Рішення № 129231127, 09.07.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5502/24

Номер провадження 2/489/220/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2025 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини

встановив

У липні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 7 вересня 2013 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 липня 2017 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, прізвище ОСОБА_3 залишено без змін. Також стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина у розмірі 700 гривень щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 12.04.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Вимоги щодо визначення місця проживання дитини не заявлялись. Після розірвання шлюбу син почав проживати разом з відповідачкою та періодично син проживав з позивачем. Позивач постійно приїжджав до сина коли останній знаходився у відповідачки та допомагав матеріально та постійно спілкувався з сином. Проводив весь вільний час з сином коли він знаходився у позивачки. Позивач любить свого сина, між сином та позивачем велика прихильність один до одного. Згодом коли сину виповнилось 6 років, ОСОБА_5 виявляв постійне бажання жити разом з батьком. Починаючи з березня 2023 року та по теперішній час ОСОБА_5 почав проживати разом з батьком. З березня 2023 року відповідачка самоусунулась від виконання своїх обов`язків по вихованню сина та виявила бажання жити окремо від сина. Станом на сьогоднішній день відповідачка навіть не приїжджає до сина. На месенджери в застосунку «Вайбер» всіляко ухиляється від виконання своїх обов`язків та не бажання спілкуватися з сином. Наполягає лише на тому, щоб їй перерахувати аліменти.

З цих підстав позивач просив суд визначити місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . як основним та єдиним утримувачем, що самостійно виховує сина.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила. Подала суду письмові пояснення в яких просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2017 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно з актом про проживання від 18.07.2024, який підписаний ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживає з березня 2023 року і по сьогоднішній день ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації.

Відповідно до довідки Миколаївського ліцею №19 ММР Миколаївської області ОСОБА_4 дійсно навчається в 3-а класі Миколаївського ліцею №19 та виховується батьком. Мати учня ОСОБА_3 з сім`єю не проживає, в вихованні сина участі не приймає, батьківські збори не відвідує, з вчителями не спілкується.

Згідно з довідкою від 16.07.2024 ОСОБА_4 дійсно відвідує тренування з трікінгу у ГО "СЛАЙС" з вересня 2023 року і по сьогоднішній день. Протягом усього цього часу батько самостійно сплачує вартість, приводить і забирає ОСОБА_5 з тренувань. Мати спортивним життям дитини не цікавиться і участі у її фізичному розвитку не приймає.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету ММР від 09.04.2025 орган опіки та піклування виконкому ММР вважає за недоцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , оскільки спір між батьками відсутній.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04). Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 164/812/21 від 26.01.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В ч. 3 ст. 160 СК України зазначено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з п.п. 31-33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 особи, які досягли14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається уразі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти. Подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування)особи віком до 14років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/2001/19-ц від 28.12.2020 вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №243/787/20 від 02.02.2022 при визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд враховує, що чинним законодавством передбачено, що спір між батьками вирішується судом, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою дитиною, тому місце проживання дитини в даному випадку має вирішити суд.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком, та зазначає, що не погоджується з ним, оскільки службі не вдалося провести дії, передбачені п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженої постановою КМУ від 24.09.2008 №866. І тільки з цієї підстави орган опіки та піклування зробив висновок про відсутність спору між сторонами. Проте відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

Натомість у цій справі, саме по собі пред`явлення позивачем позову про визначення місця проживання дитини з батьком та висловлені відповідачем заперечення проти задоволення цього позову дають підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.

Вищевикладені обставини, в сукупності, на переконання суду, жодним чином не можуть свідчити про відсутність між сторонами спору.

Суд наголошує на тому, що відсутність задокументованих заперечень з боку матері щодо проживання дитини разом з матір`ю на момент пред`явлення позову та розгляду справи про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

На підставі вищевикладеного, виходячи із найкращих інтересів дитини, приймаючи до уваги, що дитина і наразі проживає з батьком, який належно дбає про неї, сталі соціальні зв`язки дитини та її місце навчання, а порушення позитивних взаємовідносин дитини з батьком та звичних умов проживання дитини може мати негативний вплив на її психологічний стан та подальший розвиток, при цьому, визначенням місця проживання дитини з батьком, який і до цього проживав з нею, обсяг прав матері на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною жодним чином не обмежуються, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що мати дитини, яка безумовно відіграє важливу роль у її житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я та розвиток сина незалежно від того, з ким він буде проживати. Визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вимоги позивача визнання його основним та єдиним утримувачем, що самостійно виховує сина не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано мету встановлення такого факту.

Судові витрати, згідно зі ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням задоволення заявленого позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13,259,263-268 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056612 , адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31.07.2025.

Суддя В. В. Кокорєв