засіб ввезений на митну територію України 30.06.2022, а 30.06.2022 подана додаткова митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA209200/2022/013047.

Додаткова митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA209200/2022/013047 оформлена у митному відношенні, без відмови у прийнятті, отже, така була подана без порушень чинного законодавства.

Аналіз норм Митного кодексу України свідчить, що митне оформлення товару розпочинається з моменту автоматичного отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації, її автоматичної реєстрації автоматизованою системою митного оформлення та призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією.

Згідно з ч.1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Таким чином, на момент подання митної декларації (прийняття декларації в базу даних митниці), за якою автомобіль марки BMW, модель 120D, номер кузова НОМЕР_2 згодом випущено у вільний обіг діяли норми Закону України №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», що передбачали застосування відповідних пільг.

Суд не може врахувати посилання відповідача на те, що фіксація доставки транспортного засобу була здійснена відповідно до перепустки №10537-01/07/2022, в якій зазначена дата та час - 01.07.2022 о 09:36 год., адже станом на 30.06.2022 року не було нормативно-правового документа, який би регламентував процедуру фіксації доставки транспортних засобів у зону митного контролю ВМО №4 митного посту «Городок» Львівської митниці.

При цьому, відповідач листом №7.4-2/28-09-04/8.19/9965 від 17.04.2025 сам підтвердив, що: «станом на 30.06.2022 не передбачено окремого нормативно-правового документа, який би регламентував процедуру фіксації доставки транспортних засобів у зону митного контролю відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці. Водночас з метою створення умов, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення суб`єктів ЗЕД та громадян, зокрема надання майна, службових та побутових приміщень, обладнання, засобів та каналів зв`язку, визначено Меморандумом № 79-1 про взаєморозуміння від 01.07.2021 року укладеного між Львівською митницею та ТОВ «АВГ Карго».

Разом з тим, згідно наданого ТОВ «АВГ Карго» Меморандуму питання видачі відповідних перепусток та їх статусу взагалі не врегульовані».

Як встановлено судом, в Акті про проведення документальної невиїзної перевірки №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025 міститься посилання на Акт про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 № 7.4-18/21/794. Матеріали даної справи свідчать про те, що позивачці вказаний акт не надсилався, жодних пояснень щодо часу доставки автомобіля до ВМО №4 у Писко Людмили Богданівни не відбиралось, лише у відповідь на адвокатський запит представника позивачки відповідач надав даний акт. Суд погоджується із твердженням позивачки про те, що у випадку посилання митного органу на певний документ, на підставі якого ОСОБА_1 вважають особою, що нібито порушила норми податкового і митного законодавства, вона мала бути з ним ознайомлена.

Відповідач покликався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/6058/24 від 15.11.2023, якою встановлено порушення вимог законодавства посадовою особою під час здійснення митного оформлення за МД №UA209200/2022/013047, проте суд не може взяти її до уваги, оскільки поведінка посадових осіб митного органу не повинна ставитись у провину позивачці.

Суд також враховує, що на час дії Закону України №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» зона митного контролю митного поста "Городок" була переповнена та бракувало вільних місць. У зв`язку з неможливістю забезпечити розміщення транспортних засобів в постійній зоні митного контролю, було створено тимчасову зону митного контролю за адресою 81110, Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Городоцька 1.

Тобто ОСОБА_1 прибула на митний пост «Городок» 30.06.2022 року в новостворену на той час тимчасову зону митного контролю, в якій перепустки на автомобілі не видавались, та очікувала своєї черги. Це свідчить про те, що вини ОСОБА_1 у неможливості фізично заїхати у зону митного оформлення митного поста «Городок» Львівської митниці та отримати відповідну перепустку, не було.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено й інші процедурні порушення відповідача, які могли вплинути на правомірність наслідків проведеної перевірки.

Зокрема, суд встановив, що у запереченні від 13.03.2025 на Акт №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025 позивач просила здійснювати його розгляд в режимі онлайн (відео конференції) за участю представника ОСОБА_1 адвоката Шокала Володимира Степановича. Водночас, митний орган відмовив у проведенні відео конференції, вказуючи, що законодавством не передбачено таке право.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 350 МК України, посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право користуватися іншими правами, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 17.1.18 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків має право взаємодіяти з контролюючим органом у режимі відеоконференції у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою надання усних пояснень.

Згідно з п.41.1.2 ПК України, контролюючими органами зокрема є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Відповідно до ч. 8 статті 354 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Згідно з п. 86.7.2. ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Відповідно до п.86.7.3 ПК України платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Згідно з частиною 9 статті 354 МК України, якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов`язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 26-2 МК України, особа, яка подала скаргу, має право брати участь у розгляді скарги особисто або через уповноважену особу, у тому числі в режимі відео конференції.

Верховний Суд у Постанові від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22 вказав: «Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин))».

Суд також враховує надане позивачем Рішення Держмитслужби про надання консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи №5/19-01-01/10/2786, в якому вказано те, що розгляд заперечення у разі його подання платником податків у відповідності до норм частини сьомої статті 354 МК України може бути проведено митним органом у режимі відеоконференції з урахуванням воєнного стану в Україні та у разі бажання платника податків прийняти участь у такому розгляді (за умови оформлення належним чином документів такого представництва) та неможливістю прибути до митного органу для розгляду заперечення особисто.

Відтак суд має обґрунтовані підстави вважати, що контролюючий орган порушив право ОСОБА_1 бути присутньою під час розгляду заперечень на акт перевірки, яке гарантоване податковим та митним законодавством України.

Суд також враховує, що у запереченні від 13.03.2025 на Акт №19/25/7.4-19/3141208942 від 26.02.2025 позивачка просила провести повний перегляд результатів відповідної перевірки, оскільки комісією під час її проведення не були досліджені обставини, які ОСОБА_1 зазначила в запереченні, а об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Пунктом 78.1.5. ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18), а саме те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

Водночас відповідач всупереч вищевказаним положенням ПК України проігнорував відповідне прохання позивача, а листом від 20.03.2025 № 7.4-5/19-03/10/7431 повідомив позивача, що документальну невиїзну перевірку проведено Львівською митницею на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України і прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Усі вищенаведені відомості в сукупності підтверджують, що допущені відповідачем порушення вплинули на правильність прийнятих рішень, що в свою чергу є підставою для їх скасування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Львівської митниці від 25.03.2025 року №UA209000202584, від 25.03.2025 року №UA209000202585, від 25.03.2025 року №UA209000202586 є протиправними та підлягають скасуванню.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25.03.2025 року №UA209000202584, від 25.03.2025 року №UA209000202585, від 25.03.2025 року №UA209000202586 були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір в сумі 1254,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202584 від 25.03.2025 року;

3. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202585 від 25.03.2025 року;

4. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №UA209000202586 від 25.03.2025 року;

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1 ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 1254,20 (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 31.07.2025

Суддя Коморний О.І.