Рішення № 129231657, 22.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2025 Справа №607/10635/25 Провадження №2/607/3411/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь Товариства суму заборгованості за кредитним договором від 24.12.2021 № 02-24122001 у розмірі 4920 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.12.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний договір № 02-24122001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 1500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . ТОВ «Лінеура Україна» 24.12.2021 на підставі Договору факторингу №02-24122001 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло право грошової вимоги до відповідача. Загальна сума заборгованості за договором № 02-24122001 становить 4920 грн, з яких: 1500 грн заборгованість за тілом кредиту та 3420 грн заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді від 26.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак просив розгляд даної справи проводити без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі, тому, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 19.06.2021 уклали електронний договір №2045064 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А679.

Згідно п. 1.2 Договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки. Сума кредиту 1500 грн.

Згідно п. 1.3. Договору, строк кредитування 30 днів.

Тип процентної ставки фіксована (п. 1 4. Договору). Стандартна процента ставка становить 1,90 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору, якщо не виконанні умови для застосування зниженої процентної ставки (п. 1.4.1).

Згідно п. 1.6.1, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2355 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який також підписано електронним підписом ОСОБА_1 в якому зазначено такі ж умови як у кредитному договорі.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 1500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що стверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 за вих. № 31807-0403. (а.с. 48)

ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Куш ту гоу» 24.12.2021 уклали договір факторингу №02-24122001, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, на умовах, встановлених цим Договором та Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 1.2. Договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входить до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за кредитними договорами.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 до ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором №2045064, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума виданого кредиту 1500 грн, заборгованість по відсотках 3420 грн, заборгованість за пенею. Загальна сума заборгованості 4920 грн.

Згідно із випискою з особового рахунка з кредитним договором №2045064 заборгованість ОСОБА_1 за період 19.06.2021-13.01.2025 становить 4920 грн, з яких 1500 грн заборгованість по тілу кредиту та 3420 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

У відповідності до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 20.06.2024 в електронній формі уклали Кредитний договір №2045064, відповідно до умов якого Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 1500 грн строком на 30 днів.

Вказані кошти були перераховані на рахунок позивача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №31807-0403 від 04.03.2024.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, до позивача на підставі договору факторингу від 24.12.2021 №02-24122001, акту прийому-передачі Реєстру боржників, витягу з Реєстру боржників, до ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», зокрема, перейшло право вимоги за кредитним договором №2045064, позичальником за яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пункті 1.3 договору встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 07.01.2021. При цьому, сторони погодили проценти за весь строк кредитування у розмірі 855 грн, що підтверджується додатком №1 до договору (а.с. 14).

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3 договору - 30 днів на суму 855 гривень, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 1500 гривень - заборгованість по кредиту та 855 гривень заборгованості за відсотками.

Позивач стверджує, що у зв`язку із тим, що відповідач продовжував користуватися кредитними коштами, кредитний договір пролонговувався.

Суд не погоджується із такими доводами.

Так, дійсно, пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору. Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі НЕ менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності штрафних санкцій).

Водночас, згідно пункту 4.2 договору, у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів.

Разом із тим, суд вважає, що цей пункт договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.

Вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінністатті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першоїстатті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

При цьому, суд враховує і принцип тлумачення договору на шкоду тому, хто його складав, і враховує, що умова договору про автоматичну пролонгацію пов`язану із самим фактом невиконання договору, суперечить іншій умові, яка передбачає для пролонгації вчинення певних дій позичальником.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбаченастаттею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації є неправомірним.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем не спростовано такий розмір заборгованості: 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 855,00 грн - відсотками, разом 2355 гривень, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2422,40 грн зі сплати судового збору.

Позивач просить також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10500 гривень.

Відповідно дочастини восьмоїстатті 141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

На підтвердження послуг із надання правової допомоги позивач надав договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 39 - 40), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 40); актом про отримання правової допомоги (а.с. 75), рахунок №16.06.2025-26 від 16.06.2025 та платіжну інструкцію АТ КБ «Приват Банк» №39418 , довіреність. (а.с. 73).

Згідно переліку послуг, які надає позивач, та які зазначені у акті про отримання правової допомоги, значаться: 1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 1 година 2000 грн, 2) складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики) 2,5 години 5000 грн, 3) інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного реєстру судових рішень, щодо процесуального статусу справи 1,5 година 3000 грн, 4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів та підправки поштової кореспонденції 500 грн.

Суд вважає, що таки послуги, які зазначені у переліку в акті про отримання правової допомоги, як: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 1 година 2000 грн, інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного реєстру судових рішень, щодо процесуального статусу справи 1,5 година 3000 грн, не підтверджені матеріалами справи, не доведено, що вказані послуги стосуються розгляду цієї справи, а не інших, є необхідними та неминучими для цієї справи. При цьому, суд враховує і ціну позову, яка становить 4920 грн, і розмір витрат на правову допомогу має бути пропорційним до предмета спору.

Отже, суд вважає підтвердженими розмір судових витрат на правову допомогу щодо послуг, які зазначені у акті: складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики) 2,5 години 5000 грн та канцелярські витрати на виготовлення копій документів та підправки поштової кореспонденції 500 грн, разом - 5500 грн.

Разом позивачем понесено судових витрат 7922,40 (5500+2422,40) грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково 2355 грн із 4920 грн, що становить 47,86 %, на підставі частини першої 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3791,66 (47,86 % від 7922,40) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кеш ту гоу» 2355 гривень заборгованості за кредитним договором №02-24122001 від 19.06.2021 та 3791 гривня 66 копійок судових витрат

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кеш ту гоу», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код за ЄДРПОУ: 422288158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2025.

Головуючий суддяВ. М. Позняк