Рішення № 129248174, 31.07.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14664/25

Провадження № 2/127/2890/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А.., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №1646641 від 23 липня 2024 року в розмірі 57900,00 гривень. Свій позов мотивувало тим, що 23 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір №1646641 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 гривень, шляхом переказу коштів на її платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі. Кредитний договір було підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Позивач вказує, що відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка становить 57900,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 42900,00 грн - заборгованість за відсотками, 5000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Вказана сума заборгованості не погашена. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1646641 від 23 липня 2024 року в розмірі 57900,00 гривень, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 2422, 20 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 11185,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала, про розгляд справи в суді належно повідомлена, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 04.06.2025.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України«Про електроннукомерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України«Про електроннийцифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» відповідно до Закону України«Про електроннийцифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст.1054-1055ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до його умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 23 липня 2024 року відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту ТОВ «Селфі Кредит», який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, тим самим підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних нею умов кредитування та отримання, роз`яснення інформації про послуги та правові наслідки, у разі невиконання зобов`язань за договором (а.с.11 з.б.-12).

В цей же день, 23 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір №1646641 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 10000,00 грн на споживчі потреби строком на 350 днів, періодичністю зі сплати процентів кожних 25 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до Договору. Тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору, а знижена процентна ставка становить 0,675% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 17 серпня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. ОСОБА_1 зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором (п. п. 1.1,1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1,1.5.2, 1.6 Розділу 1 Договору). Даний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С910 (а.с.12-15).

Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 23 липня 2024 року.

ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої обов`язки за кредитним договором №1646641від 23 липня 2024 року належним чином, що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» від 10 квітня 2025 року про перерахування 23 липня 2024 року грошових коштів від ТОВ «Селфі Кредит» на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 (відповідає картці вказаній у договорі) на суму 10000,00 грн (а.с.15 з.б.).

Натомість відповідач порушила виконання зобов`язання, не здійснювала платежів для погашення суми заборгованості за кредитом та процентами.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1646641від 23 липня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, проведеного ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість відповідача станом на 05.05.2025 року становить 57900,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 42900,00 грн - заборгованість за відсотками, 5000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 16-19).

08.05.2025 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу вих. № 1286 про сплату заборгованості у розмірі 57900,00 грн.

Дані суми заборгованості встановлені судом на підставі наданих доказів. Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надав, як і власного контррозрахунку.

Вказану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача.

Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення тіла кредиту за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

При цьому, звертаючись до суду просить стягнути 5000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, відповідно до п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, як в період дії карантину, так і період дії воєнного стану позичальник в разі прострочення виконання зобов`язання звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

В силу вищевказаних положень чинного законодавства відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №1646641від 23 липня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 52900,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 42900,00 грн - заборгованість за відсотками.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2213,21 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).

Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно доч.1ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статей 137,141ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2025 року між АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «СВК ПАРТНЕРС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір про надання правової (правничої допомоги) № 52, додаток № 2 до договору про надання правової (правничої допомоги) № 52, акт № б/н приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.04.2025, загальна вартість правової (правничої) допомоги складає 2 500,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 514, 512, 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 133, 137, 141, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», код ЄДРПОУ 43979069, заборгованість за договором №1646641 від 23.07.2024 року в розмірі 52900,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 42900,00 грн - заборгованість за відсотками, а також 2213,21 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», код ЄДРПОУ 43979069, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна